Розвиток господарства У. 1860-1890

Незважаючи на залишки кріпосництва, що гальмували зростання продуктивних сил, розвиток капіталізму в промисловості після 1861 р. здійснювався прискореними темпами. Збільшувався попит на засоби виробництва, техніку, сільськогосподарські машини, що стимулювало розвиток промисловості. Диференціація селянства створювала ринок вільної найманої сили, посилювався процес первісного накопичення капіталу за рахунок експропріації селянства, оподаткування, викупних платежів. Отримані в такий спосіб кошти передавалися урядом у вигляді позичок, субсидій і державних замовлень промисловцям. Крім того, важливим фактором накопичення капіталу були прибутки від зовнішньої торгівлі, зокрема від експорту зернових. Так, з 1876р. до 1880р. він склав більше половини всього експорту Росії. А також вагомий внесок у розвиток промислового підприємництва зробило купецтво, швидко зростала вага іноземного капіталу.

У такий спосіб створювалися умови для розвитку капіталістичної промисловості і промислового перевороту. Як і в інших країнах формувалися фабрично-заводська система виробництва. Вона супроводжувалася впровадженням у виробництво машин нових технологій, парових двигунів.

Зменшувалася частка ручної праці. У той же час формувались нові соціальні верстви - промислова буржуазія і промислові робітники.

Промисловий переворот в Україні починався в деяких галузях ще до скасування кріпосного права. З 1825 по 1861 роки кількість підприємств збільшилася втроє. Промисловими центрами стають Харків, Луцьк, Одеса, Чернігів. Найбільш успішно розвивалося виробництво металургії. Але тоді не було необхідних умов для інтенсивного розвитку промислового перевороту.

У пореформений період він спостерігається у вугільній промисловості, у машинобудуванні та ін. Багато галузей виробництва створювалися заново, минаючи період мануфактурного виробництва. Швидко зростає кількість фабрик і заводів, а також число промислових робітників. На відміну від промислового перевороту у західних країнах індустріальний розвиток України починався не з галузей легкої промисловості, а із сировинних галузей і важких.

У пореформений період продовжується освоєння Донецького кам'яновугільного і Криворізького залізорудного басейнів. У 1900 р. там виплавлялося в два рази більше чавуну, ніж на Уралі, що давало понад 52% усієї загальноросійської виплавки металу.

У другій половині XIX ст. прискорено розвивається сільськогосподарське машинобудування. Також успішно розвивалось транспортне машинобудування. Так, у 1897 р. почав випускати паровози Луганський паровобудівний завод Гартмана.

Галузева структура української промисловості була досить різноманітною. Крім важкої, одержують розвиток харчова і легка. Вони були тісно пов'язані з сільськогосподарським виробництвом (цукрова, борошномельна, маслоробна та інші).

66.Столипінська аграрна реформа

Царський уряд намагався стабілізувати незатихаючу боротьбу з приводу невирішеності аграрних питань і у квітні 1906 головою ради міністрів було призначено Петра Столипіна(противник ліберального і соціалістичного рухів,вважав,що потрібні економічні і соц.реформи,активно боровся з нац.-визвольними рухами) Аграрна реформа 9 листопада 1906р. скасувала обов’язки земельної общини і надав кожному селянинові право вимагати виходу з общиниі відділення йому землі(відруб),де селянин міг створити свій хутір.

Створення селянського земельного банку,що дає селянам вигідні кредити для купівлі землі.

Переселення з густонаселених районів в Сибір,Урал,де був надлишок вільної землі.(до 1914 року переселили 2 млн українців)

Реформа мала успіх в Україні,єю скористалися ті селяни які хотіли та вміли господарювати.Прискорила перехід села на індустріальну основу.Продуктивність с/г зросла в 1,5 рази.

51.Розвиток економіки У.в кінці 19ст. на початку 20ст.

У 90-ті роки XIX ст. в основному завершується промисловий переворот в Україні. На великих підприємствах постійно збільшувалося число робітників. У 1860 р. було 2147 підприємств, де працювало 86 тис. робітників, у 1865 р. кількість великих підприємств зросла до 30310, а робітників - до 205 тис.Життєвий рівень робітників був дуже важким.

З кінця XIX ст. підсилюється процес концентрації виробництва. Перші акціонерні об'єднання з'явилися ще в 80 -90 -ті роки. Але після економічної кризи 1900 - 1903 pp. були створені найбільші монополії "Продвугіль", "Продамет", "Продвагон" та інші. За рівнем концентрації виробництва в промисловості Україна займала провідне місце у світі.

Показником промислового перевороту було залізничне будівництво. Розширення капіталістичних відносин, внутрішнього ринку, капіталістична промисловість викликали нагальну потребу у створенні транспортної системи.

Будівництво залізниць починається в 60 - ті роки і особливо інтенсивно здійснюється в 70-90 -ті роки XIX ст. До кінця XIX ст. довжина залізниць склала 1/5 усієї мережі Росії. Будівництво залізниць стимулювало розвиток таких галузей виробництва, як металургійна, кам'яновугільна, вагонобудівельна тощо.

Таким чином, слід підкреслити, що особливість промислового перевороту в Україні відзначалася деякими факторами.

1. Промисловість розвивалася як частина загальноросійської. Царат не міг забезпечити швидкого підйому продуктивних сил. Йому на допомогу приходила державна влада й іноземний капітал. Економічна політика царату була непослідовною. На початок формування фабрично-заводської системи проводився протекціонізм, тоді було потрібно. Але наприкінці XIX ст. вона вже перешкоджає виробництву.

2. Завдяки сприятливим умовам деякі галузі промисловості (залізорудна, вугільна та інші) розвивалися швидкими темпами на Півдні України, ніж у цілому по країні. Великий вплив на хід промислового перевороту мав іноземний капітал. Спочатку він сприяв розвитку промисловості. Однак, надалі одержуючи великі прибутки за рахунок, в основному, експлуатації дешевої робочої сили, іноземні капіталісти не прагнули впроваджувати передову техніку і технологію, що вело до технічного відставання і затримки індустріалізації.

5.Вплив 1 світ.війни на господарство в У.

1 світова війна мала руйнівний вплив на економіку України.Була паралізована зовнішня торгівля.Скорочувалися посівні площі(на 200 млн пудів знизився збір зерна) почалися перебої з продовольством.Назріла криза промислового виробництва(скоротилося на 30-50%) не працювали шахти,зупинилися металургійні заводи.

Протягом усієї війни Галичина слугувала ареною найбільших і найкровопролитніших побоїщ на Східному фронті. Її населення зазнавало страшних збитків від руйнувань та спустошень, спричинених воєнними діями, а також брутальністю як російського, так і австрійського командування.
Але поряд із фізичними втратами війна ще більше погіршила долю українців, котрі не мали власної держави, що захищала б їхні конкретні інтереси. Величезна кількість українців (у російській армії налічувалося 3,5 млн.українських солдатів і 250 тис. служили в австрійському війську) боролися і вмирали за імпреії, що не лише ігнорували їхні національні інтереси, але й активно намагалися, як, зокрема Росія знищити їхній національний рух. Найгіршим було те, що українців - як учасників боїв з обох сторін - змушували вбивати один одного. Єдиним позитивним аспектом війни було те, що вона виснажувала воюючі імперії, створюючи тим самим нові політичні можливості для їхніх пригноблених підданих.

11.Господарство в У. в роки революції та громадянської війни.Політика «військового комунізму»

Повалення самодержавства в Росії створило передумови для демократизації всіх сторін суспільного життя, в тому числі розв'язанні соціально-економічних питань.

В Україні важливе значення мало утворення Української Центральної ради на чолі з відомим істориком і політичним діячем М. С. Грушевським.

На початку грудня 1917 р. УЦР заснували Головну скарбницю УНР, у якій були підпорядковані всі губернські і повітові казначейства, що стали її місцевим органом. Усі державні податки і прибутки, які збиралися на території УНР, визнавалися державним скарбом України.

На початку 1918 р. в Україні виникають українські паперові гроші. Основною грошовою одиницею УНР стала гривня.У відбудові народного господарства України велику роль зіграв Генеральний секретаріат торгу й промисловості, якому підпорядкувалися департаменти фабрично-заводського, технічного, гірничого, паливного, тарифного, департамент внутрішнього та зовнішнього торгу, відділ металообробної промисловості та ін.

Генеральний секретаріат УЦР розробив план земельної реформи.:скасування права власності на поміщицькі, удільні, монастирські, церковні та ін. землі нетрудових господарств. Землі УЦР вважала власністю не окремих осіб чи установ, а всього народу. Всі трудові селянські землі мали залишатися недоторканними.

Земля також надавалась для загальногромадянського користування, під оселі і будівлі окремим особам, товариствам, громадянським установам, розміщення торговельних і промислових підприємств. Наймана праця могла використовуватись лише у виключних випадках, тимчасово.

Користування землею проголошувалось безкоштовним, оподаткуванню підлягали лише землі, надані понад установлену норму. Зовсім інша соціально-економічна політика проводилась в Україні з приходом до влади гетьмана П. Скоропадського. В документах свого універсалу, оголошеного в квітні 1918 p., гетьман обіцяв, що найближчим часом ліквідує "Соціалістичні експерименти" ЦР, насамперед у сфері економіки. Припинила своє існування Рада Народних Міністрів, а її функції покладались на Раду Міністрів Української держави.Був розроблений проект аграрної реформи, який передбачав примусовий викуп державою великих земельних володінь і розподіл їх між селянами (не більше ніж по 25 десятин на одну особу). Відновлювалась повна свобода щодо укладання купчі з купівлі-продажу землі. Але на практиці в добу Гетьманату повним ходом відбувалася реставрація поміщицького землеволодіння, за допомогою окупаційної армії у селян відбирали землю і майно, передане їм земельними комітетами.

14 листопада 1918 р. у Києві відбулося таємне засідання Національного союзу, на якому утворився Верховний орган відновленої УНР - Директорія. За місяць вона встановила контроль над усією Україною. Директорія стала прямою спадкоємницею Центральної ради.

Новій українській владі так і не вдалося налагодити управління економікою.

У ряді галузей промисловості України посилився процес роздроблення виробництва. Зросла частка середніх і малих підприємств, які в умовах господарської розрухи були більш життєздатними. У 1919 р. повністю припинила своє функціонування залізорудна та марганцева промисловість, скоротила виробництво машинобудівельна, паливна промисловості.

Економічна політика Директорії також не влаштовувала українське селянство. 8 січня 1919 р. був опублікований земельний закон, який проголосив ліквідацію приватної власності на землю, але не дав відповіді на головне питання селян, коли вони її отримають. Земельна власність іноземних землевласників була оголошена недоторканною.

Наприкінці 1920 р. Директорія УНР остаточно втратила контроль над територією України.

1919 р. увійшов в історію України як рік встановлення радянської форми державності. В урядовій Декларації від 25 січня 1919 р. проголошувалось за необхідне визволення трудящих із-під гніту експлуатації шляхом націоналізації промисловості, ліквідації поміщицького та монастирського землеволодіння, створення всеохоплюючого законодавства з охорони праці, страхування, пенсійного забезпечення робітників. Уряд передбачав реорганізацію шкільної і позашкільної освіти. Але в умовах революції і громадянської війни на перший план виступали питання формування Української червоної армії та забезпечення її боєздатності. Український уряд був реорганізований і став називатися Радою народних комісарів (РНК), його відділи - народними комісаріатами, а їх завідувачі - наркомами.

Дата добавления: 2015-08-05