Патогенез

- при несприятливому перебігу – подальший розпад тканин, можлива лімфогенна або гематогенна десимінація збудника, ураження різних систем органів

(особливо легень: каверни, абсцеси, інфільтрати)

Розрізняють легеневу та нелегеневі форми (туберкульоз шлунку та кишечника, нирок, мозкових оболонок, кісток та ін.)

Імунітет

n нестійкий

Nнестерильний

n клітинний

n антитіла виробляються в низьких титрах і не мають протективного значення (АТ-свідки)

n формується стан ГЧСТ (обмежує розмноження бактерій, фіксує їх у вогнищі запалення) – виявляють за допомогою алергічних реакцій

Лабораторна діагностика

n Матеріал для дослідження:

- харкотиння

- ексудат з плевральної порожнини

- асцитична рідина

- випорожнення

- сеча

- спинномозкова рідина

- кров

Методи діагностики

n Мікроскопічний

nМатеріал піддають збагаченню, фарбують за Цілем-Нільсеном.

nБільш результативний метод - РІФ

Бактеріологічний метод

Біологічний метод

Алергічний метод

Інтерпретація результатів реакції Манту

n облік результатів проводять через 48-72 год від моменту постановки.

n позитивний результат – поява набряку та гіперемія. Якщо:

d > 5 мм – проба позитивна (імунні)

d > 10 мм – різко позитивна (інфіковані)

d > 15 мм – гіперегічна (інфіковані)

негативний результат - відсутність папули (відсутність імунітету)

Профілактика

n неспецифічна

n специфічна – проводять згідно календаря щеплень – на 3-5 добу після народження; в 7, 12, 17, 22, 27-30 – при негативній реакції Манту

n використовують живу вакцину БЦЖ (BCG – Bacillе Calmette et de Guerin)- одержана в 1921 р.

Лікування

n неспецифічне – етітропне

Протитуберкульозні препарати діляться на 2 групи:

n першого ряду (похідні ізоніктинової кислоти, ПАСК, солі стрептоміцину, етамбутол, рифампіцин)

n другого ряду (альтернативні) – циклосерин, канаміцин, етіонамід та ін.

nПрепарати призначають тривалими курсами, одночасно декілька препаратів

21.ДЕРМАТОМІЦЕТИ

Дерматомікози

n Для людини патогенні біля 40 видів.

n Роди:

n Microsporum (16 видів)

NEpidermophyton (2 види)

NTrichophyton (24 види)

Епідеміологія дерматомікозів

n 3 групи дерматоміцетів:

n Антропофільні (T.rubrum, T.tonsurans та ін.) – людина інфікується від хворої людини

n Зоофільні (M.canis, T.verrucosum та ін.) – людина інфікується від тварин

n Геофільні (M.gypseum, M.fulvum та ін.)- людина інфікується спорами із зовнішнього середовища (грунт)

Патогенез

n Ураження шкіри та її придатків (волосся, нігті)

n Формування запальної реакції на шкірі

NФормування ГЧУТ

n Імунітет

n Нестійкий,

Дата добавления: 2015-07-24