Передача збудження по нервовому волокну.

Нервові волокна бувають: 1) безміелінові (υ = 0,5 – 60 м/с, чим більше d, тим більше υ: при d = 1 мкм – 2 м/с, d = 0,5 – 1 мм – 20 м/с);

г) з мієліновою оболонкою: через рівні проміжки (від 0,2 до 2 мм) оболонка переривається і мембрана вісьового циліндра відкривається: перехват Ранвьє – довж. ≈ 1 мкм.

перехват Ранвьє

Розповсюдження ПД в безміеліновом волокні:

зовн. збудж.ділянка

струм рефрактерна зона

За рахунок виникнення різниці потенціалів виникає струм, що збуджує слідуючу ділянку мембрани – тільки в один бік, тоді як з іншого – рефрактерна ділянка. В мієлінових волокнах різниця потенціалів виникає між перехватами Ранвьє, швидкість імпульсу зростає.

(типових міокардіальних волокон~99% всієї маси міокарда)

2.Кардіоміоцит.

1).В стані покою - ПСп = -90мВ канали закриті.

Іони кальцію - зовні мембрани

Для скорочення міокарду, іони повинні зайти всередину, а після скорочення видаляються.

2) при збудженні кардіоміоцита потенціал знижується до потенціалу деполяризації - 60мВ. Відкриваються Na⁺ канали і за 1-2мс встановлюється ПД= +30мВ

Після цього натрієві канали закриваються, а відкриваються кальцієві і калієві; іони калія рухаються назовні, а - всередину, потенціал повільно спадає і за 200мс =0В, після чого кальцієві канали закриваються.

3) Іони К⁺ продовжують виходити назовні і реполяризація прискорюється: за 50мс встановлюється ПСп = -90мВ, К⁺ - канали закриваються.

4) Працюють К⁺-Na⁺ насос, Са⁺ - АТфаза, К⁺-Na⁺ обмінник. Але тільки 20% іонів Са²⁺ виходить назовні мембрани, 80% закачується в саркоплазматичні ретикулуми - вип`ячену всередину мембрану.

При серцевій недостатності за допомогою серцевих гликозидів (дігоксин, строфантин, корглікон та ін) пригнічується робота Са-Na обмінника і концентрація іонів Ca²⁺ всередині клітини зростає, тому підсилюється скорочувальна діяльність міокарда.

Існують атипові кардіальні волокна (синусові, атріо-вентрикулярні вузли, жмуток і ніжки Гіса, волокна Пуркінье - провідникова система), в них виникнення біопонціалів інше. У водія ритму немає потенціалу спокою.

Постійний та змінний струм.

Озн. Струмом провідності називається напрямлений рух вільних зарядів(напрямок-це напрямок руху «+» зарядів і протилежний «-» зарядам)

«+» частинки рух. до від ємного електрода(катода)

«-» до «+» електрода(анода)

Струм в організмі не прямолінійний. Опір тканин(питомий) ρ: (R= p [Ом]).

1.Спиномозкова рідина – 0.55 Ом. м.

2.Кров – 1.66 Ом. м.

3.М язи – 2 Ом. м.

4.Мозкова і нервова тканина – 14.3 Ом. м.

5.Жирова – 33.3 Ом. м.

6.Суха шкіра - Ом. м.

7.Кістка - Ом. м.

Опір тіла вцілому залежить від опору шкіри,що залежить від товщі шкіри, вологості, емоційного стану, сп’яніння.

В середині тіла струм проходить по кровоносним та лімфатичним судинах, м язах, оболонках нервових волокон.

Характеристика струму:

а)сила струму – заряд,що проходить через поперечний переріз провідника за 1 сек.:

I= .

б)густина струму – струм,що проходить через одиничний переріз за 1 сек.:

j= [ ]; [ ]

Закон Ома: I=

Озн. Постійним називається струм з постійною величиною і напрямком,в усіх інших випадках маємо змінний струм.

В колах змінного струму існує 3 види опору:

а)активний – у звичайному смислі, Ra;

б)індуктивний – котушки, ;

в)ємнісний – конденсатори .

Озн. Конденсатор – система двух провідників, розділених тонким шаром діелектрика.

В живих організмах ємність мають мембрани, жирові тканини між м’язовими, індуктивних властивостей практично немає,тому повний опір – імпеданс тканин:

Z= (Z= ).

Імпеданс здорових,хворих і мертвих тканин відрізняється. Він змінюється при наповненні кровоносних судин, тобто є діагностичним показником стану судин.

Дія струмів на людину

1.Постійний струм – проходить через весь переріз. Утворюється, в основному, іонами.

В шкіру проникає через вивідні протоки потових і сальних залоз. Викликає нагрів,зміну концентрації іонів в клітинах і міжклітинному середовищі,електроліз тощо.

Озн. Гальванізація – лікування постійним струмом малої сили(до 50 мА) і низької напруги(30-80В).

Місцеві реакції:зміна проникненості клітинних мембран, прискорення кровотоку,підвищення проникненості судинних стінок,утворення біологічно-активних речовин (серотонін,гистомін),нервові імпульси при подразненні струмом передаються в ЦНС і викликають складні реакції органів і систем,зв’язаних з ділянкою.

2.Струм низької частоти (50-10000 Гц.).Як і постійний, викликаэ нагрів, проходить через весь переріз,але чим більше частота,тим більшу роль грає поляризація в діелектричних тканинах.

Озн. Поляризацією називається зміщення зв’язаних зарядів у діелектрику під дією електричного поля.

Види поляризації:

1)електронна-зміщення електронних оболонок.

2)дипольна-орієнтація полярних молекул за силовими лініями.

3)іонна-зміщення іонів відносно кристалічної решітки.

4)макроструктурна поляризація-виникає під дією електричного поля внаслідок неоднорідності електричних властивостей речовини.

В тканинах існують шари з різною електропровідністю. Під дією електричного поля вільні іони і електрони переміщуються в границях провідникового шару і концентруються на межах:

- провідникове включення перетворюється в гігантський диполь

5)поверхнева поляризація на поверхнях.

6)електролітична поляризація-біля електродів.

.

3.Змінні струми високої,ультрависокої частоти.

Процеси:

а)в провідникових середовищах-коливання іонів,нагрів.

б)в діелектричних-осциляторний ефект.

Озн. Осциляторний ефект-це коливання дипольних молекул тканин організму під дією змінного електричного поля,при цьому розхитуються бічні ланцюги великих органічних молекул і змінюються фізико-хімічні властивості тканин,відбувається нагрів.

Дата добавления: 2015-09-03