Згідно зі змінами до ст.133 громада стає територією, що є антиконституційним.

Проектом змін до Конституції, ст133 визначено, що"Територія України поділена на громади. Громада є первинною одиницею у системі адміністративно-територіального устрою України."

Рішенням Конституційного суду України від 13.07.2001 р. № 11-рп/2001 чітко визначено, що адміністративно-територіальна одиниця - цілісна частина території України в установлених відповідно до закону межах, що є територіальною основою для організації та діяльності органів місцевого самоврядування і місцевих органів державної влади.

Змінами до статті 133 Конституції відбувається підміна понять, адже територія не є громадою! Громада - це об’єднання людей! Адміністративно-територіальна одиниця (територія) не є суб’єктом владних повноважень і економічних процесів. У пропонованому законопроекті змін до Конституції відбувається підміна понять, зокрема громада стає територією, що не узгоджується ні зі етимологією слова «громада», ні з повноваженнями громади (територіальної громади) в системі влади в Україні, оскільки територія не має владних повноважень.

Твердженням, що «територія України поділена на громади», яке пропонується внести до Конституції нівелюється сутність територіальної громади як суб’єкта місцевого самоврядування.

Повинно було б бути «Територія України поділена МІЖ територіальними громадами», оскільки таке формулювання відповідає вимозі Європейської хартії місцевого самоврядування щодо повсюдності місцевого самоврядування.

У цій же статті "Систему адміністративно-територіального устрою України складають адміністративно-територіальні одиниці: громади, райони, регіони". Перелік адміністративно-територіального устрою сформовано некоректно. Громада - суб’єкт, а район і область – об’єкт управління. Це не є одиниці одного порядку. Район і область - це простір, тоді коли громада - власник і господар, суб’єкт владних повноважень.

У чинній Конституції адміністративно-територіальні одиниці визначено коректно: село, місто, район, область - це простір. А суб’єктом визначена територіальна громада. Тому пропонована зміна до ст.133 є антиконституційною.

Пропоновані зміни до ст. 133 є загрозливими для національно безпеки України, оскільки вони зумовлюватимуть руйнування української ідентичності, зокрема нівелюється традиційна історично сформована система розселення в Україні, яка охоплює села, селища, міста. Замість історично сформованих адміністративно-територіальних одиниць законотворець пропонує ввести означення «громади», які є адміністративно-територіальними одиницями (територією).

Також згадування у проекті змін до Конституції замість адміністративно - територіальних одиниць назви «поселення» є не ідентичним українцям, оскільки поселення фігурують як назви адміністративно-територіальних одиниць у федеральному законодавстві Росії. Також у історичній пам’яті українців назва «поселення» асоціюється із поселеннями в Росії, куди засилали українців під час репресій за часів СРСР.

Зазначимо, що система розселення в Україні формувалася тисячоліттями і забезпечувала спроможність (життєздатність) територіальних громад саме в межах існуючих адміністративно-територіальних одиниць (сіл, селищ, міст).

Через надмірно жорстку централізацію управління в Україні, у територіальних громад на сьогодні вилучено основні ресурси їх розвитку – землі, лісові ресурси, податкові надходження. Цілком очевидно, що дотаційність та неспроможність територіальних громад зумовлена штучно, чим забезпечений тотальний контроль держави над їх розвитком - тобто державою порушено ст. 5 Конституції і узурповано владу. Оскільки реалізувати владні повноваження без належної матеріальної основи розвитку територіальні громади не можуть.

Можемо засвідчити, що така надмірна централізація за рейдерського вилучення у територіальних громад ресурсів їх розвитку є узурпацією влади, і стала, фактично економічним геноцидом сільських громад.

На даний час відбувається так зване «добровільне» об’єднання територіальних громад. Втім у поєднанні з пропонованими змінами до Конституції України забезпечуватиметься руйнування історично сформованої системи розселення Українців, а також за оцінками експертів, стане ще одним кроком до депопуляції сільських територіальних громад.

Згідно з пропонованим змінами, у Конституції залишається поняття «територіальна громада», втім зі ст.140 вилучається тлумачення, хто її формує. Таким чином стає невизначеним, хто і на якій підставі має формувати територіальну громаду. Також змінами до ст. 140, 141, 142, 143, 144 вилучаються або обмежуються права територіальних громад.

В проекті змін до Конституції з’являється два поняття різні за змістом: громада як територія, і залишається "територіальна громада", що дозволить маніпулювання і двозначне тлумачення цих термінів, чітко не розмежовує територію і суб’єкта владних повноважень.

Крім цього, пропозиція, згідно з якою громада є територією, а зміст поняття «територіальна громада» стає невизначеним є злочинним і несе загрозу економічній безпеці України.

Згідно зі Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», стаття 1 визначено, що «Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування», ст. 60 окреслює, що «Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини».

Оскільки поняття «територіальна громада» стає невизначеним, «громада» є територією, через впровадження пропонованих змін закріпити право комунальної власності за територіальною громадою стане неможливим (територія не є правосуб’єктною, вона не може бути власником), як і не зможе стати власником територіальна громада, оскільки цивільно-правовий, адміністративно-правовий статус цієї одиниці стає невизначеним.

Власником комунального майна є територіальна громада. Тому у Конституції повинно бути чітко визначено поняття «територіальна громада», її права. Крім цього, ні у тексті діючої Конституції, ні у проекті змін немає чіткого визначення члена територіальної громади. Членство у громаді має бути так само визначене, як громадянство. Оскільки і те, і інше пов’язане з правом спільної сумісної власності: державної і комунальної.

З огляду на те, що право власності передбачає не лише права, але і обов’язки (ст.13 Конституції), держава має чітко ідентифікувати, на кого ці обов’язки покладені.

4. Проектом змін до Конституції України передбачено надмірну концентрацію, фактично узурпацію державної влади в областях і районах префектами. А саме:

- Ст. 118 проекту змін до Конституції передбачено, що «виконавчу владу в районах і областях, у Києві та Севастополі здійснюють префекти».

Надання префектам усієї виконавчої влади в областях і районах суперечить ст. 5 Конституції, яка передбачає, що ніхто не може узурпувати державну владу. Передача всієї державної виконавчої влади у областях і регіонах префектам є узурпацію ними влади.

Виконавчу владу в області не може здійснювати лише ОДНА ЛЮДИНА також і з огляду на фізичну неможливість виконання однією людиною таких функцій. Навіть на рівні невеликих міст виконавчу владу здійснює кілька десятків, або і сотень працівників виконавчих органів.

Фактично отримуючи право одноосібного розпорядження державними ресурсами, використовувати ці державні ресурси на свій розсуд на рівні області чи району без належного громадського контролю, префект має усі можливості узурпувати державну владу в області (районі), і створити передумови для незаконного відчуження або використання державного майна в особистих інтересах, що несе загрозу економічній безпеці держави.

Проектом змін до ст.118 Конституції, зокрема до ст. обмежуються права громадян на участь в управління державними справами, порушується положення чинної Конституції України ст.5, згідно з якою джерелом влади в Україні є народ, оскільки передбачає концентрацію виконавчої влади в однією людиною, що є неприпустимим для демократичної держави!

Ст.119 вилучено положення, яким органи місцевого самоврядування можуть делегувати виконавчій владі окремі доручення (п.7). Також змінами до статті 118, п. вилучається право рішенням сесії обласної (районної ради) висловити недовіру префекту, а також вплинути на рішення про його відставку. Префект стає підзвітний і підконтрольний лише Президенту і Кабінету Міністрів України, що ж очевидним узурпуванням влади.

Ст. 119, вилучення п.3 знімає з виконавчої влади обов’язок планувати локальний розвиток, звітувати за виконання цих планів. Таким чином виконавча влада на рівні області (району) не відповідатиме за реалізацію регіональних (локальних) програм розвитку.

Оскільки досі в Україні існує спільна власність територіальних громад на рівні районів, областей, відсутність нормативно закріпленого обов’язку щодо планування управлінський дій, пов’язаних з цією власністю, уможливить її неефективне використання та відчуження.

Дата добавления: 2015-08-21