Елементи різання та геометрія різця

Елементи різання. Розглянемо основні особливості різання при обточуванні. На рис. 191 наведено схему обточування вала різцем. Заготовці 1 від шпинделя верстата передається головний обертальний рух, різцю 5 супортом верстата надається рух подачі; обидва рухи здійснюються безперервно.

Поверхня 2 заготовки, з якої знімається стружка, називається оброблюваною; поверхня 4, що утворюється після зняття стружки, — обробленою; поверхня 3, яка утворюється різаль­ною кромкою інструмента в процесі обробки, — поверхнею різання.

Глибина різання t — відстань між оброблюваною і об­робленою поверхнями, виміряна по перпендикуляру до осі заготов­ки (мм);

подача 5 — переміщення різця за один оберт оброблюваної заго­товки, мм/об;

ширина зрізуваного шару b — відстань між оброб­люваною та обробленою поверхнями, виміряна на поверхні різан­ня, мм;

товщина зрізуваного шару а — відстань, виміряна в напрямі, перпендикулярному до ширини зрізуваного шару, мм;

площа номінального поперечного перерізу стружки — площа перерізу зрізуваного шару f, яку обчислюють множенням глибини різання на подачу або ширину на товщину (мм2):

Елементи і геометрія різця. Різець — найбільш по­ширений різальний Інструмент, який застосовують при обробці ма­теріалів із зняттям стружки на різних верстатах.

Різці розрізняють за видом обробки та устаткування (токарні, розточувальні, стругальні, довбальні, спеціальні); за виконуваною роботою (прохідні, підрізні, відрізні, розточувальні, різьбові, фа­сонні, а також обдирні, чистові і для алмазного точіння); за нап­рямом подачі (радіальні і тангенціальні, а також праві і ліві); за родом інструментального матеріалу (з низько- і середньолегованої сталі, швидкорізальні, твердосплавні, алмазні, мінералокерамічні); залежно від форми перерізу стержня (прямокутні, квадратні, круг­лі); за формою головки (прямі, відігнуті, зігнуті, відтягнуті); за способом виготовлення (суцільні, з припаяною або закріпленою механічно пластинкою, з привареною головкою).

На рис. 192 показано токарний правий прохідний різець. Різець складається з головки / і тіла //. Тіло різця призначене для закріп­лення різця в різцетримачі, або в державці, причому різець спи­рається на підошву 7; головку заточують так, щоб утворювалися різальні елементи різця. Перетином передньої поверхні 1 і голов-

Обточування є одним з основних видів обробки різанням, тому з особливостями умов різання прийнято ознайомлювати на при­кладі обточування.

На рис. 193 показано різець при обточуванні заготовки, а на рис. 194 — його креслення. Кути різця розглядаються від основної площини і площини різання.

Основна площина (див. рис. 193, 1) — це площина, па­ралельна поздовжній і поперечній подачам.

Площина різання 2 (рис. 193) — площина, яка є до­тичною до поверхні різання і проходить через головну різальну кромку.

Різальні властивості різця значною мірою залежать від кутів його заточування, або, як прийнято говорити, від «геометрії різця». Дамо визначення кутів різця (рис. 194):

φ — головний кут у плані, утворений проекцією головної рі­зальної кромки на основну площину і напрямом подачі;

φ₁—допоміжний кут у плані, утворений проекцією допоміжної різальної кромки на основну площину і напрямом, зворотним на­пряму подачі;

ε — кут при вершині різця між проекціями головної і допоміж­ної різальних кромок на основну площину;

γ — головний передній кут, утворений площиною, перпендику­лярною до площини різання, І передньою поверхнею;

α — головний задній кут між площиною різання і головною зад­ньою поверхнею;

β — кут загострення між попередньою і головною задньою по­верхнями;

δ — кут різання, утворений площиною різання і передньою поверхнею;

λ – кут нахилу головної різальної кромки, утворений головною різальною кромкою і прямою, паралельною основі площини, що

лежить у площині різан­ня і проходить через вершину різця; вимірюється в площині різання;

γ₁ — допоміжний пе­редній кут між площиною, перпендикулярною до пло­ щини різання, і передньою поверхнею;

α₁ — допоміжний зад­ній кут, утворений допо­міжною задньою поверх­ нею і площиною, яка про­ходить через допоміжну різальну кромку і перпендикулярна до ос­новної.

Кути в плані (φ, φ₁ і ε) вимірюються в площині, паралельній ос­новній; кути головної різальної кромки (у, α, β і δ) —у головній січній площині NN (рис. 194); кути допоміжної різальної кромки — у допоміжній січній площині N₁ N₁; α + β + у = 90°; δ = α + β = 90°— у

Кути різця мають таке основне призначення.

Кут у сприяє зменшенню тертя між оброблюваною поверхнею1 заготовки і головною задньою поверхнею різця. Величина йога приймається звичайно в межах 6—15°, а частіше він дорівнює 89,

Кут у полегшує процес утворення стружки. Кут ε сильно впли­ває на стійкість різців: чим більший цей кут, тим (при всіх інших однакових умовах) більша стійкість різця.

Кут λ сприяє відведенню стружки в той чи інший бік. Для об­дирних різців він змінюється в межах від 0 до + 10°, а для чистових — від 0 до -3°.

На рис. 195 показано вплив кута λ на напрям сходження стружки. При λ =0 головна різальна кромка розташована паралельно основній площині і при різанні вона заглиблюється в припуск усіма точками одночасно; в результаті стружка закручується в спіраль (рис. 195, а). Якщо кут % від'ємний (рис. 195, б), то вершина різця міститься вище від інших точок головної різальної кромки, тому стружка відходитиме в бік оброблюваної поверхні. При додатному куті λ (рис. 195, в) вершина різця лежить нижче від головної різальної кромки, в результаті припуск знімається спочатку периферійними частинами різальної кромки і в останню чергу вершиною різця, тому стружка сходить у бік обробленої поверхні. При1 додатних кутах різець більш стійкий, проте оброблена поверхня може бути пошкоджена стружкою, яка сходить, тому такі різці застосовують для попередньої (чорнової) обробки.

Дата добавления: 2015-08-13