Читайте также:
|
Уборка прилегающих территорий http://www.firmaden.com.ua/territory.html
Уборка прилегающей территории – это поддержание чистоты любого вида территории, не зависимо от характера покрытия: территория около торгового или бизнес центра, супермаркета, территория складских помещений или предприятия, или это просто двор жилого дома.
Что бы раз и навсегда решить проблему уборки прилегающих территорий, лучше всего обратиться в профессиональную клининговую компанию. Клининговое обслуживание может проводиться как на регулярной, так и на разовой основе. В любом случае, заключив договор о сотрудничестве с профессиональными клингистами, Вы сможете целиком сосредоточиться на собственных делах, не заботясь о состоянии и уходе Вашей территории прилегающей к зданию или объекту.
Клининговая компания «ДЕН» осуществляет уборку с применением как ручного труда дворников, так и с использованием специализированной уборочной техники, тракторов и погрузчиков.
В зимнее время года производятся следующие работы:
· Чистка снега;
· Чистка наледи;
· Покрытие антигололедным реагентом;
· Чистка крыш и уборка сосулек;
· Уборка мусора;
· Уборка тротуаров, ступеней и входных групп;
· Очистка от мусора и промывка урн;
· Вывоз снега и мусора.
В летнее время года проводятся следующие работы:
· Подметание и уборка мусора;
· Поливка территории для уменьшения пылеобразования;
· Стрижка газонов;
· Полив газонов и цветников;
· Побелка бордюров;
· Удаление мусора с газонов;
· Расчистка каналов для стока талых вод;
· Подметание и сгребание листьев в осенний период;
· Уборка тротуаров, ступеней и входных групп;
· Очистка от мусора и промывка урн;
· Вывоз мусора.
Технологія зимового прибирання http://www.economic.lviv.ua/gospodarstvo/tekhnolog-ya-zimovogo-pribirannya.html
Зимове прибирання міських доріг включає три основних види робіт:
1) боротьбу із сніжно-крижаними утвореннями (очищення дорожнього покриття від неущільненого свіжого і ущільненого снігу, сніжно-крижаного накату і льоду);
2) видалення снігу і відколу (переміщенням снігу і відколу, зібраних при прибиранні дорожніх покриттів на площі доріг, призначених для руху транспорту і пішоходів);
3) боротьбу з ожеледдю, ожеледицею і слизькістю (ліквідація крижаних плівок, що різко знижують коефіцієнт зчеплення коліс транспорту з дорожнім покриттям).
Основними роботами, що визначають ефективність зимового прибирання, є операції із снігоочищення. Якісне виконання снігоочисних робіт можливе за умов обов'язкового дотримання технологічних режимів. Ці режими обумовлюють залежність часу роботи машин від початку снігопаду, що вимагає практично цілодобової готовності до роботи машин цього призначення. Кількість таких машин повинна бути мінімальною і забезпечувати прибирання тільки найбільш відповідальних магістралей, що вирізняються особливо напруженим рухом транспорту, в першу чергу міського пасажирського. Інші плугово-щіткові снігоочисники і такі, що розкидають пісок повинні працювати в 1,5 зміни. При цьому необхідно, щоб час їхньої роботи збігався з годинами найбільш інтенсивного руху транспорту. Всі інші машини працюють також у 1,5 зміни.
Для встановлення термінів видалення снігу з міських доріг і проведення робіт по боротьбі з ожеледдю і слизькістю встановлені три категорії вулиць.
До I категорії відносяться виїздні магістралі, усі вулиці з інтенсивним рухом, які мають тролейбусні й автобусні лінії, вулиці, що мають ухили, звуження проїздів, де сніжні вали особливо утрудняють рух транспорту, а також комунікації, що ведуть до лікарень і протипожежних установ.
До II категорії відносяться вулиці із середньою інтенсивністю руху міського транспорту і майдани перед вокзалами, видовищними закладами, магазинами, ринками та іншими місцями зі значним пішохідним рухом.
До III категорії відносяться всі інші вулиці міста, які мають незначний рух.
Боротьба із сніжно-крижаними утвореннями. Роботи по боротьбі із сніжно-крижаними утвореннями є найбільш важливими роботами зимового прибирання міста, тому що ефективність їхнього виконання визначає якість утримання міських дорожніх покриттів. Основною вимогою боротьби зі сніжно-крижаними утвореннями є оперативністьвиконання необхідних робіт. Щоб втрати від зниження швидкості транспортних засобів були мінімальними, дорожнє покриття повинне бути очищене від снігу в найкоротший термін. Розтягнуті терміни прибирання призводять до ущільнення снігу колесами транспорту, у результаті чого на дорозі може утворитися сніжно-крижаний накат (лід), прибирання якого пов'язано з великими технічними труднощами. У зв'язку з цим снігоочисні роботи ведуть під час снігопаду в умовах руху транспортних засобів, що не припиняється.
При безперервній інтенсивності і швидкості руху транспорту снігоочисні машини не завжди можуть забезпечити своєчасне видалення свіжого снігу з дорожніх покриттів. Крім того, протягом зимового сезону, головним чином у прилотковій частині доріг, при відповідних погодних умовах можливе виникнення сніжно-крижаних утворень, видалення яких механічними засобами практично неможливе. Тому у сучасних умовах найбільш раціональною і ефективною технологією боротьби зі сніжно-крижаними утвореннями є комплексне застосування засобів механізації і хімічних матеріалів.
Хімічні матеріали при снігоочищенні перешкоджають ущільненню і прикочуванню снігу, який щойно випав, а стосовно сніжно-крижаних утворень знижують величини сил змерзання льоду з поверхнею дорожнього покриття. Крім операцій по очищенню поверхні доріг від не ущільненого снігу, сніжно-крижаного накату і льоду роботи по боротьбі зі сніжно-крижаними утвореннями включають операції, пов'язані із приведенням снігу і відколу в стан, що відповідає умовам їх навантаження при видаленні. Роботи виконують за допомогою прибиральних і універсальних дорожніх машин. При застосуванні хімічних матеріалів (суміш піску і солі, реагент проти ожеледиці) належного ефекту досягають при їх доброму перемішуванні зі снігом. Перший цикл роботи снігоочисником слід виконувати одразу (або впродовж 1 години) після початку снігопаду, наступні цикли - не менше ніж через 1,5 години. Після закінчення снігопаду виконують завершальне згрібання і підмітання снігу.
Процес снігоочищення із застосуванням хімічних матеріалів, що передбачає проведення робіт протягом всього періоду снігопаду і безпосередньо після його закінчення, складається із декількох циклів, що представляють собою чергування у визначеному порядку операцій розподілу реагентів, їхнього перемішування зі снігом і снігоочищення.
Кожний цикл може бути поданий у вигляді таких етапів:
витримка; обробка реагентами; інтервал; згрібання і підмітання снігу.
Витримка – це етап, що являє собою період від початку снігопаду до моменту внесення реагентів у сніг. Тривалість витримки залежить від інтенсивності снігопаду та температури повітря і повинна бути такою яка б цілком виключала можливість утворення на дорожньому покритті розчинів при контактуванні снігу і реагентів.
У зв'язку з тим, що операція обробки реагентами (посипання) повинна здійснюватися в найкоротший термін і в строгій відповідності з технологічними режимами, необхідно:
При взаємодії з реагентами сніг, зберігаючи властивості сипкості, не піддається ущільненню і прикочуванню до поверхні дорожнього покриття, завдяки чому при роботі плугово-щіткових снігоочисників досягається високоякісне його прибирання.
Після внесення реагентів і підвищення температури до 00 С, а потім при подальшому різкому зниженні її можливе утворення сніжно-крижаного накату, тому вже на початку різкого зниження температури слід негайно робити снігоочищення. Сніг з дорожніх покриттів очищають, змітаючи його плугово-щітковими снігоочисниками. Кількість снігоочисників на розчищенні проїжджої частини залежить від ширини вулиці і вибирається такою, щоб одночасно була прибрана половина проїзду з метою запобігти розкиданню проміжного вала і його прикочуванню колесами транспорту.
Схема розчищення проїжджої частини вулиць колоною плугово-щіткових снігоочисників на вулицях із двостороннім рухом: перша машина робить прохід по осі проїзду, а наступні рухаються уступом з розривом 15—20 м. Смуга очищення перед машиною, що рухається, повинна перекриватися на 0,3—0,5 м. Маршрути роботи снігоочисників варто розробляти так, щоб згрібання і змітання починалися з проїздів із найбільш інтенсивним рухом, які мають торгові й адміністративні центри до того, як ці установи починають роботу.
При снігоочищенні найбільш широких магістралей і снігосадах великої інтенсивності з метою підвищення якості робіт доцільно смуги дорожніх покриттів, розташовані ближче до лотка, очищати роздільно: спочатку виконати згрібання, а потім підмітання. У цьому випадку машина, що йде першою, працює одним відвалом, згрібаючи сніг; підмітання робить друга машина, що йде з піднятим відвалом услід першій. При великій інтенсивності снігопаду (понад 3 мм/год.) для зменшення періоду роботи плугово-щіткових снігоочисників операцію механізованого снігоочищення можна обмежити одним згрібанням, що дозволить збільшити продуктивність у 1,5 рази. Після закінчення снігопаду плугово-щітковими снігоочисниками виконують завершальне згрібання і змітання снігу.
На тих ділянках дорожнього покриття, де можливе утворення сніжно-крижаного накату і льоду, треба проводити профілактичні роботи, що забезпечують можливість механізації процесу видалення сніжно-крижаних утворень. До таких ділянок відносять насамперед прилоткову частину дороги. Виконання профілактичних робіт полягає в наступному. На початку снігопаду до укладання валів снігоочисниками ділянки дороги, на яких буде розміщуватися вал снігу, обробляють хімічними матеріалами. Цю операцію виконують у період розподілу реагентів, передбаченому першим циклом робіт. Реагенти розподіляють розкидачами піску або універсальними розподільниками. На обробленій у такий спосіб ділянці дороги укладають вал снігу. Якщо в нижньому шарі вала утвориться сніжно-крижаний накат або лід, сили змерзання будуть незначними. Саме ці обставини дають змогу використовувати механізоване прибирання за допомогою автогрейдера, який має гребінку або ніж що сколює і розрихлює сніг. У дорожніх умовах, де необхідно застосовувати додаткові заходи щодо підвищення коефіцієнта зчеплення коліс транспортних засобів із дорогою, рекомендується застосування суміші піску і солі.
При виконанні снігоочисних робіт після кожного проходу снігоочисників посередині вулиці або біля тротуарів утворюються звали снігу. На перетинаннях вулиць ці вали заважають проїзду транспортних засобів і в умовах руху, що не припиняється, колесами машин можуть бути рознесені й ущільнені. Щоб уникнути цього після проходу снігоочисників вал снігу з перехресть у найкоротший термін необхідно пересунути в основний вал, розташований уздовж вулиці. Цю роботу виконують совками або бульдозерами. Цю роботу можна зробити за допомогою автогрейдерів. Формування вала виконують двома автогрейдерами, які йдуть послідовно, або одним, що здійснює два проходи. При першому проході ніж автогрейдера зрушує вал, що лежить у прилотковій частині дороги, в напрямку осі проїзду до бордюру, але так щоб утворився між ним і валом ровик. Якщо вал укладають посередині вулиці, то його формування обмежується підбиванням сторін вала автогрейдером або совком до розмірів підстави, що відповідають захопленню навантажувача снігу. Звичайно сніжні вали формують після закінчення снігопаду і завершального циклу роботи плугово-щіткового снігоочисника.
У деяких випадках при прибиранні найбільш відповідальних магістралей сніг видаляють під час снігопаду в інтервалі роботи снігоочисників. У цьому випадку сніжні вали можна формувати до закінчення снігопаду. Вали снігу, утворені у прилотковій частині дороги, закривають проходи до засобів міського транспорту, а також під'їзди до будинків і в'їзди у двори. Для забезпечення нормального руху пішоходів і транспортних засобів одночасно з роботами по формуванню валів снігу роблять розчищення зупинок міського транспорту, в'їздів у двори і під'їздів до будинків. Розчищення роблять універсальними машинами, бульдозерами на колісному тракторі або совком. Якщо ущільнений сніг вчасно не був вилучений, а також не були проведені профілактичні роботи і ущільнений сніг перетворився у сніжно-крижаний накат або лід, то у таких аварійних випадках поверхню дороги обробляють хімічними матеріалами. Сколювання льоду варто робити через 3-5 годин після розподілу реагентів.
Видалення снігу і відколу. У сучасних умовах зростання інтенсивності руху транспортних засобів у місті роботи по видаленню снігу і відколу з доріг мають велике практичне значення. Крім того, якнайшвидше видалення снігу і відколу знижує імовірність впливу погодних факторів, що викликають перетворення снігу в сніжно-крижаний накат або лід, наступне видалення яких завдає значних труднощів. Роботи по видаленню снігу і відколу є дуже трудомісткими і дорогими. У зв'язку з цим застосування того чи іншого технологічного методу видалення снігу і відколу повинно ґрунтуватися на техніко-економічному аналізі з урахуванням різноманіття місцевих умов.
Видалення снігу і відколу виконують такими основними методами:
Відкол і сніг при складуванні переміщують роторними снігоочисниками або совками - розгортками. Для укладання снігу на відведеному майдані і запобігання пошкодженню зелених насаджень роторні снігоочисники обладнують керованими козирками на кінці направляючого жолоба. На вулицях із широкою проїжджою частиною і при невеликій інтенсивності руху транспортних засобів сніг рекомендується залишати у валах безпосередньо в прилотковій частині дороги: посеред вулиці. У цьому випадку під час снігоочищення утворюються два вали: один основний, призначений для складування, а другий поруч, що виникає в результаті чергового снігопаду. Після закінчення снігопаду новий вал роторним снігоочисником переміщують в основний.
При видаленні снігу з набережних річок доцільно переміщувати сніг роторним снігоочисником безпосередньо в річку. Сніг навантажують снігонавантажувачами або роторними снігоочисниками, а вивозять автомобілями-самоскидами з нарощеними бортами для максимального використання вантажопідйомності машини. Навантаження снігу виконують у такому порядку. Снігонавантажувач рухається уздовж лотка вулиці в напрямку, протилежному міському руху. Самоскид, що знаходиться під навантаженням, рухається заднім ходом за навантажувачем для того, щоб після навантаження він міг рухатися в загальному потоці транспорту, не перетинаючи його. Рух самоскида заднім ходом, а також робота навантажувального механізму створюють небезпеку для пішоходів. Тому в процесі роботи біля снігонавантажувача повинний знаходитися черговий робітник, який за допомогою мегафона подає команду водіям, не допускає людей до робочих органів снігонавантажувача і відповідає за безпеку в зоні між снігонавантажувачем і самоскидом. Робітники, які обслуговують снігонавантажувач, повинні бути одягнуті в яскраві жилети.
При навантаженні снігу роторними снігоочисниками безпека процесу навантаження підвищується, тому що снігоочисник і автомобіль, що завантажується, переміщуються поруч у напрямку руху міського транспорту. Снігоочисник обслуговує один робітник, який відповідає за безпеку роботи в зоні робочого органа і веде облік кількості самоскидів. Сніжно-крижані утворення, що залишилися після навантаження снігу, необхідно в найкоротший термін видалити з поверхні дорожнього покриття. Очищення дорожнього покриття від ущільненого снігу, що залишився після навантаження вала снігу, роблять відповідно до викладених вище рекомендацій. Якщо після прибирання вала снігу в його підвалині виявиться сніжно-крижаний накат і лід, то їх видаляють названими раніше засобами. Після сколювання сніжно-крижаних утворень за допомогою плугово-щіткових снігоочисників відкол зрушують совком у купи, а дорожнє покриття підмітають.
Боротьба з ожеледдю і слизькістю. Ожеледь викликає слизькість, що обумовлює різке зниження коефіцієнта зчеплення автомобільних шин з дорогою і робить практично неможливим безпечний рух транспортних засобів. У зв'язку з цим роботи з боротьби з ожеледдю (слизькістю) треба виконувати в найкоротший термін в аварійному порядку. При боротьбі з ожеледдю, що являє собою тонку крижану плівку, застосовують профілактичний метод, що перешкоджає виникненню льоду, або метод пасивного впливу, що служить підвищенню коефіцієнта зчеплення шин з дорогою, вкритою крижаною плівкою.
З огляду на необхідність якнайшвидшого відновлення належного стану дороги, варто віддавати перевагу профілактичним методам. Їх застосування пов'язано з можливістю своєчасного одержання попереджувальних зведень метеорологічної служби про виникнення ожеледі. При одержанні такого зведення треба обробити дорожнє покриття хімічними матеріалами за нормою 20-15 г/м2. Щоб реагенти не були розкидані колесами транспортних засобів у сторони, їх розподіляють безпосередньо перед виникненням ожеледі. При такій обробці доріг крижана плівка на поверхні дорожнього покриття утворюватися не буде і дорога виявиться тільки злегка вологою.
При відсутності попереджень про виникнення ожеледі звичайно застосовують пасивні методи вже після того, як дороги виявляються вкритими крижаною плівкою. Для усунення слизькості дорожнє покриття треба в найкоротший термін обробити сумішшю піску і солі. Суміш розподіляють розкидачем піску або універсальними розподільниками за нормою 100—150 г/м2. Слизькість усувають вибірковим посипанням сумішшю піску і солі уражених льодом ділянок дороги.
Обробку дорожніх покриттів при профілактичному методі боротьби з ожеледицею слід починати з вулиць, що відрізняються найменшою інтенсивністю руху. Такий порядок роботи найкраще сприятиме збереженню реагентів на поверхні дороги. Паралельно з цим варто проводити позачергові роботи по вибірковому посипанню підйомів, спусків, перехресть, під'їздів до мостів і тунелів. Для прискорення проведення робіт по боротьбі з ожеледдю і слизькістю обробку доріг виконують тільки в смузі руху, що складає близько 60-70% ширини проїжджої частини вулиці. При обробці найбільш відповідальних місць (підйоми, ухили, перехрестя і т.п.) норму розподілу суміші піску і солі збільшують у 2 рази, що досягається зниженням робочої швидкості машини або обробкою дороги за два проходи.
Планування виробничої діяльності
Виробнича програма механізованої очистки вулиць передбачає такі види робіт: миття, полив, посипання піском, літнє підмітання, згортання і підмітання снігу, навантаження і розвантаження снігу і т. ін. При цьому повинно бути забезпечене своєчасне і високоякісне прибирання вулиць та майданів.
Обсяг робіт з очищення вулиць вимірюється:
а) при поливанні, мийці, літньому підмітанню, посипанню вулиць піском, згрібанню і підмітанню снігу - в м2
одноразовій площі;
б) навантаженню, вивантаженню, перекиданню, зрушуванню снігу совками м2.
Одноразову площу розраховують за формулою
Sод = Sоб x Дп x R,
де Sод — одноразова площа;
Sоб — площа обслуговування;
Дп — кількість днів прибирання за сезон;
R —
кількість прибирань на добу.
Під площею обслуговування розуміється площа, що підлягає прибиранню, мийці, поливанню, посипанню піском і т.п. Кількість днів прибирання за сезон залежить від виду прибирання, місцевих кліматичних і метеорологічних умов. Кількість разів прибирання на добу залежить від виду прибирання і кліматичних умов, наявного парку машин.
Виробнича програма очищення вулиць крім показників обсягу робіт містить показники, що характеризують склад і розміри парку машин, їхнє використання, режим очищення та ін.
При складанні виробничої програми слід виходити з максимально можливого використання парку машин (особливо сезонних) на основі прогресивної технології і раціональної організації праці.
У процесі експлуатації агрегати і вузли спеціальних машин зношуються, зменшується міцність деталей, руйнуються гумові деталі. Все це призводить до поломок, збільшення витрат паливно-мастильних матеріалів, простоїв машин у ремонті і зниження їхньої продуктивності. Підтримка машин у технічно справному стані забезпечується своєчасним і якісним проведенням технічного обслуговування.
Технічне обслуговування призначене для підтримки спеціальних машин для прибирання міських територій у працездатному стані і належному вигляді, що сприяє зниженню інтенсивності зношування деталей, попередженню відмов і несправностей. Технічне обслуговування є профілактичним заходом, проведеним примусово в плановому порядку через визначені пробіги або час роботи спеціальних машин.
Технічне обслуговування включає контрольно-діагностичні, кріпильні, мастильні, заправні, регулювальні, електротехнічні та інші роботи, виконувані, як правило, без прибирання агрегатів і зняття окремих вузлів. Якщо при технічному обслуговуванні не можна переконатися у справності окремих вузлів, то їх варто знімати з машини для контролю на спеціальних стендах. Технічне обслуговування спеціальних машин підрозділяється на: щоденне технічне обслуговування (ЩО); перше технічне обслуговування (ТО-1); друге технічне обслуговування (ТО-2); сезонне технічне обслуговування (ТО-С).
Витрати на технічне обслуговування та експлуатацію поряд з якістю обслуговування багато в чому визначають ефективність використання машин.
У розрахунках ефективності використання машин і механізмів для прибирання міських територій у виробничій програмі спецавтогосподарств використовують три комплексних показники: коефіцієнт технічної готовності, коефіцієнт випуску технічно справних машин на лінію і коефіцієнт змінності. Їх обчислюють за певний період експлуатації (доба, квартал, рік) як по парку в цілому, так і по окремих видах машин (для вуличного прибирання, сміттєвозах, асенізаційних і бортових машинах, самоскидах).
Коефіцієнт технічної готовності ( Кт.г )
визначають співвідношенням різниці машино-днів у господарстві (МДг) і машино-днів у ремонті (МДрем) до числа машино-днів у господарстві (МДг) за формулою
Кт.г = (МДг - МДрем) / МДг
Показник ''машино-днів у господарстві'' (МДг) відображає перебування в господарстві всіх наявних на базі машин незалежно від того, де вони знаходилися у звітному періоді - в роботі, ремонті (у своїх майстернях або відправлені на ремонтний завод), очікуванні ремонту, простої з різних причин, на консервації. Якщо протягом гарантійного періоду експлуатації у машині сталася відмова з вини заводу-виробника і оформлений акт з представником заводу, то ця машина за період від дня виникнення і до повного усунення відмови в кількість машино-днів у господарстві не включається.
Загальну кількість машино-днів у господарстві за звітний період визначають підсумовуванням кількості машин, що числяться в інвентарі підприємства, за кожний календарний день звітного періоду. В інвентарну кількість машин на кінець звітного періоду включаються всі види спеціальних машин для вуличного прибирання, для вивезення твердих і рідких відходів, бульдозери, катки-ущільнювачі, різного виду універсальні машини, бортові автомобілі й самоскиди та інші машини, використовувані для господарських потреб підприємства і для технічного обслуговування машин на лінії (бензовози, техдопомога, автобуси, легкові автомобілі і т.п.) незалежно від того, чи знаходяться вони в роботі, ремонті, або очікуванні ремонту, в простої з інших причин.
У загальній кількості інвентарних машин виділяють:
а) літні підмітально - прибиральні; б) поливально-мийні; в) піско-хлоридорозкидувачі; г) снігонавантажувачі; д) роторні снігоочисники;
е) трактори зі спецобладнанням для прибирання вулиць;
ж) муловсмоктувачі; з) бульдозери; і) катки-ущільнювачі для полігонів;
к) сміттєвози, у т.ч. великовантажні, сміттєвози контейнерні;
л) асенізаційні машини; м) бортові машини і самоскиди; н) інші машини; о) обладнання що розкидає пісок.
Якщо за звітний період кількість машин не змінювалася, то машино-дні в господарстві визначають множенням числа машин на початок звітного періоду на кількість календарних днів у звітному періоді. Якщо за звітний період кількість машин змінювалася, то машино-дні в господарстві визначають виходячи із кількості днів перебування кожної машини в господарстві.
Наприклад, спецавтобаза на початок року мала за інвентарними даними 80 машин, з 10 жовтня включено в інвентарний список 5 машин, а з 1грудня виключені з інвентарного списку 3 списані машини.
Рішення. Усього машино-днів у господарстві:
80 х365 + 5х 83 - 3х31= 29 708 машино-днів.
Машино-дні в ремонті (МДрем) відображають простої всіх машин, включених в інвентарний список підприємства, що знаходилися в звітний період на технічному обслуговуванні і ремонті, а також у очікуванні ремонту. При цьому не має значення, де проводився ремонт машин: у ремонтній зоні господарства чи вони були відправлені на ремонтний завод.
Машинами, що очікують на ремонт вважаються ті, що не випущені на лінію з технічної несправності, але не відправлені до ремонту через недостатню пропускну здатність ремонтної бази, відсутність необхідних для ремонту запасних частин, очікування платформи для відправлення до ремонту і т.ін.
Показник "машино-дні в ремонті" включає машини з простоями за цілий день у технічному обслуговуванні і ремонті, а також у очікуванні ремонту. Якщо машина після технічного обслуговування або ремонту спрямована на лінію і знаходилася у роботі більше 2 годин, то за цей день вона значиться в роботі і до кількості машино-днів у ремонті не включається. У тих випадках, коли машина, що вийшла з ремонту або технічного обслуговування, випущена на лінію і знаходилася в роботі менше 2 годин і повернулася в гараж через технічну несправність, то така машина продовжує числитися в ремонті і включається до кількості машино-днів у ремонті. Часом перебування машини в ремонті вважається час від дня відправки її на технічне обслуговування або в ремонтну зону до дня її виходу з технічного обслуговування або ремонту, включаючи і дні перебування машини в дорозі, якщо ремонт проводився на спеціалізованому заводі. Час простою в очікуванні ремонту визначається від дня припинення випуску машини на лінію (через необхідність ремонту або технічного обслуговування) до дня направлення її в ремонтну зону господарства (профілакторій) або на завод. Загальна кількість машино-днів у ремонті відображується в річному звіті на підставі даних про простої машин у ремонтах і очікуванні ремонту підсумовуванням усіх днів простою за звітний рік.
Коефіцієнт випуску технічно справних машин на лінію (Кв) визначають поділивши суму машино-днів у роботі (МДр) і машино-днів простою за атмосферними умовами (МДатм) на машино-дні у господарстві (МДг) за винятком машино-днів у консервації (МДк)і машино-днів у плановому ремонті (МДрем.пл):
Кв = (МДр + МДатм) / (МДг - МДк - МДрем. пл.)
Машино-дні в простої за атмосферними умовами (МДатм)відображають цілоденні простої машин для прибирання міських територій при літній експлуатації через неможливість їхнього використання за призначенням. Наприклад, простої поливально-мийних і підмітально - прибиральних машин у період тривалих дощів. Крім того, цим показником враховують і простої машин для зимової експлуатації (снігоочисників, снігонавантажувачів, піскорозкидачів та ін.). У простої за атмосферними умовами включають простої асенізаційних машин у зимовий період експлуатації при сильних морозах через замерзання вигрібних ям.
Наприклад, у спец автогосподарстві протягом року 42 поливально-мийних і 12 підмітально - прибиральних машин не експлуатувалися влітку 10 днів через тривалі дощі, а взимку 11 піскорозкидачів, 5 снігонавантажувачів і 40 снігоочисників мали простої по 48 днів через відсутність снігопадів і ожеледиці (чергування машин узимку в місті не передбачено). Загальна кількість машино-днів у простої за метеорологічним умовам машин по прибиранню вулиць складе:
МДатм= (42 + 12)10 + (11 + 5 + 40) 48 = 3 822 маш.-днів.
Якщо технічно справна машина протягом зміни (доби) за атмосферними умовами мала простій неповний день і була випущена на лінію, де відпрацювала більше 2 годин, то цю машину необхідно включати в машино-дні у роботі; якщо машина відпрацювала менше 2 годин, то її треба включати у кількість машино-днів простою за атмосферними умовами.
Машино-дні в роботі МДр відбивають перебування в роботі всіх наявних у господарстві машин (обладнання), включених в інвентарний список і які випускаються на лінію (на роботу). Загальну кількість машино-днів у роботі визначають за щоденними даними відомості обліку випуску, повернення і технічного стану машин або за шляховими листами методом додавання кількості машин, що випускаються з парку (гаража) для роботи, за кожний календарний день звітного року,
Приклад. На спецавтобазі враховано в інвентарі 88 машин. З них працювало на лінії в квітні:
1-го числа-62; з 2 по 5-е - 64; 6-го - 65; з 7 по 9-е-63; з 10 по 12-е - 62; 13-го - 64; 14 і 15-го - 63; 16-го-64; з 17 по 21-е-63; 22-го-61; з 23 по 26-е - 62; з 27 по 29-е - 63; 30-го - 64.
У цьому прикладіза місяць кількість машино-днів у роботі була:
62+4х64+ 5+3х63+3х62+64+2х63+64+5х63+61+4х62+3х63+64=1889.
Машина вважається в роботі, якщо вона випущена з парку (гаража) на лінію і знаходилася на прибиранні не менше 2 годин. Машина, що знаходилася на прибиранні більше 2 годин і повернулася до парку або гаражу раніше належного часу (незалежно від причин), враховується як така, що знаходилася в роботі всю робочу зміну. Якщо ця машина знову випущена на лінію в той же день, то така машина вважається в роботі один раз, тобто враховується 1 машино-день в роботі. Із загальної кількості машино-днів у роботі виділяються два показники: машини по прибиранню вулиць і машини для санітарного очищення домоволодінь.
Машино-дні на консервації (МДк) враховують обмеження використання машин за періодами року. Наприклад, снігонавантажувачі, як правило, використовують тільки в зимовий час, а в інший час року вони знаходяться на консервації. Консервації підлягають спецмашини, що знаходяться в технічно справному стані. У тих випадках, коли спецмашина, що підлягає консервації (наприклад, після закінчення зимового сезону), має потребу в ремонті, простої такої машини включаються в кількість машино-днів у ремонті (очікуванні ремонту) і в консервації вона значиться тільки з наступного дня після виходу її з ремонту, оформленого актом приймання у встановленому порядку. Час перебування цих машин у ремонті й очікуванні ремонту треба показати окремо. Консервації підлягають тільки машини по прибиранню вулиць.
Коефіцієнт змінності ( Кзм )
визначають поділивши суму машино-годин у роботі (МГр) і машино-годин у чергуванні (МГч) на добуток машино-днів у роботі (МДр) і тривалості робочої зміни (tрз). Цей коефіцієнт визначають за парком машин у цілому, а також окремо по машинах для прибирання вулиць і машинах для санітарного очищення:
Кзм=(МГр+МГч)/(МДр tрз).
До машино-години в роботі (МГр) включається час, безпосередньо витрачений на рух, виконання технологічних операцій, простої під навантаженням і вивантаженням машин за винятком часу, що надається водіям для прийняття їжі і відпочинку, передбаченого у встановленому режимі робочого дня, а також часу простоїв протягом зміни, оформлених актом у встановленому порядку. У показник ''машино-години в чергуванні'' (МГч) включається час простою машин для вуличного прибирання в зимовий період року через відсутність снігопадів. Із загальної кількості машино-годин в роботі виділяються два показники: машино-години в роботі машин по санітарному прибиранню і машино-години в роботі машин по вуличному прибиранню.
Крім комплексних показників ефективності використання спецмашин у спецавтобазах планують для вуличного прибирання і санітарного очищення міст: коефіцієнт використання машин за часом; коефіцієнт середнього завантаження однієї машини.
Коефіцієнт використання за часом машин з вуличного прибирання визначають, поділивши машино-години в роботі на машино-години в прибиранні:
Кв= МГр / МГприб
Середнє завантаження однієї машини визначають поділивши площу, що прибирається механізованим способом (S), на кількість машин даного типу в господарстві (N):
Gср = S /N
Площа, що прибирається механізованим способом, включає площі міських дорожних покриттів, закріплених за спецавтобазою. Розмір площі визначають на підставі списку вулиць і міських проїздів, затвердженого виконкомом міської Ради народних депутатів. Площа показується без врахування кратності виконаних операцій прибирання, але для тієї операції прибирання, якій відповідає найбільша площа.
Ходову кількість машин для виконання обсягу робіт з очищення (мийка, поливання, посипання піском) визначають за формулою
Підвищення ефективності санітарної очистки
Основним напрямком підвищення ефективності санітарного очищення є скорочення відходів, розширення їх повторного використання, рециркуляція, утилізація і регенерація.
·
Регенерація матеріалів (вторинних ресурсів) - цевідновлення і вторинне використання матеріалів у рамках вихідної галузі виробництва:
·
Ступінь регенерації – це функція відношення вартості матеріалів регенерованих цілком або частково повторно використаних у виробництві, до вартості вихідної сировини.
·
Утилізація – це замкнутий цикл повного повернення відновлених матеріалів у виробництво.
При економічному аналізі вартості ресурсів і ефективності різних способів видалення відходів можна зробити тільки загальні висновки, тому що величина витрат може коливатися в широких межах залежно від місцевих умов. Витрати на оплату робочої сили, палива й енергії, транспортування дуже різні в межах одного міста, і в ще більшій мірі в масштабі держави. Витрати на влаштування і експлуатацію полігонів або звалищ залежать від вибору конкретної площадки, відстані транспортування відходів, вартості землі, геологічних, гідрогеологічних умов, що вимагає всебічної оцінки наявних варіантів рішень про інвестиції і експлуатаційні витрати.
При виборі системи знешкодження міських відходів вирішальне значення має не абсолютна величина витрат, а різниця між нею і величиною витрат, необхідних для видалення відходів шляхом їхнього спалювання або утилізації, звичайного магістрального транспортування, складування або поховання. Виконуючи оцінку ефективності реальних інвестицій, необхідно розглянути грошові потоки, надходження готівки у дійсній вартості, внутрішню норму доходності, період окупності, ризики, ліквідність, еластичність.
Природно, що підприємства із санітарного очищення повинні бути повноправними суб'єктами ринку. Але, одні тільки ринкові фактори, ринкова конкуренція не в змозі забезпечити вирішення всіх проблем економіки вторинних ресурсів. Потрібна виважена державна політика обороту відходів. Державне регулювання включає такі важелі: законодавчі ініціативи, субсидії, податкові знижки, податки на викид відходів, фінансування інноваційних та інвестиційних проектів, а також створення спеціалізованих підприємств і фірм, інформаційних систем, розробку паспортів і стандартів на відходи, наявність ринку запасів вторинних матеріалів з метою стабілізації ринкових цін і доходів підприємств з переробки відходів і т.п. Залежно від економічної і екологічної політики в області вторинних ресурсів альтернативою рециркуляції матеріалів повинні стати енергозберігаючі технології, ресурсозбереження, скорочення питомих витрат сировинних матеріалів у кінцевому продукті, зниження залежності від імпортних енергоносіїв, скорочення витрат на знищення відходів, зменшення забруднення навколишнього середовища, прискорення економічного розвитку.
Настав час створення і розвитку нової галузі міського господарства з комплексної переробки міських відходів і виробництва з них важливих видів вторинної сировини. Це дозволить поліпшити організацію збору і сортування відходів, розробити ефективні способи їхнього розділення, змінити технічні умови на товари, вироблені із вторинних ресурсів; збільшити потужності підприємств, зайнятих регенерацією матеріалів, усунути загрозу нестачі енергоресурсів і сировини.
Не менш важливим є вирішення соціально-економічних проблем, пов'язаних із зайнятістю населення, збільшенням доходів громадян, зниженням безробіття, забезпеченням місцевою сировиною, міжнародним економічним і науково-технічним співробітництвом.
Сучасні наукові дослідження спрямовані на удосконалення технології прибирання міських територій, створення нових методів збору, видалення, утилізації і регенерації відходів. Основні методи обробки твердих побутових відходів вирішують проблему раціонального використання природних ресурсів, знешкодження шкідливих і використання корисних інгредієнтів, досягнення економічної ефективності виробництва.
Контрольоване поховання відходів
Підземне поховання є заключним, найбільш дешевим і розповсюдженим етапом процесу видалення відходів. Воно містить у собі укладання і пресування відходів у тонкі шари і щоденне покриття поверхні цих шарів ґрунтом чи іншим придатним інертним матеріалом. За умови ретельного вибору ділянок набагато меншими будуть і неприємності, зв'язані із зовнішнім виглядом ділянок, у порівнянні з довгостроковим і постійним погіршенням стану навколишнього середовища. Підземне поховання відходів, що не підлягають утилізації, означає, що матеріали які потенційно можуть бути відновлені, виявляються безповоротно втраченими. З іншого боку, після підземного поховання відходів, покинуті землі можуть бути знову використані. Вигоди від освоєння покинутих земель у цілому можуть бути значними за умови, що освоювані землі дійсно є покинутими, а їхнє освоєння не порушує екологічної рівноваги.
Ринкова вартість підземного поховання відходів складається з первісних витрат на придбання землі, витрат на спорудження і устаткування та експлуатаційні витрати, податки і відрахування. Величина постійних і змінних витрат залежить від місцевих умов.
Середні витрати на підземне поховання відходів, включаючи витрати на транспортування, різко зростають у реальному вираженні при підвищенні технічних вимог до підземного поховання відходів і в міру того, як ділянки, наближені до населених пунктів, стають все більш дефіцитними. Скоротити витрати на транспортування і збільшити тривалість використання ділянок можна, застосувавши магістральне транспортування відходів. Подрібнювання відходів або їх упакування дає змогу збільшити тривалість використання ділянок. Упровадження кожного із зазначених способів переробки відходів дозволяє здобути матеріали, придатні для наступного їх використання і перепродажу.
Магістральне транспортування
Перехід на застосування магістральних транспортних засобів дає економію в результаті зменшення числа використовуваних сміттєвозів і скорочення їхнього пробігу. Сміттєвози можна направляти на перевалочну станцію, де відходи перевантажуються на більш швидкісні магістральні транспортні засоби. При цьому відбувається деяке ущільнення відходів і повне завантаження транспортних засобів, що за певних умов виявляється дешевше, ніж доставка відходів на ділянку поховання безпосередньо на сміттєвозах.
Способи скорочення обсягу відходів, спрямовані на зниження витрат.
Подрібнювання є попереднім етапом таких способів видалення відходів, як компостування, піроліз і спалювання. Його можна застосовувати при підземному похованні відходів. При цьому полегшується керування ділянкою, вони менш привабливі для гризунів і комах.
Подрібнювання дає і потенційний виграш у витратах. Внаслідок скорочення обсягу відходів зростає тривалість використання ділянки; оскільки їхнє укладання більш рівномірне, звичайне використання землі може розпочатися раніше. Це має важливе значення у випадку, якщо ділянка, яку заміняють, уже заповнена, дорога, вилучена або вартість освоєння земель висока. Товщина покриваючого матеріалу менша ніж при підземному похованні неперероблених відходів, що також має значення, якщо покриваючий матеріал доводиться транспортувати здалеку. Крім того, подрібнені відходи легше піддаються ущільненню, що іноді дозволяє знизити транспортні витрати. Найбільш важливою перевагою подрібнювання з огляду скорочення витрат з переробки відходів, є можливість вилучити чорні метали для їхнього наступного перепродажу. Однак, подібних результатів при експлуатації підприємства з підземного поховання відходів можна досягти за умови ретельної роботи. Тому, подрібнювання відходів слід застосовувати лише в тому випадку, коли воно є найбільш дешевим способом дотримання необхідних стандартів.
Упакування у стоси. При такому способі ущільнення неперероблені відходи спресовують на гідравлічному пресі в стоси вагою приблизно 1 т.
Спа лювання без регенерації енергії. При спалюванні відходів їхня вага скорочується на 90%, причому одночасно можна вилучити придатні для перепродажу матеріали. Після спалювання залишаються тверді залишки, що потребують підземного поховання, однак зв'язані з цим витрати, безумовно, будуть невеликі. Деякі найбільш очевидні проблеми, зв'язані з роботою підприємств з підземного поховання відходів, можуть в основному бути виключені, але такий виграш зводиться на нівець через викид газів і твердих часток в атмосферу, які цілком усунути практично неможливо. Високі й первісні капіталовкладення на спорудження.
Процеси, що забезпечують вироблення енергії
Спалювання з регенерацією енергії. Через низький коефіцієнт корисної дії процесу перетворення твердих відходів в енергію його застосування доцільно на великих підприємствах, які працюють цілодобово без вихідних і мають гарантований ринок збуту для виробленої ними енергії. У всякому разі, це більш дорогий спосіб реалізації відходів, ніж використання вилучених ділянок для їхнього підземного поховання.
Використання відходів як палива. При наявності ділянки для підземного поховання відходів їхнє спалювання навіть при виробленні енергії нерентабельне. Проте, ведуться дослідження з використання пальної фракції відходів як додаткового палива для котлів. Життєздатність технологічного процесу визначають такі фактори, як величина витрат на паливо, теплотворна здатність відходів, що коливається залежно від району і часу року, кількість відходів, що може бути поглинена, а також необхідні капітальні і експлуатаційні витрати, зв'язані з роботою підприємства.
Піроліз, застосовуваний для видалення твердих побутових відходів, полягає в тому, що подрібнені відходи нагрівають приблизно до 800 °С в відсутність повітря або в безкисневому середовищі. Інтенсивне нагрівання без згоряння викликає фізичне і хімічне розкладання органічних речовин.
Продуктами піролізу твердих відходів є газ, масла і твердий залишок. Газ, що виділяється в ході цього процесу, має високу теплотворну здатність і може бути використаний для підтримки піролізу, а його залишки, якщо це доцільно, можна накопичувати для наступного застосування в яких-небудь інших цілях. Використання відходів, як додаткового палива засновано на застосуванні широко відомої і порівняно простої технології і є більш конкурентноздатним ніж піроліз.
Кислотний гідроліз целюлози являє собою процес виробництва етилового спирту з побутових відходів. При цьому відходи подрібнюють у порошок, відокремлюють за допомогою магнітних пристроїв консервні банки та інші предмети з чорних металів, потім за допомогою спеціального розриваючого пристрою або шляхом сухої сепарації із застосуванням повітряного сепаратора з розділовими екранами або «зигзагового» сепаратора виділяють більш легку, головним чином целюлозну, фракцію. Пластмаса і дрібні частки також виділяються, після чого більш легка целюлозна фракція надходить у реактор безупинної дії для гідролізу.
Метод кислотного гідролізу поки існує на стадії розробки, тому зробити які-небудь остаточні висновки щодо його достоїнств у порівнянні зі спалюванням відходів важко.
Біологічна і хімічна переробка. Були проведені дослідження процесів біологічного перетворення органічних відходів у корисні продукти. До таких відходів входять побутові відходи, відходи сільськогосподарського виробництва, лісової, харчової та інших галузей промисловості, а також осади стічних вод. Продуктами цих процесів є одноклітинний білок, метан і спирт. Відходи проходять попередню обробку: сепарацію, класифікацію, відстоювання, ущільнення фільтрування, крім того, відбувається генерація потребуючих видалення відходів які не підлягають утилізації і осадів стічних вод. Ці процеси мають безліч різновидів, але переважно застосовуються для безпосереднього згодовування тваринам, в мікробіологічних процесах шумування і анаеробній ферментації.
Регенерація матеріалів на стадії збору. Основними факторами, що визначають фінансову життєздатність таких методів збору відходів, є тип технології збору, система оплати праці, масштаб виробництва, мінімальне споживання енергії і матеріалів, ціна виробленої сировини. Остання коливається в широких межах, що є серйозним негативним моментом з погляду як місцевих органів влади, так і громадських організацій. Більш рентабельними методами збору відходів у цілому є технології, що передбачають збирання великої кількості макулатури.
Регенерація матеріалів на стадії видалення. Регенерація більше одного-двох видів сировини на стадії збору відходів є важко здійсненною. Запропонований ряд способів сортування відходів, що раніше піддавалися подрібнюванню; до них відносяться фільтрація, сепарація по щільності, здобування брухту чорних металів за допомогою магнітних пристроїв і поділ відходів за зовнішнім виглядом. Велика частина цих процесів в технічному відношенні виявилася невдалою для переробки твердих відходів; винятком з погляду рентабельності є вилучення брухту чорних металів за допомогою магнітних пристроїв.
Краще розроблена технологія повної рециркуляції, що забезпечує регенерацію матеріалів з неперероблених відходів, або з матеріалів, що залишаються після їхньої теплової обробки. Це подрібнювання, просівання, розмелювання і магнітна сепарація з одержанням концентратів брухту чорних металів, змішаного брухту кольорових металів, скляних фракцій і дрібної карбонатної золи, регенерація целюлози, золи.
Процеси регенерації матеріалів не можуть конкурувати з підземним похованням відходів на вилучених ділянках; спалювання ж відходів взагалі не може порівнюватися з регенерацією матеріалів з відходів. Італійська фірма «Сорейн Чеккіні» проводить великі промислові дослідження з вилучення цінних компонентів з побутових відходів. У районі Рима працюють два заводи фірми, на яких переробляється близько 75 % усіх побутових відходів цього міста. З відходів вилучаються: чорні метали, що збуваються металургійному заводу, поліетиленова плівка та інші полімерні вироби, з яких на заводі цієї ж фірми виробляють мішки для збору побутових відходів Рима. Виробляється також паперова маса, що продається паперовій фабриці для виробництва картону і т. ін. Працює дослідна установка з вилучення скла із сортуванням його за кольором, на спалювання надходить 45 % відходів з виробленням тепла.
Спалювання побутових відходів на сміттєспалювальному заводі дозволяє знешкодити їх з максимальним зменшенням обсягу (до 90% від вихідного) і відповідає найвищим вимогам санітарії. Цей метод дозволяє заощадити десятки гектарів землі, забезпечити високий ступінь механізації та автоматизації, безвідходність виробництва, можливість повного використання продуктів спалювання. Основне сміттєспалювальне обладнання - топкові пристрої з установками для дуття і парові котли. Тепло, що виділяється в результаті спалювання сміття, утилізується в парогенераторах і у вигляді пари використовується для власних потреб заводу і для потреб прилеглих підприємств.
У результаті спалювання твердих побутових відходів, з використанням їх як енергетичної сировини, можна заощадити природний газ для одержання необхідної кількості теплової енергії.
Шлак, що утворюється після спалювання відходів, і суха зола, уловлена в електричних фільтрах, використовуються в будівельному виробництві. Відібраний зі шлаку чорний метал у вигляді спресованих пакетів надходить на переплавку.
Високий ступінь механізації і автоматизації усуває безпосередній контакт обслуговуючого персоналу з побутовим сміттям. Газоочисні установки забезпечують високий ступінь очищення димових газів і усувають запахи далеко за межами території заводу.
Заводи з переробки сміття.
Побутові відходи системою контейнерів направляються в обертові біотермічні барабани, де знаходяться протягом 2-3 діб. За цей час завдяки оптимальним для життєдіяльності термофільних мікроорганізмів умовам (вологість, тепло, аерація) починається активний біотермічний процес. Температура матеріалу піднімається до 50—55 °С і тримається на такому рівні кілька годин, що приводить до загибелі яєць гельмінтів, личинок мух і деякої патогенної мікрофлори, яка не утворює спор.
Всього за годину переробки однієї порції ТПВ барабан робить не менше 1700—2000 обертів. З барабанів матеріал перевантажується на транспортер і проходить під стрічковим магнітним сепаратором СМС-120, який витягає чорний металобрухт.
Матеріал, що вийшов з біобарабана, містить деяку кількість не подрібнених і непрокомпостованих органічних (шкіру, гуму, синтетику, шматки деревини) і мінеральних (каміння, кістки, скло, порцеляна) баластових фракцій. Ці фракції погіршують зовнішній товарний вигляд компосту, а скло (особливо крупніше 10 мм) становить небезпеку при внесенні добрива (під час посадки і догляду за рослинами). Для виділення великих баластових фракцій матеріал з барабана направляється на циліндричний грохот з отворами діаметром 45—50 мм і частотою обертання 15 про/хв. Матеріал розділяється на компост (60— 70 % ваги вихідних твердих побутових відходів) і великі фракції, що не підлягають компостуванню (20-30 % ваги вихідних твердих побутових відходів). Компост направляється в дробарку або шахтний млин, а великі фракції вивозять на звалище.
Подрібнений компост по спеціальній естакаді направляється на майданчик компостування, де з нього формуються штабелі. Процес аеробного компостування на заводі повністю не закінчується, тому в ряді випадків за агротехнічними і санітарними нормами доцільно піддавати компост «дозріванню» у штабелях, що виконується на складі готової продукції. У штабелях температура компосту знову піднімається до 60—700С і в літній період тримається на такому рівні до 2—3 місяців, вологість знижується до 30%.
Дата добавления: 2015-07-20; просмотров: 65 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Хот-спот. | | | Сміттєпереробний завод у мікрорайонах міста |