Задоволення вимог кредиторів при ліквідації юридичних осіб

При визначенні осіб, яки мають отримати майно боржника-юридичної особи при її ліквідації закладено принцип черговості задоволення вимог кредиторів. Тобто всі кредитори розбити законом на черги. Спочатку задоволення з активів боржника отримують кредитори попередньої черги і лише коли немає таких кредиторів чи їх вимоги повністю задоволені, борги вправі отримати кредитор наступної черги. Претензії кожного з кредиторів в межах однієї черги задовольняються пропорційно сумі їх вимог.

У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор не звертався до суду з позовом, а також вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними.

У разі ліквідації юридичної особи шляхом банкрутства Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом” встановлює спеціальні норми щодо черговості задоволення вимог кредиторів.

1) у першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;

г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

витрати на оплату державного мита;

витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;

витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;

витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів;

витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом».

Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом».

2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому КМУ, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі недостатності коштів, одержаних від вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора. Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

У разі якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств - відповідному органу приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України.

Чинне законодавство України передбачає особливі правові засоби забезпечення вимог кредиторів. Зокрема ЗУ “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” від 18 литопада 2003 р.[238] встановлено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов’язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення. Та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

8. Призупинення діяльності юридичних осіб (Р.Б.Шишка)

Крім припинення діяльності юридичної особи слід вирізняти призупининення її діяльності. Воно може здійснюватися у добровільному та примусовому порядку. Перше здійснюється волевиявленням засновника в разі виникнення загрози такій діяльності та внескам чи економічній неефективності. Так суб’єкти підприємництва, що надають послуги відпочиваючим влітку у встановленому порядку призупиняють свою діяльність в інші періоди.

Практика та чинне законодавство України використовує також інститут призупинення діяльності юридичних осіб – період часу на який в силу рішення власника юридичної особи, уповноваженого державного органу чи суду юридична особа повністю чи частково призупиняє свою діяльність.

Призупинення діяльності юридичних осіб може бути спричинене особливістю та специфікою їх діяльності. Наприклад суб’єкти підприємницької діяльності, що спеціалізуються на обслуговуванні відпочиваючих літом призупиняють свою діяльність в осінньо-зимовий період.

Примусове призупинення діяльності здійснюється здебільше з мотивів необхідності приведення діяльності юридичної особи та умов її здійснення до вимог чинного законодавства. Воно може відбутися на підставі мотивованої поставнови контрольних органів зу зв’язку із виявленими порушення чинного законодавства та неможливості до їх усунення відновити таку діяльність. Це може мати місце в разі порушення екологічного законодавства, зокрема при перевищенні встановлених норм викидів шкідливих речовин.

Призупинення діяльності може відбутися на підставі розпорядження державних органів чи органів місцевого самоврядування. Так на підставі

Контрольні питання:

1. Момент припинення юридичної особи.

2. Види ліквідації юридичної особи.

3. Реорганізація юридичної особи та її способи.

4. Повне та сингулярне правонаступництво при реорганізації.

5. Порядо перетворення юридичної особи.

6. Підстави для припинення юридичної особи.

7. Банкрутство юридичної особи та його види.

8. Підстави для банкрутства юридичної особи.

9. Способи запобігання банкрутству юридичної особи.

10. Наслідки банкрутства юридичної особи.

11. Задоволенявимог кредиторів при ліквідації юридичних осіб.

12. Задоволенявимог кредиторів при банкрутстві юридичних осіб.

Лекція 15. Юридичні особи приватного права (Мічурін Є. О.)

План.

1.Поняття юридичних осіб приватного права

2.Майно юридичних осіб приватного права

3.Право та дієздатність юридичних осіб приватного права

4.Об’єднання юридичних осіб приватного права

Нормативні акти: Конституція України; ЦК України; ГКУ, ЦК УРСР; ЗУ “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”; ЗУ “Про обєднання громадян”; ЗУ “Про політичні партії”, ЗУ “Про господарські товариства”; Цивільний кодекс України: Коментар.-Х: ТОВ “Одіссей”, 2003. -856с. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. –К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. Ч.1. - 692с.

Література: Довгерт А.С. Проект нового ЦК України: теорія та проблеми. // Вісник Університету внутрішніх справ. - №6. – 1999. С. 9-12.; Левков В.М., Яковлев Ю.В. Особливості деяких видів підприємств в Україні. // Вісник Університету внутрішніх справ. - №6. – 1999. С. 45-49; Шуляк Н. Використання знаків для товарів та послуг у господарський діяльності // Мала енциклопедія нотаріуса. – №5, 2002 р.;

Гражданское право Украины. Ч. 1. Под редакцией Пушкина А.А., Самойленко В.М., Х.: Основа, 1996, 438 с.; Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права. (По изданию 1914 г.) // М.: Спарк. – 1994, 335 с; Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.). М.: Спарк, 1995. – 556 с.; Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред Я.М.Шевченко.-Т.1. Загальна частина. К.: Вид. Дім “Ін Юре”, -2003, 520с., Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /О.В.Дзера (кер. авт. кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. –2-е вид., допов. і перероб. - К., Юрінком Інтер, - Кн.1 2004, 736с.

Ключова термінологія: юридична особа, юридична особа приватного права, об’єднання юридичних осіб приватного прав.

1.Поняття юридичних осіб приватного права (разом з Шишкою Р.Б.)

Домінуюча частина юридичних осіб у цивілізованих правових порядках - особи приватного права. Чим їх більше тим вище рівень самоорганізації суспільства, більша база оподаткування, більше приватних засад діяльності всіх ланок цього суспільства, тим більше приватна активність членів цього суспільства. Юридичними особами приватного права є такі, що створюються та (або) управляються за ініціативою приватних осіб. Всі юридичні особи приватного права підлягають обов’язковій реєстрації.

Діяльність цих юридичних осіб, що відбувається через їх уповноважені органи, які цілком залежать від волевиявлення засновників. Останніми є фізичні особи чи юридичні особи, що сформовані на основі приватної форми власності. Фізичні особи що створюють юридичні особи за власною ініціативою переслідують свої індивідуальні комерційні цілі і як вийняток суспільний інтерес при сворені благодійного фонду власного імені. При заснованні юридичної особи одночасно декількома фізичними особами чи фізичними особами разом з юридичними особами переслідується спільна мета для всіх мета. Звідси повноваження засновників можуть бути рівними (об’єднання громадян) або в частині їх прав вимог - пропорційними їх долі у статутному (складочному) капіталі.

До суттєвих ознак юридичних осіб приватного права відноситься те, що вони діють виключно у приватному інтересі і на основі засад приватного права. До того юридичні особи приватного права не можуть створюватись розпорядчим порядком, за адміністративною волею державних органів. Юридичні особи приватного права можуть створюватись дозвільним порядком. Наприклад, комерційні банки. Але зазвичай вони створюються у нормативно-явочному прядку. Тобто достатнім для їх реєстрації є лише подання всіх передбачених законом документів до реєструючого органу. Господарські товариства створюються у договірно-правовому порядку.

Майно юридичних осіб приватного права є складочним і складається із внесків їх засновників. Органи управління таких суб’єктів цивільного права формуються із засновників і мають делегувальну природу. При тому назва виконавчих органів може бути сама різна: правління. рада, директорат тощо.

Правосуб’єктність юридичних осіб приватного права визначається їх засновниками, якщо законом не встановлено певних обмежень.

Дата добавления: 2015-08-18