Культура наукової мови

Якостями, котрі визначають культуру наукової мови, є точність, ясність і стислість. Смислова точність - одна з головних умов забезпечення наукової та практичної значущості інформації, вміщеної в тексті наукової праці. Недоречно вжите слово може суттєво викривити сенс написаного, призвести до подвійного тлумачення тієї чи тієї фрази, надати всьому тексту небажаної тональності. На жаль, автори дисертацій не завжди досягають правильного слововживання: недбало добираючи слова, спотворюють висловлену думку, припускаючись лексичних помилок, позбавляють наукову мову точності та ясності. Поганою є звичка пересипати свою мову канцеляризмами, заплутаною книжковою лексикою, переобтяжувати її чужомовними словами. Трапляються випадки, коли звичайні українські слова вживаються неточно, усупереч їхній семантиці; і тоді народжуються такі фрази: “Більша половина товарів залишилася нереалізованою”, “Запропонований цією фірмою верстат озброєний спеціальним покажчиком швидкості обертання різця”. Почасти це пояснюється елементарним незнанням значення слова.

Буває, що точність порушується через синонімію термінів. Наприклад, коли автор пише то розрідження, то вакуум; то водяна турбіна, то гідротурбіна; або в одному випадку томати, а в іншому - помідори. Отже, термінів-синонімів в одному вислові бути не повинно.

У науковій мові для позначення нових понять нерідко від іншомовних утворюються нові слова за словотворчими моделями української мови. Тоді з'являються такі незграбні неологізми, як шлюзуватися (від “шлюз”), штабелювати (від “штабель”), кабелювати або каблювати (від “кабель”).

Знижує точність інформації також проникнення у наукову мову просторічних жаргонних слів цехового вжитку, які використовуються замість відповідних термінів. Часто на сторінках технічних робіт у характеристиці експлуатаційних переваг нової техніки можна прочитати: виключений порив проводів, прогин пластини у межах допуску, зависання щіток швидко усувається, скол ізолятора не відбувається.

Точність наукової мови забезпечується ще й дотриманням стилістичних норм і зв'язків слів у реченні. Порушення їх породжує неправильне тлумачення висловленої думки. Так, двозначною є конструкція: Інші речовини з подібними властивостями відсутні (інші речовини чи подібні властивості відсутні - зрозуміти важко).

Ще одна необхідна якість наукової мови - ясність - вміння писати доступно та дохідливо. Практика показує, що особливо багато неясностей виникає там, де автори замість точних кількісних значень використовують слова і словосполучення з невизначеним або занадто узагальненим значенням. Насправді, чи можуть задовольнити роботи читача, який хоче бачити у кожному рядку її тексту конкретні й точні дані, такі фрази: Необхідний рух інструменту і деталі, яка обробляється, забезпечується електродвигуном і окремими механізмами верстата; Для забезпечення нормального шва потрібно, щоб попередньо була проведена відповідна обробка поверхонь, які зварюються.

Дуже часто автори дисертацій пишуть і т. ін. не знаючи, як продовжити перелік, або вводять до тексту словосполучення цілком очевидно, коли не можуть викласти інших аргументів. Звороти відомим чином або спеціальним пристроєм нерідко засвідчують, що автор у першому випадку не знає яким чином, а у другому - який саме пристрій.

Здебільшого порушення ясності викладу викликане намаганням окремих авторів надати своїй праці уявної науковості. Звідси й зовсім непотрібна наукоподібність, коли простим усім добре відомим предметам дають ускладнені назви. Так, можна прочитати Димова труба — невід'ємна приналежність кожного вогненного осередку, де під вогненним осередком розуміється звичайна піч.

Причиною неясності висловлювання може стати неправильне розташування слів у реченні. Наприклад: Чотири подібних автомати обслуговують кілька тисяч людей. Тут підмет не відрізняється за формою від прямого додатка й тому незрозуміло, хто (або що) є суб'єктом дії: люди чи автомати, які їх обслуговують.

Нерідко доступність і дохідливість називають простотою. Простота викладу сприяє тому, що текст читається легко - думки автора сприймаються без ускладнень. Проте не можна ототожнювати простоту та примітивність. Не слід також плутати простоту із загальнодоступністю наукової мови. Популяризація тут виправдана лише в тих випадках, коли наукова праця призначена для масового читача. Головне у мовно­стилістичному оформленні тексту полягає в тому, щоб зміст за формою викладу був доступний для тих, на яких ця праця розрахована.

Стислість - третя обов'язкова якість наукової мови. Реалізація цієї якості означає вміння уникнути непотрібних повторів, надмірної деталізації і словесного мотлоху. Кожне слово й вираз служать тут меті, яку можна сформулювати так: якомога не тільки точніше, а й стисліше донести сутність справи. Тому слова та словосполучення, котрі не несуть жодного смислового навантаження, повинні бути повністю вилучені з тексту.

Багатослів'я, або мовна надмірність, найчастіше виявляється у вживанні зайвих слів. Наприклад: З цією метою фірма використовує наявні підсобні приміщення (якщо приміщень немає, то й використовувати їх не можна); Перевіркою було встановлено, що існуючі розцінки у багатьох торгових точках нашого міста були значно завищені (розцінки, які не існують, не можуть бути ні завищеними, ні заниженими); Розкриття тріщин в опорах із ненавантаженою арматурою допускається до величини 0,2 мм.

Щоб уникнути багатослів'я, треба передусім боротися із плеоназмами, коли до тексту вповзають непотрібні слова. Вони свідчать не тільки про мовну недбалість її автора, а й часто вказують на нечіткість його уявлення про предмет дослідження або на те, що він просто не розуміє точного сенсу слів, узятих із чужої мови. Так з'являються сполучення типу інтервал перерви, внутрішній інтер'єр, габаритні розміри тощо.

До мовної надмірності слід віднести і вживання без потреби чужомовних слів, які дублюють українські і тим самим невиправдано ускладнюють вислів. Навіщо, наприклад, говорити нічого екстраординарного, коли можна сказати нічого особливого; замість ординарний - звичайний, індиферентне - байдуже, ігнорувати - не помічати, лімітувати - обмежувати, орієнтовно - приблизно, функціонувати - діяти, диверсифікація - різноманітність, детермінувати - визначати, апробація - перевірка і т.д. Неправильне або паралельне використання чужомовної лексики призводить, як правило, до зайвих повторів, наприклад: промислова індустрія, форсувати будівництво прискореними темпами.

Інший різновид багатослів'я— тавтологія, тобто повторення одного й того ж іншими словами. Часто роботи переповнені повтореннями однакових або близьких за значенням слів.

Окрім лексичних форм багатослів'я, у текстах трапляються і стилістичні вади, серед яких переважають канцеляризми, що засмічують мову, надаючи їй казенного відтінку. Прикладом можуть бути такі вислови: Ці товари можуть бути допущені до продажу тільки після спеціальної обробки; Перехідні кільця у цьому вузлі служать в якості ізоляторів; Подача напруги здійснюється тут через посередництво двохполюсного контактора; Розвантаження товарів проводять на основі використання стрічкового конвеєра.

Особливо часто канцеляризми потрапляють у наукову мову через недоречне використання так званих прислівникових сполук, позбавляючи її емоційності та стислості (у справі, по лінії, за рахунок, в частині). Наприклад: В частині задоволення потреб населення; У справі підвищення економічності роботи двигуна.

Буває, що в технічних роботах виникає потреба перерахувати у певній послідовності технологічні операції, трудові прийоми, несправності машин і механізмів. У таких випадках звичайно використовують складні безсполучникові речення, у першій частині яких містяться слова із узагальнюючим значенням, а в наступних — такі, що за пунктами конкретизують зміст першої частини. При цьому рубрики перерахування будуються однаково, подібно до однорідних членів із узагальнюючими словами. Тим часом порушення однаковості рубрик перерахування - доволі поширений недолік мови багатьох наукових текстів.

Запитання та завдання для самоконтролю:

1. Що вивчає стилістика? Окресліть коло основних понять стилістики.

2. У чому полягає різниця між стилістикою мови і стилістикою мовлення?

3. Як стилістика пов’язана з культурою мовлення?

4. Назвіть складові стилю.

5. Що регулює стилістична норма?

6. Перерахуйте функціональні стилі мови. Визначте найуживаніші стилі в діловому спілкуванні.

7. Які слова називаються стилістично маркованими, стилістично нейтральними, стилістично виправданими?

8. Чому у функціональних стилях мови виділяються ще й підстилі?

9. Визначте основні завдання розмовного стилю.

10. Яка мовленнєва ситуація необхідна для розмовного стилю?

11. Дайте характеристику структурі тексту та мовним засобам розмовного стилю.

12. Чому розмовний стиль поділяється на два підстилі?

13. Чому науковий стиль належить до групи книжних?

14. Коли текст наукового стилю може мати діалогічну форму?

15. Поясніть існування різних підстилів наукового стилю.

16. Поясніть значення слова “публіцистика”.

17. Складіть за таблицею розповідь про публіцистичний стиль.

18. Назвіть жанри публіцистичного стилю.

19. Що спільного в текстах публіцистичного, наукового й офіційно-ділового стилів?

20. У чому полягає особливість художнього стилю?

21. Складіть розповідь про багатство мовних засобів художнього стилю.

22. Як художній стиль поділяється на підстилі за родами й жанрами літератури.

23. Складіть розповідь про офіційно-діловий стиль: логічна основа текстів, вимоги до лексики, морфологічні та синтаксичні особливості текстів офіційно-ділового стилю.

24. Назвіть функціональні підстилі офіційно-ділового стилю.

25. Проаналізуйте кілька уривків офіційно-ділового стилю.

26. Чому в офіційно-діловому стилі вживають штампи і канцеляризми?

27. Поясніть терміни “епістолярний стиль”, “епістолярний роман”, “епістолярна література” (гр. epistole – лист, послання).

28. Обґрунтуйте виділення епістолярного стилю в окремий стиль.

29. Назвіть мовні засоби, притаманні конфесійному стилю.

30. Чим відрізняється конфесійний стиль від інших стилів?

31. Які вимоги висуваються до мови наукових праць?

32. Перерахуйте якості, що визначають культуру наукової мови.

Література:

1. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Л.: Світ, 1990.

2. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985.

3. Говори і ономастика Наддніпрянщини / Відповід. ред. В.С.Ващенко. – Дніпропетровськ, 1970.

4. Головин Б.Н. Основы культуры речи. – М.: Высшая школа, 1980.

5. Дослідження з української діалектології: Збірник наук. праць / Відп. ред. П.Ю.Гриценко. – К.: 1991.

6. Закон Української РСР про мови в Українській РСР // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1990. - № 5.

7. Зубков М.Г. Сучасне українське ділове мовлення. – Навчальний посібник для вищих та середніх та спеціальних навчальних закладів. – Харків: Торсінг, 2001.

8. Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. Тези про місце і роль мови в національному відродженні України. – Дрогобич: Відродження, 1994.

9. Ильяш М.И. Основы культуры речи. – Киев-Одеса: Высшая школа, 1984.

10. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. – К.: Вища школа, 1977.

11. Конституція України. – К.: Просвіта, 1996.- С. 5.

12. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. Підручник. – К.: Академія, 1999.

13. Культура української мови. Довідник / Ред. В.М.Русанівського. – К.: Либідь, 1990.

14. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України.– 2002.- № 33.

15. Основы культуры речи. Хрестоматия / Сост. Л.И.Скворцов. – М.: Высшая школа, 1984.

16. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Українське ділове мовлення.- К.: Либідь, 1997.

17. Пентилюк М.І. Критерії ділового мовлення студентів // Зб. наук. праць.- Херсон: Айлант. - 1998.- Випуск 1. – С.161-163.

18. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К.: Вежа, 1994.

19. Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. – К.: Наукова думка, 1976.

20. Пилинський М.М. Основні критерії норми літературної мови// Мовознавство.- 1968.- № 4, № 6.- С.66-75, с.54-63.

21. Чабаненко В.А. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини. – Запоріжжя: 1992-1993.- Т.1-4.

22. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова. Навчальний посібник для студентів педагогічних навчальних закладів. – К.: Літера, 2000.

Дата добавления: 2015-08-18