Визначення еквівалентності

1.

2.

Еквівалентність може бути визнана відповідно до:

a) індивідуальних заходів; або

b) групи заходів; або

c) системи, яка застосовується до сектору, підсектору, товару або групи товарів.

При визначенні еквівалентності Сторони мають слідувати процесу, описаному у

пункті 3 цієї статті. Такий процес має включати об’єктивну демонстрацію

еквівалентності Стороною-експортером та об’єктивну оцінку такої демонстрації

Стороною-імпортером. Це може включати інспектування або верифікацію.

3.

На прохання Сторони-експортера стосовно визнання еквівалентності, як це

визначено у пункті 1 цієї статті, Сторони повинні без затримок і не пізніше ніж через три

місяці після отримання Стороною-імпортером такого прохання, розпочати процес

консультацій, що включає кроки, описані у Додатку IX до цієї Угоди. Однак, у випадку

отримання декількох запитів від Сторони-експортера, Сторони, на прохання Сторони-

імпортера, мають узгодити у рамках Підкомітету з управління СФЗ, зазначеного у статті

74 цієї Угоди, календарний план, згідно якого вони мають розпочати та провести процес,

описаний у цьому пункті.

4.

Коли наближення законодавства досягається в результаті моніторингу, зазначеного

у пункті 3 статті 64 цієї Угоди, це слід розглядати як запит України щодо ініціації

процесу визнання еквівалентності відповідних заходів, як зазначено у пункті 3 цієї

статті.

5.

Крім випадків, коли узгоджено інше, Сторона-імпортер завершує оцінювання

еквівалентності відповідно до пункту 3 цієї статті, протягом 360 днів після отримання

від Сторони-експортера запиту, включаючи досьє, яке демонструє еквівалентність, крім

випадків, що стосуються сезонних культур, коли затримка у оцінюванні виправдана з

метою одержання підтвердження у період зростання сезонних культур.

6.

Сторона-імпортер визначає еквівалентність щодо рослин, продуктів рослинного

походження та інших об’єктів регулювання відповідно до МСФЗ, за необхідності.

7.

Сторона-імпортер може відхилити або призупинити еквівалентність на основі

внесення змін будь-якою із Сторін до заходів, що впливають на еквівалентність, за

умови, що наступні процедури були дотримані:

(a) Відповідно до положень пункту 2 статті 67 цієї Угоди, Сторона-експортер

повідомляє Сторону-імпортера стосовно будь-якої пропозиції про внесення змін до її

заходів,

щодо

яких визнається еквівалентність заходів та вірогідний ефект

запропонованих заходів відносно еквівалентності, що була визнана. Протягом 30

робочих днів після отримання такої інформації, Сторона-імпортер повідомляє Сторону-

експортера про те, чи буде еквівалентність і в подальшому визнаватися на основі

запропонованих заходів;

(b) Відповідно до положень пункту 2 статті 67 цієї Угоди, Сторона-імпортер

повідомляє Сторону-експортера стосовно будь-якої пропозиції про внесення змін до її

заходів, щодо яких визнання еквівалентності було прийняте, та вірогідний ефект

запропонованих заходів відносно еквівалентності, що була визнана. Якщо Сторона-

імпортер надалі не продовжує визнавати еквівалентність, сторони можуть домовитися

про умови повторного ініціювання процесу, зазначеного у пункті 3 цієї статті, на основі

запропонованих заходів.

8.

Визнання, призупинення або припинення еквівалентності повністю лежить на

Стороні-імпортері, що діє відповідно до своєї адміністративної та законодавчої систем.

Сторона має повідомити Стороні-експортеру у письмовій формі вичерпні пояснення та

супровідні дані, задля визначення та прийняття рішень стосовно питання, викладеного у

цій статті. У випадку невизнання, призупинення або припинення, Сторона-імпортер має

вказати Стороні-експортеру на потрібні умови задля повторної ініціації процесу,

вказаного у пункті 3 цієї статті.

9.

Без шкоди положенням статті 73 цієї Угоди, Сторона-імпортер може не припиняти

або призупиняти еквівалентність до того дати, як запропоновані нові заходи будь-якої із

Сторін набирають чинності.

10.

У випадку якщо еквівалентність офіційно визнана,

базуючись на

консультативному процесі, як це зазначено у Додатку IХ до цієї Угоди, Підкомітет з

управління СФЗ має, відповідно до процедури, викладеної у пункті 2 статті 74 цієї

Угоди, визнати завершення визнання еквівалентності у торгівлі між Сторонами. Це

рішення має забезпечувати скорочення фізичних перевірок на кордоні, спрощення

отримання сертифікатів та полегшення процедури схвалення потужностей.

Статус еквівалентності має бути відображений у Додатку Х до цієї Угоди, якщо це

необхідно.

11.

Коли законодавча база наближена, визначення еквівалентності здійснюється на цій

основі.

Дата добавления: 2015-08-09