Вересня. Антисемітський погром в селі Заблатов (?) під Лембергом після чуток

Антисемітський погром в селі Заблатов (?) під Лембергом після чуток, що жінка була пограбована і вбита в будинку, що належав євреям. Трьох євреїв було серйозно понівечено, інші були поранені. Шиби в багатьох єврейських будинках були вибиті.

Вересня

Хтось вкрав плани мобілізації австрійської армії з кавалерійського штабу в Лемберзі. Злодій пробрався в будівлю через дах.

Жовтня

Стаття про Теодора Лешетицького, відомого піаніста з родини Потоцьких, що народився під Лембергом. Ось як Лешетицький згадував свій дебют у 1839 році, коли йому виповнилося 9: "Мій батько взяв мене у Лемберг, де я повинен був грати під диригуванням Франца Ксав'єра Моцарта - сина великого маестро, тодішнього музичного директора в Лемберзі. Театр був жахливим, схожим на стодолу. Будівля була наповнена щурами і під час виступу я бачив десятки цих гризунів в залі. Але концерт мав величезний успіх. Я був особливо вражений виступом Богуміла Давісона (видатний польський актор єврейського походження, що тільки-но розпочав свою кар'єру в театрі Лемберга). Після виступу, приятель мого батька дав мені маленький пістолет і наступного ранку я відправився в театр полювати на щурів".

Й

1904-го розпочалася російсько-японська війна. Здавалося б, подія від нас дуже далека, але Європа уважно стежила за війною. І мала рацію. Прийнята у японській армії солдатська дієта не зашкодила їм гідно воювати, - Росія терпіла поразку за поразкою.

А ми у Львові продовжували будувати Ельжбєту та готувалися до відкриття пам'ятника А. Міцкевичу, яке відбулося восени. Кількість прискіпливої уваги газетярів до цієї події в "дзеях нашего мяста" мимоволі викликала у мене іронію, хоча твір монументального мистецтва ми одержали гордий.

Зрештою, простежується закономірність - якщо громада демонструє непідробну зацікавленість у проектуванні та створенні монумента - він виходить непоганим, як ми могли переконатися самі на прикладі пам'ятника Т. Шевченкові. А якщо все всім, перепрошую, по цимбалах, то одержуємо чергового Бандеру, над яким я сильно сміявся тиждень тому, коли побачив свіжоприліплений до пілонів золотий тризуб.

Заможні львів'яни та львів'янки мастили себе таємничою горілкою, гарна реклама якої переходила від газети до газети. Патріотично налаштовані польки замість капелюшків натягували на голівки конфедератки, з чого сміялися батяри та звичайні городяни, а нечемні афро-американські шваби знущалися у потягах із ксьондзів.

Знову читав газету "Kurjer Lwowski". Вже кілька тижнів обираю саме її, бо інші львівські газети настільки великі, що я не в стані їх навіть переглянути - не встигаю.

1 січня

Біля порогу історії

Ще до того, як старий рік, той, що опівночі став перед судом вічності, на межі океану завмерлих справ і вчинків людських, перед тим, як цей рік тисяча дев'ятсот третій зникне в історії, мусимо видати йому оцінку і в нинішню хвилину.

Цілий світ вітав його з такою самою надією, як і кожний новий рік, який починається в череді часів. Людство сподівалося по ньому, якщо не докорінних змін до кращого, то, принаймні, певного, хоч би і незначного наближення до ідеалів правди і справедливості.

І ми чекали. Від кожного нового року, нового десятиріччя, нової сотні років цього наближення до ідеалів. І навіть начебто наближалися. Але ну дуже вже повільно.

А зараз я вже і не чекаю. Набридло.

11 січня

Залізничні порядки в Галичині

Одержуємо скарги на то, що на галицьких залізницях вагони недостатньо опалюються. Один з відомих львівських лікарів, який в неділю виїхав у Броди до хворого, скаржився, що у вагоні змерз. Отже, варто обігрівати вагони належним чином, а водночас і розміщати у вагонах термометри, щоб громадськість могла самостійно контролювати, чи персонал виконує свої обов'язки належним чином.

Розчулився. Ну, не заплакав, але був зворушений. І лікаря шкода, і уявив собі, як пор'ядний старший пан приглядається до того термометра і робить батьківське зауваження персоналу. А той відразу за шуфлю - і мерщій вугілля докидати.

Бо пор'ядок мусить бути!

Лютого

Росія і Японія

В розмові з редактором "Вінер Алльгемайне Цайтунг" неназваний австрійський дипломат дуже песимістично висловився щодо стану справ у Східній Азії. На його думку вибух війни навряд чи вдасться стримати. Головна вина лежить на Англії, яка у власних інтересах підштовхує Японію до війни, щоби тоді, коли Росія буде зайнята війною, реалізувати свої далекосяжні плани щодо Тибету, Конго і Перської Затоки.

Ці англійці, вони є страшно підступні. Я давно знав. Бачте, вони вже тоді щось у цій затоці планували.

Лютого

Оголошення російсько-японської війни!

Вчора пополудню, а також сьогодні вночі надійшли з Петербургу і Токіо телеграми, які вказують на те, що - хоча нема ще повідомлень про перші неприятельські постріли - з формальної точки зору війна вже почалася, оскільки посли Японії та Росії за наказом своїх урядів вже залишили Петербург та, відповідно, Токіо.

Лютого

Цісар прийняв присягу від новопризначених таємних радників

Прізвищ радників не названо. Бо ж таємні!

Лютого

Торгівля живим товаром

Перемишль. Майже чотири тижні тривав процес віденського суду над торговкою живим товаром. Під час попереднього слідства та судового розгляду справ стало явним, що гендлярка вишукувала свій товар в Галичині, а відправляла до Туреччини або Аргентини....

Далі була велика стаття. Нічого не змінилося за сто років. Як було тоді, так є і зараз. Технологія та сама.

Дата добавления: 2015-07-20