Десять Заповідей Божих – Природний закон

Говорячи про Десять Божих Заповідей, однозначно говоримо, що це є Божий Закон. Тож, роздумаймо собі, як діє закон (загально) на людину – обмежує, як вважає переважна більшість людей, чи навпаки, допомагає.

Спершу розглянемо поняття свободи. Коли людина є по-справжньому свобідною? Абсолютна більшість відповість, що тоді, коли може робити все (???), що сама захоче. Це є цілком помилкове бачення свободи. Справжня свобода є лише тоді, коли людина чинить добро. Один із основних моральних принципів звучить: «ти мусиш робити добро і уникати зла», і тільки тоді будеш свобідним. Здавалось би тут є парадокс: МУСИШ (тобто є певний моральний примус) і одночасно говориться про СВОБОДУ. Але так насправді є, бо коли людина чинить зло, стає залежною від цього зла («Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить – гріха невільник» Ів. 8,34), тобто СПРАВЖНЯ СВОБОДА виключає поняття гріха.

То ж, чи Закон Божий допомагає людині осягнути свободу, чи обмежує, ставлячи зайві рамки у розвитку та становленні людини? Якщо людина, щоб бути свобідною, «змушена» чинити тільки добро, а завданням Божих Заповідей є це добро окреслити і навпаки, показати те зло якого не потрібно чинити, то це означає, що Божий Закон має тільки позитивний вплив на людину, і зовсім нічим її не обмежує.

Тоді виникає наступне питання: чи Божі Заповіді, які мають за мету допомагати людині духовно формуватися і зростати (як особистості), то чи вони зобов’язують тільки християн, яким Господь у Старому Завіті за посередництвом Мойсея їх об’явив (Вихід 20,1-17; Второзаконня 5,6-21), чи мають якесь відношення і до інших релігій?

Отже, ЗАКОН, як такий, поділяється на 2 частини: Божий (природний) і цивільний (людський). Св. Іриней Ліонський: «Спочатку Бог вклав у серця людей приписи природного закону. Потім пригадав його. Це і є Декалог (Десять Заповідей)» Природний закон – є записаний у серці кожної людини, у людській природі, тому є зобов’язуючим для кожного (незалежно від релігійної приналежності). Св. Тома Аквінський пише: «Природний закон є відображенням вічного закону, яке поширюється на всі живі істоти. Завдяки йому і людина і тварина здатні відрізняти добро від зла, мають однакові природні прагнення (їсти, дихати, пити, народжувати, захищатись тощо). Різниця полягає лише в тому, що розумна тварина (людина) причетна до природного закону «інтелектуально і раціонально», а серед нерозумних істот він діє не через «розум», а через інстинкти». Тому навіть ті, хто не вважає себе християнином, а відповідно не вважає своїми Десять Заповідей, все-одно будуть суджені за моральним законом, бо вони, «не мавши закону, самі собі закон; вони виявляють діло закону, написане в їхніх серцях, як свідчить їм їхнє сумління і думки, то засуджуючи їх, то оправдуючи» (Рм. 2,14б-15). Отже, цей закон зобов’язує добровільно вибирати добро уникаючи зла (як ми вже згадували вище).

Св. Тома Аквінський вбачає у природі людини 3 тенденції, фундаментальні (основні) для людини:

Ø перша схильність – зберігати буття. Цей нахил виробляє в нас бажання жити. На цьому природному законі базується право захищати життя і заборона вбивства.

Ця схильність розвивається і укріпляється через чесноти надії та мужності.

Ø друга схильність – статева і родинна. Через неї зберігаємо вид. Не йдеться тільки про статевий інстинкт, але також про потяг між чоловіком та жінкою, між батьками та дітьми. На цьому законі базується шлюб, як обов’язок прийняти з відповідальністю дар життя, виховання дітей та повага до чужого шлюбу. Тому всі фальшиві форми сексуальності противляться природному законові: гомосексуальність, мастурбація, вживання контрацепції, перелюб (у подружжі) та дошлюбні статеві зв’язки.

Ця схильність удосконалюється чеснотою чистоти, яка забезпечує панування над собою з огляду на зріст природній, духовний та родинний.

Ø третя схильність – пізнати правду. Любов до правди знаходиться у основі кожної науки. На цьому законі базується обов’язок шукати правду та формувати свій розум, а особливо стосовно фундаментальної Правди, якою є Бог «Я – Дорога, і Правда і Життя» (Ів. 14,6).

Ця третя схильність має ще інший аспект: схильність жити у суспільстві, бо людина є соціальною істотою. Вона також вказує на фундамент і межі суспільного співжиття.

Ця схильність показує неприродність брехні, крадіжки, несправедливого розподілу добра. Чеснота справедливості удосконалює цей природній нахил.

ПІДСУМОК:

Природній закон є:

УНІВЕРСАЛЬНИМ. Він є дійсний для всіх, бо випливає з людської природи.

НЕЗМІННИМ. Не залежить від історичних та часових змін.

НЕ ПРИПУСКАЄ ВИКЛЮЧЕНЬ. Звільнення чи послаблення цього закону може дати лише сам Бог, як автор природи – бо це належить тільки до Законодавця (яким є Сам Господь Бог).

Дата добавления: 2015-08-09