Підготовка та особливості будівництва

ДніпроГЕС

Мета екскурсії:

Ознайомитись з історією створення ДніпроГЕС, донести корисну інформацію з урахуванням різних вікових категорій.

Карта маршруту:

План

1. Дніпровська гідроелектростанція ім. В.І. Леніна – символ Запоріжжя

2. "Днепрострой розпочатий"!

3. Підготовка та особливості будівництва

4 Під час Великої Вітчизняної війни

5. Відновлення і реконструкція

6. Пам'ять на завжди…

7. ДніпроГЕС у сучасний час

Місце збору: просп. Металургів

Кількість осіб: 9-14 чоловік

Кількість часу: 2 години

1. Дніпровська гідроелектростанція ім. В.І. Леніна – символ Запоріжжя

Дніпровську гідроелектростанцію ім. В.І. Леніна по праву можна вважати символом Запоріжжя та цілої епохи. Вже майже 80 років вона працює на користь людям. ДніпроГЕС одне з головних будов соціалізму навіки увійшла в історію світової енергетики. Прикметно, що літописцем історії краю у той період була газета, яка тоді носила назву "Красное Запорожье" і пристрасно розповідала про початок геологічних робіт на Дніпрі: у 1925 році в країні стартувала кампанія з висвітлення будівництва Дніпрогесу.

2. " Днепрострой розпочатий"!

Історія будівництва Дніпрогесу дуже цікава. З проектом будівництва Дніпрогесу пов'язано безліч міфів і легенд. Стверджується, наприклад, що перший проект Дніпрогесу, підготовлений інженером Генріхом Графтио, в 1905 році опинився на столі імператора Миколи ІІ, але цар недооцінив перспективи гідроенергетики. Здавалося б, що тут особливого? На те він і цар, щоб гальмувати науково-технічний прогрес. Це ще що, от в 1913 році єпископ Самарський і Ставропольський Симеон доповідав графу Орлову - Давидову: «На ваших потомственных исконных владениях прожектеры Самарского технического общества совместно с богоотступником инженером Кржижановским проектируют постройку плотины и большой электрической станции. Явите милость своим прибытием сохранить Божий мир в жигулевских владениях и разрушить крамолу в зачатии».

Чому єпископ вважав будівництво самарської дамби крамолою? Тому що при цьому були б затоплені церкви і кладовища, що протягом всієї історії людства вважалося блюзнірством. Цар відмовився від будівництва Дніпрогесу з тієї ж причини, хоча проект інженера Генріха Графтио передбачав спорудження трьох послідовних гребель і затоплення порівняно невеликій території.

Але прийшли інші часи - в 1920 році той самий Гліб Кржижановський, якого єпископ Симеон назвав боговідступником, очолив комісію з розробки державного плану електрифікації Росії (ГОЕЛРО). Цей план, розрахований на 10 - 15 років, передбачав будівництво тридцяти районних електростанцій загальною потужністю 1,75 млн. КВт, в тому числі десяти ГЕС. Наскільки можна судити, будівництво такого грандіозного споруди, як Дніпрогес, план не передбачав. Коли ж народилася ідея будувати греблю висотою 62 метра, під яку знадобилося затопити не тільки церкви і кладовища, але навіть селища і поля? Зараз автори панегіриків, присвячених Дніпрогесу, захлинаючись від захвату, розповідають про те, що питання про будівництво Дніпрогесу вирішувалося на спеціально скликаному взимку 1927 засіданні політбюро ВКП (б). Судячи з їх розповідей, сперечалися на цьому засіданні про одне - самим будувати Дніпрогес або залучити до цієї справи іноземні фірми. Дискусія тривала кілька годин, поки, нарешті, Сталін проникливо не звернувся до будівельників: «Какое ваше мнение, товарищи?» Після недовгих роздумів начальник будівництва Шатурської ГРЕС Олександр Вінтер відповів: «Нужно строить своими силами». Вождь уважно подивився в очі Вінтеру і підвів підсумок обговорення: «Хорошо, будем строить сами».

Легенда, звичайно, красива, але не зовсім зрозуміло, про що так довго сперечалися. Може бути, мова йшла про укладення договору з турецькими будівельниками? Або про використання імпортних турбін і залученні консультантів за кордону? А в результаті вирішили, стало бути, обійтися своїми силами?

Перша постанова про підготовку до будівництва Дніпровської ГЕС була підписана 10 серпня 1921 р. У 1921–1925 рр. були проведені пошукові роботи і розроблений проект будівництва Дніпровської ГЕС. Авторство технічного проекту греблі та шлюзу належить професору І.Г. Александрову, а архітектурне рішення всього ансамблю електростанції В.О. Весніну. Будівництвом керував О.В. Вінтер

Стартом цих робіт стало 15 березня 1927 року – саме тоді було закладено перший буд-майданчик Дніпробуду на одній із скель біля Кічкасу.

Підготовка та особливості будівництва

Особливістю будівництва ДніпроГЕС є те, що вона побудована на двох острівцях. Один з них знаходився там, де розташована зараз сама станція. Він був затоплений. А інший острівець ми і досі бачимо. Будівництво супроводжувалося величезною пропагандистською кампанією. Трудящі СРСР перераховували до фонду будівництва частину заробітку. Уже 1 квітня 1927 року у фонді Дніпрогесу був 1 млн руб. Однак лише імпортне обладнання для ГЕС коштувало 30 млн. Тому більшовики вдалися до масових поборів із селян: відбирали худобу, зерно та іншу сільгосппродукцію. Всього на Дніпробуді працювало понад 20 тис. чоловік 80 національностей.

Будівництво розпочалося зі створення необхідних умов для життя і роботи тисяч робітників, службовців та інженерно-технічних працівників. На правому березі Дніпра для них звели чотири великих селища, а на лівому - Соцмісто. Також на Дніпробуді були побудовані фабрика-кухня, автоматичні хлібозаводи та електрифіковані тваринницькі ферми. Працювали поліклініка та стаціонарна лікарня, кінотеатр, клуб. Всі роботи з благоустрою велися дуже швидко: до осені 1927 року вже можна було забезпечити нормальні умови життя і роботи багатьох тисяч робітників.

З перших днів будівництва Дніпробуд отримував допомогу як від уряду, так і від трудящих усієї країни. З Білорусії та Півночі на будівництво надходив ліс, Азербайджан забезпечував нафтою, Донбас - вугіллям, Придніпров'я металом, харківські машинобудівники виготовляли залізні конструкції, Московський завод "Динамо" направляв електрообладнання, Ленінградський завод "Електросила" виготовив чотири головних генератори по 62 тис. кіловат.

До кінця 1927 року була споруджена тимчасова електростанція, яка працювала на нафті потужністю 11 тис. кіловат. Діяли два цехи стисненого повітря, за допомогою якого вироблялися бурові роботи в гранітних скелях. Були побудовані паровозні і вагонні депо, арматурні двори і механічні майстерні.

Основними виробничими базами будівництва були два кам'яноподрібнювальних і два бетонних заводи, що розташовувалися попарно на правому і лівому берегах Дніпра. Це дозволяло безперебійно постачати потрібними марками бетону будівельні спорудження греблі, шлюзу, гідростанції, мостів і порту.

На перших етапах будівництва не вистачало екскаваторів, підйомних кранів, паровозів та іншої техніки. Радянські заводи такого обладнання випускали мало, воно в основному купувалося за кордоном. Тому багато видів робіт велися вручну. Але в процесі розгортання робіт зростала і кількість робітників, а будівництво з кожним роком збагачувалося технікою.

Будівництво Дніпрогесу набирало обертів. Тисячі робітників ударно працювали на греблі, гідростанції, мостових переходах, у шлюзі. Серед них виділилися бригади бетонярів Ткаченка, Ільгова, Макаренка, бригади дівчат Ніни Малеєвої, бурового майстра Андрія Ряхіна, кранового машиніста Павла Бурбе, такелажника Никанора Козуба та інші. Протягом всього будівництва великих результатів досягли дніпробудівці, а в укладці бетону встановили низку світових рекордів. Наприклад, на сезон 1930 року було заплановано укласти в греблю 427 тисяч кубометрів бетону, а фактично уклали 518 тисяч кубометрів.

1 травня 1932 року Дніпровська гідроелектростанція дала перший струм. Офіційне ж відкриття Дніпрогесу відбулося 10 жовтня 1932 року. 1 травня 1933 р. через трикамерний шлюз пройшов перший пасажирський пароплав “Соф’я Перовська”. Так відкрилося наскрізне судноплавство Дніпром.

Проте лише 16 квітня 1939 року з пуском дев’ятого гідроагрегату був повністю завершений монтаж устаткування, і станція вийшла на проектну потужність – 560 тис. кіловатів

"Дніпрогес пущено! Геніальний ленінський план електрифікації конкретно втілено у велетенські споруди на Дніпрі - дітище першої п'ятирічки Дніпрогес гонить по дротах високої напруги 450 тис. кінських сил - найдешевшу в світі електроенергію" ("Червоне Запоріжжя" від 11 жовтня 1932 року, № 235).

---

Дата добавления: 2015-08-18