Звучить легенда про озеро Синевир

Тема уроку: Озера, лимани, болота, штучні водойми.

Мета: закріпити знання учнів, отримані в курсі географії 6–7 класів; познайомити учнів із характеристикою лиманів, боліт, штучних водойм України та Херсонщини й особливостями їх гідрологічного режиму; розвивати навички роботи з контурними картами; виховувати бережливе ставлення до природи.

Обладнання: карти «Внутрішні води України», «Херсонської області», атласи, практикуми, схеми, підручник — додатки 7–9.

Тип уроку: засвоєння нового матеріалу (усний журнал із теми «Внутрішні води»).

Вода — це найдорогоцінніша корисна копалина. Вода — це не лише мінеральна речовина, це не лише засіб для розвитку сільського господарства, вода — це діючий провідник культури, це та жива кров, яка створює життя там, де його не було.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Бесіда за питаннями

1. Що таке річка, які елементи вона має?

2. Де в Україні річкова сітка найгустіша?

3. Що таке падіння, похил річки?

4. Як називали Дніпро в давнину?

5. Як клімат впливає на річки? А рельєф?

III. Мотивація навчальної

Та пізнавальної діяльності

Учитель. Поверхневі води України представлені не тільки річками, які ми з вами вивчали на минулому уроці. Які ще типи поверхневих водойм існують? На сьогоднішньому уроці ми розглянемо озера, лимани, болота, штучні водойми України і Херсонщини.

IV. Вивчення нового матеріалу

Сьогодні ми працюємо в групах, кожна група отримала випереджальне завдання.

Завдання для першої групи. Озера

1. Загальна характеристики озер України, Херсонщини.

2. Характеристика окремих озер України.

3. Використання і охорона озер.

1-й учень. Чи замислювались ви, що таке озеро, чим воно відрізняється від інших водойм? Озеро — водойма, що займає улоговину в земній поверхні, в якій стік води уповільнений або зовсім відсутній. Озерні улоговини утворюються при зрушеннях земної кори, так званих тектонічних процесах — під час утворення в ній тріщин, опускань, при ерозійних явищах, гірських обвалах, діяльності вулканів. Причини утворення озер, як і самі озера,— різноманітні.

Найбільше в Україні заплавних озер, які виникли внаслідок того, що річки, протікаючи по долині, змінювали своє русло. Ці озера залежать у своєму розвитку від річок, у заплавах яких вони розташовані. Навесні, під час повені, заплавні водойми заповнюються водою, а до кінця літа міліють. Восени озера знов наповнюються водою. Але є такі заплавні озера, які при низькому рівні води в річці зберігають глибину 10–12 м. Більшість заплавних озер замерзають дещо раніше, а звільняються від криги пізніше, ніж річки, з якими вони з’єднані.

Трапляються в Україні і карстові озера. Вони утворюються там, де підземні води розмивають шари вапняків, гіпсів, доломітів. Такі озера є на межиріччі Західного Бугу та Прип’яті, на Кримській яйлі. Великі за площею карстові озера замерзають пізніше і звільняються від криги раніше, ніж заплавні цієї ж місцевості.

Деякі озера утворюються в результаті того, що з ґрунту вимиваються солі й ґрунт просідає, в ньому утворюються улоговини. Таке походження мають озера в районі м. Слов’янська, озеро Солоний Лиман на Дніпропетровщині. На півдні України озероподібні водойми-лимани утворились унаслідок зниження морського узбережжя і затоплення річкових гирл.

Дуже своєрідні за своїм походженням гірські озера Карпат. Частина їх виникла в результаті гірських обвалів, що завалили гірські потоки. Таким є одне з найвідоміших озер Карпат — Синевир. Тут можна побачити вулканічні озера, що утворились у кратерах погаслих вулканів — Липовецьке, Синє, Ворочівське. Є в Карпатах і карові озера, сформовані в результаті вивітрювання гірських порід у високогір’ї.

У країні нараховується близько 20 тис. озер, із них — 43 площею 10 км². Розподілені вони на території нерівномірно. Найбільшими озерними районами країни є Полісся, заплави Дніпра, Дунаю та Сіверського Донця, Поділля, Причорномор’я, а також Криму та Карпат.

Озера поділяють на солоні та прісні, безстічні та стічні. А існує класифікація за походженням озерних котловин:

1) заплавні (долини річок Полісся);

2) дельтові (дельта Дунаю);

3) лиманні (Сасик, Куяльник);

4) затишкові (Донузлав, Саки);

5) карстові (Шацькі озера);

6) льодовикові (озера Карпат);

7) загатні (Синевір);

8) вулканічні (озера Закарпаття).

На території Херсонської області нараховується до 340 тис. озер: Біле, Дідове, Ґенічеське, Круглик, Устричне, Лягушка.

2й учен ь. В одному з куточків Волинського Полісся розкинулося село Колодяжне — батьківщина великої української поетеси Лесі Українки. Чарівна природа Полісся надихала її на створення поетичних шедеврів.

Зачарована дикою красою озера Нечимне, яке лежало тоді в глухому незайманому лісі, Леся Українка увічнила його у своєму геніальному творінні — драмі-феєрії «Лісова пісня».

Саме озеро — тиховодне, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині.

Місцина вся дика, таємнича, але не понура,— повна ніжної задумливої поліської краси. На озері туман то лежить пеленою, то хвилюється од вітру, то розкривається, одкриваючи блідо-блакитну воду... Озеро стоїть повне, в зелених берегах, як у рятівному вінку.

«Лісова пісня», ця красива казка, пролунала на весь світ як захоплений гімн любові до рідної природи і людській мрії про щастя.

На пам’ять про велику поетесу на березі озера 1949 р. створено літературно-меморіальний музей. Збулися пророчі слова поетеси, сказані устами головної героїні «Лісової пісні» — русалки Мавки:

— Будуть приходити люди, вбогі й багаті, веселі й сумні, радощі й тугу нестимуть мені, їм промовляти душа моя буде.

3-й учень. Уявіть собі, що ви перебуваєте на південному схилі Українських Східних Карпат. Унизу, в гірській ущелині, котить свої бистрі води річка Теребля. Таку назву їй дали недарма: вона невтомно рве, точить, шарпає скелясті береги русла, скочується по кам’янистих порогах та бистринах, подекуди рине вниз дзвінкими водоспадами. Але в одному місці річка замовкає, впадаючи в невелике мальовниче озеро.

Звідки воно ж взялось в гірської швидкоплинної річки?

Якось із крутого високого схилу несподівано обвалилися частина гори. Величезні маси землі, каміння й уламків скелі впали в річку. Гуркіт обвалу чули за десятки кілометрів від цього місця — до неба шугонув гігантський стовп пилюки. Обвал перегородив долину річки, її води заповнили улоговину. Так виникло озеро. За чарівну красу йому дали чудову ніжну назву — Синевир. А дехто чомусь називає його Морським Оком.

Чиста і повсякчас прохолодна озерна вода, температура її ніколи не піднімається вище 11°. На найбільшій глибині (24 м) на дні озера видно навіть дрібні камінці.

Лежить озеро на висоті 989 м над рівнем моря. Та висота — не перешкода для охочих помилуватись гірським чудом. Побувавши біля озера, люди виносять звідти найцінніший скарб — пам’ять про чарівний Синевир.

Це слово знайоме багатьом. Відусюди з’їжджаються люди, щоб милувати око і серцем радіти від неповторної краси зелених Карпат, у долонях яких лежить Синевир.

Звучить легенда про озеро Синевир

У давні часи ці гори належали багатому графу, якому вдалося тимчасово підкорити гордих горян, змусити їх випасати отари овець і корів, заготовляти ліс, косити густі полонинські трави. Одного разу граф вирішив об’їхати загарбані угіддя, перевірити, як його наймити-лісоруби працюють у горах, узявши із собою і юну дочку на ім’я Синь. Звали її так тому, що в її очах була зібрана, здавалось, уся синява бездонного карпатського неба.

Батько, захопившись своїми господарськими справами, не вгледів, як донька, зачарувавшись верховинською красою, вийшла на полонину. Сіла під розлогу смереку, враз її душу заполонила чиста, як ранкові роси, ніжна мелодія сопілки. Оглянувшись довкола, дівчина помітила овець, що паслися на галявині, а потім і юнака, який їх стеріг. Юнак сидів і до самозабуття вигравав на сопілці пісню рідних гір. Чорняве волосся аж горіло під теплим сонцем. Його гордий погляд зосереджено зорів на круті схили гір. Засмаглі пальці легеня дрібно витанцьовували на сопілці, і від того мелодія віддавала то сумом, то радістю. Помітивши дівчину, юнак перестав грати.

Дівчина попросила його заграти ще. Довго, доки не покликав гонець, слухала Синь сопілкову пісню, співзвучну цій природі. Під вечір дівчина попрощалась з юнаком, пообіцявши навідати його незабаром. Наступного разу, вмовивши батька, вона знову приїхала в гори, щоб побачитись з Виром. Усе було, як і першого разу. Вони покохали одне одного. Не обійшлося в цій легенді і без злих сил, заздрісників, які вистежили і донесли графові, що його донька покохала бідного верховинського вівчаря. Граф заборонив доньці зустрічатися з Виром. Та хіба знайдуться сили, які перемогли б кохання? Не зупинили Синь заборони батька, не злякали Вира погрози графа, і тоді граф виніс свій вирок.

Однієї днини, коли закохані мали зустрітись, юнак заздалегідь прийшов на своє улюблене місце і заграв тужливу мелодію. У цей час за намовою графа слуг потайки підкралися і з високої скелі зіштовхнули на легеня велику брилу. Синь очам своїм не повірила: на обочині тужила одинока сопілка, а в долині під великим валуном лежало розтерзане Вирове тіло. Сльозам Сині не було краю, аж поки вони не заповнили галявину і саму Синь. Так із сліз утворилось озеро, яке люди назвали Синевир. Вода в озері синя, це сумний пам’ятник нещасному коханню, вершина каменя — могили Сині і Вира. Навіть зараз у народі існує повір’я, що той, хто закохається на Синевирі, не розлучиться з коханою ніколи.

4-й учень. На північному заході Волинської області на межі з Білоруссю розташована унікальна група озер, більшість з яких карстового походження. Ці озера лежать переважно в межиріччі Західного Бугу та Прип’яті. Усього їх налічується близько 30, загальною площею до 60 км². Крім карстових озер, зустрічаються реліктові, які є результатом давнього зледеніння. Найбільшим і найглибшим серед Шацьких озер є озеро Світязь. Максимальна глибина озера — 58,4 м.

Дата добавления: 2015-07-24