Предмет науки цивільного права

Довгий час питання про предмет і об’єкт дослідження є дискусійним. Ці дискусії то розгоряються то припиняються. Тому є об’єктивні і суб’єктивні причини. Якщо ми визнали, що цивільне право є наукою, а в науці є предмет і об’єкт то слід встановити особливості їх цивілістичного прояву.

Зразу слід визначитись у визначальних категоріях розгляду даного питання. Мова йде про те, чи можна науку цивільного права прийнято назвати цивілістичною доктриною. Мова йде не про норми цивільного права, а про систему знань на який ці норми права повинні в ідеальному варіанті базуватися. Іншими словами норми цивільного права мають під собою певні вчення, положення які вироблені наукою цивільного права. Інколи норми цивільного права передують доктрині і потребують наукового обґрунтування. Так в Україні трапилось із довірчою власністю. Практика пішла значно вперед, інколи хибною дорогою чим скористались вертливі люди.

Предметом науки цивільного права визнано чинне і перспективне цивільне законодавство, практика його застосування, самі цивільні правовідносини, історія їх розвитку, досвід регулювання цивільних правовідносин у інших країнах (компоративістичний) аспект. У той же час є інші погляди на предмет цивілістичної доктрини: норми сучасного права, суспільні відносини, цивільні правовідносини, юридичні факти, судова практика[89].

Предметом науки цивільного права передусім є цивільні (особисті немайнові і майнові) відносини. Все інше так чи інакше підкорено цивільним правовідносинам, або є їх елементами.

Цивільні правовідносини – юридична форма врегульованих цивільним правом особистих немайнових, майнових та інших відносин. Через їх розукомплектування предметом науки цивільного права є суб’єкти правовідносин, об’єкти правовідносин, зміст. Відповідно ці елементи цивільних правовідносин представлені своїми доктринами, наприклад юридичної особи.

Найбільше предметом дослідження є окремі інститути чи субінститути цивільного права.

Норми цивільного права зважаючи на конструкцію цивільних правовідносин як суспільних відносин, врегульованих нормою цивільного права є висхідною позицією дослідження відносин. Власне норми цивільного права у своїй диспозиції містять ідеальну модель цивільних правовідносин. Звідси починається історико-правове дослідження становлення конструкції правової норми, виявляються її недоліки на конкретному історичному відрізку і пропонуються засоби підвищення її ефективності. Перспективне цивільне законодавство через моделювання його застосування дозволяє уникнути помилок, суб’єктивізму. Законодавство інших країн слугує моделлю та мірилом узгодження національного законодавства із передовими його моделями і засобом гармонізації цивільного права.

Практика застосування норм цивільного права і особливо судова практика слугує критерієм ефективності чинного законодавства. Вона дає змогу виявити штучність правових конструкцій (є надуманими і не застосовуються реально на практиці), виявити недоліки норм цивільного права, причини невідповідності об’єктивним потребам розвитку суспільства, засоби обходу тощо. Зв’язку з тим, недоцільно деякі правові конструкції радянської цивілістичної школи намагатися застосувати до сучасного цивільного права. Недоцільність таких спроб більш ніж очевидна.

Дослідження підстав виникнення правовідносин (юридичних фактів) дозволяє пізнати більш предметно правову дійсність, віднайти зовнішні фактори впливу на правовідносини, дослідити правовий режим деяких об’єктів цивільного права.

Історія розвитку цивілістичної доктрини зберігає наукові засоби, дозволяє уникнути помилок, що допущені попередниками.

Дата добавления: 2015-08-18