Читайте также:
|
Некоторая аналитика этого документа:
На сайте http://jujust.com.ua/normativnye-akty/proekt-koncept-crim-just/ выложена новая концепция.
“Новая” концепция - это завуалированная старая!
Сравнительный анализ «Концепции развития ювенальной юстиции в Украине» (далее – «Концепция ювенальной юстиции») и «Концепции развития уголовной юстиции относительно несовершеннолетних детей в Украине» (далее – «Концепция уголовной юстиции») позволяет сделать следующие выводы об произведенных изменениях по сути:
Может ли нас в создавшихся условиях успокоить/обнадёжить/ следующие позиции новоиспеченной «Концепции уголовной юстиции» -
1. Отсутствие в новой Концепции указания о следовании «европейским и международным стандартам», хотя эти стандарты вполне могут быть внедрены де-факто и без их упоминания в Концепции (как «мучительный плод мысли» доморощенных теоретиков-специалистов);
2. Название Концепции, подразумевающее её применение только в сфере «уголовной юстиции», хотя выстроенная СИСТЕМА государственных органов при желании может быть применена и далеко вне рамок уголовного процесса;
3. Отсутствие в Концепции упоминания о возможности принятия закона о ювенальной юстиции, хотя Концепция «сознательным депутатам» Верховной Рады не указ;
4. Отсутствие в Концепции упоминания о создании всевозможных электронных баз данных «проблемных» детей, хотя даже сейчас никто может поручиться в том, что эти информационные базы уже не создаются или не созданы.
| КОНЦЕПЦІЯ розвитку ювенальної юстиції в Україні | КОНЦЕПЦІЯ розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні |
| Метою розвитку ювенальної юстиції має стати визначення ефективних механізмів, спрямованих на поліпшення національного законодавства у сфері захисту прав дітей шляхом приведення його до міжнародних та європейських стандартів, удосконалення превентивної та профілактичної роботи з метою запобігання вчиненню дітьми злочинів та інших правопорушень, створення ефективної системи реабілітації неповнолітніх правопорушників для їх ресоціалізації та соціальної реінтеграції. | Метою розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх має стати визначення ефективних механізмів, спрямованих на удосконалення превентивної та профілактичної роботи з метою запобігання вчиненню дітьми злочинів та інших правопорушень, створення ефективної системи реабілітації неповнолітніх правопорушників для їх ресоціалізації та соціальної реінтеграції. |
| Розділ 1 Для досягнення поставлених цілей необхідно: удосконалити систему профілактики дитячої злочинності, спрямовану на зменшення рівня дитячої злочинності на основі застосування відновних та проактивних методик, приведення у відповідність до європейських та міжнародних стандартів діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей; забезпечити належний захист прав та інтересів дітей, ефективне правосуддя щодо дітей, які вчинили злочини та інші правопорушення, на всіх етапах здійснення правосуддя, а також під час розгляду судами цивільних справ, в яких зачіпаються інтереси дітей (майнові справи, усиновлення, опікунство, тощо) з урахуванням вікових, соціально-психологічних, психофізичних та інших особливостей їх розвитку; сприяти розвитку відновного правосуддя щодо дітей, що сприятиме вирішенню правових конфліктів за участю дітей, шляхом зосередження уваги на відшкодуванні заподіяної потерпілим шкоди, породження у правопорушників почуття відповідальності за їх дії та залучення громади до розв’язання конфлікту за умови активної участі сторін у процесі відновлення порушених стосунків, примиренні та розробленні угод між потерпілими та правопорушниками щодо бажаних результатів та відшкодувань; створити ефективну систему реабілітації дітей, які вчинили правопорушення, для їх ресоціалізації та соціальної реінтеграції, яка має сприяти гуманізації та посиленню реабілітаційної, виховної і профілактичної функції установ Державної кримінально-виконавчої служби та установ, що опікуються дітьми, які перебувають у конфлікті з законом. | Розділ 1 Для досягнення поставлених цілей необхідно: удосконалити систему профілактики дитячої злочинності, спрямовану на зменшення рівня дитячої злочинності на основі застосування відновних та проактивних методик; забезпечити належний захист прав та інтересів дітей, ефективне правосуддя щодо дітей, які вчинили злочини та інші правопорушення, на всіх етапах здійснення правосуддя з урахуванням вікових, соціально-психологічних, психофізичних та інших особливостей їх розвитку; сприяти розвитку відновного правосуддя щодо дітей, що сприятиме вирішенню правових конфліктів за участю дітей, шляхом зосередження уваги на відшкодуванні заподіяної потерпілим шкоди, породження у правопорушників почуття відповідальності за їх дії та залучення громади до розв’язання конфлікту за умови активної участі сторін у процесі відновлення порушених стосунків, примиренні та розробленні угод між потерпілими та правопорушниками щодо бажаних результатів та відшкодувань; створити ефективну систему реабілітації дітей, які вчинили правопорушення, для їх ресоціалізації та соціальної реінтеграції, яка має сприяти гуманізації та посиленню реабілітаційної, виховної і профілактичної функції установ Державної кримінально-виконавчої служби та установ, що опікуються дітьми, які перебувають у конфлікті з законом. |
| Розділ 2. Основні заходи 1) удосконалення превентивної та профілактичної роботи з метою запобігання вчиненню дітьми злочинів та правопорушень шляхом: забезпечення відкритості та доступності широкому колу громадськості інформації про міжнародні стандарти, принципи, норми та правила, на яких ґрунтується законодавство про ювенальну юстицію в Україні; організації низки комплексних освітніх заходів, спрямованих на підвищення професійних знань спеціалістів, які працюють у сфері ювенальної юстиції; запровадження у практику роботи з профілактики правопорушень серед дітей інноваційних методів та форм роботи з дітьми, схильними до правопорушень, побудованих на основі відновного та проактивного підходів; забезпечення надання в повному обсязі консультативної, правової та іншої допомоги дітям та особам, відповідальним за їх виховання, при захисті їх прав і свобод; удосконалення моніторингу стану дитячої злочинності та злочинів, вчинених проти дітей; стану дотримання прав дітей, а також створення належних умов для їх перебування у приймальниках-розподільниках для дітей органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторах, спеціальних виховних установах Державної кримінально-виконавчої служби, школах соціальної реабілітації та професійних училищах соціальної реабілітації органів освіти; гарантування соціального патронажу дітей, які відбувають покарання у спеціальних виховних установах Державної кримінально-виконавчої служби або звільнені з них; посилення ролі громадськості у профілактиці вчинення правопорушень дітьми, виправленні та ресоціалізації дітей, засуджених до позбавлення волі; визначення механізмів взаємодії різних державних органів з приводу вчинених дітьми правопорушень; забезпечення координації зусиль кримінально-виконавчої інспекції, органів внутрішніх справ, служб у справах дітей райдержадміністрацій, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, центрів зайнятості населення, громадських організацій під час роботи з дітьми; розвитку волонтерських програм шляхом стимулювання його з боку держави; 2) забезпечення для кожної дитини належного захисту, представництва її інтересів у суді, вільного доступу до безоплатної правової допомоги, зокрема, шляхом: запровадження спеціалізації суддів для розгляду судових справ за участю дітей; підготовки суддів, прокурорів, адвокатів, працівників органів опіки і піклування з питань ювенальної юстиції; надання судам рекомендацій щодо призначення оптимального заходу впливу (виховного та профілактичного характеру) до дітей, які вчинили правопорушення; створення мережі центрів для тимчасового перебування затриманих дітей; створення центрів екстреної допомоги, працюючих у цілодобовому режимі, з залученням адвокатів та соціальних працівників, які б могли в будь-який час забезпечити захист прав затриманої дитини; створення єдиної інформаційно-аналітичної бази відносно дітей, які раніше затримувались працівниками міліції; 3) запровадження програм відновного правосуддя, зокрема, сприяння добровільному примиренню між потерпілим і правопорушником з метою відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди за участю у цьому процесі спеціально підготовленої для розв’язання конфлікту особи - медіатора шляхом: забезпечення підтримки дітей, які потерпіли від злочину, надання їм можливостей та допомоги у висловленні своїх потреб, взятті участі у процесі розв’язання конфлікту; визначення чинників, що призводять до правопорушень дітей, та інформування органів і служб, відповідальних за діяльність щодо зниження рівня дитячої злочинності; заохочення до взяття неповнолітнім правопорушником на себе відповідальності за виправлення заподіяної шкоди, а також до позитивних змін у поведінці неповнолітніх правопорушників та надання їм допомоги у процесі їхньої ресоціалізації та реінтеграції у громаду; створення законодавчого підґрунтя для поширення практики застосування програм відновного правосуддя у кримінальних справах з метою позапроцесуального впливу на конфліктну ситуацію для її виправлення; підвищення ролі сім’ї, органів у справах дітей, а також залучення представників громади до процесу реінтеграції дітей, які перебувають у конфлікті з законом; 4) соціальний захист дітей, зокрема, забезпечення соціальним житлом тих, які не мають житла і звільняються з установ системи Державної кримінально-виконавчої служби, а також влаштування їх на роботу та/або на навчання; 5) розроблення і впровадження в систему реабілітації неповнолітніх правопорушників широкого кола заходів виховного та профілактичного характеру, а також їх культурного розвитку: надання соціально-психологічної підтримки дітям та їх сім’ям, робота з соціальним оточенням дітей; використання програм відновного правосуддя; залучення до громадських робіт; розвиток і застосування освітньо-інформаційних превентивних програм; організація заходів культурного і духовного характеру; 6) сприяння у створенні служби пробації для неповнолітніх, однією із функцій якої, зокрема, має бути підготовка на неповнолітнього правопорушника інформації соціально-психологічного характеру для органів системи правосуддя, а також забезпечення належного соціального супроводу дітей, звільнених умовно-достроково з установ Державної кримінально-виконавчої служби та сприяння їх соціальній адаптації та реінтеграції. | Розділ 2. Основні заходи 1) удосконалення превентивної та профілактичної роботи з метою запобігання вчиненню дітьми злочинів та правопорушень шляхом: забезпечення відкритості та доступності широкому колу громадськості інформації про принципи, норми та правила, на яких ґрунтується законодавство про кримінальну юстицію щодо неповнолітніх в Україні; організації низки комплексних освітніх заходів, спрямованих на підвищення професійних знань спеціалістів, які працюють у сфері кримінальної юстиції щодо неповнолітніх; запровадження у практику роботи з профілактики правопорушень серед дітей інноваційних методів та форм роботи з дітьми, схильними до правопорушень, побудованих на основі відновного та проактивного підходів; забезпечення надання в повному обсязі консультативної, правової та іншої допомоги дітям та особам, відповідальним за їх виховання, при захисті їх прав і свобод; удосконалення моніторингу стану дитячої злочинності та злочинів, вчинених проти дітей; стану дотримання прав дітей, а також створення належних умов для їх перебування у приймальниках-розподільниках для дітей органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторах, спеціальних виховних установах Державної кримінально-виконавчої служби, школах соціальної реабілітації та професійних училищах соціальної реабілітації органів освіти; гарантування соціального патронажу дітей, які відбувають покарання у спеціальних виховних установах Державної кримінально-виконавчої служби або звільнені з них; посилення ролі сім’ї та громадськості у профілактиці вчинення правопорушень дітьми, виправленні та ресоціалізації дітей, засуджених до позбавлення волі; визначення механізмів взаємодії різних державних органів з приводу вчинених дітьми правопорушень; забезпечення координації зусиль кримінально-виконавчої інспекції, органів внутрішніх справ, служб у справах дітей райдержадміністрацій, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, центрів зайнятості населення, громадських організацій та батьків під час роботи з дітьми; розвитку волонтерських програм шляхом стимулювання його з боку держави; 2) забезпечення для кожної дитини належного захисту, представництва її інтересів у суді, вільного доступу до безоплатної правової допомоги, зокрема, шляхом: запровадження спеціалізації суддів для розгляду судових справ за участю дітей; підготовки суддів, прокурорів, адвокатів, працівників органів опіки і піклування з питань здійснення судочинства щодо неповнолітніх; надання судам рекомендацій щодо призначення оптимального заходу впливу (виховного та профілактичного характеру) до дітей, які вчинили правопорушення; створення мережі центрів для тимчасового перебування затриманих дітей; створення центрів екстреної допомоги, працюючих у цілодобовому режимі, з залученням адвокатів та соціальних працівників, які б могли в будь-який час забезпечити захист прав затриманої дитини; 3) запровадження програм відновного правосуддя, зокрема, сприяння добровільному примиренню між потерпілим і правопорушником з метою відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди за участю у цьому процесі спеціально підготовленої для розв’язання конфлікту особи – медіатора шляхом: забезпечення підтримки дітей, які потерпіли від злочину, надання їм можливостей та допомоги у висловленні своїх потреб, взятті участі у процесі розв’язання конфлікту; визначення чинників, що призводять до правопорушень дітей, та інформування органів і служб, відповідальних за діяльність щодо зниження рівня дитячої злочинності; заохочення до взяття неповнолітнім правопорушником на себе відповідальності за виправлення заподіяної шкоди, а також до позитивних змін у поведінці неповнолітніх правопорушників та надання їм допомоги у процесі їхньої ресоціалізації та реінтеграції у громаду; створення законодавчого підґрунтя для поширення практики застосування програм відновного правосуддя у кримінальних справах з метою позапроцесуального впливу на конфліктну ситуацію для її виправлення; підвищення ролі сім’ї до процесу реінтеграції дітей, які перебувають у конфлікті з законом, а також залучення представників громадськості до цього процесу; 4) соціальний захист дітей, зокрема, забезпечення соціальним житлом тих, які не мають житла і звільняються з установ системи Державної кримінально-виконавчої служби, а також влаштування їх на роботу та/або на навчання; 5) розроблення і впровадження в систему реабілітації неповнолітніх правопорушників широкого кола заходів виховного та профілактичного характеру, а також їх культурного розвитку: надання соціально-психологічної підтримки дітям та їх сім’ям, робота з соціальним оточенням дітей; використання програм відновного правосуддя; залучення до громадських робіт; розвиток і застосування освітньо-інформаційних превентивних програм; організація заходів культурного і духовного характеру; 6) сприяння у створенні служби пробації для неповнолітніх, однією із функцій якої, зокрема, має бути підготовка на неповнолітнього правопорушника інформації соціально-психологічного характеру для органів системи правосуддя, а також забезпечення належного соціального супроводу дітей, звільнених умовно-достроково з установ Державної кримінально-виконавчої служби та сприяння їх соціальній адаптації та реінтеграції. |
| Розділ 3 Етапи реалізації Заходи нормативно-правового забезпечення повинні включати: створення нормативно-правової бази, яка б відповідала міжнародним нормам у сфері захисту прав і законних інтересів дітей, здійснення судочинства стосовно дітей, притягнення їх до відповідальності; вивчення питання щодо доцільності розробки окремого закону про ювенальну юстицію та щодо створення в Україні інституту уповноваженого з прав дитини; прийняття Верховною Радою України проектів законів про застосування процедури медіації (посередництва), безоплатної правової допомоги, щодо впровадження служби пробації; розробку державної програми соціального захисту та реабілітації дітей, що скоїли правопорушення; підготовку пропозицій щодо створення єдиної системи взаємодії та адміністрування діяльності органів, що працюють з дітьми, які перебувають у конфлікті з законом; підготовку пропозицій щодо покращення умов утримання та виховання дітей в спеціальних установах, удосконалення соціальної роботи з дітьми; затвердження порядку взаємодії кримінально-виконавчої інспекції і центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо забезпечення соціального супроводу і контролю за поведінкою дітей та молоді, які засуджені до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, звільнені від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково. Заходи організаційного, методичного та інформаційного забезпечення включають: реалізацію пілотних проектів щодо створення центрів відновного правосуддя у громадах, центрів пробації та центрів соціальної реабілітації дітей, що вчинили правопорушення; підтримку волонтерських програм, залучення студентів педагогічних вищих навчальних закладів до соціально-психологічного супроводу дітей, які тримаються у спеціальних виховних установах Державної кримінально-виконавчої служби України, та засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, звільнених від відбування покарання з випробуванням та умовно-достроково, які перебувають на обліку кримінально-виконавчої інспекції; створення єдиної інформаційно-аналітичної бази даних відносно дітей, які раніше затримувались працівниками міліції та про дітей, які потребують соціальної допомоги і захисту; інформування населення щодо проведення заходів, спрямованих на профілактику дитячої злочинності, щодо принципів ювенальної юстиції, програм відновного правосуддя (процедури медіації, примирення), підвищення ролі сім’ї та громади, тощо; створення та поповнення матеріальної бази для організації національно-культурного та духовного розвитку дітей, проведення фізкультурно-спортивної роботи з дітьми, які тримаються у спеціальних виховних установах Державної кримінально-виконавчої служби України та закладах соціальної реабілітації Міністерства освіти і науки України, формуванню сучасних бібліотечних фондів тощо; розробку інноваційних виховних методик для учнів, які навчаються у середніх загальноосвітніх школах спеціальних виховних установ Державної кримінально-виконавчої служби України, з урахуванням особливостей їх соціально-психологічного розвитку та організації навчально-виховного процесу в цих установах; створення при територіальних центрах соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді денних консультативно-дозвільних центрів для дітей, які перебувають у конфлікті з законом; удосконалення роботи з дітьми, які звільнені від відбування покарання з випробовуванням; запровадження випробуваних в інших країнах світу додаткових форм впливу на неповнолітнього правопорушника через залучення його до суспільне корисної роботи. Заходи кадрового забезпечення включають: розробку програм та організацію низки комплексних освітніх заходів, спрямованих на підготовку, перепідготовку та підвищення професійних знань спеціалістів у сфері ювенальної юстиції; запровадження досвіду створення шкільних служб розв’язання конфліктів, що діють в рамках реалізації пілотних проектів у окремих регіонах України і спрямовані на профілактику дитячої злочинності. | Розділ 3 Етапи реалізації Заходи нормативно-правового забезпечення повинні включати: вдосконалення нормативно-правової бази у сфері захисту прав і законних інтересів дітей, здійснення судочинства стосовно дітей, притягнення їх до відповідальності; прийняття Верховною Радою України проектів законів про застосування процедури медіації (посередництва), безоплатної правової допомоги, щодо впровадження служби пробації; розробку державної програми соціального захисту та реабілітації дітей, що скоїли правопорушення; підготовку пропозицій щодо створення єдиної системи взаємодії та адміністрування діяльності органів, що працюють з дітьми, які перебувають у конфлікті з законом; підготовку пропозицій щодо покращення умов утримання та виховання дітей в спеціальних установах, удосконалення соціальної роботи з дітьми; затвердження порядку взаємодії кримінально-виконавчої інспекції і центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо забезпечення соціального супроводу і контролю за поведінкою дітей та молоді, які засуджені до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, звільнені від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково. Заходи організаційного, методичного та інформаційного забезпечення включають: реалізацію пілотних проектів щодо створення центрів відновного правосуддя, центрів пробації та центрів соціальної реабілітації дітей, що вчинили правопорушення; підтримку волонтерських програм, залучення студентів педагогічних вищих навчальних закладів до соціально-психологічного супроводу дітей, які тримаються у спеціальних виховних установах Державної кримінально-виконавчої служби України, та засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, звільнених від відбування покарання з випробуванням та умовно-достроково, які перебувають на обліку кримінально-виконавчої інспекції; інформування населення щодо проведення заходів, спрямованих на профілактику дитячої злочинності, програм відновного правосуддя (процедури медіації, примирення), підвищення ролі сім’ї, тощо; створення та поповнення матеріальної бази для організації національно-культурного та духовного розвитку дітей, проведення фізкультурно-спортивної роботи з дітьми, які тримаються у спеціальних виховних установах Державної кримінально-виконавчої служби України та закладах соціальної реабілітації Міністерства освіти і науки України, формуванню сучасних бібліотечних фондів тощо; розробку інноваційних виховних методик для учнів, які навчаються у середніх загальноосвітніх школах спеціальних виховних установ Державної кримінально-виконавчої служби України, з урахуванням особливостей їх соціально-психологічного розвитку та організації навчально-виховного процесу в цих установах; створення при територіальних центрах соціальних служб для дітей, сім‘ї та молоді денних консультативно-дозвільних центрів для дітей, які перебувають у конфлікті з законом; удосконалення роботи з дітьми, які звільнені від відбування покарання з випробовуванням; запровадження додаткових форм впливу на неповнолітнього правопорушника через залучення його до суспільно корисної роботи. Заходи кадрового забезпечення включають: розробку програм та організацію низки комплексних освітніх заходів, спрямованих на підготовку, перепідготовку та підвищення професійних знань спеціалістів у сфері кримінальної юстиції щодо неповнолітніх; запровадження досвіду створення шкільних служб розв’язання конфліктів, що діють в рамках реалізації пілотних проектів у окремих регіонах України і спрямовані на профілактику дитячої злочинності. |
| Розділ 4 Реалізація положень Концепції розвитку ювенальної юстиції в Україні сприятиме створенню повноцінної системи ювенальної юстиції, яка була б спроможною забезпечити правильність та ефективність кожного правового рішення відносно дітей, пов’язаного з їх перевихованням, захистом прав та законних інтересів у відносинах з державою, а також дасть змогу: наблизити національне законодавство до європейських та міжнародних стандартів у сфері захисту прав дітей; забезпечити ефективне правосуддя щодо дітей, надання правової допомоги; зменшити рівень дитячої злочинності; забезпечити відновлення прав дітей, які потерпіли від злочину та можливість розв’язання конфлікту між дітьми шляхом примирення між потерпілими та правопорушниками та відшкодування заподіяної шкоди; посилити реабілітаційну, виховну і профілактичну функцію установ Державної кримінально-виконавчої служби та установ, що опікуються дітьми, які перебувають у конфлікті з законом; сформувати у громадськості належне розуміння важливості захисту прав та інтересів дітей. | Розділ 4 Реалізація положень Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні сприятиме створенню повноцінної системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх, яка була б спроможною забезпечити правильність та ефективність кожного правового рішення відносно дітей, пов’язаного з їх перевихованням, захистом прав та законних інтересів у відносинах з державою, а також дасть змогу: забезпечити ефективне правосуддя щодо дітей, надання правової допомоги; зменшити рівень дитячої злочинності; забезпечити відновлення прав дітей, які потерпіли від злочину та можливість розв’язання конфлікту між дітьми шляхом примирення між потерпілими та правопорушниками та відшкодування заподіяної шкоди; посилити реабілітаційну, виховну і профілактичну функцію установ Державної кримінально-виконавчої служби та установ, що опікуються дітьми, які перебувають у конфлікті з законом; сформувати у громадськості належне розуміння важливості захисту прав та інтересів дітей. |
Вывод – принятие 27.05.2010г. Минюстом Приказа №491/7 можно оценить как тактическую корректировку процесса внедрения системы ювенальной юстиции в Украине. При этом общественная критика привела к определенной маскировке программы ЮЮ без отказа от её содержания и усилению публичных возможностей лоббистов ЮЮ для «отражения атак» противников ЮЮ в ходе ёё внедрения.
Ювенальная юстиция является никому неподотчетной структурой: ни судебно-исполнительской системе, ни правительству, ни президенту страны. Это значит, даже глава государства в исключительных случаях не имеет права приостановить или обжаловать решения ювенальных судов.
Законы и действия ювенальной юстиции носят абсолютно субъективных характер; сотрудники этой службы наделены неограниченными полномочиями в отношении принятия решений об изъятии ребенка из семьи и лишении родителей родительских прав. Отсутствуют ясные и однозначные формулировки в законе о том, что может служить основанием для подобных действий.
Ювенальная юстиция направлена на подрыв родительского авторитета у детей, уничтожение традиционного семейного уклада и нравственных ценностей, и как следствие - на расшатывание и упразднение традиционного семейного уклада как такового.
4. Ювенальной юстиции, под предлогом защиты прав ребенка отнимает самое главное его право, без которого другие права вообще не имеют никакого смысла - право на мать, отца и семью. Ювенальная юстиция ставит последнюю точку в этом вопросе, лишив нас последней опоры, которая у нас есть, - семьи, а значит, поставит под удар саму основу общества.
Подписанную правительством Украины в 1991 году международную конвенцию о правах ребенка наша страна, как и другие страны, имеет право реализовывать по-своему, с учетом своих национальных, религиозных и культурных особенностей. Само по себе подписание этой конвенции не является непреложным основанием для безоговорочного внедрения ювенальной юстиции
Профессор А.И. Осипов «Ювенальная юстиция – это система такого рабства, которого в истории человечества ещё не было»
Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 65 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Внедрение Ювенальной юстиции в Украине. | | | Что нас ожидает в случае введения системы ювенальной юстиции в Украине? |