Вирахування – Спеціальні вирахування

Розрахунок оподаткованого прибутку безпосередньо не пов’язаний з формуванням балансового прибутку платника податку.

При визначенні суми валового доходу об’єкта оподаткування слід враховувати особливості формування доходів від здійснення операцій особливого виду (наприклад: операції з цінними паперами та товарно-матеріальними цінностями).

Терміни валові доходи та валові витрати суттєво відрізняються від термінів доходи та витрати банку, що вимагає введення, поряд з фінансовим обліком, податкового облікує. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 визначає поняття "валовий дохід” та "валові вирати”.

Валовий дохід – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Валовий дохід включає:

- доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з наданням фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов’язаннями та вимогами;

- при здійсненні операцій з продажу або купівлі іноземної валюти за дорученням та за рахунок клієнтів до валових доходів банку відносяться суми комісійних (брокерських) та інших подібних видів винагород, одержаних (нарахованих) банком у зв’язку із здійсненням таких операцій протягом звітного періоду;

- доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу;

- доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді;

- доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, у тому числі у вигляді:

а) сум невикористаної фінансової допомоги, що повертаються із страхових резервів;

б) сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів;

в) сум коштів страхового резерву, визначених не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову та використаних ним у власному господарському обороті;

г) сум штрафів та /або неустойки чи пені, одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних установ;

- сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертаються на його користь за рішенням суду (арбітражного суду).

Не включаються до складу валового доходу:

- суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) банком у складі ціни на продаж послуг і робіт;

- суми коштів у частині надмірно сплачених податків (обов’язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу валових витрат;

- суми коштів або вартість майна, що надходить платнику податку у вигляді прямих інвестицій;

- суми доходів, накопичуваних на пенсійних рахунках, у межах механізму додаткового пенсійного забезпечення;

- суми одержаного платником податку емісійного доходу;

- номінальну вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім’я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, назначених зобов’язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів);

- доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, дивіденди отримані платником податку від інших платників податку.

Скоригований валовий дохід = валовий дохід за мінусом всіх пунктів, які не включаються до складу валового доходу.

Валові витрати – суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості послуг чи товарів, які придбані платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються:

- суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду, які зв’язані із обслуговуванням клієнтів;

- суми коштів, внесених до страхових резервів;

- суми внесених (нарахованих(податків, зборів (обов’язкових платежів) протягом звітного періоду;

- суми витрат, не віднесених до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв’язку з втратою, знищенням або зіпсуванням документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді;

- суми витрат, не врахованих у минулих податкових періодах у зв’язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді в розрахунках податкового зобов’язання;

- суми безнадійної заборгованості, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності;

- суми витрат, пов’язаних з поліпшенням основних фондів, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу.

Не включаються до складу валових витрат витрати на:

- потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності;

- придбання, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов’язані з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

- сплату штрафів та /або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів;

- виплату емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав;

- виплату дивідендів; тобто платник податку, який виплачує дивіденди своїм акціонерам (власникам) нараховує та утримує податок на дивіденди в розмірі 30 % нарахованої суми виплат за рахунок таких виплат незалежно від того, чи є емітент платником податку на прибуток. Зазначений податок вноситься до бюджету до /або одночасно із виплатою дивідендів.

Висновок: Податковий облік ведеться з метою накопичення даних про валові доходи та валові витрати і використовується для складання податкової звітності (декларації про прибуток банківської установи та додатків до неї), а фінансовий облік – для складання звіту про прибутки та збитки, тобто для визначення фінансового результату.

Тема 9. Документальне оформлення та ведення фінансового обліку суб'єкта оціночної діяльності

Почну з того що ж таке «фінансовий облік»? Фінансовий облік –це комплексний синтетичний облік всіх засобів і коштів та всієї економічної діяльності підприємства, фірми. До нього входить аналітичний облік розрахунків з постачальниками, по-купцями, іншими організаціями та особами, а також аналітичний об-лік фінансових операцій (облік акцій, дивідендів, облігацій, векселів, кредитів і процентів, інвестицій тощо).

Об’єктами фінансового обліку, які підлягають обов’язковому ві-дображенню, є:

1) активи підприємства: основні засоби, нематеріальні активи, капітальні інвестиції, довгострокові і короткострокові фінансові інве-стиції, довгострокові і поточні біологічні активи, виробничі запаси, розрахунки з дебіторами (дебіторська заборгованість всіх видів), ко-шти, інші активи;

2) джерела власних засобів: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, забезпечення майбутніх ви-трат і платежів, цільове фінансування і цільові надходження, нероз-поділений прибуток, інші джерела власних засобів;

3) зобов’язання підприємства (пасиви): довгострокові кредити банків і позикові кошти, короткострокові кредити банків і позикові кошти, розрахунки з кредиторами (кредиторська заборгованість всіх видів), інші короткострокові зобов’язання;

4) доходи підприємства за їх видами і витрати підприємства за їх економічними елементами;

5) фінансові результати діяльності підприємства та їх розподіл;

6) господарські процеси та операції, що здійснюються з наведе-ними вище об’єктами.

За даними фінансового обліку визначається прибуток або збиток підприємства і складається фінансова звітність.

Фінансовий облік зобов’язані вести всі підприємства і організа-ції незалежно від форм власності, розмірів, видів діяльності.

Фінансовий облік і звітність регулюються державою, стандарта-ми різних рівнів. Інформація фінансового обліку використовується внутрішніми і зовнішніми (постачальниками, податковими органами, банками, інвесторами та ін.) користувачами.

Управлінський облік ведеться підприємствами,фірмами длязабезпечення внутрішніх інформаційних потреб керівництва даного

підприємства, фірми. Головним при цьому є своєчасне одержання де-тальної, достовірної інформації про прибутки і витрати як на підпри-ємстві в цілому, так і в його окремих підрозділах. В рамках управлін-ського обліку здійснюється детальний облік витрат і калькуляція со-бівартості випущеної продукції, виконаних робіт і наданих послуг.

Об’єктами управлінського обліку є виробничі ресурси, госпо-дарські процеси та їх результати на різних рівнях управління (підпри-ємства, підрозділу, структурної одиниці тощо).

Важливим для управлінського обліку є вирішення таких завдань:

– визначення очікуваного прибутку від того чи іншого економі-чного заходу (купівлі та продажу майна, короткострокових чи довго-строкових інвестицій, кредитів);

– складання прогнозу про рентабельність випуску нових видів продукції на основі результатів дослідження ринку збуту;

– складання прогнозу про фінансовий стан підприємства, фір-ми на перспективу, фінансова оцінка альтернативних варіантів її роз-витку та ін.

В управлінському обліку широко використовуються методи фі-нансової математики, спеціальні статистичні методи математичного прогнозування.

Підприємства самостійно обирають форму організації управлін-ського обліку виходячи із особливостей діяльності, структури і розмі-рів підприємства, вимог управління.

Господарюючі суб’єкти самостійно вибирають і визначають сис-тему обліку витрат та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг). Підприємства можуть калькулювати собівартість продукції ( робіт, послуг)за повними,неповними(прямими або змінними),ста-ндартними (нормативними) витратами або комбінуванням цих мето-дів.

Підприємства самостійно розробляють склад і зміст внутрішньої звітності з метою забезпечення всіх рівнів управління необхідною ін-формацією для контролю діяльності, прогнозування виробництва і управління.

Інформація управлінського обліку є комерційною таємницею і тільки з дозволу адміністрації підприємства або за рішенням органів суду чи прокуратури можливе ознайомлення з даними регістрів та внутрішньої звітності управлінського обліку. Комерційну таємницю відносно змісту цієї інформації зобов’язані зберігати службовці підприємства та аудитори, що надають послуги з управлінського обліку і мають доступ до інформації.

	Порівняння фінансового і управлінського обліку
	Основні критерії	Фінансовий облік	Управлінський облік
	порівняння
1.	Основні споживачі ін-	Особи і організації поза	Різні рівні внутрішнього-
формації	господарською одиницею	сподарського управління
		(зовнішні споживачі)
2.	Типи систем обліку	Система подвійного запи-	Не обмежений системою
		су		подвійного запису; вико-
				ристовується будь-яка си-
				стема, яка дає результат
3.	Обмеження	Обов’язкове	дотримання	Нема норм і обмежень;
		загальноприйнятих прин-	єдиний критерій – прида-
		ципів і стандартів бухгал-	тність (корисність) інфо-
		терського обліку	рмації
4.	Використовувані вимі-	Грошові, кількісні (рідко)	Будь-яка відповідна гро-
рники			шова або натуральна оди-
				ниця вимірювань: робо-
				чий час, години роботи
				машини і т.д.
5.	Основний об’єкт	Господарська	одиниця в	Різні структурні підрозді-
аналізу	цілому		ли господарської одиниці
6.	Частота складання звіт-	Періодично, на регуляр-	Коли	необхідно;	може
ності	ній основі		складатись і нерегулярно
7.	Ступінь надійності	Вимагає об’єктивності,	Дуже	залежить від	мети
		історичний за природою	планування, але в разі не-
				обхідності використову-
				ються точні дані

Типи систем обліку. Фінансові звіти складаються у вартіснійоцінці і відображають сальдо всіх рахунків, які включають в головну книгу компанії. Перш ніж вносити фінансові дані в головну книгу, основні операції і суми необхідно прокодувати, узгодити і перетво-рити у форму, необхідну для бухгалтерської системи подвійного запи-су. Спеціальні журнали, бухгалтерські книги, що використовуються для обробки фінансової облікової інформації, основані на системі по-двійного запису.

Розрахунки і рух бухгалтерської інформації всередині компанії не обов’язково повинні ґрунтуватись на формі подвійного запису. Ін-формація може відображатись не тільки у вартісній оцінці, а й в ін-ших вимірниках. Одержана інформація не повинна нагромаджуватись і проходити через рахунки головної бухгалтерської книги, як у фі-нансовому обліку. Спеціальні звіти можуть готуватись для певних по-треб менеджера, і процес на цьому закінчується. Головним критерієм для створення внутрішніх систем обліку є те, що одержані звіти і роз-рахунки повинні задовольняти інформаційні вимоги управління.

Обмеження. Фінансовий облік займається складанням звітівпро фінансову діяльність підприємства (компанії). Оскільки фінансові звіти готуються головним чином для людей, що працюють поза ком-панією, бухгалтери повинні дотримуватись загальноприйнятих стан-дартів і принципів обліку, які регулюють запис, оцінку і передачу фі-нансової інформації. Прикладом таких принципів можуть бути: за-безпечення відповідності доходів і видатків; відображення товарно-матеріальних цінностей в звітах, або по собівартості, або по ринковій ціні (в залежності від того, що менше); відображення у звітах ос-новних засобів по вартості придбання і т.д.

Управлінський облік має тільки одне обмеження: застосовувана практика або техніка обліку повинна давати корисну інформацію.

Використовувані вимірники. В фінансовому обліку вся інфор-мація представляється в грошовому вимірнику. Операції, що узагаль-нюються в фінансових звітах, вже здійснені і їх фінансові наслідки об’єктивно виміряні.

Бухгалтер по управлінському обліку використовує для аналізу не тільки грошовий вимірник, а й такі показники, як трудова година, го-дини роботи машини та одиниці виміру продукції або вимірники ви-конаної роботи.

Основний об’єкт аналізу. Зазвичай,фінансовий облік реєструє іформує звіти про активи, чисту вартість капіталу за мінусом зо-бов’язань і чистий дохід компанії як єдиного цілого. Фінансові звіти сумують операції всієї компанії.

Управлінський облік переважно включає аналіз діяльності різ-них підрозділів (центрів затрат; структурних підрозділів, відділень).

Частота складання звітності. Фінансові звіти,які складаютьсядля зовнішнього користувача, переважно готуються на регулярній основі: щомісячно, щоквартально, щорічно.

Але так само як і бухглатерскій облік, фінансовий облік залежить від плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зо-бов’язань і господарських операцій підприємств і організацій та Ін-струкції про його застосування.

Планом рахунків називається систематизований перелік рахун-ків, який визначає організацію всієї системи поточного бухгалтерсь-кого обліку на підприємствах і в організаціях. Він є одним з важливих нормативних документів, що регламентують єдність методології бух-галтерського обліку.

План рахунків включає окремі розділи (класи) рахунків, в якому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування син-тетичних рахунків (рахунків першого порядку) і субрахунків (рахун-ків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою – номер синтетичного рахунку, третьою – номер субрахунку. Всього передбачено дев’ять класів балансових рахунків і один клас (нульовий) – позабалансових рахунків:

Клас 1. Необоротні активи. Клас 2. Запаси.

Клас 3. Кошти, розрахунки та інші активи.

Клас 4. Власний капітал та забезпечення зобов’язань. Клас 5. Довгострокові зобов’язання.

Клас 6. Поточні зобов’язання.

Клас 7. Доходи і результати діяльності. Клас 8. Витрати за елементами.

Клас 9. Витрати діяльності. Клас 0. Позабалансові рахунки.

Дата добавления: 2015-08-13