Порядок створення фермерських господарств як суб’єктів малого бізнесу у сільському господарстві

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян України із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства. Це форма організації сільськогосподарського виробництва громадян.

Діяльність регулюється Законом України «Про фермерське господарство».

Фермерське господарство це, як правило, сімейно-трудове об'єднання мешканців села, життя і побут яких пов'язаний з рільництвом, особистою працею, спрямованою на виробництво товарної маси продуктів харчування, продовольства і сировини та на одержання доходів, а отже й на забезпечення існування цього господарства та добробуту його членів.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14 річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою).

Фермерське господарство може бути створено однією особою. Головою такого господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

При створені одним із членів сім'ї фермерського господарства інші члени сім'ї та родичі самостійно приймають рішення про участь в його діяльності. Інтереси такого господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства. Голова фермерського господарства може доручати виконувати свої обов'язки і використовувати право голови одному з членів господарства. Голова і члени фермерського господарства не можуть постійно працювати в інших підприємствах, установах та організаціях. Фермерське господарство має своє найменування, печатку і штамп.

Фермерське господарство в системі народногосподарського комплексу є рівноправною формою ведення господарства поряд з державними, орендни­ми та іншими підприємствами і організаціями, господарськими товариствами.

Рівноправність фермерського господарства з іншими аграрними товаровиробниками полягає в тому, що воно має право бути засновником або членом асоціацій, консорціумів, корпорацій, акціонерних товариств, інших об'єднань, кооперативів, спільних підприємств із виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, які обслуговують агропромисловий комплекс, а також несільськогосподарських підприємств та організацій, в тому числі за участю іноземних партнерів, брати участь у створенні комерційних банків або бути їх членом.

Виробничо-економічні відносини фермерського господарства з державними, колективними, орендними та іншими підприємствами та організаціями господарськими товариствами, окремими громадянами будуються на основі договорів. Розрахункові операції проводяться як на безготівковій основі, так і готівкою.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18 річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством та пройшов професійний відбір.

Першочергове право на створення фермерського господарства надається громадянам, які проживають у сільській місцевості і мають необхідну кваліфікацію, або досвід роботи в сільському господарстві.

Професійний відбір бажаючих створити фермерське господарство проводить районна (міська) професійна комісія, склад якої формує районна державна адміністрація (виконавчий орган місцевого самоврядування) і затверджує голова районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів. До складу комісії включаються представники районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів, управління сільського господарства та відділу земельних ресурсів місцевої державної адміністрації, асоціації фермерів, сільської, селищної Ради народних депутатів на території якої передбачається відведення земельної ділянки для створення фермерського господарства, та інших заінтересованих державних і громадських адміністрацій.

Громадянам України, які виявили бажання вести фермерське господарство передаються по їх бажанню в приватну власність або в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибну ділянку. Передача земельних ділянок у приватну власність і надання їх в користування здійснюється із земель запасу, а також земель вилучених (викуплених) у встановленому порядку. В тимчасове користування земельні ділянки надаються із земель запасу, а також можуть надаватися із земель лісового і водного фондів. Безплатно земельні ділянки передаються у приватну власність громадянам для ведення фермерського господарства у межах середньої земельної частки. Передача громадянам безплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства проводиться один раз, про що Радою народних депутатів, яка передала земельну ділянку, робиться відмітка в паспорті або документі, який його замінює.

За плату передаються у приватну власність громадянам для ведення фермерського господарства земельні ділянки, розмір яких перевищує середню земельну частку. У постійне користування земля надається громадянам для ведення фермерського господарства із земель, що перебувають у державній власності.

Громадяни, які виявили бажання вести фермерське господарство, включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості, для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки, заяву, підписану головою створюваного фермерського господарства.

У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства, документально підтверджується їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обґрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності фермерського господарства.

Заяву про передачу земельної ділянки у власність або надання в користування за погодженням сільської, селищної Ради народних депутатів розглядає у місячний строк районна (міська) конкурсна комісія та районна (міська), в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Рада народних депутатів і в разі проходження професійного відбору та згоди відповідна рада замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств державній землевпорядній організації проект відведення ділянки, які розроблюються в першочерговому порядку.

Проект відведення земельної ділянки погоджуються із власником землі або землекористувачем (за винятком випадків відведення земельної ділян­ки із земель запасу), землевпорядним і санітарними органами та органом архітектури. Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства відповідні Ради народних депутатів прий­мають на найближчій сесії.

Передача та надання земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, проводиться тільки після їх вилучення (викупу). Відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться після збирання врожаю на цій ділянці.

Для ведення фермерського господарства можуть передаватися у приватну власність або надаватись у користування земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 50 га. ріллі і 100 га. усіх земель, у місцевостях з важкодостатніми населеними пунктами, визначеними Кабінетом Міністрів України — 100 га. Конкретні розміри земельних ділянок громадян, які ведуть фермерське господарство, у межах норм, передбачених Законом України «Про фермерське господарство» визначають районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні є район, Ради народних депутатів диференційовано, з урахуванням регіональних особливостей, спеціалізації та можливостей ефективного використання наданих земель. Для створення раціональних за розмірами се­лянських (фермерських) господарств громадяни України, які ведуть таке гос­подарство, можуть додатково орендувати земельні ділянки для виробничих цілей.

Розмір земельної ділянки, що надається в оренду, обумовлюється договором оренди.

Земельні ділянки громадян, які ведуть фермерське господарство поділу не підлягають.

Члени колективних сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, які побажали вести фермерське господарство, мають право безперешкодного виходу з них.

Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, фермерське господарство підлягає в 30-денний термін державній реєстрації.

Для державної реєстрації фермерського господарства голова фермерського господарства або уповноважена ним особа особисто або поштою (рекомендованим листом) подає до органу державної реєстрації:

· засновницькі документи (установчий договір про створення фермерського господарства та Статут фермерського господарства);

· реєстраційну картку встановленого зразка, яка є заявою про державну реєстрацію фермерського господарства;

· копію документа, що засвідчує наявність у громадянина на прав і власності чи оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення;

· документ, що посвідчує внесення плати за державну реєстрацію фермерського господарства.

Для реєстрації фермерського господарства забороняється вимагати інші документи або відомості, ніж перелічені вище. Підписи громадян на установчих документах про створення фермерського господарства посвідчуються нотаріусом.

Новоствореним фермерським господарстваму період становлення (перші три роки після його створення, а у трудонедостатніх населених пунктах — п'ять років), фермерським господарствам з відокремленими садибами та іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств.

Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щорічно в проекті Державного та місцевих бюджетів передбачають кошти на підтримку фермерських господарств. Новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими садибами на безповоротній основі кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються на такі цілі:

§ відшкодування вартості розробки проектів відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства;

§ відшкодування частини витрат, пов'язаних із сплатою відсотків за користування кредитами банків, та часткову компенсацію витрат на придбання першого трактора, комбайна, вантажного автомобіля, будівництво та реконструкцію тваринницьких приміщень, включаючи вартість проектно-кошторисних документів, пільгові умови кредитування, страхування фермерських господарств;

§ підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів фермерських господарств у сільськогосподарських навчальних закладах;

§ розширення досліджень з проблем організації і ведення виробництва у фермерських господарствах, видання рекомендацій з питань використання досягнень науково-технічного прогресу в діяльності фермерських господарств.

На поворотній основі допомога надається для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, на здійснення виробничої діяльності та інші передбачені статутом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств цілі під гарантію повернення строком від трьох до п'яти років.

Іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок Державного бюджету України і місцевих бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, на поворотній основі строком до п'яти років на такі цілі:

§ придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів,

§ на виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, будівництво та реконструкцію виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових, закладення багаторічних насаджень,

§ розвиток кредитної та обслуговуючої кооперації,

§ зрошення та меліорацію земель.

З фермерських господарств плата за землю справляється щорічно у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від якості і місце розташування земельної ділянки виходячи з кадастрової оцінки земель. Розмір орендної плати встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Порядок оподаткування і середні ставки земельного податку та граничні розміри орендної плати за землю встановлюється Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про фермерське господарство» фермерські господарства, у власності яких є земельні ділянки, надані їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону, зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, сплачувати податки і збори.

Якщо фермерське господарство перебуває на загальній системі оподаткування, воно повинно сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України «Про систему оподаткування», в тому числі земельний податок та/або орендну плату за землю.

Оподаткування землі здійснюється відповідно до Закону України «Про плату за землю», що визначає порядок оподаткування земель сільськогосподарського призначення, земель населених пунктів та земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів, встановлює ставки оподаткування для різних категорій земель та пільги в опо­даткуванні для окремих категорій платників та категорій земель.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про плату за землю» не справляється плата за земельні ділянки фермерських господарств, зайнятих молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у по­ру плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних насаджень.

У зв'язку з прийняттям змін до цього Закону ч. 1 ст. 12 доповнено п. 25, яким установлено, що від земельного податку звільняються новостворені фермерські господарства протягом трьох років, а в трудонедостатніх населених пунктах — п'яти років з часу передачі їм земельної ділянки у власність.

Як встановлено ст. 125 Земельного кодексу, право власності на земельну ділянку посвідчується Державним актом.

Щодо оподаткування земельних ділянок, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди (орендодавцями яких є відповідні сільські, селищні, міські ради або державні адміністрації), то, як визначено ст. 21 Закону України «Про оренду землі», роз­мір цієї плати встановлюється за згодою сторін у договорі оренди між орендо­давцем і орендарем, і річна орендна плата за такі земельні ділянки не може бу­ти меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», та перевищувати 10 % їх грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може встановлюватися біль­ший розмір орендної плати.

Крім того, відповідно до п. 6 Перехідних положень Земельного кодек­су при переоформленні права постійного користування земельними ділянка­ми, наданими для ведення фермерських господарств у довгострокову оренду, розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку, встановленого Законом України «Про плату за землю».

Дата добавления: 2015-08-18