Форми і принципи соціального партнерства

Соціальне партнерство між сторонами соціально-трудових відносин, їх суб'єктами та органами здійснюється водночас на різних рівнях і у різних формах. Основні форми соціального партнерства такі:

- спільні консультації представників сторін на всіх рівнях;

- колективні переговори на всіх рівнях;

- укладання договорів та угод на всіх рівнях;

- погодження на національному й регіональному рівнях політики доходів і соціально-економічної політики в цілому, включаючи основні критерії і показники соціальної справедливості, заходи щодо захисту місцевого ринку праці та виробника і т. ін.;

- спільне розв'язання колективних трудових спорів (конфліктів), запобігання їм на всіх рівнях;

- організація примирних та арбітражних процеду р на всіх рівнях;

- участь найманих працівників в управлінні виробництвом;

- участь представників сторін у роботі органів соціального партнерства на всіх рівнях;

- спільне управління представниками сторін фондами соціального страхування;

- у часть найманих працівників у доходах підприємства на умовах, визначених колективним договором;

- розгляд претензій та розбіжносте й, що виникають між сторонами соціального партнерства відповідного рівня і їх вирішення шляхом компромісів, співробітництва, узгодження позицій;

- обмін необхідною інформацією;

- контроль за виконанням спільних домовленостей на всіх рівнях та ін.

Соціальне партнерство як форма узгодження інтересів сторін може бути ефективним лише в тому випадку, якщо воно базується на взаємоузгоджених принципах. Міжнародною організацією праці вироблені принципи, які можуть і мають скласти основу концепції соціально-трудового партнерства на будь-якому рівні. Це такі принципи:

1. Загальний і міцний мир може бути встановлений лише на основі соціальної справедливості.

2. Ненадання в якій-небудь країні працівникам нормальних умов праці є перешкодою для інших країн, які бажають покращити становище трудящих.

3. Свобода слова і свобода об'єднання є необхідними умовами постійного прогресу.

4. Злиденність у будь-якому місці є загрозою для загального добробуту.

5. Всі люди, незалежно від раси, віри і статі, мають право на матеріальний добробут і духовний розвиток в умовах свободи і гідності, сталості в економіці і рівних можливостей.

6. Повна зайнятість і зростання життєвого рівня.

Основними принципами соціального партнерства в Україні мають бути:

- законність;

- повноважність та рівноправність сторін та їх представників;

- сприяння держави розвиткові соціально-трудового партнерства на демократичних засадах;

- свобода вибору та обговорення питань, які входять у сферу соціально-трудового партнерства;

- добровільність і реальність зобов'язань, які беруть на себе сторони;

- обов'язковість виконання досягнутих домовленостей;

- відповідальність за виконання прийнятих зобов'язань;

- контроль за виконанням досягнутих домовленостей.

Соціальне партнерство при веденні колективних переговорів має здійснюватися на таких принципах:

- трипартизм, тобто представництво уряду (виконавчих органів місцевої влади), найманих працівників і роботодавців;

- рівність сторін на переговорах і недопустимість обмеження законних прав працівників і роботодавців;

- знання і поважання прав і обов'язків один одного, недопущення конфронтації;

- повага, відкритість і довіра у стосунках;

- відкритість і доступність рівноправних переговорів;

- вміння вислухати партнера;

- дотримання культури спілкування, полеміки, дискусії, критики;

- обов'язковість і надійність, націленість на досягнення домовленості.

Ефективне функціонування системи соціального партнерства забезпечується рівноправністю і рівноцінністю сторін. Нерівноправність веде до переважання інтересів сильнішої сторони, її диктату й ігнорування інтересів слабшого партнера. Результатом цього буде не соціальна злагода, а конфронтація сторін. Баланс інтересів можуть забезпечити лише рівноправні сторони. Велике значення має також і рівноцінність сторін. Якщо рівноправність забезпечується нормативними актами, то рівноцінність багато в чому залежить від загальної економічної ситуації, а також від особистих якостей учасників переговорів: рівня культури, знань, умінь, толерантності. Партнери на переговорах і в ході консультацій повинні бути однаковою мірою компетентними. Тому важливим завданням є формування професійно-компетентних органів і всіх інших інститутів соціально-трудового партнерства.

Укладання колективних договорів і угод в ході соціального партнерства має здійснюватися на таких принципах:

- дотримання норм законодавства;

- повноважність представників сторін;

- рівноправність сторін;

- свобода вибору та обговорення питань, які складають зміст колективних договорів і угод;

-· добровільність і реальність зобов'язань, які беруть на себе сторони;

- відповідальність за виконання взаємних зобов'язань;

- умови кожного наступного рівня колективних угод (договорів) не можуть бути гіршими порівняно з умовами більш високого рівня, і, як правило, мають відрізнятися від умов вищих рівнів більшою вигідністю для працівників.

При взаємних консультаціях та контролі потрібно дотримуватися таких принципів:

- регулярність проведення консультацій в ході співробітництва;

- систематичність контролю і неминучість відповідальності;

- відповідальність за ненадання інформації;

- гласність в ході здійснення контролю за дотриманням договорів і угод.

При вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів) партнери повинні дотримуватися таких принципів:

- пріоритетність примирних методів і процедур, що застосовуються примирними комісіями і трудовим арбітражем;

- застосування страйку лише як надзвичайного заходу вирішення колективних трудових спорів (конфліктів);

- прагнення сторін до найшвидшого врегулювання колективних трудових спорів і підписання угоди.

Дата добавления: 2015-07-20