Загострення спіральних свердел

При свердлінні свердло, що затупилося, дуже швидко нагрі­вається. При необережному поводженні свердло зі швидкорізальної сталі Р6М5 може нагрітися настільки, що станеться відпуск сталі й свердло буде непридатним для роботи, (перепал свердла). При сверд­лінні навіть не дуже твердих матеріалів потрібний підвищений осьо­вий тиск на тупе свердло, що працює, щоб воно врізалося у метал. При свердлінні текстоліту й гетинаксу відбувається надмірне нагрівання свердла, що може призвести до його перепалу.

Щоб підвищити стійкість різального інструмента й дістати чисту поверхню отвору, при свердлінні металів та сплавів застосовують такі охолодні рідини:

Початок спрацювання свердла можна виявити за дуже скриплячим звуком. Досвідчений робітник безпомилково за звуком інколи вста­новлює момент, коли свердло починає затуплюватися. При роботі спрацьованим свердлом температура різко зростає і свердло ще більше спрацьовується, розбиваючи отвір. Види спрацювання свердел пока­зано на рис. 187.

Як правило, свердла загострюють централізовано у спеціальних майстернях заточники, однак і слюсар повинен добре знати правила загострення і при потребі вміти за­точити (довести) свердло вручну на простому заточувальному вер­статі.

Загострення викопують у захи­сних окулярах (якщо на верстаті немає прозорого екрана) вручну та­ким чином. Лівою рукою тримають свердло за робочу частину якомога ближче до різальної частини (ко­нуса), а правою охоплюють хвосто­вик, злегка притискуючи різальну кромку свердла до бокової поверх­ні шліфувального круга (рис. 188, а, б). Потім плавним рухом, правої руки, не відводячи свердло від кру­га, повертають його навколо своєї осі і, витримуючи правильний на­хил і злегка натискуючи на свердло, загострюють задню поверхню. Загострення проводять з охолодженням, періодично занурюючи кі­нець інструмента у водно-содовий розчин. Загострене свердло доводять на бруску. При цьому слідкують за тим, щоб різальні кромки були прямолінійними, мали однакову довжину і були загострені під одна­ковими кутами.

Кут загострення суттєво впливає на режим різання, стійкість сверд­ла і отже, на продуктивність.

Свердла з різальними кромками різної довжини або з різними кутами їх нахилу свердлитимуть отвори більшого діаметра, тому при загостренні спірального свердла для свердління сталі слід робити кут при вершині, що дорівнює 116... 118°.

При перезагостренні спіральних свердел, особливо якщо це здійс­нюється вручну, збільшення діаметра отвору через неточність за­гострення може досягти неприпустимого значення. З цієї причини спіральні свердла загострюють вручну лише у тих випадках, коли їх діаметр, не перевищує 10 мм. Свердла більших діаметрів загострю­ють лише на спеціальних (заточувальних) верстатах.

Якість загострення свердел перевіряють спеціальними шаблонами з вирізами. Шаблон з трьома вирізами (рис. 389) дає змогу перевірити довжину різальної кромки, кут загострення, а також кут нахилу поперечної кромки.

Найдосконалішою конструкцією для вимірювання елементів рі­зальних інструментів є прилад, що складається з двох дисків, які обертаються на осі (рис. 190, а— в). Достоїнство приладу — це уні­версальність, що дає змогу вимірювати кути загострення й елементи різних різальних інструментів — свердел, зубил, крейцмейселів. Застосування його не потребує виготовлення великої кількості спеціальних шаблонів, прискорює процес контролю.

Форма загострення впливає на стійкість спірального свердла і швидкість припустимого для нього різання. Свердла зі звичайним загостренням мають ряд недоліків: передній кут — змінний за дов­жиною різальної кромки (до того ж біля перемички він набуває від'єм­ного значення); у дуже важких умовах працює перехідна частина свердла (від конуса до циліндра), бо в ній діють найбільші навантажен­ня. При цьому погіршується відведення теплоти.

Для поліпшення умов роботи свердел застосовують спеціальні види загострення (табл, 1).

ЗАГОСТРЕННЯ ТА ДОВЕДЕННЯ ТРИГРАННИХ ШАБЕРІВ

При загостренні шабер тримають правою рукою за руко­ятку, а пальцями лівої руки — за його канавки (жолобки), розміщені на бокових гранях, і плавно, з летким натискуванням, підводять нижню поверхню шабера до абразивного круга (рис, 329, а).

При русі шабера вперед праву руку слід плавно опускати донизу, - тоді гострий кінець шабера підніметься вверх. При русі назад праву руку піднімають вверх і гострий кінець шабера опуститься вниз до зіткнення з поверхнею круга. Такі плавні рухи шабером здійснюють кілька разів, створюючи заокруглену поверхню з гострими кромками, Повертаючи шабер другою, а потім третьою гранню, їх загострюють так само, як і першу грань. Шоб уникнути перегрівання різальних кромок шабера при загостренні, їх охолоджують водою.

Шабери доводять на корундових або наждачних брусках, стійко встановлених нерухомо на плиті, Поверхню бруска змащують машинним маслом. Доведення здійснюють при легкому натисканні лі­вою рукою і похитуванні правою рукою при одночасному русі бокової грані вздовж бруска {рис. 329, б). Інші грані доводять так само,

Шабер, призначений для шабрування поверхні високої точності, доводять на чавунній плиті із застосуванням наждачного порошку, розведеного у машинному маслі. Показником правильного доведення є гладенька поверхня різальних кромок і відповідно їх гострота.

Дата добавления: 2015-08-13