Класифікація державних режимів

Традиційно на теоретичному рівні всі політичні режими розподіляються на два основні типи: демократичні та недемократичні.

Демократичний режим – це стан політичного життя суспільства, при якому державна влада здійснюється на основі принципів широкої i реальної участі громадян, їх об’єднань, у формуванні державної політики, утворення i діяльності державних органів, дотримання прав i свобод людини. Це сукупність форм i методів здійснення державної влади.

Демократичний режим держави виражається у наступному: 1) такий режим надає свободу oco6i у сфері економічної діяльності, що складає основу матеріального добробуту суспільства; 2) реальна гарантованість особистих прав i свобод громадянина; 3) демократичний режим створює ефективні механізми прямого впливу населення країни на характер державної влади (через виборчу систему, контроль виборців за діяльністю державних органів); 4) особа захищена від сваволі, беззаконня, демократичний режим є наслідком реального поділу влади як в унітарних, так i у федеративних державах; 5) демократична влада однаковою мірою враховує інтереси більшості i меншості, індивідуальні i національні особливості населення; 6) методи державного владарювання дозволяють переборювати соціальні протиріччя, забезпечують компроміс між державними органами i громадянами; 7) в умовах демократичного режиму діють різноманітні партії, інші громадські організації, об’єднання, самодіяльні колективи, що підтримують політику держави; 8) демократичний державний режим базується на законах.

Серед демократичних режимів можна виділити: демократично-ліберальний, демократично-радикальний, демократично-консервативний та ін.

Недемократичний режим – державна влада здійснюється більш жорстокими методами, шляхом порушення прав людини та усунення можливостей для вільного виявлення інтересів груп населення. До основних ознак такого режиму належать: 1) формальне закріплення в конституційних актах мінімуму прав i свобод громадян при відсутності правових механізмів та інших гарантій їх здійснення; 2) надмірна централізація державної влади; 3) тенденція до застосування неправових засобів здійснення влади; 4) застосування примусових методів управління; 5) протиправне використання силових структур.

При цьому хоча формально на рівні конституцій недемократичні політичні режими практично ніколи такими не визнаються (тобто в недемократичній державі в її конституції ніколи юридично не фіксується той факт, що держава є недемократичною), але за наявності низки інституційних ознак (у тому числі й тих, що безпосередньо закріплюються конституціями) можна доволі чітко вирізняти тип політичного режиму, виходячи переважно з текстуального аналізу конституцій.

Також специфічною ознакою недемократичних політичних режимів є обмеження окремих груп прав громадян. Насамперед, маються на увазі політичні права і свободи (в частині регламентації політичної активності, свободи доступу до політичної інформації, свободи думки, свободи вираження своїх політичних поглядів та переконань), а також економічні права (в цьому сенсі слід вказати, в першу чергу, на право приватної власності та право на вільну підприємницьку діяльність, які в умовах тоталітарних політичних режимів завжди набувають змістовного обмеження). Але навіть у тих випадках, коли конституції недемократичних держав прямо не містять обмежень політичних прав, то в них, як правило, свідомо утворюються своєрідні "прогалини забезпечення", через які передбачені конституцією політичні права не тільки не реалізуються, а й не можуть бути реалізованими в принципі [8, с. 23]. Отже для недемократичних режимів характерна низка ознак, яка вказана вище.

До антидемократичного типу в історії держав належали наступні його різновиди:

1) тоталітарний режим – це сукупність таких засобів, прийомів i способів реалізації державної влади, за яких уся життєдіяльність суспільства i кожного окремого громадянина (особи) абсолютно регламентована: влада на всіх рівнях формується однією особою чи кількома людьми з правлячої верхівки, не контролюється населенням, немає жодної можливості для вільного виявлення i врахування інтересів усіх груп населення; існує однопартійна система, звичним є грубе втручання в особисте життя людини i громадянина;

2) авторитарний режим – це така сукупність засобів, прийомів, способів реалізації державної влади, за яких уся влада концентрується в руках правлячої верхівки; допускається деяке розмежування політичних сил, легальні можливості відстоювати інтереси певних верств населення; 3) деспотичний – режим необмеженої влади i свавілля в управлінні при відсутності його правових i моральних основ, повній безправності підданих; 4) тиранічний – панування жорстких способів здійснення влади при режимі одноособового правління в античних державах; 5) військово-диктаторський; військово-поліцейський; режим військової диктатури; расистський; фашистський; мусульмансько-фундаментальний та ін.

Дата добавления: 2015-08-18