Характеристика методів вибуття запасів

Метод вибуття запасів	Характеристика методу та сфера його застосування
Ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів	Запаси, які випускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю
Середньозваженої собівартості	Оцінка проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів. Сп + С н Сс = ─────, Кп + Кн

	Де: Сс — середньозважена собівартість; Сп і Кп — собівартість та кількість запасів на початок періоду; Сн і Кн — собівартість та кількість запасів, що надійшли впродовж періоду. Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватися за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції. Чистий прибуток, який розраховують із застосуванням цього методу, набуває середнього значення (найбільш рівної величини прибутку) порівняно з результатами застосування методу ФІФО. В умовах зростання цін собівартість запасів на кінець звітного періоду є нижчою за ринкову вартість. Метод середньозваженої собівартості забезпечує найбільш рівну величину прибутку, зазнає меншого впливу коливання купівельних цін, проте його застосування потребує здійснення складніших розрахунків
Собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО)	Запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж, інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.
	У результаті застосування даного методу вартість кінцевих запасів наближена до їх поточної ринкової вартості, а собівартість реалізованої продукції знижується, що призводить до максимального значення чистого прибутку. Якщо ціни зростають у звітному періоді, виникає найнижча собівартість реалізованої продукції внаслідок низьких цін на раніше придбану продукцію і в результаті розраховується найвищий чистий прибуток
Нормативних затрат	Оцінка полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичні норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися. Загальне відхилення на продукцію, що надійшла з виробництва за місяць, розраховується за формулою: 3В = Фк х Фц - Нк х Нц, де: 3В — загальне відхилення на продукцію, що надійшла з виробництва за місяць; Фк — фактична кількість виробленої продукції; Фц — ціна одиниці продукції;
	Нк — визнана нормативна (стандартна) кількість для фактичного результату; Нц — нормативна (стандартна) ціна одиниці продукції або 3В = ФС - НС, де: ФС — фактична собівартість; НС — нормативна собівартість
Ціни продажу	Оцінка заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати підприємства, які мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. СРТ = ПВРТ - ТНРТ, де: СРТ — собівартість реалізованих товарів; ПВРТ — продажна (роздрібна) вартість реалізованих товарів; ТНРТ — сума торговельної націнки на реалізовані товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торговельної націнки.
	ТНРТ = ПВРТ х СВНТ, де: ТНРТ —торговельна націнка на реалізовані товари; ПВРТ — продажна (роздрібна) вартість реалізованих товарів; СВНТ — середній відсоток торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок місяця й торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів. Залишок націнки на початок Націнка за місяць місяця + Н = ────────────────────────────── Залишок запасів на + Продажна вартість початок місяця товарів за місяць

Сума ТЗВ на початок місяці + Сума ТЗВ за місяць

Середній відсоток = ──────────────────────────────

ТЗВ Залишок запасів на Вартість придбаних

початок місяця за + запасів у поточному місяці

обліковими цінами за обліковими цінами

Таблиця 7.4

Дата добавления: 2015-07-20