Молитва за Україну

Молитва за Україну — урочистий музичний твір, відомий також під назвою Боже великий, єдиний, нам Україну храни або як церковний гімн України, музика Миколи Лисенка, слова Олександра Кониського. Написана в 1885 році. Відомі аранжування Віктора Матюка, Кирила Стеценка та Олександра Кошиця.

У Греко-Католицької Церкви та УПЦ Київського патріархату існує традиція співати «Молитву за Україну» після відправи.

Історію появи гімну досліджує львівський професор Роман Кирчів з листування галицького літератора і громадського діяча Павла Кирчіва з Іваном Франком та його брата Богдана Кирчіва з Олександром Кониським. Стало відомо, що Павло Кирчів ще студентом духовної семінарії познайомився з Кониським. Сталося це 1884 року, коли письменник був у Львові і виступав перед студентами. По якомусь часі семінаристи зібрались видати збірник народних та авторських пісень. 26 січня 1885 р. Б. Кирчів написав листа О. Кониському, прохаючи його надіслати до збірника власні й Лисенкові твори. Цей лист став історичним поштовхом, що об'єднав творчий потенціал друзів і сподвижників М. Лисенка і О. Кониського.

Вже 26 березня 1885 року О. Кониський повідомив Б. Кирчіва:

«

На сей раз маю до Вас ось яку просьбу, я написав «Молитву» руських дітей, а М. Лисенко завів її на ноти і придбав дуже хорошу музику, котра дуже усім сподобалась. На лихо, у нас не можна її надрукувати, а, на нашу думку, варто було б той гімн розповсюдити і в селах, і в школах Галичини. Тим-то я післав «Молитву» з нотами до високоповажного Володимира Шухевича, просячи його поради, як би то надрукувати, щоби «Молитва» була надрукована ще в Маї. Хотів би знати думку Шухевича, Вахнянина та інших композиторів, жду Вашої відповіді. Ваш щирий Перебендя^[1]

»

Шухевич незадовго відповів:

«

Твір прекрасний, але для дітей трудний. Я і Вахнянин пробували вчити зі своїми учнями, але трудно.

»

Він просив передати Лисенку, щоб зробив полегшений, а як ні, то і так піде. Лисенко не зважив на «регіональні побажання». І вже 29 травня 1885 р. В. Шухевич повідомляє: «„Молитву“ передав для літографа, скоро буде готова, повідомлю Вас».

Отже, можна датувати єдиний лисенківський релігійний твір на авторський текст лютим-березнем 1885 р. Тоді «Молитва» набула широкої популярності в Галичині і поза нею.^[2]

По смерті М. Лисенка з'являються нові хорові версії твору, іноді ще із змінами тексту. М. Юрченко подає у виданні «Микола Лисенко. Релігійні твори» три з них, найвідоміші, з різними текстовими варіантами: аранжування В. Матюка, К. Стеценка та О. Кошиця. Остання набула найбільшого поширення. Нині твір офіційно визнано духовним гімном України на рівні з державним.^[2]

Дата добавления: 2015-08-03