Лекція 9. Податок на доходи фізичних осіб

План

1. Об'єкт та база оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

2. Ставки податку на доходи фізичних осіб.

3. Податкова соціальна пільга.

4. Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

5. Звітність з податку на доходи фізичних осіб.

1. Об'єкт та база оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Об'єктом оподаткування резидента згідно з п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України є:

1) загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

2) доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

3) іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об'єктом оподаткування нерезидента відповідно до п. 163.2 ст. 163 Податкового кодексу України є:

1) загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;

2) доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Базою оподаткування згідно з п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розділом IV „Податок на доходи фізичних осіб” Податкового кодексу України.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням п. 164.6 ст. 164 Податкового кодексу України на суми податкової знижки звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України та п. 178.3 ст. 178 цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до пп. 164.1.3 ст. 164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із ст. 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із ст. 178 цього Кодексу.

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, наведено у п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. До них відносяться, зокрема:

- доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту);

- суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору;

- доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об'єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (далі - роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

- дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України;

- дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з Податковим кодексом України;

- сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України.

Перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, наведено у ст. 165 Податкового кодексу України.

При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування відповідно до п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100: (100 - Сп),

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування згідно з п. 164.6 ст. 164 Податкового кодексу України визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на:

1)суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ). Нарахування ЄСВ здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом (ч. 3 ст. 7 і п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI). Сума доходу працівника, що перевищує зазначену максимальну величину, ЄСВ ані в частині нарахувань, ані в частині утримань не обкладається. У 2013 році максимальна величина бази для нарахування ЄСВ складає у січні — листопаді — 19499 грн.; у грудні — 20706 грн. У 2014 році максимальна величина бази для нарахування ЄСВ складає у січні — червні — 20706 грн., липні — вересні — 21250 грн., жовтні — грудні — 22117 грн.;

2) страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника;

3) на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

2. Ставки податку на доходи фізичних осіб.

Ставка податку згідно з п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України становить 15% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у п. 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм п. 164.6 ст.164 цього Кодексу щодо доходів, зазначених в абзаці першому п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17% (для довідки: на 1 січня 2013 р. мінімальна заробітна плата – 1147 грн., десятикратний розмір мінімальної заробітної плати - 11470 грн.; на 1 січня 2014 р. мінімальна заробітна плата – 1218 грн., десятикратний розмір мінімальної заробітної плати - 12180 грн.).

Встановлені у абзацах першому та другому п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті. Так, відповідно до п. 167.2 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 5% бази оподаткування щодо нарахованих доходів, які перелічені у цьому пункті, зокрема:

- процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок;

- процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;

- процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці;

- дохід за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону;

- дохід у вигляді відсотків (дисконту), отриманий власником облігації від їх емітента відповідно до закону;

- доходи у вигляді дивідендів.

Відповідно до п. 1 розділу XIX „Прикінцеві положення” Податкового кодексу України норми пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 цього Кодексу в частині включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, вклад (депозитний) до небанківських фінансових установ згідно із законом або на депозитний (ощадний) сертифікат та абзаців другого - четвертого п. 167.2 ст. 167 цього Кодексу у частині оподаткування процентів, які набирають чинності з 1 січня 2015 року (тобто до 2015 року отримані (нараховані) доходи у вигляді зазначених процентів не оподатковуються податком на доходи фізичних осіб).

Згідно з п. 167.5 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку може становити інший розмір, визначений відповідними нормами розділу IV „Податок на доходи фізичних осіб” цього Кодексу.

3. Податкова соціальна пільга.

Порядок надання податкової соціальної пільги (ПСП) регламентовано нормами ст. 169 Податкового кодексу України.

Згідно з пп. 169.4.1 ст. 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та винагород), за умови, що розмір такої заробітної плати не перевищує суму, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, який діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помножену на 1,4 та округлену до найближчих 10 грн.

У 2013 році граничний розмір заробітної плати, що дає право на застосування ПСП, становив у загальному випадку 1610 грн. У 2014 році граничний розмір заробітної плати, що дає право на застосування ПСП, становить у загальному випадку 1710 грн.

Податковий кодекс України передбачає застосування різних розмірів ПСП, а саме:

1) так званої звичайної ПСП у розмірі 100%. Відповідно до пп. 169.1.1 ст. 169 Податкового кодексу України така ПСП визначається у розмірі, що дорівнює 100% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку. Проте у п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України установлено, що пп. 169.1.1 ст. 169 цього Кодексу набирає чинності з 1 січня 2015 року, а до 31 грудня 2014 року для цілей застосування цього підпункту ПСП надається в розмірі, що дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Звичайна ПСП у розмірі 100% може надаватися:

— будь-якому платникові податку;

— платнику податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, — у розрахунку на кожну таку дитину;

2) підвищеної ПСП. Вона надається у розмірі, що дорівнює 150% звичайної ПСП. Підвищена ПСП у розмірі 150% може надаватися платнику податку, який є одинокою матір’ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років і т.д.;

3) максимальної ПСП. Вона надається у розмірі, що дорівнює 200% звичайної ПСП. Максимальна ПСП у розмірі 200% може надаватися платнику податку, який є Героєм України, Героєм Радянського Союзу і т.д.

У 2013 році діяли такі розміри ПСП:

— звичайна (100%) — 573,50 грн. (1147 грн. х 50%) (пп. 169.1.1 Податкового кодексу України);

— підвищена (150%) — 860,25 грн. (пп. 169.1.3 Податкового кодексу України);

— максимальна (200%) — 1147 грн. (пп. 169.1.4 Податкового кодексу України).

У 2014 році діють такі розміри ПСП:

— звичайна (100%) — 609 грн. (1218 грн. х 50%) (пп. 169.1.1 Податкового кодексу України);

— підвищена (150%) — 913,50 грн. (пп. 169.1.3 Податкового кодексу України);

— максимальна (200%) — 1218 грн. (пп. 169.1.4 Податкового кодексу України).

4. Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок, ЄСВ) — консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється згідно з Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464). Єдиний внесок не входить до системи оподаткування, і податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати ЄСВ (п. 2 ст. 8 Закону № 2464).

Платниками єдиного внеску згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 є, зокрема, такі особи:

1) роботодавці:

— підприємства та інші юридичні особи, а також фізичні особи — підприємці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем).

2) працівники, які працюють:

— на підприємствах, в інших юридичних осіб;

— у фізичних осіб — підприємців на умовах трудового договору (контракту).

Підприємства та фізичні особи — підприємці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту), нараховують єдиний внесок на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Нараховані за свій рахунок суми єдиного внеску, а також утримані суми єдиного внеску із заробітної плати працівників підприємства та підприємці у встановлені строки перераховують до Пенсійного фонду.

Розглянемо, у якому розмірі слід нараховувати єдиний внесок. Наприклад, якщо підприємство або фізична особа — підприємець нарахували своїм працівникам заробітну плату, то розмір єдиного внеску для роботодавців встановлюється у відсотках до такої бази нарахування відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Отже, чим вищий клас професійного ризику виробництва у конкретного підприємства, тим більшу суму єдиного внеску воно за свій рахунок нараховуватиме на кожну гривню зарплати, що буде виплачена працівникам.

Якщо підприємство відноситься до найнижчого класу професійного ризику виробництва 1, то воно повинне нараховувати єдиний внесок у розмірі 36,76% визначеної бази нарахування. Якщо ж підприємство віднесено до найвищого класу професійного ризику виробництва 67, то воно має нараховувати єдиний внесок у розмірі 49,7% бази нарахування (всього є 67 класів професійного ризику).

Єдиний внесок утримується також із суми виплат, які є базою нарахування цього внеску (наприклад, утримується із заробітної плати працівника за рахунок такої зарплати). Підприємства та фізичні особи — підприємці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту), при нарахуванні заробітної плати працівникам у загальному випадку повинні утримати з неї єдиний внесок у розмірі 3,6% такої бази нарахування.

Нарахування ЄСВ здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом (ч. 3 ст. 7 і п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464). Сума доходу працівника, що перевищує зазначену максимальну величину, ЄСВ ані в частині нарахувань, ані в частині утримань не обкладається.

У 2013 році максимальна величина бази для нарахування ЄСВ складає у січні — листопаді — 19499 грн.; у грудні — 20706 грн. У 2014 році максимальна величина бази для нарахування ЄСВ складає у січні — червні — 20706 грн., липні — вересні — 21250 грн., жовтні — грудні — 22117 грн.

5. Звітність з податку на доходи фізичних осіб.

Форма податкової декларації, у якій відображаються доходи фізичних осіб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику (п. 179.9 Податкового кодексу України).

Ця Податкова декларація має бути уніфікованою та єдиною для всіх встановлених розділом IV „Податок на доходи фізичних осіб” Податкового кодексу України випадків її подання (п. 179.9 ст. 179 цього Кодексу).

За підсумками звітного року декларація про доходи подається:

1) фізичними особами — підприємцями (п. 177.5 Податкового кодексу України);

2) фізичними особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність (п. 178.4 цього Кодексу);

3) фізичними особами — платниками податку на доходи фізичних осіб, які протягом звітного року:

— набули статусу резидента України (пп. 170.10.4 цього Кодексу);

— отримували доходи (у формі заробітної плати, за цивільно-правовими договорами і т.д.), оподатковувані за ставками, установленими п. 167.1 цього Кодексу (15 і 17 %), від двох і більше податкових агентів, і при цьому загальна річна сума таких оподатковуваних доходів перевищує сто двадцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (пп. «є» п. 176.1 цього Кодексу);

— отримували доходи, що підлягають обов'язковому декларуванню згідно з Податковим кодексом України або іншими законами.

У загальному випадку за звітний календарний рік фізичні особи мають подавати Податкову декларацію про майновий стан і доходи відповідно до норм пп. 49.18.4 ст. 49 Податкового кодексу України до 1 травня року, що настає за звітним, крім особливих випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу. Фізичні особи – підприємці за звітний календарний рік повинні подавати цю Податкову декларацію протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.5 ст. 49 Податкового кодексу України).

Відповідно ст. 51 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу (тобто протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу), податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку. Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, ще називається формою № 1ДФ.

Дата добавления: 2015-08-10