Показники платоспроможності. Фактичний і нормативний запас платоспроможності, порядок їх обчислення.

Розрізняють три показники платоспроможності: коефіцієнт абсолютної ліквідності, проміжний коефіцієнт покриття та загальний коефіцієнт покриття.

Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов’язані підтримувати належний рівень фактичного запасу пла-тоспроможності (нетто-активів).

Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страхо-вика визначається вирахуванням з вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов’язань, у тому числі страхових. Страхові зобов’язання прийма-ються рівними обсягам наявних технічних резервів.

Модуль На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страхо-вика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас пла-тоспроможності. Методика обчислення нормативного запасу плато-спроможності неоднакова для страхових компаній, які здійсню ють страхування життя і які здійснюють загальні види страхування.

Нормативний запас платоспроможності для страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, що визначається множенням загальної величини резерву довгострокових зобов’язань (математичних резервів) на коефіцієнт 0,05. Загальна ве-личина резерву довгострокових зобов’я зань дорівнює сумі резервів довгострокових зобов’язань (математичних резервів), розрахованих на цю саму дату окремо за кожним договором страхування життя.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здій-снює загальні види страхування, обчислюється двома способами. Для подальшого порівняння з фактичним запасом платоспромож-ності обирається більша з отриманих величин.

Відповідно до першого способу, нормативний запас платоспро-можності обчислюється множенням суми страхових премій за попе-редні 12 місяців на коефіцієнт 0,18 (останній місяць складатиметься з кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових пре-мій зменшується на скориговану суму страхових премій, належних перестраховикам. Сума страхових премій, належних перестрахови-кам, коригується множенням на встановлені Законом «Про страху-вання» коефіцієнти, а саме:

- у 2002 році – 0,75;

- у 2003 році – 0,60;

- у подальші роки – 0,50. Відповідно до другого способу нормативний запас платоспро-можності обчислюється множенням суми страхових виплат за попе-редні 12 місяців на коефіцієнт 0,26 (останній місяць складатиметься з кількості днів на дату розрахунку).

При цьому сума страхових виплат зменшується на скориговану суму страхових виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладе-ними договорами перестрахування. Коригування здійснюється з вико-ристанням таких самих коефіцієнтів, які використовуються в першому способі розрахунку нормативного запасу платоспроможності.

Завдання аудитора – розрахувати обидва з передбачених зако-нодавством показників нормативного запасу платоспроможності, обрати більший з них і порівняти з фактичним нормативним запа-Страхування в запитаннях та відповідях

сом. Якщо фактичний показник перевищує обраний більший показ-ник, то можна говорити про дотримання страховиком визначених законодавством вимог.

Економічний смисл такого порівняння полягає в тому, щоб визна-чити, наскільки обороти за страховими операціями конкретного стра-ховика відповідають його фінансовим можливостям. Обороти страхо-вої компанії за звітний період можна розглядати як з погляду на зібрані страхові премії, так і на здійснені страхові виплати. Через це законо-давство встановлює два показники нормативного запасу платоспро-можності. Вільний від зобов’язань власний капітал страхової компанії (а саме цей показник уособлює фактичний запас платоспроможності) має станови ти не менше ніж 18 % від оборотів страховика за преміями і не менше ніж 26 % від оборотів страховика за виплатами. Якщо для забезпечення фінансової стійкості страхових операцій страхова компа-нія використовує перестрахування, то показники нормативного запасу платоспроможності дещо зменшуються. Тобто законодавчі вимоги для такої страхової компанії менш жорсткі.

Крім ніж трьох головних умов забезпечення платоспромож-ності, законом з метою підтримки належного рівня платоспромож-ності страховиків визначено обов’язкові вимоги передачі ризиків на перестрахування. Це стосується, по-перше, зобов’я зань стра-ховика за окремими об’єктами страхування; по-друге – загальної суми зобов’язань страховика. У першому випадку законодавство вимагає від страховика укласти договір перестрахування, якщо страхова сума за окремим об’єктом страхування перевищує 10 % суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резер-вів та страхових резервів. У другому випадку йдеться про те, що страховики, які прийняли на себе страхові зобов’язання в обся-гах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок влас-них активів, повинні застрахувати ризик виконання зазначених зобо в’язань у перестраховиків (резидентів або нерезидентів). Перевіряючи дотримання цих законодавчих вимог, аудитор спира-ється на дані аналітичного обліку, зокрема на дані журналу обліку договорів страхування, який має вести страхова компанія. Порівню-ючи страхові суми за окремими договорами страхування з обсягом сплаченого статутного фонду, сформованих страхових і вільних ре-зервів, аудитор переконується в дотриманні вимог щодо максималь-ної відповідальності страховика за окремим об’єктом страхування.

1. Необхідність страхового захисту як важливого засобу економічної безпеки суб'єктів господарювання та життєдіяльності людей на випадок шкоди, зумовленої ризиковими обставинами.

2. Страхові фонди як матеріальна основа страхового захисту. Форми організації фондів страхового захисту.

3. Самострахування, його джерела й межі доцільного застосування.

4. Виникнення та етапи розвитку страхування. Сутність страхування.

5. Місце страхування в системі економічних категорій.

6. Функції страхування. Сфери застосування страхування.

7. Принципи страхування: економічні принципи функціонування системи страхування, принципи здійснення страхових правовідносин.

8. Роль страхування в активізації бізнесу, економії коштів, що резервуються на покриття можливих утрат від непередбачених обставин, та в ефективнішому формуванні й використанні фондів соціального призначення, збільшенні обсягів інвестицій.

9. Поняття класифікації страхування, її наукове та практичне значення. Ознаки класифікації: історичні, економічні, юридичні.

10. Класифікація за об'єктами страхування. Галузі страхування: майнове, страхування відповідальності, особисте страхування.

11. Види страхування.

12. Класифікація страхування за родом небезпеки: страхування ризиків від вогню, інженерних, сільськогосподарських, транспортних, фінансово-кредитних та інших ризиків.

13. Класифікація за ступенем свободи волевиявлення страхувальника. Обов'язкове страхування. Добровільне страхування.

14. Класифікація страхування за статусом страхувальника. Страхування юридичних осіб усіх форм власності. Страхування громадян.

15. Класифікація страхування за спеціалізацією страховика. Загальні види страхування. Страхування життя. Перестрахування.

16. Поняття ризику. Основні характеристики ризику. Рівень ризику. Частота ризику та розмір шкоди.

17. Управління ризиком. Роль ризик-менеджменту у виявленні, розпізнаванні,

ідентифікації та визначенні методів впливу на ризик. Виключення ризику. Активне й пасивне запобігання ризику.

18. Суб'єктивні та об'єктивні ризики. Матеріальні і нематеріальні ризики. Чисті і спекулятивні ризики. Фундаментальні і часткові

19. ризики.

20. Визначення страхового ризику. Ознаки страхового ризику. Специфіка ризиків у страхуванні майна, відповідальності, в особовому страхуванні.

21. Оцінка ризику й визначення доцільності його страхування. Критерії визначення ціни страхування. Структура та основи розрахунку страхових тарифів.

22. Поняття страхового ринку. Об’єкти та суб'єкти страхового ринку.

22. Страхові послуги як об'єкти взаємовідносин страховиків і страхувальників.

23. Перспективи розвитку страхового ринку в Україні.

24. Сутність і завдання маркетингу в страхуванні. План маркетингової діяльності. Інформаційне забезпечення маркетингових досліджень.

25. Реалізація страхового продукту. Страхові договори, порядок їх підготовки й укладання. Права й обов'язки сторін. Контроль за виконанням договорів.

26. Страхова компанія як основний суб’єкт страхового ринку, її організаційні форми.

27. Порядок створення, функціонування та ліквідації страхових компаній.

28. Ресурси страховика: фінансові, матеріальні, трудові, інформаційні.

29. Структура страхових компаній. Центральний офіс. Філіали й представництва. Управління страховою компанією. Страхові об'єднання.

30. Об’єктивна необхідність, зміст та межі державного регулювання страхової діяльності.

31. Органи нагляду за страховою діяльністю та їх функції. Реєстрація та ліцензування страховиків. Контроль за діяльністю страховиків.

32. Страхування життя і його основні види. Програми страхування життя.

33. Страхування пенсій (ренти).

34. Обов'язкові види страхування від нещасних випадків і професійних захворювань. Страхування від нещасних випадків на транспорті, військовослужбовців і працівників ризикових професій.

35. Добровільне індивідуальне й колективне страхування від нещасних випадків.

36. Медичне страхування. Суб'єкти й об'єкти страхування. Умови обов'язкового медичного страхування. Добровільне медичне страхування.

37. Страхування майна юридичних осіб: суб'єкти й об'єкти страхування, страхові події, порядок укладання договорів, умови відшкодування збитків.

38. Особливості страхування сільськогосподарських підприємств: страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень, страхування тварин, страхування будівель та іншого майна.

39. Страхування технічних ризиків.

40. Страхування фінансово-кредитних ризиків.

41. Страхування транспортних засобів автомобільного та іншого наземного, морського, авіаційного транспорту. Страхування вантажів.

42. Страхування майна громадян: будівель і споруд, тварин, домашнього та іншого майна.

43. Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів.

44. Моторне (транспортне) страхове бюро і його функції. Міжнародна система "Зелена картка".

45. Страхування відповідальності власників інших видів транспорту.

46. Страхування відповідальності роботодавців.

47. Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції.

48. Страхування професійної відповідальності.

49. Страхування відповідальності за забруднення довкілля.

50. Необхідність і сутність перестрахування, стан і перспективи його розвитку. Суб'єкти перестрахування. Ринки перестрахування. Вимоги, що ставляться до перестрахування ризиків у нерезидентів.

51. Методи перестрахування. Факультативне перестрахування. Облігаторне перестрахування. Порівняльний аналіз методів перестрахування.

52. Форми проведення перестрахувальних операцій. Пропорційне перестрахування Квотні й ексцедентні договори пропорційного перестрахування, їх характеристика, переваги та недоліки.

53. Непропорційне перестрахування: на базі ексцеденту збитку, на базі ексцеденту збитковості.

54. Співстрахування й механізм його застосування.

55. Склад доходів страховика. Доходи від страхової діяльності. Зароблені страхові премії, порядок їх визначення. Доходи від інвестування тимчасово вільних коштів.

56. Витрати страховика: їх склад і економічний зміст. Собівартість страхової послуги.

57. Виплата страхових сум і страхового відшкодування. Витрати на утримання страхової компанії.

58. Прибуток страховика. Визначення прибутку від страхової діяльності. Прибуток від інвестиційної діяльності. Розподіл прибутку.

59. Оподаткування страховиків.

60. Поняття фінансової надійності страховика та значення останньої.

61. Формування збалансованого страхового портфеля. Відбір ризиків. Тарифна політика. Перестрахування як метод забезпечення фінансової надійності.

62. Фінансові методи забезпечення надійності страхових компаній.

63. Платоспроможність страховика, умови її забезпечення. Власні кошти страховика. Технічні резерви, їх склад.

64. Показники платоспроможності. Фактичний і нормативний запас платоспроможності, порядок їх обчислення.

Дата добавления: 2015-08-10