Інструкція з визначення груп крові за системою AB0

Групи крові у людини - це система антигенів еритроцитів, яка представлена олігосахаридними структурами, зв'язаними з білками оболонки еритроцитів, котрі здатні викликати утворення специфічних антитіл і вступати з ними в реакцію. Антигенна структура еритроцитів (фенотип) є генетично визначеною (генотип). Характерною властивістю групових антигенів є їх здатність до стимуляції продукції відповідних до них антитіл у людей, які не мають цього антигену. В трансфузіологічній серології відрізняються два типи групових антитіл: природні та імунні.

Відомо більше 20 систем еритроцитарних антигенів. Однак практичне значення мають система AB0 та система Rh, оскільки вони найчастіше є причиною важких посттрансфузійних ускладнень, і їх необхідно, в першу чергу, враховувати при гемотрансфузіях.

Система AB0 представлена двома груповими антигенами A і B (аглютиногенами) та груповим олігосахаридом H, останній знаходиться на еритроцитах групи 0 і не має антигенної детермінанти. У межах антигену A спостерігається дальша антигенна диференціація на підгрупи A1, A2 та інші. Різновиди антигену B з'являються дуже рідко. У сироватці крові людей без відповідного антигену наявні природні (постійні, регулярні) антитіла класу IgM до групових антигенів A і B - анти-A (алоаглютинін, ізоаглютинін, гемаглютинін a(альфа) та анти-B (алоаглютинін, ізоаглютинін, гемаглютинін b(бета). Таким чином, різні співвідношення групових антигенів еритроцитів та алоантитіл (ізоаглютинінів) сироватки крові дають чотири групи крові:

0a(альфа)b(бета)(I), Ab(бета)(II) з підгрупами

A1b(бета)(II) та A2b(бета)(II), Ba(альфа)(III),

AB0(IV) з підгрупами A1B0(IV) та A2B0(IV).

Імунні антитіла анти-A чи анти-B, найчастіше класу IgG з'являються в результаті переливань груповонесумісної крові або внаслідок імунізації матері груповими антигенами плода. Природні та імунні групові антитіла відрізняються рядом фізико-хімічних і біологічних властивостей, з яких найбільше значення мають здатність проходити через плаценту, оптимальна температура та оптимальне середовище реакції з антигенами, теплова чутливість.

Визначення груп крові за системою AB0 грунтується на феномені аглютинації з використанням двох методичних підходів:

· 1. На еритроцитах визначають наявність антигенів A, B за допомогою:

o а) стандартних сироваток із специфічними ізоаглютинінами;

o б) моноклональних антитіл (МКА);

· 2. У сироватці визначають наявність ізоаглютинінів a(альфа) та b(бета) за допомогою стандартних еритроцитів відомої групи крові.

Визначення групи крові у людей проводять лікарі-лаборанти спеціалізованих і відповідно сертифікованих лабораторій з наступним записом результатів в спеціальний журнал та внесенням їх у вигляді штампу в паспорт (згідно діючої інструкції). При надходженні на стаціонарне лікування, первинне визначення групи крові виконують спеціально підготовлені лікарі-лаборанти централізованих (клінічних) лабораторій. Результат визначення групи крові записують у спеціальний журнал та на бланк з вказанням дати та за підписом особи, яка проводила визначення. Цей бланк підклеюють до карти стаціонарного хворого. Крім того, результат, який вказаний на цьому бланку, лікуючий лікар фіксує на титульній сторінці і скріплює підписом з вказанням дати. Доцільно звірити результат з попередніми даними (паспорт, історія хвороби).

У невідкладних випадках, коли хворому необхідна термінова трансфузія компонентів крові, а визначення групи крові лікарем-лаборантом неможливо організувати, визначення групи крові проводить лікуючий лікар з обов'язковим наступним наданням пробірки з кров'ю хворого в лабораторію для остаточного визначення групової належності.

Визначення групи крові в усіх випадках проводиться за допомогою стандартних сироваток обов'язково двох серій кожної групи або моноклональних антитіл. В сумнівних випадках додатково перевіряють присутність ізоаглютинінів за допомогою стандартних еритроцитів.

Групу крові у донорів визначають лікар або лікар-лаборант 2 рази: один раз, коли донор вперше звернувся (за допомогою стандартних сироваток двох різних серій кожної групи або МКА), і другий раз підчас остаточного зарахування в донори (перехресним методом, тобто одночасно за допомогою МКА, стандартних сироваток двох різних серій кожної групи і стандартних еритроцитів). Результат обох визначень записують на титульній сторінці особового журналу та облікової карти донора з вказанням дати і за підписом осіб, що визначали групу крові. В подальшому група крові у донорів визначається під час кожної наступної кроводачі два рази, як зазначено раніше.

16. Групова належність крові визначається реакцією аглютинації з моноклональними антитілами, якими є тест - реагенти А і В (цоліклони А і В) або за допомогою стандартних ізогемаглютинуючих сироваток.
Необхідне оснащення: 1. Пробірка з досліджуваною кров' ю.
2. Цоліклони анти-А та анти-В.
3. Стандартні гемаглютинуючі сироватки АВ0 двох серій.
4. Скляна пластина для визначення груп крові.
5. Палочки для змішування крові.
6. Стерильний ізотонічний розчин натрію хлориду.
Методика визначення.
Цоліклони анти-А і анти-В наносять на попередньо марковану спеціальним олівцем скляну пластину, по одній великій краплині (0,1 мл.) під відповідними надписами. Поряд з ними наносять в десять разів менші (0,01 мл) краплинки досліджуваної крові. Їх змішують скляними паличками.
Результати реакції оцінюють за наявністю або відсутністю аглютинації через 2,5 хв від початку змішування. У даному сюжеті досліджувана кров прореагувала з цоліклоном анти-А (утворилась зернистість внаслідок склеювання еритроцитів). Досліджувана кров належить, таким чином, до другої групи - А(II).
Крім визначення груп крові за допомогою цоліклонів, в клініці широко користуються стандартними гемаглютинуючими сироватками.
Стандартні сироватки системи АВ0 двох різних серій кожної групи наносять на скляну пластину під відповідними позначками таким чином, щоб можна було отримати два ряди по три великі краплі (0,1 мл) в такому порядку: зліва направо: 0альфа бета (I), альфа бета (II), В альфа (III). Поряд наносять по маленькій краплині (0,01мл) досліджуваної крові і перемішують їх.
Спостерігають за ходом реакції при легкому коливанні пластини протягом 5 хвилин при кімнатній температурі (+18 ° С). При необхідності (підозрі на псевдоаглютинацію) до сумішей добавляють по краплі (0,05 мл) ізотонічного розчину натрію хлориду і перемішують їх.
В даному визначенні реакція наступила в першій та другій групах. Отже, досліджувана кров відповідає В альфа (III) групі крові.

18. Для проведення венесекції необхідні: стерильні скальпель, ножиці, пінцети (анатомічні та хірургічні), кровоспинні затискачі, голкотримачі та голки, шприци з голками, шовк і кетгут, 0,25-0,5% розчин новокаїну, марлеві серветки, кульки, рушники, простирадла, система для вливань. Підготовлені заздалегідь набори для венесекції зберігають в окремих боксах. Шкіру в області розкривається вени готують, як для операції.

Дата добавления: 2015-08-13