Єдиний кулемет калашникова (КК, ККС, ККБ та ККТ)

7,62-мм кулемет Калашникова (КК, модернізований – ККМ, на станку – ККС, модернізований на станку – ККМС, бронетранспортерний – ККБ, модернізований бронетранспортерний – ККМБ і танковий – ККТ) є потужною автоматичною зброєю, призначеною для знищення живої сили та ураження вогневих засобів і повітряних цілей супротивника (рис. 4.96).

Кулемет системи Калашникова (КК), прийнятий на озброєння у 1961 р. (ККТ у 1962 р.) замість ротного РП-46, і являє собою новий крок у розвитку зброї, тому що поєднує високі маневрені якості ручного кулемета з потужністю вогню станкового. Його головною особливістю стало те, що він може виступати в ролі єдиного кулемета: ручного, станкового та кулемета для бронетехніки, не потребуючи при цьому жодних переробок, тому що місця кріплення на станках і бронетранспортерній установці уніфіковані.

Кулемети КК та ККМ мають сошку (рис. 4.29, а); кулемет ККС – це кулемет КК, що встановлений на триногому станку конструкції Саможенкова (рис. 4.29, б), а кулемет ККМС – це кулемет ККМ, що встановлений на полегшеному триногому станку конструкції Степанова; кулемети ККБ та ККМБ – це відповідно кулемети КК та ККМ, що встановлені на бронетранспортерній установці техніки; кулемет ККТ – це кулемет Калашникова, що має електроспуск і розташований у башті танка, БМП, БТР, САУ або інших видах броньованої техніки (рис. 4.29, в).

Рис. 4.29. Загальний вигляд єдиного 7,62-мм кулемета Калашникова:

а – на сошці (ККМ); б – на станку (ККС); в – кулемет танковий (ККТ)

Прицільна дальність стрільби з кулеметів – до 1500 м (обмежена поділками шкали прицільного пристрою), а дійсний вогонь найбільш ефективний – до 1000 м. Купчастість стрільби з триногого станка настільки досконала, що дозволяє вести влучний вогонь на дистанції до 800 метрів, а відмінний баланс зброї забезпечує високу ймовірність влучення (дод. 2.2).

Для стрільби з кулемета використовуються гвинтівочні патрони
7,62×54-мм з закраїною (рис. 4.30) зі звичайними легкими зр. 1908 р. (без кольору) і важкими зр. 1930 р. (жовтого), трасуючими (зеленого) і бронебійно-запалювальними (чорного з червоним пояском) кулями (рис. 4.31).

Рис. 4.30. Гвинтівочний патрон: Рис. 4.31. 7,62-мм кулі:

1 – куля; 2 – гільза; 3 – пороховий а – зі сталевим осердям; б – легка; в – важка;

заряд; 4 – капсуль; 5 – дулко; г – трасуюча; д – бронебійно-запалювальна:

6 – закраїна; 7 – наковальня; 1 – оболонка; 2 – свинцева сорочка; 3 – осердя;

8 – затравочний отвір; 4 – стакан; 5 – трасуюча суміш;

9 – ударна суміш 6 – запалювальна суміш

Стрільба може вестись короткими (до 10 пострілів) та довгими (до 30 пострілів) чергами або безперервно. Подача патронів у приймальник здійснюється з металевої стрічки місткістю 100, 200 або 250 патронів, що вкладається в коробку. Охолоджується ствол кулемета повітрям, що дозволяє вести безперервний вогонь з кулеметів КК, ККС, ККБ і ККТ до 500, а з кулеметів ККМ, ККМС і ККМБ – до 400 пострілів. Після цього нагрітий ствол слід замінити запасним, а нагрітий ствол остудити водою або снігом.

Конструкція єдиного кулемета системи Калашникова багато у чому подібна до конструкції автомата (АК) і ручного кулемета (РКК). Модифікація стосувалась лише окремих деталей зброї. Винятково вдало у ньому виконаний вузол замикання, що виключає поперечне розривання гільзи, оригінально виконана конструкція механізму подачі (важіль замість повзуна), значно вдосконалена технологія виготовлення (штампувально-зварна ствольна коробка з вклепаним вкладишем) та ін.

7,62-мм кулемет Калашникова складається з таких основних частин і механізмів (рис. 4.32), це:

– ствол;

– ствольна коробка з кришкою, основою приймача і прикладом (у кулемета ККТ приклад відсутній);

– затворна рама з витягачем і газовим поршнем;

– затвор;

– зворотно-бойова пружина з напрямним стрижнем;

– трубка газового поршня з сошкою (у кулемета ККТ трубка газового поршня без сошки);

– спусковий механізм;

– електроспуск (тільки у кулемета ККТ).

Рис. 4.32. Основні частини, механізми та деталі кулемета: а – КК; б – ККТ;

1 – ствол; 2 – ствольна коробка з кришкою, основою приймальника і прикладом (у кулемета
ККТ приклад відсутній); 3 – затворна рама з витягачем і газовим поршнем; 4 – затвор;
5 – зворотно-бойова пружина; 6 – напрямний стрижень; 7 – трубка газового поршня з сошкою

(у кулемета ККТ трубка газового поршня без сошки); 8 – електроспуск (тільки у кулемета ККТ);

9 – спусковий механізм ККТ (у КК вказаний розташованим у ствольній коробці);
10 – коробка зі стрічкою у КК, а також приладдя: 11 – пенал; 12 – шомпол

Автоматична дія кулемета заснована на використанні енергії порохових газів, що відводяться через отвір у стінці каналу ствола з рухом газового поршня затворної рами назад при його довгому ході, як і у АК.

При пострілі частина порохових газів, що діють на кулю, спрямовується через отвір у стінці ствола в газову камору (рис. 4.33, 4.34), що знаходиться під стволом, тисне на передню стінку газового поршня та відкидає його із затворною рамою у заднє положення. При переміщенні затворної рами назад відбувається відмикання затвора, вилучення гільзи з патронника і викидання її через вікно ствольної коробки назовні, витягання чергового патрона зі стрічки і подача його у повздовжнє вікно приймача, переміщення стрічки у приймачі ліворуч на одну ланку і стискання зворотно-бойової пружини.

Рис. 4.33. Газова камора: Рис. 4.34. Регулятор:

1 – штифти; 2 – патрубок; 3 – отвір для 1 – отвори для випускання газів;

випускання газів; 4 – кільцева проточка; 2 – виступи; 3 – фіксатор; 4 – пази
5 – лунки для виступів регулятора фіксаторів для заходу закраїни гільзи

Рис. 4.35. Затворна рама з витягачем та газовим поршнем:

1 – затворна рама; 2 – газовий поршень; 3 – витягач із зачепами; 4 – наскрізний отвір для розташування затвора; 5 – отвір для зворотно-бойової пружини; 6 – виступ для взаємодії
зі штовхачем щитка; 7 – повздовжні пази; 8 – фігурний виріз; 9 – похила грань для взаємодії
з роликом подавача; 10 –зріз для проходження гільз, що викидаються; 11 – ведучий поясок;
12 – кільцеві проточки

Під дією затворної рами (рис. 4.35), що рухається назад, здійснюється поворот затвора навколо повздовжньої осі ліворуч. Під час повороту затвора його бойові виступи (рис. 4.36) роз’єднуються з бойовими упорами ствольної коробки – відбувається відмикання затвора. У крайньому задньому положенні затворна рама впирається в обмежник і під дією зворотно-бойової пружини (рис. 4.37) починає рух уперед.

Якщо спусковий гачок (кнопка електроспуску) натиснутий, то затворна рама з затвором не затримується шепталом спускового важеля, а продовжує рух уперед, досилач затвору виштовхує патрон із повздовжнього вікна приймача і досилає його у патронник; зачепи витягача захоплюють черговий патрон у стрічці, а палець подачі переміщується праворуч на одну ланку стрічки. При наближенні затворної рами до крайнього переднього положення відбувається замикання затвора і накол капсуля патрона. Замикання каналу ствола здійснюється поворотом затвора навколо повздовжньої осі праворуч, у результаті чого бойові виступи затвора заходять за бойові упори ствольної коробки (глухе замикання). Розбивач під дією кільцевої проточини затворної рами просувається вперед і бойком ударяє по капсулю патрона – відбувається постріл, і робота автоматики кулемета повторюється.

Рис. 4.36. Затвор: а – зібраний; б –розібраний; Рис. 4.37. Зворотно-бойова

1 – остов затвора; 2 – розбивач; 3 – викидач; пружина з напрямним стрижнем:

Дата добавления: 2015-08-13