Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Хід роботи. Одержання накопичувальної культури амоніфікаторів

Читайте также:
  1. II. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ
  2. III. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ
  3. Вибір теми курсової роботи
  4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
  5. Виконання лабораторної роботи
  6. Вимоги безпеки перед початком роботи
  7. Вимоги безпеки під час маневрової роботи і огородженні вагонів.

 

Одержання накопичувальної культури амоніфікаторів

Для виділення і культивування амоніфікаторів здебільшого використовують різноманітні поживні середовища, які містять білкові речовини. Найбільш використовуваним середовищем є МПБ. Посів проводять таким чином: ґрунт на кінчику стерильного скальпеля вносять у пробірку з МПБ, після засівання під корок пробірки поміщають рожевий лакмусовий папірець і смужку фільтрувального паперу, обробленого насиченим розчином оцтовокислого свинцю. Посіви витримують за 25°С. Про розвиток амоніфікуючих бактерій у МПБ свідчить помутніння води, утворення в ній пластинок чи осаду, поява плівки на поверхні середовища, виділення аміаку й сірководню. Про виділення NH3 свідчить посиніння лакмусового папірця; про створення H2S – почорніння паперу, обробленого оцтовокислим свинцем. З усіх проб готують мазки, їх фарбують за Грамом і розглядають під мікроскопом, мікроскопічну картинузамальовують. Показники розвитку амоніфікуючих бактерій у МПБ заносять до табл. 4.

 

Виділення споротвірних форм амоніфікуючих бактерій

Представники роду Bacillus відіграють значну роль у мінералізації органічних речовин у ґрунті. До цього ряду належать паличкоподібні бактерії різної довжини, грампозитивні, рухливі, частіше перетрихи, різноманітні за своїми фізіологічними властивостями. Спора може бути розміщена центрально, термінально (на кінці клітини) чи субтермінально. Спори мають багатошарову оболонку, містять у собі мало вільної води, добре переносять несприятливі умови, згубні для вегетативних клітин. Виявляють споротвірні амоніфікатори таким чином: 5 г ґрунту вміщують у колбочку з 45 мл стерильної води, розмішують протягом 5 хв і нагрівають на водяній бані за 80°С 10 хв. Під час пастеризації вміст колби декілька разів перемішують. Прогріваючись, вегетативні клітини бактерій гинуть, тоді як спори зберігають життєздатність. Після охолодження ґрунтового розчину з нього роблять висів на середовище Мішустіна (МПА +сусло агар у співвідношенні 1:1). На поверхню поживного середовища стерильним шпателем рівномірно розподіляють краплю засівного матеріалу. Потім цим же шпателем роблять посів в наступну чашку. Зробити посів можна петлею виснажливим штрихом. Посіви витримують у термостаті за температури 28°С 48 год.

Характер колоній вивчають за допомогою бінокулярної лупи чи мікроскопа з малим збільшенням. Колонії описують, їх розглядають під мікроскопом і мікроскопічну картину замальовують. До найпоширеніших ґрунтових споротвірних амоніфікаторів відносяться такі бактерії.

– В.cereus. Колонії плоскі, мають рівну матову поверхню і хвилясті чи ризоїдні краї. Клітини товсті, розташовуються одиночно чи ланцюжком. Спори розміщені центрально.

– В.cereus var. mycoides. Колонії плоскі ризоїдальні чи міцелеподібні, які стеляться по поверхні агару. Пучки ниток відходять від краю колонії, утворюючи псевдорозгалуження. Нитки можуть бути закрученими вправо чи вліво, тому відрізняють право- чи лівозакручені форми. Клітини здебільшого з'єднані в нитки. Спори розміщені центрально.

– В.megaterium. Колонії гладенькі, білі, випуклі, жирноблискучі, рідко–складчасті. Краї колонії різко обрізані чи хвилястобахромчаті. У молодої культури клітини товсті, у старої – більш короткі, округлені й навіть колоподібні. Спори овальні, розміщені центрально.

– В.mesenteriсus. Колонії тонкі, сухі, зморшкуваті, не зростаються з субстратом, безбарвні, рудуваті чи жовтувато-руді, мають багато різновидів.

– В.subtilis. Колонії дрібнозморшкуваті, сухі чи зернисті, зростаються із субстратом. Палички порожні й тонкі. Спори овальні, розміщені центрально.

 

Таблиця 4

Розвиток амоніфікаторів у МПБ

 

 

 

 

Зразок ґрунту Помутніння середовища Пластинки Осад Виділення Опис мікроскопічного препарату
NH3 H2S
             

Примітка. Як контроль використовують стерильне, не засіяне ґрунтом, середовище.

Виділення уробактерій

Уробактерії синтезують фермент уреазу і амоніфікують сечовину. Бактерії здатні витримати високу лужність середовища. На цій властивості ґрунтується створення елективних умов для їх культивування. Для отримання накопичувальної культури уробактерії здійснюють посів грудочки ґрунту в синтетичне поживне середовище такого складу (г/л): сечовина – 5,0, двозаміщений фосфат калію – 0,5, сульфат магнію – 0,2, яблучнокислий або виннокислий калій чи натрій – 5,0,дистильована вода (стерилізують за 0,5 атм 30 хв). Посіви витримують за 280С. Накопичення аміаку встановлюють за допомогою лакмусового папірця. 3 посівів готують препарати, їх фіксують, зафарбовують за Грамом, розглядають під мікроскопом, мікроскопічну картину замальовують.

 

Контрольні запитання

· Перетворення мікроорганізмами сполук азоту.

· Процес амоніфікації білків.

· Мікроорганізми, які беруть участь у процесі амоніфікації.

 

 


Дата добавления: 2015-08-18; просмотров: 109 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Мікроорганізмів у ґрунті | Хід роботи | Хід роботи |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Хід роботи| Матеріали та обладнання

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)