Зонування природно-заповідних територій України

Перш за все визначимо, що таке зонування природно-охоронної території. Зонування – це поділ певної природоохоронної території на ділянки (функціональні зони), в яких будуть різні режими збереження, відтворення та використання природних ресурсів в залежності від особливостей та потреб природних комплексів, що охороняються.

В Україні зонування є обов’язковим при створенні природоохоронної території і передбачене законодавством. Зонування є досить цікавим питанням, адже кожний національний природний парк, чи біосферний заповідник чи регіонально-ландшафтний парк є особливим як за своєю природою, так і за історією. Мається на увазі, що різні види екосистем вимагають різних режимів збереження. Наприклад, букові праліси Карпат не потребують впливу людини для свого існування, а ось в такій екосистемі, як луки, має відбуватися сінокосіння. Інакше, луки можуть почати заростати чагарниками. Крім того, велику роль грають і потреби місцевого населення, традиційні види землекористування. Отож, під час зонування мають враховуватися як природні особливості так і потреби місцевого населення, а крім цього слід завжди пам’ятати, що перше завдання будь якої заповідної території – охорона і збереження природи.

У зонуванні різних територій ПЗФ, звичайно, є відмінності. В основному, зонування застосовується для національних природних парків, біосферних заповідників, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та парків – пам’яток садово–паркового мистецтва. Зонування природно–заповідних територій здійснюється згідно з вимогами закону України „Про природно–заповідний фонд”, але крім цього при зонуванні національних природних парків враховуються рекомендації МСОП, а біосферних заповідників – принципи Севільської стратегії.

Ми розглянемо більш детально зонування національних природних парків, біосферних заповідників та ботанічних садів. Зонування дендрологічних парків, зоологічних парків та парків – пам’яток садово–паркового мистецтва є схожим на зонування ботанічних садів, а регіональних ландшафтних парків – на зонування національних природних парків. Щодо природних заповідників, то традиційно в Україні склалося, що тут виділяється одна зона – заповідна, яка, як ми дізнаємося далі, призначена лише для наукової роботи, а не для туристичної та рекреаційної діяльності. Тому, відвідування природних заповідників туристами не дозволяється, хоча у деяких природних заповідниках є певна територія, присвячена розвитку екоосвіти. Там, зазвичай розроблені екостежки. У природному заповіднику іноді виділяється територія для забезпечення потреб самого заповідника та його працівників (наприклад, сінокоси, випаси, городи, паливо). Ця територія не має перевищувати 1-2% загальної площі. Навкруги ж заповідника виділяється охоронна зона з метою запобігання негативного впливу людської діяльності.

Дата добавления: 2015-08-09