Vi. Право, законність, правопорядок

У правовій системі суспільства є три категорії, що тісно взаємопов’язані між собою. Це право як система загальнообов’язкових норм; законність як рівень реалізації правового закону та правопорядок як рівень правового регулювання суспільних відносин.

Вказані категорії мають самостійне значення, характеризуються певним функціональним призначенням, структурою, принципами та змістом. Однак в процесі регулювання суспільних відносин вони є взаємодіючими і взаємопов’язаними, оскільки законність забезпечує реалізацію права, а правопорядок є результатом дії законності та права.

Взаємодія права, законності та правопорядку засновується на наявності спільних рис цих категорій та відмінностей.

Спільні риси забезпечують суспільно-політичний зміст права, законності і правопорядку, адже вони:

- засновуються на єдиних принципах;

- взаємопов’язані з державною владою;

- функціонують в суспільстві;

- мають спільний державно-владний зміст;

- пов’язуються з інтересами певних суб’єктів (народу, держави, групи чи індивіда);

- пов’язані з правами, свободами та обов’язками суб’єктів права;

- відображаються у відповідальності;

- мають формальну визначеність;

- характеризуються наявністю структури та змісту;

- мають певне функціональне призначення;

- охороняються і гарантуються державою;

- забезпечують функціонування суспільства як певним чином упорядкованої соціальної системи.

Наявність спільних рис не відкидає, а стверджує наявність відмінностей, які визначають якісну самостійність цих категорій. Схематично ці відмінності можливо визначити за наступними підставами:

За змістом та характером

Право	Законність	Правопорядок
Це встановлена зако-ном державна воля, що має формальну визна-ченість та нормативний вираз	Є стороною правової дійсності, характеризує діяльність суб’єктів права, є методом, принципом, режимом	Стан правового життя суспільства, система правових відносин та зв’язків

За призначенням у процесі реалізації волі влади і народу

Право	Законність	Правопорядок
Засіб формування та закріплення норм	Правова якість актів, що закріплюють волю та забезпечення їх реалізації	Це реалізоване право, реалізована воля влади та народу

За розвитком правової матерії

Право	Законність	Правопорядок
Складає початковий етап, тобто правове закріплення	Правовий рух, що забезпечує реалізацію права та можливість досягнення правового результату	Є кінцевим результат-том, оскільки визначає рівень упорядкованості суспільних відносин правом

За функціональним призначенням у сфері права

Право	Законність	Правопорядок
Є юридичною основою правопорядку	Засіб встановлення правопорядку та його вимога	Результат дії права та законності

За урегулюванням суспільних відносин

Право	Законність	Правопорядок
Визначає можливість регулювання суспільних відносин	Визначає реальність реалізації процесу регулювання суспільних відносин	Характеризує дієвість регулювання суспільних відносин

Таким чином, право та законність є своєрідними інструментами, що забезпечують досягнення певної мети – ефективного правопорядку. Тому досконалість правопорядку безпосередньо залежить від рівня законності та якості права як засобу надання суспільству рис системності[28].

ДОПОВНЮЮЧА ЛІТЕРАТУРА:

1. Афанасьев В.С. Обеспечение законности: вопросы теории и практики: Автореф. дис. … докт.юрид.наук. – М., 1993.

2. Борисов В.В. Некоторые актуальные вопросы развития правового порядка // Вопросы теории государства и права. Вып. 1. – Саратов, 1998.

3. Борисов В.В. Правовой порядок развитого социализма. – Саратов, 1998.

4. Горшенев В.М. Законность как достояние правового государства // Проблемы обеспечения законности в механизме правоприменения. – Волгоград, 1991.

5. Ефремов А.Ф. Принципы и гарантии законности: Автореф. дис. … канд.юрид.наук. – М., 1999.

6. Зиновьева М.Ю. Понятие гарантий законности и ее виды // Вопросы теории государства и права. Вып. 1. – Саратов, 1998.

7. Кудрявцев В.Н. О правопонимании и законности // Государство и право. – 1994. - № 3.

8. лазаревский Н.И. Законность и пределы ее осуществимости // Право. – СПб. - 1905. - № 2.

9. Правовой режим законности: вопросы теории и истории / Материалы научно-теоретической конференции. – СПб., 2001.

10. Рабинович П.М. Проблемы теории законности развитого социализма. – Львов, 1979.

11. Строгович М.С. Основные вопросы советской социалистической законности. – М., 1966.

12. Тихомиров Ю.А. Юридическая коллизия, власть и правопорядок // Государство и право. – 1994. - № 1.

13. Укрепление общественного порядка и законности в правовом государстве / Межвузов. сборник научных трудов. – М., 1990.

14. Явич Л.С. Социалистический правопорядок. – Л., 1972.

[1] Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – Тернопіль, 2002. – С.138.

[2] Общая теория государства и права. Академический курс: В 2-х т. / Под ред. проф. М.Н.Марченко. – М., 2000. – Т.2. – С.507.

[3] Поляков А.В. Общая теория права. – СПб., 2003. – С.831.

[4] Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права. – К., 2002. – С.207.

[5] Загальна теорія держави і права / За ред. М.В.Цвітка, В.Д.Ткаченка, О.В.Петришина. – Х., 2002. – С.381.

[6] Теория государства и права / Под ред. М.М.Рассолова, В.О.Лучина, Б.С.Эбзеева. – М., 2000. – С.351-356.

[7] Див. докладніше: Общая теория государства и права. Академический курс: В 2-х т. / Под ред. проф.. М.Н.Марченко. Т.2. Теория права. – М., 2000. – С.515-549; Морозова Л.А. Теория государства и права. – М., 2002. – С.353-354.

[8] Морозова Л.А. Теория государства и права. – М., 2002. – С.351.

[9] Поляков А.В. Общая теория права. Феноменолого-коммуникативный подход. – СПб., 2003. – С.833.

[10] Черданцев А.Ф. Теория государства и права. – М., 2002. – С.383.

[11] Скакун О.Ф. Теорія держави і права. – Х., 2001. – С.449.

[12] Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права. – К., 2002. – С.215.

[13] Теория государства и права / Под ред. В.М.Корельского и В.Д.Перевалова. – М., 1998. – С.454.

[14] Теория государства и права / Под ред. В.К.Бабаева. – М., 1999. – С.532-536.

[15] Морозова Л.А. Теория государства и права. – М., 2002. – С.352-353.

[16] Теория государства и права / Под ред. Н.И.Матузова и А.В.Малько. – М., 2001. – С.556.

[17] Явич Л.С. Сущность права. – Л., 1985. – С.157; див. також: Теория государства и права / Под ред. М.М.Колосова, В.О.Лучина и Б.С.Эбзеева. – М., 2000. – С.358.

[18] Див.: Скакун О.Ф. Теорія держави і права. – Х., 2001. – С.453.

[19] Теорія держави і права / За заг. ред. С.Л.Лисенкова, В.В.Копєйчикова. – К., 2002. – С.252.

[20] Теория государства и права / Под ред. М.Рассолова та ін. – М., 2000. – С.346.

[21] Кельман М.С., Мурашин Г.О. Загальна теорія права. – К., 2002. – С.222.

[22] Общая теория государства и права. Академический курс: В 2-х т. / Под ред. проф. В.Н.Марченко. – М., 2000. – Т.2. – С.535.

[23] Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И.Матузова и А.В.Малько. – М., 2001. – С.563.

[24] Див.: Морозова Л.О. Теория государства и права. – М., 2002. – С.385.

[25] Скакун О.Ф. Теорія держави і права. – Х., 2001. – С.454.

[26] Див.: Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. М.И.Матузова и А.В.Малько. – М., 2001. – С.567-571.

[27] Див.: Морозова Л.О. Теория государства и права. М., 2002. – С.356.

[28] Див.: Общая теория государства и права. Академический курс: В 2-х т. / Под ред. проф. М.Н.Марченко. – М., 2000. – Т.2. теория права. – С.553-555.

Дата добавления: 2015-08-13