Теоретичні відомості

Під час пиляння деревини дістають бруси, бруски, дошки. Роз­пилюють деревину ручними або електричними пилками.

Пилка має вигляд стрічки (чи диска) з нарізаними на ній зубцями (різцями). Кожний зубець (рис. 9) пилки має три різальні кромки — одну передню коротку і дві бічні. У пилок для поздовж­нього розпилювання деревини зубці короткою різальною кромкою перерізають волокна деревини, а бічними розділяють їх між собою за напрямом. Зубці цих пилок мають пряме загострення і за фор­мою нагадують трикутник, тому ними можна пиляти лише в один бік. Зубці пилок для поперечного розпилювання найчастіше мають форму рівнобедреного трикутника і двостороннє загострення, тому ними можна пиляти в обидва боки. У цих пилок коротка різальна кромка розділяє волокна, а бічні перерізають їх. Зубці пилок мають такі параметри: відстань між двома сусідніми вершинами-є кроком, а відстань між основою 2 і вершиною 4 — висотою зубця. Для видалення тирси, яка утворюється в процесі пиляння, призначена западина 5.

Крім пилок для поздовжнього і поперечного розпилювання є також столярні пилки. Зубці цих пилок мають таку будову, що ними можна пиляти деревину вздовж І впоперек. Столярні пилки мають вигляд рівнобедреного трикутника з прямим кутом, направ­леним у бік пиляння. Розміри різальних кутків зубців становлять

середню величину між кутами, які вибрані у зубців пилок для поздовжнього і поперечного розпилювання.

Ручні пилки. Ручні пилки бувають ненатягнутими — поперечні дворучні та ножові (ножівки) і натягнутими — лучкові.

Пилки поперечні дворучні (рис. 10, а) використо­вують для поперечного розпилювання брусів, брусків, дощок. Зубці мають форму рівнобедреного трикутника, загострення косе. Пил­ки виготовляються у двох виконаннях. Кут загострення у пи­лок виконання і становить (40±2)°, а у пилок виконання 2 — (45±2) °.

Поперечною дворучною пилкою виконують роботу двоє робіт­ників. Деревину кладуть на підставку (стіл, козли), намічають місце пропилу і на це місце встановлюють пилку. Починають пиля­ти серединою пилки, а коли середні зубці заглибляться у деревину, поступово доводять розмах пилки до всієї її довжини. Працюють пилкою так: по черзі один з працюючих плавно тягне пилку до себе, яку другий вільно подає йому, при цьому робітники вільними руками (як правило, лівими) притримують розпилюваний мате­ріал. Під час пиляння не варто сильно натискувати на пилку, оскільки вона може застряти у пропилі. Пилка повинна бути добре загостреною і правильно розведеною.

Ножові пилки (ножівки) бувають широкі, вузькі та з обушком.

Ножівку широку (рис. 10,б) використовують для ручного роз­пилювання деревини і деревних матеріалів, виконуючи столярні і теслярські роботи. Ножівки виготовляють для поперечного (тип 1), поздовжнього (тип 2) розпилювання деревини і універ­сальні (тип 3) (ГОСТ 26215—84). Вони можуть мати змінні полотна.

Для ножівок типів 1 і 2 довжина L = 250...650 мм., крок зубців t = 2,5...6,5 мм; типу 3 — L = 250...600 мм, t = 1...5 мм.

Полотна ножівок виготовляють з якісної сталі, а ручки — з пиломатеріалів твердих листяних порід 1-го сорту, фенопласту, поліетилену високої щільності, алюмінієвих сплавів ливарних марок. Зубці ножівок повинні бути загостреними і розведеними, причому загостреними протягом не менше 2/3 висоти зубця від його вершини. Зубці ножівок типу 2 виконання 1 повніші мати пряме загострення тільки передньої грані зубця.

Зубці розводять, по черзі відгинаючи їх в різні боки на 0,1...0,3 мм в один бік для зубців з кроком до 3 мм і 0,3...0,6 мм в один бік для зубців з кроком 3 мм і більше. Полотно ножівки повинно мати захисне покриття.

Ножівка вузька (рис. 10, б) призначена для розпилювання тонких пиломатеріалів, випилювання криволінійних деталей і вико­нання наскрізних пропилів. Полотно виготовляють із холодноката­ної інструментальної сталі, ручки — з деревини твердих порід, просочують оліфою, шліфують та покривають лаком.

Ножівку з обушком (рис. 10, г) використовують для виконання неглибоких пропилів, зарізання на «вус» та розпилювання дрібних відрізків деревини, а також при підгонці з'єднань Верхня частина пилки має потовщення. Товщина ручки становить 22 мм: товщина полотна — до 0,8 мм. Зубці мають форму прямокутного трикут­ника. Оскільки полотно має незначну товщину, для надання йому жорсткості у верхній частині приклепують обушок. Полотно ножівки виготовляють з тонколистової інструментальної сталі, руч­ки— з деревини твердих порід, покривають оліфою, шліфують та обробляють лаком.

Ножівку-наградку (рис. 10, д) застосовують для ненаскрізного пропилювання пазів під шпонки, а також для випилювання вузьких пазів. Вона має товщину 0,4.. 0,7 мм.

Лучкову пилку (рис 10, є) використовують для поздовж­нього та поперечного розпилювання деревини Пилка є дерев'яним станком (лучком) з натягнутим на ньому полотном / пилки. У руч­ки 2 стояків вставляють і закріплюють на шпильках кінці полотна пилки, стояки з'єднують середником 5, а протилежні кінці стояків зв'язують тятивою 4, яка натягується закруткою 6. Станок виготов­ляють з деревини твердих порід, тятиву—з крученого шнура з льону чи конопель діаметром 3 мм.

Лучкові пилки бувають розмашні (розпускні), поперечні, викружні, шипові.

Розмашні пилки мають полотно завширшки 45...55 мм, завтовш­ки 0.4...0.7 мм, крок зубців 5 мм, кут загострення зубців 40...50°. Загострення зубців пряме. Довжина полотна становить 780.. 800 мм. Ціпилки застосовують для поздовжнього розпилювання деревини.

Поперечні пилки мають ширину полотна 20...25 мм, товщину 0,4...0,7 мм, крок зубців 4...5 мм, кут загострення зубців 65...800, Зубці мають форму рівнобедреного трикутника, загострення нав­скісне. Довжина полотна становить 750...800 мм.

Викружні пилки використовують для криволінійного фігурного пиляння. Вони мають полотно завдовжки до 500 мм, завширшки 4... 15 мм, зубці з прямим загостренням і кроком 2...4 мм, кут заго­стрення 50...600. Товщина полотна пилки становить не більше 1 мм, завдяки чому утворюється вузький пропил.

Шипові пилки використовують для випилювання шипів та вушок. Вони мають полотно завширшки 40...50 мм, завтовшки 0,4.,.0,5 мм, зубці прямокутної форми з кроком 3...4 мм і кутом загострення 80...85°. Пилка має довжину 600..700 мм.

Підготовка ручних пилок до роботи. Підготовка пилок до робо­ти складається з процесів фугування, розведення і загострювання пилок.

Спочатку пилки ретельно очищають від смоли, тирси та іржі і промивають гасом Якщо поверхні полотен мають нерівності, то їх виправляють молотком на рівній металевій плиті. Потім присту­пають до фугування — вирівнювання вершин зубців пилок так, щоб вони були на одній висоті. У дерев'яну колодку (рис. 11,а) встав­ляють напилок 1, колодку з напилком надівають на пилку 3 і руха­ють по полотну, вирівнюючи при цьому вершини зубців.

Вирівнювати вершини зубців пилки можна й іншим способом. На верстаку 4 закріплюють дошку (рис. 11,6), у проріз якої встав­ляють напилок, полотно пилки вставляють у цей проріз зубцями донизу і, переміщуючи пилку по напилку, вирівнюють вершини зубців. Вершини зубців слід періодично вирівнювати, інакше вони будуть нерівномірно брати участь у пилянні. Якість фугування перевіряють прикладанням до вершин зубців лінійки. Якщо вер­шини зубців щільно прилягають до ребра лінійки, то фугування виконана правильно.

Під час пиляння полотно пилки треться об стінки розпилюваної дошки і затискується у пропилі. Щоб запобігти затисканню полот­на пилки у пропилі, зубці розводять, тобто по черзі відгинають парні зубці — у один бік, а непарні — у другий. Розводячи зуби, відгинають у бік не весь зубець, а тільки його верхню частину приблизно на висоті До 2/3 від основи Під час пиляння деревини твердих порід зубці розводять на 0,25...0,50 мм у бік, а м'яких порід — на 0,5.. 0,7 мм.

Зубці ручних пилок розводять за допомогою розводок (рис. 12, а). Полотно пилки щільно затискують у лещатах, а потім відгинають зубці навперемінно то в один, то в інший бік. Розводять зубці пилки рівномірно, не докладаючи великих зусиль і не роблячи різких рухів, оскільки таким чином можна зламати зубець.

Крім звичайної використовують універсальну розводку (рис. 12, в), яка складається з важеля 3, яким відгинають зубець пилки, пластинки 4, призначеної для регулювання ширини зазору для проходження пилки, ї регулювальних гвинтів 5. У верхній частині розводки є шкала 7, яка показує величину розводу, і гвинт 8 з упором для регулювання висоти зубця, який відгинають. Пру­жиною 9 повертають важіль 3 у вихідне положення після стискан­ня розводки.

Правильність розводу зубців пилки перевіряють шаблоном 2 (рис. 12,б), прикладаючи його до полотна пилки /, затиснутої у лещата. Спочатку перевіряють парні зубці, а потім непарні. Не­правильно відігнуті зубці виправляють.

Правильність розводу пилок більш точно перевіряють індика­торним розводоміром типу РИ (рис. 12, г). Під час вимірювання розводомір опорною поверхнею щільно притискують до полотна пилки, а наконечник індикатора розміщують навпроти вершини зубця, що контролюється. За відхиленням стрілки індикатора визна­чають величину розводу.

Наступна операція — загострювання зубців пилок напилками з подвійною та одинарною насічками. За формою напилки бувають тригранні, ромбічні і плоскі. Ручні пилки, як правило, загострюють тригранними або ромбічними напилками.

Під час загострювання полотно пилки затискують у лещатах, закріплених на верстаку. Напилок притискують до зубця при пере­міщенні його від себе, а при поверненні його дещо піднімають, щоб він не торкався пилки. Не варто дуже притискувати напилок до зубця, оскільки при цьому він буде нагріватися, що спричинить зменшення міцності зубців пилок. Зубці з прямим загостренням пилок для поздовжнього розпилювання загострюють з одного боку, причому напилок слід тримати перпендикулярно до полотна пилки.

Пилки для поперечного розпилювання деревини мають навскіс­не загострення, тому зубці їх загострюють напилком, який трима­ють під кутом 60...70°. Зубці таких пилок загострюють через один. Загостривши зубці з одного боку, пилку повертають до себе іншим боком і, затиснувши у лещатах, загострюють решту зубців.

Лучкові пилки загострюють тригранними напилками, які під­бирають за розмірами зубців пилок. Загострені пилки не повинні мати задирок, засинювань та інших дефектів. Прийоми ручного загострення пилок показані на рис. 13.

Прийоми роботи ручними пилками. Полотно пилки встановлю­ють щодо станка (лучка) під кутом 30°, при цьому полотно пилки має бути прямолінійним, без перекосів і добре натягнутим.

Пра­вильність встановлення пилки перевіряють так: лівого рукою три­мають за середник, а правою за ручку і дивляться одним оком на полотно пилки Якщо полотно пилки встановлено правильно, то воно буде мати вигляд натягнутої нитки (рис, 14,а), а якщо неправильно, то скручений кінець буде товщим (рис. 14,6). Виправля­ють положення полотна пилки обертанням ручки.

При поздовжньому пилянні дошку чи брусок кладуть на вер­стак або стіл так, щоб частина, яка відпилюється, виступала назов­ні— звисала за верстакову дошку, і закріплюють струбциною. Позначають лінію розпилювання олівцем з лінійкою чи рейсмусом.

Під час розпилювання деревини пилку направляють таким чином, щоб вона не сходила з наміченої лінії розпилювання і не затискувалась у пропилі, йшла вільно і легко, не перекошуючись у пропилі і не коливаючись. У разі перекосу полотно пилки затиснеться у пропилі або буде тяжко переміщатися від тертя, нагріє­ться і втратить свою міцність.

Пиляючи деревину, пилку тримають за стояк правою рукою, а лівою підтримують розпилювану дошку, при цьому ступня лівої ноги повинна стояти паралельно верстаку, а права — під кутом 70...80° до ступні лівої ноги. Пилка має бути точно в горизонталь­ному положенні.

Під час пиляння (рис. 15, а) здійснюють рухи «у розмах», при­тискують пилку до дна розпилу при переміщенні донизу і дещо відводять її у бік при переміщенні вгору (холостий хід). Пиляти потрібно рівно, без різких рухів і сильних натискань та без пере­косів. При поздовжньому розпилюванні короткі дошки із зробле­ною розміткою затискують у лещатах вертикально так, щоб риску було видно робітнику (рис. 15, в). Пилку ставлять на лінію розмі­чання і повільним рухом на себе виконують неглибокий пропил, після чого можна пиляти на повний розмах пилки.

Точний пропил виконують іноді «з нігтя» чи за допомогою сугло­ба великого пальця (рис. 15, г). Ніготь великого пальця лівої руки ставлять біля риски, пилку повільно насувають на себе впритул

до нігтя з легким нати­ском на деревину, при цьому зубці заглиблю­ються і здійснюють про­пил. Відсунувши ліву руку, продовжують пи­ляння серединою полот­на, рухаючи пилку не на повний розмах. Ли­ше після заглиблення пилки у пропил пиля­ють на повний розмах. Пиляючи «з нігтя», тре­ба бути дуже обережним. Щоб не пошкодити руку, тримають ніготь чи суглоб пальця вище зубців полотна пилки. Майже так само починати пиляння за бруском (рис. 15, д).

Під час пиляння треба слідкувати за якістю розпилюваної поверхні. Шорстка, груба поверхня утворюється, якщо пиляють деревину пилкою з великими і неправильно розведеними зубцями, а також погано загостреною пилкою. Неправильний розпил дере­вини утворюється під час сильного натискання пилкою і відхилен­ня від риски.

При поперечному розпилюванні дощок, брусків (рис. 16) мате­ріал кладуть на верстак чи стіл так, щоб відпилюваний відрізок звисав з нього, і за зробленою завчасно рискою виконують пропил, тримаючи лучкову пилку правою рукою за стояк вище ручки, а лівою підтримують матеріал.

Для точного поперечного розпилювання дошки, бруска під пев­ним кутом без розмічання використовують розпилювальний ящик (рис. 17), у бокових стінках якого є пропили, виконані під певним кутом. Під час пиляння матеріал підтримують лівою рукою, а пра­вою беруть за стояк пилку і, спрямовуючи її у необхідний пропил, торцюють матеріал.

Механізоване пилян­ня. Ручне пиляння дере­вини — трудомістка і малопродуктивна опе­рація. Використання електроінструменту для пиляння деревини під­вищує продуктивність праці у 5..10 разів і не потребує великих фізичних зусиль. Для механізованого пиляння за­стосовують ручні ланцюгові І дискові електричні пилки.

Ланцюгові електропилки (ЗП-К5М, ЗП-К6, К-5М) призначені для поперечного розпилювання круглої деревини, брусів і дощок. Різальний інструмент у цих пилках — нескінченний пильний лан­цюг, який приводиться в дію від електродвигуна через редуктор. Ланцюг пилки — це набір окремих ланок (зубців), з'єднаних шар­нірами. У пилки ЗП-К6 робоча довжина різальної частини пилки становить 445 мм, швидкість руху ланцюга —5,4 м/с, потужність — 1,7 кВт, напруга — 220 В, частота струму 200 Гц. Розміри пилки 438X305X573 мм, маса 8,8 кг.

Дискові електропилки (ИЗ-5102Б, ИЗ-5103, ИЗ-5104, ИЗ-5106, ИЗ-5107) призначені для поздовжнього та поперечного розпилю­вання дощок і брусків різних порід деревини. Електропилку ИЗ-5107 використовують для розпилювання дощок і брусків завтовшки до 65 мм вздовж і впоперек волокон. Нею можна розпилювати дере­вину під потрібним кутом (0...450). Електропилка складається з електродвигуна, одноступінчастого редуктора (рухомого і неру­хомого), захисних кожухів, основи, пиляльного диска, ножа для розклинювання розпилюваного матеріалу, рукоятки з вимикачем і фільтром для приглушення радіоперешкод, ручки, струмопровідного кабелю із штепсельною вилкою. Працювати пилкою безпечно, оскільки електродвигун має подвійну ізоляцію (клас захисту II). Електропилку ИЗ-5107 можна експлуатувати і як стаціонарний верстат, встановивши і закріпивши її на верстаку. Технічні характ­еристики дискових електропилок подано у табл. 1.

В електропилках використовують плоскі круглі пилки (ГОСТ 980—80) діаметром 160...200мм, завтовшки 1,2...1,8 мм.

Дисковими електропилками розпилюють деревину вздовж (рис. 18, а) і впоперек волокон (рис. 18,б), вибирають чверті (рис. 18, в) і зарізають шипи (рис. 18, г).

Перед початком робіт оглядають пиляльний диск, перевіряють правильність розводу і загострення зубців пилки, відсутність тріщин на диску, а також правильність посадки його на шпиндель! кріплення гайкою. Крім цього, перевіряють справність редуктора прокручуванням пиляльного диска. Якщо пиляльний диск обертає­ться легко, то редуктор справний, а якщо він рухається із зусиллям, то у редукторі загуснув змащувальний матеріал. Для розрідження змащувального матеріалу електропилку вмикають на холостий хід на 1 хв.

Після перевірки роботи пилки вхолосту беруть лівою рукою передню рукоятку електропилки, а правою — задню і плавно опу­скають пилку на оброблюваний матеріал, закріплений на верстаку або столі. Щоб запобігти псуванню верстакової дошки, під розпи­люваний матеріал підкладають дефектний матеріал. Пиляльний дисквстановлюють щодо панелей (плити) так, щоб він виступав на глибину пропилу.

Переміщати електропилку по матеріалу слід прямолінійно і рів­но, без поштовхів і перекосів. У разі швидкого переміщення пилки по матеріалу може статися заклинювання пиляльного диска, пере­вантажиться двигун, що призведе до його псування.

При заклинюванні пиляльного диска у матеріалі електропилку треба відсунути назад і тільки після звільнення пиляльного диска, коли він набере потрібну частоту обертання, можна продовжувати пиляння. Якщо у разі заклинювання пиляльний диск зупиниться, то потрібно негайно вимкнути електродвигун. Переміщають пилку по матеріалу так, щоб пиляльний диск спрямовувався точно за роз­міткою. Закінчивши роботу, електропилку відключають від мережі, чистять гасом, змащують і кладуть для збереження у спеціальний ящик.

Дата добавления: 2015-08-13