Опис дослідної установки

Схема експериментальної установки для вивчення тепловіддачі за вільним рухом повітря у необмеженому просторі показана на рис. 4.1.

Основним елементом дослідних установок є мідна горизонтальна труба 1 завдовжки L,мм, та зовнішнім діаметром d, мм. Усередині труби знаходиться електричний нагрівник 2 з ніхромового дроту, що намотаний на керамічну трубку 3 та закріплений на ній. Торці трубки закриті тепло- та електроізоляторами 5. Електронагрівник живиться від мережі змінного струму напругою 220 В через автотрансформатор 8, що дає можливість змінювати потужність, яка вимірюється ватметром 7.

Температура поверхні труби вимірюється шістьма хромель-копелевими термопарами 4, гарячі спаї яких розміщені рівномірно на поверхні труби. Температура повітря визначається за термометром 6, розміщеним у приміщенні лабораторії. Електроди термопар виведені до перемикача, за допомогою якого вони почергово під’єднуються до цифрового вольтметра 9, яким вимірюють електрорушійну силу (ЕРС). Замість цифрового вольтметра може використовуватись шеститочковий автоматичний самописний потенціометр 10. Тоді температура поверхні труби визначається за верхньою шкалою та її значення записуються на діаграмній стрічці.

Для подальших розрахунків знаходять середню температуру за стаціонарного теплового режиму, тобто коли температура стінки перестає змінюватись з часом.

На стендах, де ЕРС термопар вимірюється цифровим вольтметром 9, середня температура стінки труби ` t _c визначається за переводними таблицями хромель-копелевих термопар мВ ЕРС в ^оС, яку знаходять як в п.1.5.2. в лабораторній роботі №1.

Дата добавления: 2015-08-10