Форми безготівкових розрахунків.

Якщо підприємства та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до установ банків готівки для подальшого перерахування її на рахунки інших підприємств або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів - безготівковими.

Безготівкові розрахунки – це перерахування грошових коштів з рахунку підприємства – платника на рахунок підприємства-отримувача. Фінансовим посередником в цих розрахунках є банк, який надає послуги своїм клієнтам – підприємствам. [1]

Вибір банку  

Підприємство

Статут

Відкриття поточних рахунків

Банківські операції Надходження Витрачання

Виписки банку з доданими документами

Регістри обліку Синтетичні Аналітичні

Головна книга

Фінансова звітність

канали канали

Рис. 1 Порядок ведення обліку коштів на поточному рахунку.

Між готівковою і безготівковою формами розрахунків існує тісний зв’язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство повинно отримати в установленому порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі.

Підприємства торгівлі, сфери обслуговування населення, реалізуючи товари, виконуючи замовлення, надаючи послуги, отримують плату за це, як правило, готівкою. Водночас їхні розрахунки з постачальниками, фінансово-кредитними установами, цільовими фондами в основному здійснюються в безготівковій формі.

Розвиток ринкових відносин зробив необхідними певні зміни в колишній системі грошових розрахунків між підприємствами, зокрема збільшив можливість застосування готівкової форми. З кінця 1998 p. згідно з постановою НБУ від 11 жовтня 1998 p. №473 всі готівкові розрахунки між підприємствами можуть проводитись як за рахунок коштів, отриманих у касі банку, так і за рахунок виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень.

Отримана готівка у вигляді виручки від реалізації продукції та інших касових надходжень може бути використана підприємствами не тільки для забезпечення господарських потреб, а й на оплату праці і виплату дивідендів (доходу). Крім того, для виплат, пов’язаних з оплатою праці й виплатою дивідендів, підприємства можуть використовувати й готівку, отриману з кас банків. Водночас підприємства повинні забезпечувати систематичну і повну сплату податків, зборів і обов’язкових платежів в бюджет та державні цільові фонди згідно з чинним законодавством.

Підприємства також можуть проводити розрахунки з бюджетом і державними цільовими фондами готівкою. Але якщо підприємства мають податкову заборгованість, розрахунки між покупцем і постачальником продукції треба здійснювати тільки в безготівковому порядку.[2]

Перший принцип безготівкових розрахунків стосується обов’язкового зберігання підприємствами та установами грошових коштів на рахунках в установах банку (за винятком перехідних залишків у касі). Правовою базою для реалізації цього принципу є угода між підприємством і банком щодо розрахунково-касового обслуговування.

Другий принцип полягає в тім, що підприємствам надано право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів (основного й додаткового) за згодою банку.

Третій принцип — принцип самостійного (без участі банків) вибору підприємствами форми розрахунків та закріплення їх у своїх договорах та угодах. Установи банків можуть тільки пропонувати своїм клієнтам застосовувати ту чи іншу форму розрахунків, ураховуючи специфіку діяльності та конкретні умови, які можуть скластися в процесі розрахунків.

Четвертий принцип — кошти з рахунка підприємства списуються за розпорядженням його власника. Ураховуючи можливість відкриття кількох рахунків, суб’єкт підприємницької діяльності визначає один з рахунків як основний. На ньому здійснюється облік заборгованості, яка списується безспірно.

П’ятий принцип стосується відкриття рахунків. Поточні рахунки підприємствам — суб’єктам підприємницької діяльності відкривають установи банків тільки за умови повідомлення про це податкового органу.

Шостий принцип полягає в терміновому здійсненні платежів. Момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до часу відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг.

Сьомий принцип: платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту.

Восьмий принцип: розрахунки між суб’єктами підприємницької діяльності можуть здійснюватись готівкою. При цьому постачальник — отримувач коштів повинен суму отриманої готівки провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок у банк. Використання готівки, пов’язане з виплатою заробітної плати, премій, винагород, матеріальної допомоги, дивідендів, провадиться тільки через її отримання з кас банків. Такий порядок дає змогу контролювати своєчасну сплату податків, внесків та інших обов’язкових платежів, розмір яких залежить від фонду оплати праці. [3]

В Україні безготівкові розрахунки здійснюються згідно з Інструкцією "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" №135 від 29 березня 2001 р. зі змінами №173 від 10.05.2002 за такими формами: платіжними дорученнями; платіжними вимогами-дорученнями; чеками; акредитивами; векселями; пластиковими картками, електронними розрахунковими документами.[4]

Підприємство самостійно обирає форму розрахунків з іншими підприємствами, організаціями й установами.

Одним із видів розрахунків є розрахунки за допомогою платіжних доручень. Платіжне доручення являє собою бланк встановленої форми, який підприємство подає до обслуговуючого банку для перерахування визначеної суми зі свого рахунку. Банки приймають до виконання доручення протягом 10 календарних днів з дати його заповнення. Доручення приймаються до виконання тільки на суму, яка може бути сплачена готівкою з рахунка підприємства або за рахунок кредиту. Доручення на перерахування грошових коштів у дохід бюджету або позабюджетних фондів приймаються банками незалежно від наявності грошових коштів на рахунку клієнта. У разі відсутності грошових коштів доручення обліковуються на позабалансовому рахунку.

Форми безготівкових розрахунків

Платіжні доручення

Акредитиви

Платіжні вимоги-доручення

Чеки

Векселі

Пластикові картки

Електронні розрахункові документи

Рис. 1.1. Основні форми безготівкових розрахунків підприємства[10]

Платіжні доручення приймаються для здійснення попередньої оплати за товари (роботи, послуги), а також для завершення розрахунків на підставі актів звірення взаємної заборгованості суб'єктів господарювання.

Перерахування сум за допомогою платіжних доручень супроводжується оформленням банком кредитового авізо (письмове повідомлення, яке надсилає банк своєму клієнтові або іншому банку, про виконання операції), яким списується визначена сума з рахунка платника. При цьому здійснюються необхідні проведення у документах аналітичного й синтетичного обліку. Авізо може бути поштовим і телеграфним. У країнах СНД використання телеграфного авізо відмінено у зв'язку із зловживаннями у цій сфері.

Іншим платіжним документом, який обслуговує безготівковий обіг, є платіжна вимога -доручення Це комбінований документ: верхня частина - вимога постачальника (одержувача грошових коштів) «покупцеві (платникові) сплатити вартість поставленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, нижня - доручення платника своєму банкові перерахувати з його рахунка вказану суму.

Зазначений документ разом із відвантаженим товаром або після надання послуг надсилається постачальником покупцеві, котрий у порядку акцепту рахунка-фактури (погодження на його оплату) заповнює другу частину документа (доручення) власними реквізитами і здає до свого банку для оплати, тобто доручає банку списати визначену суму зі свого рахунка для оплати і перерахувати її постачальникові. Подальший шлях проходження розрахункових документів такий самий, як і при використанні платіжних доручень.

Платіжна вимога-доручення може використовуватися також для здійснення попередньої оплати, яка у принципі передбачає оплату за відвантажені товари, тобто має місце елемент невизначеності стосовно попередньої оплати. Для більшої гарантії ефективніше використовувати платіжні доручення.

У безготівковому обігу широко використовуються також чеки.

Розрахунковий чек - це письмове розпорядження чекодавця банку, який веде його рахунок, сплатити чекодавцю зазначену у чеку суму грошових коштів. В Україні чеки можуть використовувати юридичні особи при розрахунках між собою. Розрахунки чеками між фізичними особами не здійснюються. На сьогодні, тимчасово припинені розрахунки чеками.

Бланки чеків брошуруються в окремі чекові книжки, які банки видають своїм клієнтам за їх заявами.

Розрізняють чекові книжки двох видів: лімітовані й нелімітовані. Основна різниця між ними полягає в тому, що джерелом лімітованих чекових книжок є лімітований чековий рахунок, відкритий клієнтом у банку, на який зараховуються грошові кошти з розрахункового (поточного) рахунка, відкритого у цьому ж банку клієнтом. Джерелом нелімітованих чекових книжок є позикові рахунки, на яких ведеться облік виданих клієнтові кредитів. На сьогодні використовуються лише лімітовані чекові книжки, що регламентується зазначеним вище Положенням. На обкладинці такої чекової книжки банк проставляє граничну суму-ліміт (цифрами і словами) і засвідчує її підписом уповноваженої особи банку та печаткою. Крім загальної суми, банк може проставити на кожному чеку граничну суму, на яку він може бути виписаний. Термін дії чекової книжки визначається установою банку за узгодженням з підприємством. Гарантована оплата чека забезпечується шляхом депонування чекодавцем грошових коштів з основного рахунка підприємства на лімітований і наявністю грошових коштів на ньому. За тимчасової відсутності грошових коштів на цьому рахунку банк може гарантувати оплату чека. Термін дії виписаного чека - 10 робочих днів без урахування дня його заповнення.

Чек виписує чекодавець. Видані чеки чекодавець реєструє на спеціально відведених сторінках наприкінці чекової книжки. Чекотримач здає до банку чеки з реєстром. Реєстр підписується і засвідчується печаткою чекотримача згідно з карткою зразків.

При поданні виписаного для оплати чека банкові одержувача він має бути засвідчений підписом посадових осіб чекодавця та його печаткою, що підтверджує факт одержання товару або надання послуг.

По закінченні терміну дії чекової книжки невикористана сума ліміту повертається на рахунок в банку власника книжки. За його дорученням ліміт витрат по книжці може бути доповнений. На підприємствах чекові книжки мають зберігатися як бланки суворої звітності. Для обліку розрахунків чеками використовується субрахунок 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті". Чекові книжки поділяються на розрахункові та грошові. Розрахункові використовуються суб'єктами підприємницької діяльності у розрахунках з контрагентами при здійсненні господарських операцій, тобто обслуговують безготівковий обіг. За допомогою грошових чеків одержують готівкові кошти для своїх потреб, тобто ці документи використовуються у готівковому обігу.

Менш поширеною в Україні, але загальноприйнятою у світовій практиці формою розрахунків є акредитивна. Акредитив являє собою грошове зобов'язання банкові, що видається за дорученням клієнта на користь контрагента останнього, відповідно до якого банк-емітент (той, що

відкрив акредитив) може здійснювати платіж постачальникові або надавати ці повноваження іншому банкові. Акредитив відкривається або за рахунок власних грошових коштів, або за рахунок кредиту банку й супроводжується депонуванням коштів.

Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним покупцем. Термін дії і порядок розрахунків акредитивами визначається договором між платником і постачальником.

Для відкриття акредитиву платник подає обслуговуючому банку заявку, в якій зазначається:

• номер договору, за яким відкриває акредитив;

• найменування постачальника і найменування банку, що виконує акредитив;

• вид акредитиву, тобто загальну назву товарів або послуг, що оплачуються за рахунок акредитиву;

• умови реалізації акредитиву;

• суму акредитиву.

Для одержання грошових коштів за акредитивом, депонованим у банку постачальника, постачальник, який відвантажив продукцію, надає реєстр розрахунків і необхідні документи, зумовлені акредитивом, обслуговуючому банку до закінчення терміну дії акредитиву. Не приймаються до оплати з акредитиву документи без дат відвантаження, номерів і дат прийомо-здаточних документів, номерів квитанцій.

Акредитиви бувають покриті (депоновані в банку постачальника) і непокриті (гарантовані). Покритим є акредитив для здійснення платежів, з якого завчасно відволікаються грошові кошти в повній сумі на окремому рахунку. Такі акредитиви мобілізують оборотні кошти платника, але вигідні тому банкові, у якому відкрито акредитив, і контрагентові платника. Оплата ж за непокритим (гарантованим) акредитивом забезпечується банком за рахунок наданого кредиту без попереднього бронювання грошових коштів платника. Види акредитивів зображено на рис. 1.2

Покриті

Непокриті

Безвідзивні

Відзивні

З оплатою без акцепту

З оплатою за акцептом

Рис1.2. Види акредитивів

Відзивний акредитив може бути змінений або анульований банком платника за його дорученням без погодження з постачальником.

Безвідзивний - тільки за згодою постачальника, на користь якого його відкрито. Постачальник же може відмовитися від використання акредитива, якщо така можливість обумовлена при його оформленні. Відзивний акредитив невигідний постачальникам і на практиці використовується рідко.

Розрізняють акредитиви з оплатою документів за акцептом представника платника і без акцепту.

В умовах низької договірної та платіжної дисципліни суб'єктів господарювання найбільш надійними є покриті безвідзивні акредитиви з акцептом документів представником платника.

Безвідзивний акредитив - це такий, що змінюється або анулюється лише за погодженням постачальника.

Акредитиви в банку постачальника закриваються у таких випадках:

• після закінчення зумовленого терміну акредитиву,

• за заявою постачальника про припинення дії відзивного акредитиву до закінчення його терміну, недовикористана сума перераховується банкові платника на рахунок, з якого депонувалися кошти,

• за заявою одержувача за відзивним акредитивом про відмову від акредитиву повністю або частково.

Акредитив закривається або зменшується в день одержання повідомлення від банку покупця.

Акредитиви можуть використовуватися для оплати векселів у тих випадках, коли місце оплати їх визначене за місцем знаходження векселедавача.

Розрахунки здійснюються за допомогою різних видів банківських платіжних карток (БПК) (рис. 1.3)

Корпоративна платіжна картка використовується:

а) при готівкових операціях, якщо кошти спочатку знімаються з карт рахунка, а потім здійснюються розрахунки готівкою;

б) при безготівкових операціях, якщо розрахунки здійснюються не знімаючи з картки грошових коштів.

У відповідності з Інструкцією №291 рахунок 31 "Рахунки в банках" застосовується для обліку наявності та руху грошових коштів, які знаходяться на рахунках в банку та можуть бути використані для поточних операцій. [5]

1. Корпоративна картка

2. Зарплатна картка

3. Розрахункова картка

БПК надана банком підприємству і використовується його працівниками для різноманітних як готівкових, так і безготівкових розрахунків

БПК надана банком працівникам підприємства і використовується для отримання тільки зарплати через мережу банкоматів і банків

БПК надана банком для фізичних осіб, які використовують її для безготівкових розрахунків за придбані товари (послуги) через спеціалізовані торгові термінали, а також для переведення в готівку грошових коштів

4. Накопичу вальна картка

БПК надана банком як юридичній так і фізичній особі для накопичення грошових коштів, а також для розрахунків і отримання зарплати або для переведення в готівку грошових коштів

Рис.1.3 Види банківських платіжних карток

За часів переходу до ринкових відносин організація безготівкових розрахунків повинна активно сприяти вирішенню таких завдань:

1)зміцнення комерційного розрахунку на підприємстві;

2)підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов’язаннями;

3)зміцнення договірної дисципліни;

4)прискорення обороту оборотних коштів.

Дата добавления: 2015-08-21