Рушійні сили визвольної боротьби

Тема „Визвольна війна українського народу середини XVII століття. Утворення української козацької держави”.

План.

1. Причини, характер і рушійні сили. Основні концепції

періодизації Визвольної війни.

2. Початковий етап війни (1648-1649рр.). Перемоги козацько-селянського війська під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями.

3. Битва під Зборовом. Зборівський мир. Відновлення української державності. Утворення української козацької держави.

4. Битва під Берестечком і Білоцерківський мир. Битви під

Батогом і Жванцем.

5. Зближення України з Московією. Переяславська Рада.

Березневі статті Б. Хмельницького 1654 року. Входження

України під протекторат Московії.

6. Завершальний етап Визвольної війни. Становище Гетьманщини після смерті Б. Хмельницького. Основні напрямки внутрішньої і зовнішньої політики 1. Виговського. Гадяцька унія.

7. Гетьманування Ю. Хмельницького. Поглиблення руйнівних процесів в Українській державі.

8. Історичне значення Визвольної війни україського народу. Оцінка особи Б. Хмельницького в науко-вій вій літературі.

Знати:

• сутність Національно-визвольної війни 1648 - 1676 рр., її хід та наслідки;

• устрій та розвиток козацько-гетьманської держави;

• причини, які обумовили втрату Україною своєї державності;

значення діяльності видатних українських діячів Б. Хмельни-

цького, П. Дорошенка, та ін.;

• якою була політика Московщини та Речі Посполитої щодо українських земель.

1. Визвольна війна досить повно висвітлена в різноманітній літе­ратурі. Але часто на іспиті студентам бракує знань про причини, характер і рушійні сили війни, виникають труднощі у визначенні основних її етапів. Тому вивчення цієї теми треба розпочати з аналізу основних передумов визвольної війни.

По-перше, відбувається різке посилення феодального гніту на українських землях. Так званий період “золотого спокою” після 1638 року дав шляхті впевненість у своїй силі. Панщина дуже часто сягає 4-5 днів на тиждень. Досить поширеним явищем серед магнатів була здача своїх земель у користування євреям-орендарям. Останні намагались за період оренди вижати з маєтку максимум прибутку, доводячи панщину і повинності до межі можливого.

По-др уге, продовжують загострюватись релігійні і націо-нальні стосунки. Утиски православної віри існували повсюдно, незважа­ючи на офіційні гарантії 1632 р.

По-третє, скасування так званою "Ординацією" значної части­ни козацьких привілеїв викликало як серед реєстрових, так і не­реєстрових козаків гостре невдоволення. Вони тільки чекали слуш­ної нагоди, аби знову вступити в боротьбу за свої вольності, які були ними втрачені в 1638 р.

Отже, причинами національно-визвольної війни

1648 –1676 рр. були:

1. Здійснення польською шляхтою щодо України політики соціального, національного і релігійного гноблення, курс польського уряду на ліквідацію козацтва як стану. Все це зумовило наростання серед українського населення почуття ненависті до польського панування, тому соціальний вибух був неминучим.

2. Стрімкий розвиток національної самосвідомості українців (усвідомлення ними своєї етнічної ідентичності, спільних інтересів, розвиток ідей Батьківщини, її єдності і

незалежності).

3. Формування на основі козацтва нової української політичної еліти, яка визначила національні інтереси і сформувала цілі українського руху, розробила його полі­тичну програму, відіграла провідну роль у процесі державотворення. Саме завдяки новій українській еліті соціальний вибух 1648 р. набув характеру національно-визвольної боротьби.

Рушійні сили визвольної боротьби

♦ Козацтво - стало керівною і провідною силою визвольної боротьби, ядром української армії.

♦ Селянство - взяло надзвичайно активну участь у військових подіях. Воно висту­пало проти національного, релігійного та, насамперед, проти соціального гноблення - проти земельної власності як польських, так і українських феодалів, проти існуючих форм експлуатації, кріпацтва. Вони ви­магали особисту свободу і право володіння землею.

♦ Міщани - відіграли важливу, а в окре­мих регіонах (Західне Поділля, Волинь, Га­личина) — провідну роль у національно-ви­звольній і соціальній боротьбі.

♦ Частина української шляхти – відіграла досить помітну роль у розвитку визвольної боротьби, у першу чергу - у формуванні української еліти, політичної програми, розбудові державності. Але більшість панівного стану суспільства зрадила національні інтереси і придушувала визвольну боротьбу.

♦ Представники православного духовен­ства (особливо його низи) - взяли безпосеред­ню участь у подіях революції, у державо­творчій діяльності.

Отже, у визвольній боротьбі взяли участь представники всіх верств україн­ського суспільства, та головною її рушій­ною силою були козаки, селяни і міщани. За національним складом абсолютну більшість учасників цієї боротьби станови­ли православні українці. Разом з тим, се­ред повсталих перебували представники інших національностей, які проживали в Україні,

у тому числі поляки і євреї.

Дата добавления: 2015-08-21