Яка техніка проведення венесекції?

Якщо хворий не перебуває під загальним наркозом, то під місцевою анестезією новокаїнової розрізають шкіру, розсовують тканини, оголюючи вену, і підводять під неї дві кетгутовие лігатури.

Периферичної лігатурою перев'язують вену, а центральну використовують як держалки. Під вену підкладають пінцет з розкритими браншамі, розкривають вену, вводять голку (або катетер) в її просвіт і зав'язують навколо голки кетгутовой нитка бантиком. Кінці кетгуту виводять на поверхню за краї рани. Канюлю голки з'єднують із заздалегідь підготовленої та заповненої системою для вливання. Гумову трубку закріплюють смужками лейкопластиру. Шкіру зашивають шовком.

Після закінчення вливань знімають смужки пластиру, звільняючи трубку системи, за вільно стирчать кінці кетгуту розпускають вузол на вені навколо голки або катетера (не знімаючи шкірних швів). Видаляють голку або катетер, після чого відразу ж затягують кетгутовой лігатуру і перев'язують вену. Кінці кетгуту обрізають. При необхідності накладають додатковий шов на шкіру.

19. У стерильну колбу флеботонометра вливають ізотонічний розчин натрію хлориду. Через V-подібне з'єднання розчин поступає в прозору трубку, фіксовану вертикально до шкали, заповнюючи її до верху. Випускають повітря із нижньої частини трубки, пропускаючи крізь неї розчин. Для припинення подальшого поступлення розчину з колби перекривають її трубку затискачем.
Хворого укладають горизонтально на спину. З допомогою водяного рівня (ватерпаса) встановлюють точку відліку шкали флеботонометра ("0") на рівні правого передсердя (нижньолатеральний край великого грудного м'яза). Для цього шкалу зміщують вверх або вниз відповідним гвинтом.
До катетера, введеного в магістральну вену, приєднують канюлю прозорої трубки флеботонометра. Розчин у ній опускатиметься вниз, аж поки гідростатичний тиск стовпчика рідини не зрівноважиться тиском крові у правому передсерді. Він відповідатиме позначці на шкалі (мм водяного стовпця), навпроти якої зупинився рівень рідини у трубці. У досліджуного пацієнта рівень центрального веозного тиску виявився 20 мм водяного стовпця. В нормі ЦВТ становить 60 - 120 мм вод. ст.

20. Групова належність крові визначається реакцією аглютинації з моноклональними антитілами, якими є тест - реагенти А і В (цоліклони А і В) або за допомогою стандартних ізогемаглютинуючих сироваток.
Необхідне оснащення: 1. Пробірка з досліджуваною кров' ю.
2. Цоліклони анти-А та анти-В.
3. Стандартні гемаглютинуючі сироватки АВ0 двох серій.
4. Скляна пластина для визначення груп крові.
5. Палочки для змішування крові.
6. Стерильний ізотонічний розчин натрію хлориду.
Методика визначення.
Цоліклони анти-А і анти-В наносять на попередньо марковану спеціальним олівцем скляну пластину, по одній великій краплині (0,1 мл.) під відповідними надписами. Поряд з ними наносять в десять разів менші (0,01 мл) краплинки досліджуваної крові. Їх змішують скляними паличками.
Результати реакції оцінюють за наявністю або відсутністю аглютинації через 2,5 хв від початку змішування. У даному сюжеті досліджувана кров прореагувала з цоліклоном анти-А (утворилась зернистість внаслідок склеювання еритроцитів). Досліджувана кров належить, таким чином, до другої групи - А(II).
Крім визначення груп крові за допомогою цоліклонів, в клініці широко користуються стандартними гемаглютинуючими сироватками.
Стандартні сироватки системи АВ0 двох різних серій кожної групи наносять на скляну пластину під відповідними позначками таким чином, щоб можна було отримати два ряди по три великі краплі (0,1 мл) в такому порядку: зліва направо: 0альфа бета (I), альфа бета (II), В альфа (III). Поряд наносять по маленькій краплині (0,01мл) досліджуваної крові і перемішують їх.
Спостерігають за ходом реакції при легкому коливанні пластини протягом 5 хвилин при кімнатній температурі (+18 ° С). При необхідності (підозрі на псевдоаглютинацію) до сумішей добавляють по краплі (0,05 мл) ізотонічного розчину натрію хлориду і перемішують їх.
В даному визначенні реакція наступила в першій та другій групах. Отже, досліджувана кров відповідає В альфа (III) групі крові.

21. При виконанні проби Троянова - Тренделенбурга хворий перебуває в горизонтальному положенні, ногу піднімає догори. Погладжуючи її від ступні до паху, лікар прискорює спорожнення вен, внаслідок чого варикозні вузли спадають. Накладають джгут у верхній третині стегна нижче овальної ямки, стискаючи велику підшкірну вену. Потім хворий змінює горизонтальне положення на вертикальне. Спостерігаючи за ногою протягом 30 с, лікар відзначає спадання великої підшкірної вени на стегні та гомілці. Після зняття джгута відбувається раптове поштовхоподібне заповнення варикозного розширення вен стегна і гомілки. Це свідчить про ретроградне скидання венозної крові зі стегнової вени у велику підшкірну через функціонально недостатній остіальний клапан. При виконанні цієї проби можна притискати підшкірну вену в овальній ямці пальцем, не користуючись джгутом. Однак цей прийом менш зручний. Накладання джгута дає лікарю змогу оцінити функціональний стан вен.

22. При виконанні проби Пратта-2 хворого слід покласти на кушетку з піднятою вгору нижньою кінцівкою. Після спорожнення підшкірних вен на ногу, починаючи зі стопи, накладають еластичний бинт, який стискає підшкірні вени. На стегно нижче пупартової зв’язки накладають джгут. Хворого переводять у вертикальне положення, а нижче джгута на стегно накладають другий еластичний гумовий бинт. Потім, знімаючи нижній еластичний бинт виток за витком, оглядають звільнені ділянки шкіри стегна і гомілки і водночас закривають їх витками другого еластичного бинта зверху вниз. Слід пильнувати, щоб між двома бинтами весь час залишалася вільною тільки вузька смуга шкіри стегна чи гомілки. Коли знімають виток бинта над ділянкою шкіри, де розмщується комунікантна вена з неспроможним клапанним апаратом, то відбувається скидання крові з глибокої вени у поверхневу, про що свідчить заповнення відповідного сектора варикозно розширених вен. Ці ділянки позначають брильянтовим зеленим для орієнтації під час хірургічного лікування.

23. З практичної точки зору, обстеження хворого треба розпочинати з виконання маршової проби Дельбе - Пертеса. З допомогою цієї проби можна оцінити стан глибоких вен, визначити їх прохідність чи тромбоз. Для проведення маршової проби венозний джгут накладають у верхній третині стегна. Хворий перебуває у положенні стоячи. Варикозно розширені вени гомілки та стегна переповнюються кров’ю й різко здіймаються над шкірою. Потім хворий виконує 3-4-хвилинний біг на місці. Якщо глибокі вени не уражені тромбозом і прохідні для крові, то поверхневі вени спорожнюються, кров стікає через комунікантні вени у глибокі завдяки дії м’язів - венозної помпи. Якщо ж глибокі вени закриті тромбом, то хворий вже після кількох енергійних рухів відчуває гострий біль, а варикозно розширені вени ще більше переповнюються кров’ю, напружуються й інколи навіть розриваються, що призводить до масивної венозної кровотечі.

Практична доцільність виконання маршової проби раніше проби Троянова - Тренделенбурга полягає в тому, що при збереженій прохідності глибоких вен завершення маршової проби готує хворого до другої фази проби Троянова - Тренделенбурга, тому що накладений у верхній третині стегна джгут і біг на місці, які при виконанні маршової проби приводять до спорожнення і спадання варикозно розширених вен гомілки і стегна, роблять зайвою необхідність виконання першої фази проби Троянова - Тренделенбурга. Отже, для оцінки проби Троянова Тренделенбурга після виконання маршової проби лікарю залишається тільки зняти джгут і спостерігати, як швидко наповнюються кров’ю варикозні вузли. Раптове їх переповнення свідчить про недостатність остального клапана великої підшкірної вени.

25. Кісточково-плечовий індекс (КПІ) — це співвідношення артеріального тиску нижніх кінцівок до артеріального тиску верхніх кінцівок. Визначення КПІ є одним із найдоступніших неінвазивних методів діагностики захворювань периферичних артерій (ЗПА).

КПІ використовується для об’єктивної оцінки ЗПА нижніх кінцівок в епідеміологічних дослідженнях та в лікарській практиці. Також КПІ є прогностичним показником, що може використовуватись для прогнозу збереження кінцівки, загоєння ран та виживання пацієнтів. КПІ може бути використаний в якості інструмента скринінгу ЗПА нижніх кінцівок або для моніторингу ефективності лікування.

26. Техника пункции артерии достаточно проста, напоминает венепункцию, отличаясь более острым (45 — 50°) углом проведения иглы. Кисть разгибают в лучезапястном сус­таве и укладывают на валик. При пункции артерии, после того как она фиксирована кончиком иглы и по игле передается пуль­сация, кровь можно получить сразу при проникновении иглы в просвет артерии (в этом случае необходимо мягкое давление в процессе пункции) либо при подтягивании иглы, проколовшей обе стенки артерии. Та­кое «ретроградное» получение крови обычно бывает тогда, когда для пункции используют иглу со стилетом. В этом случае заведомо прокалывают обе стенки артерии, извлекают стилет и подтягивают иглу до получения крови. Кровь набирают в сухой или гепаринизированный шприц (смоченный раствором гепарина 5000 ЕД/мл). Кровь поступает в шприц самотеком, что исключает необходи­мость подтягивания за поршень и насасывание пузырьков воздуха (это особенно важно при исследовании газов крови). После извле­чения иглы место пункции артерии прижи­мают ватным шариком на 5 мин, чтобы предупредить образование гематомы. С этой же целью можно наложить на короткое время давящую повязку.

по методу Сельдингера. При выполнении этой манипуляции первым и четвертым способами в качестве началь­ного этапа прибегают к чрескожной пункции описанным выше методом. В первом случае после получения крови переводят иглу-каню­лю в более горизонтальное положение, из­влекают стилет и продвигают канюлю в артерию в проксимальном направлении, При катетеризации артерии по Сельдингеру, после того как игла проникла в артерию, о чем свидетельствует пульсирующий ток крови, через нее в просвет артерии проводят ме­таллический проводник, прижимают его ват­ным шариком, удаляют иглу и по провод­нику вводят в артерию катетер. Иногда целесообразно кончиком скальпеля слегка надсечь кожу в месте прохождения провод­ника. Для катетеризации артерии вторым и третьим способами с успехом можно ис­пользовать и поверхностную височную арте­рии выключение которой после заверше­ния катетеризации не грозит практически никакими последствиями.

Дата добавления: 2015-08-13