Державний кредит та державний борг

Держава для своїх потреб може мобілізувати фінансові ресурси у формі державного кредиту. У такому випадку вона є позичальником коштів, а населення і підприємницькі структури – кредиторами.

Переважно держава виступає в ролі позичальника і боржника. При цьому за допомогою державного кредиту залучаються вільні фінансові ресурси юридичних і фізичних осіб, які використовуються для задоволення державних потреб. Держава може виступати і в ролі кредитора, надаючи позику населенню та підприємствам, а також у ролі гаранта в тих випадках, коли бере на себе відповідальність за погашення позик та виконання інших зобов`язань, які взяли юридичні і фізичні особи.

Головною причиною наявності державного кредиту в умовах трансформаційної економіки є нестача бюджетних коштів. За своєю економічною сутністю державний кредит - це форма вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту. Його джерелом є вільні кошти населення, підприємств і організацій.

Державні запозичення можуть здійснюватись тільки тоді, коли вичерпані інші джерела формування доходів держави або коли доцільно обмежити рівень оподаткування. При цьому обов`язково повинна забезпечуватись ефективність та результативність використання позичених коштів.

Існування державного кредиту призводить до появи державного боргу. Сума його складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов`язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи гарантії за кредитами.

Розрізняють поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній борг.

Поточний борг – сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році, і належить до сплати в цей період відсотків за усіма випущеними на даний момент позиками.

Капітальний борг – це загальна сума заборгованості і відсотків, що мають бути сплачені за позиками.

Внутрішній борг – це заборгованість кредиторам держави в даній країні.

Зовнішній борг – заборгованість кредиторам за межами даної країни.

Управління державним боргом країни полягає в забезпеченості платоспроможності держави, тобто можливості погашення боргів.

Проблеми державного боргу полягають не в його величині, не в абсолютних сумах і не у відсотках відносно ВВП і обсягу бюджету, а у забезпеченні платоспроможності держави.

Існують такі способи коригування позикової політики:

- конверсія;

- консолідація;

- уніфікація;

- відстрочення погашення;

- реструктуризація;

- анулювання.

Конверсія державного боргу – зміна доходності позик. Вона здійснюється у разі зміни ситуацій на фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати передбачуваний кредиторами доход.

Консолідація боргу – передання зобов`язань за раніше випущеною позикою на нову позику з метою продовження терміну позики. Вона проводиться у формі обміну облігацій попередньої позики на нові.

Уніфікація боргу – це об`єднання кількох позик в одну, що спрощує управління державним боргом.

Відстрочення погашення означає перенесення строків виплати заборгованості.

Реструктуризація боргу – це використання у комплексі чи частково зазначених вище методів.

Анулювання боргів означає повну відмову держави від своєї заборгованості.

Дата добавления: 2015-09-03