Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Основні етапи розвитку ЗЕД в Україні.

Читайте также:
  1. Альтернативи та етапи об'єднавчого процесу на Русі
  2. Аномалії розвитку піхви
  3. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / Наук. кер. та заг. ред. О.Л.Кононко. – [3-тє вид., випр]. – К. : Світич, 2009. – 430 с.
  4. В історії розвитку освіти сформувалися три основні типи на­вчання: догматичний, пояснювально-ілюстративний, проблемний.
  5. Виникнення страхування та основні етапи його розвитку.
  6. Виникнення та розвиток страхової медицини в Україні.
  7. Виникнення, головні етапи розвитку та засоби художньої виразності мистецтва кінематографу.

Частка України в світових обсягах торгівлі мала неоднозначну тенденцію, розвиток її зовнішньої торгівлі можна відзначити постійним стабільним зростанням.

Етапи розвитку ЗЕД України для подальшого детального розгляду особливостей і характерних рис кожного із них відокремлено в табл. 2.

Періоди еволюції ЗЕД України за роки незалежності

Етап Роки Сутність Характерні риси
  1991-1994 Лібералізація і обвальне падіння виробництва політика вільної імпортної торгівлі; скорочення внутрішнього виробництва; пільги на імпорт; розквіт човникової торгівлі; концепція «захисту внутрішнього ринку» з 1993 р.; обмеження експорту на початку періоду; надлишок грошей; податкові пільги на товари з давальницької сировини; збільшення експорту на 91% з 1991 р. по 1994 р.; 95% обсягу імпорту і експорту послуг становлять транспортні; спеціалізація імпорту товарів - мінеральні продукти; розширення правової бази ЗЕД.
  1995-1998 Активізація протидії кризовим процесам та уповільнення темпів падіння економіки відновлення експортних податків на ряд товарів; запровадження експортних обмежень; протекціоністські заходи митно-тарифного регулювання; індикативні ціни; обов’язкова сертифікація певної продукції; зростання імпортних мит на 10-20% та наближення до гранично можливих ставок; скорочення нетарифних заходів; активне залучання кредитів міжнародних організацій; уповільнення темпу зростання експорту й імпорту на 14%; спеціалізація експорту - чорні та кольорові метали; майже єдині послуги для експорту – транспортні; збільшення прямих іноземних інвестицій в 5,8 разів; кооперація з країнами СНД.
  1999-2004 Стабілізація виробництва та економічне зростання лібералізація імпортного режиму; повне скасування мінімальних митних вартостей; переорієнтація експорту з СНД на країни Європи; співробітництво з країнами СНД.
  2005-2007 Трансформація економічних відносин на євроінтеграцію та лібералізацію і поглиблення інтеграційних процесів. трансформація економічних відносин на євроінтеграцію та лібералізацію; поглиблення інтеграційних процесів; економічні реформи на макро і мікро рівнях; спроби забезпечення фінансової стійкості й інвестиційної привабливості; формування інституту приватної власності; боротьба з корупцією; несприятлива цінова кон’юнктура на український експорт; сировинний характер зовнішньої торгівлі; більше половини експорту - чорні метали та мінеральні продукти; прискорення темпів зростання експорту машинобудівної продукції; нераціональний імпорт; збільшення імпорту за рахунок хімічної промисловості та механічного обладнання; більше третини імпорту - енергоносії; зростання в імпорті частки машинобудівної продукції; скорочення зовнішньої торгівлі з країнами СНД в 2 рази, збільшення – з країнами ЄС; визнання України країною з ринковою економікою в 1996 р.; пріоритетний напрямок розвитку – вступ до СОТ.
  2008 - до тепер. часу Протидія кризовим умовам економічної діяльності Вступ до СОТ в 2008 р.; тарифні зобов’язання згідно з СОТ щодо зменшення мит; міжнародний механізм врегулювання торговельних суперечок; режим найбільшого сприяння; зміна положень Митного тарифу; баланс в системі митного регулювання; надвисокі темпи зростання вартісних обсягів імпорту й експорту; розширення дефіциту товарного балансу; значні обсяги прямих іноземних інвестицій та довгострокових кредитів; фінансова криза; послаблення обмінного курсу гривні; скорочення вартісних обсягів експорту чорних металів; збільшення експорту за всіма товарними групами; профіцит балансу торгівлі в 2010 р. у 232 млн. дол.; скорочення імпорту до Європи, США, РФ, збільшення – до країн СНД; пріоритети - євроінтеграція, максимальні переваги від членства в СОТ і трансформація митної справи.

Перший етап. (1991-1994). Після проголошення в 1991 р. незалежності України були здійснені заходи, спрямовані на істотну лібералізацію ЗЕД в країні, розширення прав підприємств у цій сфері. Проводилась політика вільної імпортної торгівлі, яка не передбачала митно-тарифного захисту стратегічних галузей та видів національного виробництва. Прийнятим на початку 1993 р. єдиним митним тарифом України були запроваджені ставки імпортного мита на рівні 1-10% на більшість товарних позицій. Незначна частина товарів обкладалася за ставками 15-30%, а максимальний їх рівень становив 50% (алкогольні та тютюнові вироби).

Спостерігалося значне скорочення внутрішнього виробництва і була створена пільгова конкурентна ситуація щодо імпорту продукції широкого вжитку, яка завозилася величезними партіями без оподаткування. На цей період припадає розквіт так званої човникової торгівлі.

Була реалізована концепція «захисту внутрішнього ринку» спрямована на обмеження експорту товарів, дефіцит яких відчувався на внутрішньому ринку. Оскільки в умовах значного надлишку грошей дефіцит відчувався майже за всіма товарними групами, ця концепція набула антиекспортної спрямованості.

Негативний вплив на економіку справляла досить поширена практика ввезення в Україну товарів, виготовлених з української давальницької сировини, та ввезення іноземних товарів під виглядом давальницької сировини без сплати належних митних платежів.

Українська економіка відчула суттєве зростання в зовнішньоекономічній торгівлі. Так обсяг експорту у 1994 р. збільшився на 91% відносно 1991 р., а імпорт – на 79%. Найбільшу долю в експорті і імпорті послуг України займали транспортні послуги (95%) та послуги зв’язку. У торгівлі товарами можна відзначити неодноманітність приналежності домінуючої позиції серед статей експорту. На початку періоду значуще місце займали машини, обладнання та механічні пристосування, однак у 1993 р. головну роль зайняли недорогоцінні метали та вироби з них. Спеціалізація імпорту була зосереджена на мінеральних продуктах. В 1994 р. найбільш розвинутим експорт був з країнами СНД, в той час як імпорт приходився на країни ЄС.

Швидкими темпами розширювалась правова база ЗЕД. Один за одним почали прийматись закони, регулюючі ЗЕД, серед яких першим був Закон України «Про ЗЕД» від 16 квітня 1991 р. Україна стала учасницею Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, яка відбулася у Відні у 1980 р. Україною була ратифікована Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажі товарів 14 червня 1974 р.. Країнами-членами СНД було укладено «Угоду про обмін інформацією в галузі зовнішньоекономічної діяльності» у 1993 р. Дво- та багатосторонні угоди щодо виробничої та науково-технічної кооперації були підписані між багатьма країнами-учасницями СНД, такими як: Росія (1993 р.), Казахстан (1994 р.), Узбекистан (1994 р.), Туркменістан (1994 р.) та Білорусія (1994 р.).

Другий етап ( 1995-1998). У зовнішньоторговельній політиці відбуваються значні зміни. Експортні податки на ряд товарних груп відновлюються. З лютого 1996 р. запроваджуються нові експортні обмеження, пов’язані з встановленням індикативних цін на багато видів експортної продукції. У митно-тарифному регулюванні запроваджуються протекціоністські заходи, спрямовані на захист вітчизняної промисловості. Одним із нових інструментів регулювання експорту стали індикативні ціни, які вказували експортерам мінімальні рівні експортних цін для широкого спектра товарів.

У 1996 р. було прийнято комплекс заходів контролю в галузі імпорту лікеро-горілчаних, тютюнових виробів та харчових продуктів, введена обов'язкова сертифікація певних видів продукції. У цей час на більшість товарів ставки імпортних мит зросли з 10-20% до 40-100%, максимальний їх рівень було встановлено на лікеро-горілчані та тютюнові вироби (до 200-350%). Однак, з точки зору дотримання Україною зобов’язань, взятих на себе в рамках угод з тарифів і торгівлі, застосовуючи всі можливості тарифного регулювання, країна безпосередньо наблизилась до гранично можливої величини ставок мита (згідно із зобов’язаннями, взятими в рамках угод ГАТТ/ СОТ, Україна не має права підвищувати ставки мита більше середньозваженої величини у розмірі 30% щодо загального масиву єдиного митного тарифу).

Були значно скорочені нетарифні заходи регулювання експортно-імпортних операцій, що пов’язано з тим, що Україна почала активно залучати до своєї економіки кредити міжнародних економічних організацій (МВФ, Світовий Банк, ЄБРР). Однією з умов отримання таких кредитів було скорочення системи нетарифного регулювання зовнішньоторговельних операцій. За період 1995-1998 рр. Україна реалізувала 4 кредитних угоди з МВФ. Фактично Україна отримала за займом Stand-by в 1995 р. - близько 780 млн. долл., в 1996 р. - близько 860 млн. долл. в 1997-1998 рр. - близько 247 млн. долл.

Обсяг експорту та імпорту України зазнав деякого спаду в 1998 р. темп зростання експорту та імпорту уповільнився на 14% відповідно до 1996 р. – саме цей рік вважався піковою точкою за перші 5 років незалежності України. Спеціалізація експорту товарів приходилась на чорні й кольорові метали та вироби з них, вагоме місце займали мінеральні продукти, продукція хімічної та суміжних галузей промисловості та машини і обладнання. Щодо імпорту, то ситуація суттєво не змінилась відносно першого періоду – мінеральним продуктам належить головна роль. Транспортні послуги стали майже єдиною послугою для експорту, займаючи 80%, та не менш важливою для імпорту – 16%; послуги зв’язку в імпорті зайняли 9% у загальному обсязі імпорту послуг. СНД домінують в географічній структурі експорту-імпорту України у 1995-1998 рр. Прямі іноземні інвестиції в 1995-1998 рр. збільшились в 5,8 разів. Кількість підприємств з іноземними інвестиціями зросла в 3,3 рази і досягла 7 тис. Річні темпи приросту інвестицій складали в середньому 28%.

Двосторонні договори про співробітництво та кооперацію продовжували підписуватись з країнами СНД, а саме з Молдовою (1996 р.), Росією (1995 р., 1997 р., 1998 р.), Вірменією (1996 р., 1997 р.), Киргизією (1996 р.), Білорусією (1996 р.), Грузією (1997 р., 1997 р.) та Азербайджаном (1995 р.). 12 вересня 1995 року набрала чинності для України угода про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав - учасниць СНД.

Третій етап ( 1999-2004). З 1999 р. Україна починає поступово лібералізувати імпортний режим. Це пов’язано в відповідними зобов’язаннями перед МФО та намаганнями поступово пом’якшити свій зовнішньоторговельний режим. У 2000 р. були повністю скасовані мінімальні митні вартості. Також було суттєво зменшено кількість рішень, що приймаються урядом щодо зміни ставок ввізного мита.

Україна реалізувала зовнішньоторговельні угоди послугами зі 175 країнами-партнерами. Найбільшу частку в загальному обсязі українського експорту займали транспортні послуги (84,6 %), імпорту – державні послуги (45,4 %), послуги транспорту (17,8 %), ділові, професійні та технічні послуги (12 %) та послуги зв'язку (8,9 %). У 2000 р. експорт послуг скоротився на 12,9 млн дол. через зменшення обсягів ділових, професійних і технічних послуг на 17,8 % та будівничих послуг – на 44,9 %. Одночасно зросли на 32,5 % послуги турфірм, на 23,2 % – фінансові послуги.

Майже дві третини експорту послуг припадає на країни СНД, у тому числі 96,5 % - на РФ. Обсяги послуг, наданих країнам СНД, в 2001 р. зменшились на 0,3 %, в тому числі Туркменістану – на 81,3 %, Азербайджану – на 51,3. Одночасно зросли обсяги наданих послуг Російській Федерації – на 0,6 %, Казахстану – на 58,7 %. З початку періоду найбільша частка експорту товарів і послуг приходилася на країни СНД, однак на кінець періоду – на Європу. Стосовно імпорту, то на протязі усього періоду домінували країни СНД. Америка й досі займає невелику долю в торгівлі.

Закон України «Про кооперацію» було прийнято 10 липня 2003 року. А в 2004 році було підписано закон України «Про транскордонне співробітництво».

Договори про співробітництво підписувались з країнами СНД, а саме Росією (1999 р., 2001 р., 2003 р., 2004 р.), Білорусією (2001р., 2002 р., 2003 р.), Азербайджаном (2004 р.), а також з Польщею (2002 р.). Згідно з Українсько-польським Центром Кооперації прямі зарубіжні інвестиції з Польщі показують стабільне зростання починаючи з 13,7 млн. дол.. США у 1995 р.

Четвертий етап (2005-2007) характеризується трансформацією економічних відносин у напрямку європейської інтеграції та лібералізацією. Найважливішим завданням нової влади після президентських виборів 2004 р. було здійснення економічних перетворень - оперативна реалізація ефективних реформ на макро- і мікрорівнях у різних сегментах економіки.

Головні дії влади були спрямовані на:

- зміцнення макроекономічного положення, на забезпечення фінансової стійкості та інвестиційної привабливості;

- поглиблення інтеграційних процесів;

- формування інституту приватної власності, підвищення продуктивності базових галузей;

- боротьбу з корупцією, лібералізацію й прозорість державного управління економікою на всіх рівнях.

У 2005 р. в економіці відзначався спад макроекономічних показників через несприятливу цінову кон'юнктуру на основні статті українського експорту на світовому ринку, політичну нестабільність в країні і необхідності вирішувати соціальні питання.

У 2006 р., внаслідок вирішення деяких політичних питань була досягнута певна політична стабільність в країні та ситуація в економіці почала вирівнюватися. Однак потрібно було подальше проведення соціальних і економічних реформ, податкової реформи, рішення проблеми енергозалежності та енергозбереження, підвищення добробуту населення, вирішення проблем інтеграції України в систему світового господарства.

Структура зовнішньоторговельного обороту, як і раніше, мала переважно сировинний характер, все ще нераціональним був імпорт, недостатньо ефективно функціонували підприємства з іноземним капіталом. Основний внесок у зростання експорту товарів вносять чорні метали та вироби з них, мінеральні продукти, добрива та зернові культури. Дві галузі української промисловості забезпечують більше половини експорту. Привертає увагу прискорення темпів зростання експорту машинобудівної продукції. Проте зростання обсягів експорту продукції машинобудування суттєво не позначилося на поліпшенні його загальної структури. Український експорт характеризується значною часткою продукції сировинної спрямованості та низьким рівнем доданої вартості, що виснажує ресурсну базу країни та робить її економіку досить вразливою до зовнішніх шоків, зміни цінової кон'юнктури, гальмує поведінку структурних реформ та закріплює сировинну спеціалізацію національної економіки. Частка товарів з високою доданою вартістю в загальному обсязі експорту залишається незначною.

Імпорт України збільшується за рахунок поставок продукції хімічної промисловості та механічного обладнання. Динаміка обсягів імпорту товарів формувалася під впливом комплексу різноспрямованих чинників, насамперед, за рахунок зменшення енергоємності української економіки, приватизації українських нафтопереробних заводів, зростання цін на нафту і газ, зрушень у структурі внутрішнього попиту. Структура імпорту, в якій більше третини припадає на енергоносії, відображає високу залежність української економіки, й зокрема експортоорієнтованих галузей (хімічної та металургійної) від зовнішніх джерел постачання енергоносіїв.

Спостерігається позитивна тенденція зростання в структурі імпорту частки продукції машинобудівної промисловості. Основним чинником такої динаміки є прискорення темпів оновлення основного капіталу та зростання у зв'язку з цим інвестиційного попиту на імпортні машини та обладнання.

Сталися істотні зміни в географічній структурі зовнішньої торгівлі: її обсяги з країнами СНД були скорочені з 44,6 % у 2000 р. до 22,7 у 2006 р. Основними ж споживачами продукції машинобудування все ще залишаються країни СНД. Торгівля з країнами далекого зарубіжжя, у тому числі з ЄС, розвивалася більш швидкими темпами. Україна продовжує поширювати своє співробітництво з країнами СНД, а особливо з Росією. Також розвиває свої відносини із США, які у 2006 р. визнають Україну країною з ринковою економікою.

За розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.02.2006 р. №149-р. було схвалено концепцію Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2007-2010 рр. 25 липня 2005 р. Кабінетом Міністрів України було ухвалено Постанову № 641 «Про утворення Ради з питань зовнішньоекономічної діяльності при Кабінеті Міністрів України». Цією постановою було затверджено персональний склад зазначеної Ради та Положення про неї.

Вступ України до СОТ і перспективи виникнення зони вільної торгівлі Україна-ЄС стають пріоритетом зовнішньоекономічної політики і системним чинником розвитку економіки країни, лібералізації зовнішньої торгівлі

П’ятий етап. (2008 - до тепер. часу) Вступивши до СОТ в 2008 р., Україна взяла на себе низку тарифних зобов’язань, що стосуються поетапного зменшення ставок ввізного та вивізного мита. Крім того, Україна втратила можливість підвищувати мито в односторонньому порядку, що може негативно відбитися на національних товаровиробниках. Проте держава отримує доступ до міжнародного механізму врегулювання торговельних суперечок, що виникають внаслідок дискримінаційних дій інших країн. Це дасть можливість захистити український експорт. З іншого боку, відповідно до ГАТТ режим найбільшого сприяння надається на умовах взаємності, що стимулюватиме не тільки імпорт, а й експорт товарів.

Трансформація системи митного регулювання в Україні, що отримала прояв в зміні положень Митного тарифу відповідно до міжнародних зобов’язань членства в СОТ, вимагає від системи митного регулювання забезпечення балансу між вимогами подальшої лібералізації внутрішнього ринку і ЗЕД України та інтересами національної економіки, потребами забезпечення її безпеки та підвищення добробуту громадян країни.

Як свідчать матеріали Звіту робочої групи з питань вступу України до СОТ, 94,03 % ставок Митного тарифу в Україні вже нині адвалерні, лише 5,97 % ставок є специфічними або комбінованими.

У 2008 р.розвиток зовнішньоекономічного сектору України зазнав значних змін, продовжились і навіть посилились тенденції минулих років:

- надвисокі темпи зростання вартісних обсягів експорту та імпорту насамперед внаслідок стрімкого підвищення цін на світових товарних ринках;

- розширення дефіциту товарного балансу через розігрітий внутрішній попит та укріплення реального обмінного курсу;

- значні обсяги надходжень за фінансовим рахунком, в першу чергу прямих іноземних інвестицій та довгострокових кредитів, що дозволяють не тільки фінансувати зростаючий дефіцит поточного рахунку, а й збільшують міжнародні резерви.

Однак розгортання світової фінансової кризи та поширення її ефектів на Україну з вересня 2008 р. зумовило уповільнення притоків довгострокового капіталу, значний відтік короткострокових фінансових ресурсів та падіння експортних надходжень, і, як наслідок, суттєве послаблення обмінного курсу гривні.

Незважаючи на поширення ознак економічної кризи в Україні наприкінці 2008 р., обсяги експорту за 2008 рік збільшилися на 35,9% порівняно з 2007 р. Збереження досить високих темпів приросту експорту товарів насамперед обумовлено ціновими «бульбашками» на світових товарних ринках в середині року, зокрема на продукцію чорної металургії, хімічної галузі та АПК.

Наприкінці 2009 р. експорт товарівзнизився на 51,5%. Найзначнішим у 2009 р., як і у 2008 р., продовжує залишатись скорочення вартісних обсягів експорту чорних металів – більш як у 3,3 рази. Відносно стабільним залишався світовий попит на продовольчі товари. Поставки продукції машинобудування скоротилися на 44.2%, продукції хімічної промисловості – на 55%. Водночас обсяги експортних поставок продукції АПК збільшились на 7.3%. І вже на початку 2010 р. збільшення експорту відбулось за всіма товарними групами, крім продукції металургійної промисловості. В структурі імпорту найбільшими темпами в 2008 р. зростав імпорт споживчих товарів – на 57,1%. Найбільші внески до зростання вартісних обсягів імпорту у 2008 р. забезпечили: мінеральні продукти – зростання на 50.1%; продукція машинобудування (на 34.8%); продукції хімічної промисловості (на 32.4%).

У ІI кварталі 2009 р. в Україну було імпортовано товарів на 56,2% менше, ніж у відповідному кварталі 2008 р.. На початку 2010 р. темпи приросту імпорту становили 4,1%. Зростання вартісних обсягів імпорту відбулось за всіма основними товарними групами, крім енергоносіїв.

Щодо експорту послуг, в 2009 р. зменшення загальних обсягів відбулось внаслідок скорочення обсягів послуг з транспортування (на 29,6%), здебільшого трубопровідним транспортом (на 42,1%), а також послуг з подорожування (на 39,2%).

На початку 2010 р. баланс торгівлі послугами було сформовано з профіцитом у 232 млн. дол. США.

В географічній структурі експорту протягом 2008 р. спостерігалася тенденція до зниження частки країн СНД (35,7%) та збільшення частки Азії (на 1,7%) та Америки (на 0,7%). У 2009 р. найбільше скоротились обсяги поставок до Європи, Америки та Російської Федерації. У географічному розподілі імпорту з 2009 р. почала поступово збільшуватися питома вага країн СНД [8].

Серед зовнішньоекономічних пріоритетів сучасної України чільне місце посідає курс на євроінтеграцію та отримання максимальних переваг від залучення в міжнародні торговельні відносини через механізм членства в СОТ. Урочиста церемонія підписання відбулася 5 лютого 2008 р. Окреслені цілі зумовлюють зближення митних систем України та ЄС, результатом якого буде трансформація митної справи відповідно до європейських та міжнародних стандартів. Набуття Україною членства в СОТ, подальша лібералізація МЕД не означають відмову від державного впливу на перебіг торговельних взаємин України зі світом. Ґрунтовного осмислення потребує уточнення ролі та компетенцій держави в системі заходів регулювання МЕД в Україні, зокрема в розрізі митного регулювання зовнішньої торгівлі.

Особливості зовнішньої торгівлі України:

І. Протягом 2000-2009 рр. спостерігалося:

- зростання обсягів експорту та імпорту товарів (крім кризового 2009 р.),

- мало місце зростання експортної та імпортної квот, що вказує на збільшення відкритості вітчизняної економіки.

ІІ. Особливості географічної структури:

Зміни у географічній структурі зовнішньої торгівлі України: якщо ще у середині 90-х рр. основними торговельними партнерами України були країни СНД, то нині обсяги торгівлі України з країнами СНД та з країнами ЄС є близькими.

Найбільшим торговельним партнером України і за експортом, і за імпортом залишається РФ, на частку якої у 2009 р. припадало 21,4 % українського товарного експорту та 29,1 % товарного імпорту. Серед інших країн-торговельних партнерів України треба відзначити Німеччину, Туркменістан, Італію, Туреччину, Польщу та Китай.

ІІІ. Особливості товарної структури експорту: низка негативних рис:

- переважання в експорті металургійної продукції, частка якої є стабільною та складає близько 30-33 %. Орієнтована переважно на експорт, українська металургія є надзвичайно енергоємною, внаслідок чого вона критично залежить від імпорту енергоносіїв та обмежує можливості нарощування експорту; характеризується високою чутливістю до цінових коливань на світових ринках і значною часткою продукції першого переділу, що має на меті лише утримання позицій на зовнішніх ринках задля забезпечення валютних надходжень.

- залежність української промисловості від імпорту нафти та газу.

- надмірна питома вага готової промислової продукції, у т.ч. товарів широкого вжитку, в імпорті тощо.

ІV. Особливості товарної структури імпорту:

- провідне місце посідає мінеральне паливо та нафтопродукти. Важливість імпорту цих товарів зумовлена тим, що до них належать нафта та газ – товари критичного імпорту, від яких залежить робота вітчизняної промисловості. За результатами 2009 р. на частку нафти та природного газу припадало 6,6 % та 17,6 % імпорту товарів до України, відповідно.

- значною є питома вага машинобудування (18,6 % у 2009 р., а напередодні кризи, у 2008 р., вона складала майже 30 %). Переважну частку імпорту машинобудівної продукції складають автомобілі, що пояснюється нездатністю вітчизняних автомобілебудівників задовольнити попит на ці товари. Крім того, до 2009 р. причина полягала у розширенні споживчого кредитування та зростанні купівельної спроможності населення, які суттєво скоротилися в умовах світової фінансово-економічної кризи.

 


Дата добавления: 2015-08-18; просмотров: 131 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: в городском округе Железнодорожный | МОДУЛЬ 1. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ЗЕД | СУТНІСТЬ, ПРИЧИНИ РОЗВИТКУ ЗЕД. | ПОНЯТТЯ СУБ'ЄКТІВ ЗЕД | НАПРЯМКИ, ВИДИ ТА ФОРМИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ | Індекс Херфіндаля-Хіршмана | ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС УКРАЇНИ: СТРУКТУРА ТА ХАРАКТЕРИСТИКА. | НАЦІОНАЛЬНЕ ТА НАДНАЦІОНАЛЬНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД. | МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД. | НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ЗАГАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Тема 2. ОСНОВНІ НАПРЯМИ І ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ ЗЕД В УКРАЇНІ.| Показники розвитку зовнішньої торгівлі - за допомогою цих показників проводиться аналіз торговельних відносин окремої країни або групи країн.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.015 сек.)