Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства

Керівники та інші посадові особи підприємств, установ, органі­зацій, включаючи установи банків, громадяни, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльності, в разі порушення норм податкового права можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності. Адміністративна відповідальність — це засоби адміністративного впливу за допомогою адміністративно-правових норм, які містять осудження винного та його діяння і передбачають негативні наслідки для правопорушника. Особливостями адміністративних санкцій є: 1) відсутність тяжких правових наслідків; 2) застосування щодо менш тяжких податкових правопорушень (проступків); 3) адміністративні санкції не тягнуть за собою судимості.

Адміністративний штраф відповідно до ст. 27 КпАП України є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, вста­новлених зазначеним Кодексом та іншими законами України. Під посадовими особами розуміються особи, які постійно чи тимчасо­во здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організа­ціях незалежно від форм власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повнова­женням (ст. 164 КпАП).

Підстави притягнення до адміністративної відповідальності та санкції, які накладаються на порушників, визначені чинним подат­ковим законодавством. У той же час притягнення до адміністратив­ної відповідальності за порушення норм податкового законодавства здійснюється у порядку, визначеному Кодексом України про адмін­істративні правопорушення¹. Підставою для адміністративної відпо­відальності за порушення податкового законодавства є наявність складу адміністративного правопорушення — винного умисного або необережного діяння або бездіяльності, яке посягає на суспільні відносини, що охороняються законом, за які законодавство перед­бачає адміністративну відповідальність¹.

Якщо рішення про застосування фінансових санкцій приймаєть­ся лише на підставі акта перевірки, то для ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення обов'язковою умовою є протокол про адміністративне правопорушення, який має відпові­дати вимогам ст. 256 КпАП. Протокол підписують працівник подат­кового органу, який його складає, та порушник. За відсутності про­токолу немає і будь-яких правових підстав для накладення адмініст­ративного штрафу.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову служ­бу в Україні» та ст. 234² КпАП протокол протягом 15 днів з моменту надходження розглядається керівником (заступником керівника) по­даткового органу, працівник якого склав протокол. Про час і місце розгляду справи в обов'язковому порядку повідомляється порушник. За результатами розгляду виносять постанову про накладення адмі­ністративного штрафу або про припинення справи (ст. 284 КпАП).

Обов'язковою умовою притягнення до адміністративної відпові­дальності є наявність вини у діях порушника.

Щодо розміру адміністративного штрафу, який може бути накла­дений на посадових осіб підприємства, то він, як правило, може ко­ливатися, хоч і прив'язаний до неоподатковуваного мінімуму. За пер­ше порушення накладається штраф у сумі до 170 грн. (від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів), а за повторне протягом року — до 340 грн. (від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів).

У ст. 9 КпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням вважається не тільки дія, а й бездіяльність, за яку законодавство передбачає адміністративну відповідальність. В обов'язки керівни­ка та інших посадових осіб входить забезпечення додержання підприємством у цілому законодавчих актів та контроль за праців­никами з метою недопущення правопорушень. Відповідно до ст. 14 посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за ад­міністративні правопорушення, пов'язані з недодержанням правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків. Директор і головний бухгалтер не завжди платять штраф. Ос­кільки керівник та головний бухгалтер — дві перші посадові особи підприємства, їх, як правило, звинувачують у виявлених правопо­рушеннях на підприємстві, тому що до їх обов'язків входить забез­печення додержання підприємством законодавчих актів. Так, зо­крема, допущення порушення порядку застосування ЕККА на підприємстві вважається недодержанням правил, забезпечення ви­конання яких входить до службових обов'язків відповідних осіб, або деякою мірою — бездіяльністю. Однак, наприклад, якщо підприєм­ство має кілька торгових точок, адміністративну відповідальність буде покладено дійсно на винних осіб, а не керівника та головного бухгалтера. Для цього керівник наказом по підприємству призначає відповідальних посадових осіб, завідуючих магазинами, старших зміни, старших продавців та інших з правом виконання організацій­но-розпорядчих функцій та адміністративно-господарських обо­в'язків у кожній торговій точці, передбачивши їхніми обов'язками відповідальність за додержання порядку проведення розрахунків зі споживачами. Тому у разі виявлення порушення керівник і голов­ний бухгалтер можуть дати пояснення та копію відповідного наказу про призначення відповідальних осіб у конкретній торговій точці, які виступатимуть як посадові і повинні нести відповідальність. Коли керівник і головний бухгалтер не дають аргументованих доказів відсутності своєї вини, податківці штрафують саме їх, тому що заві­дуючий магазином чи старший продавець у будь-який час завжди можуть заявити, що вони не посадові особи.

До адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті лише особи, які досягли на момент здійснення правопорушення шістнадцяти років.

Адміністративне стягнення (штраф) може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а за тривалого правопорушення — через два місяці з дня його виявлен­ня. Тобто якщо, наприклад, існує факт неподання податкової декла­рації (тривале правопорушення, оскільки декларацію все ще не по­дано), який виявлено під час проведення перевірки податковими органами, то вони мають право протягом двох місяців накласти адм­іністративний штраф на посадових осіб. Проте, якщо наявний факт несвоєчасного подання податкової декларації (декларацію подано на кілька днів пізніше від встановленого терміну), а податківці це вия­вили, наприклад, через три місяці, то адміністративний штраф не накладатиметься у зв'язку з простроченням двомісячного терміну, протягом якого податкові органи мали право його накласти.

За аналогією з оскарженням дій представників податкової служ­би щодо застосування фінансових санкцій платники податків мають право оскаржувати дії зазначених осіб щодо застосування адмініст­ративної відповідальності.

За наслідками розгляду скарги на постанову у справі накладення адміністративного стягнення державна адміністрація (інспекція) приймає одне з таких рішень: залишає постанову без змін, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий роз­гляд; скасовує постанову і закриває справу; зменшує розмір штра­фу в межах, передбачених законодавчим актом про відповідальність за це правопорушення. Якщо буде встановлено, що постанову вине­сено посадовою особою державної податкової адміністрації (інспекції), неправомочною вирішувати цю справу, то така постано­ва скасовується, а справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).

Дисциплінарна відповідальність. Слід зазначити, що в податко­вих правовідносинах суб'єктом, який допустив порушення податко­вого законодавства, може бути посадова особа органу державної податкової служби. В такому разі застосовуються заходи дисциплі­нарної відповідальності. Якщо порушення трудової, службової дис­ципліни призвело до порушення податкового законодавства, особа, яка здійснила дисциплінарний проступок, притягується до дисциплі­нарної відповідальності у порядку, визначеному статтями 147—152 Кодексу законів про працю України.

Коли неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби платнику податків завдано збитків, податкові органи притягуються до цивільно-правової відповідальності. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» збитки відшкодовуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Спори розв'язуються у судовому порядку.

Дата добавления: 2015-08-05