Читайте также:
|
|
Діаметр вихідного кінця валу:
мм.
Приймаємо dв2=32 мм.
Діаметр вала під підшипники приймаємо dп2=40 мм; dк2=45 мм.
4. КОНСТРУКТИВНІ РОЗМІРИ ШЕСТЕРНІ ТА КОЛЕСА.
4.1. Шестерня:
d1=36мм; da1=39 мм; df1=32,25 мм; b1=64 мм; a=15m=15 1,5=22,5 м,
приймаємо а=22мм.
4.2. Колесо:
Колесо виконуємо кованим. Його розміри:
d2=144мм; da2=147 мм; df2=140,25 мм; b2=60мм;
Діаметр маточини:
dм=1,6· dк2=1,6·45=72 мм.
Довжина маточини:
lм= b2+a=60+22=82мм.
Товщина вінця:
мм.
Приймаємо =6 мм.
Товщина диска:
мм.
Приймаємо с=18 мм.
Внутрішній діаметр вінця:
мм.
Приймаємо =130 мм.
Діаметр кола центрів отворів:
мм.
Приймаємо = 100 мм.
Діаметр отворів у диску:
мм.
Приймаємо =50 мм.
Розмір фасок:
мм.
Приймаємо =1,0 мм.
Глибина канавки:
мм.
РРис.5. Колесо ведене.
5 КОНСТРУКТИВНІ РОЗМІРИ КОРПУСА ТА КРИШКИ РЕДУКТОРА.
5.1. Кришку і корпус виготовляємо литвом з чавуну. Товщина стінок корпуса і кришки редуктора:
+1.
Приймаємо σ1= σ2=8 мм.
5.2. Товщина нижнього пояса редуктора:
Р2=2,35·σ=2,35·8=18,8 мм.
Приймаємо Р2=20 мм.
5.3. Товщина верхнього пояса редуктора:
в=1,5·σ=1,5·8=12 мм.
54. Товщина ребер корпуса і кришки редуктора:
мм.
Приймаємо m=8 мм.
5.5. Діаметри болтів:
Фундаментних:
мм.
Приймаємо =16 мм (М16).
Болтів, що з’єднують кришку з корпусом редуктора біля підшипників:
мм.
Приймаємо =12 мм (М12).
Болтів, які з’єднують кришку з корпусом редуктора:
мм.
Приймаємо =10 мм (М10).
Болтів,що кріплять кришки підшипників:
мм.
Приймаємо d4=6 мм (М6).
Болтів, які кріплять кришку оглядового отвору, приймаємо =6 мм (М6).
56. Ширина фланців:
Нижнього пояса редуктора К1=39 мм при =16 мм.
Верхнього пояса редуктора і кришки редуктора К2=33мм при =12 мм.
5.7. Розмір штифта:
Діаметр мм.
Довжина мм.
Приймаємо =30 мм згідно з ГОСТ 3129-70.
5.8. Діаметр різьби масло зливної пробки:
мм.
Приймаємо пробку з різьбою М16×1,5.
6. ПЕРШИЙ ЕТАП ЕСКІЗНОГО КОМПАНУВАННЯ.
6.1. Креслимо спрощено шестерню і зубчасте колесо у вигляді прямокутників по розрахункових величинах.
62. Окреслюємо внутрішні стінки, приймаємо зазор між торцем шестерні чи маточиною колеса і внутрішньою стінкою корпуса, приймаємо зазор між корпусом та зубцями коліс зачеплення:
мм, А=δ=8 мм.
6.3. Призначаємо підшипники. Приймаємо роликові радіальні з циліндричними роликами середньої серії для швидкохідного валу і легкої серії для тихохідного валу по діаметрам валів. Їх дані заносимо до таблиці 1.
Таблиця 1
Умовне позначення підшипників | Розміри в мм | Вантажопідйомність, кН | |||
d | D | B | Cr | C0 | |
30 | 72 | 19 | 51,2 | 26,0 | |
40 | 80 | 18 | 53,9 | 29,5 |
Визначаємо глибину гнізда під підшипники:
мм.
Приймаємо =45 мм.
6.4. Визначаємо відстані:
довжина вихідного кінця веденого валу:
мм.
Приймаємо =52 мм.
Довжина вихідного кінця ведучого валу:
=60 мм.
64.1.Приймаємо мащення підшипників.
При коловій швидкості V= 2,07 м/с, приймаємо пластичний змащувальний матеріал – солідол.
Для запобігання витікання мастила в середину корпуса і вимивання пластичного матеріалу рідким мастилом із зони зачеплення зубчастих коліс, встановлюємо маслозатримуючі кільця шириною y=10мм.
6.5. Заміром креслення визначаємо:
а) Відстань між точками прикладання сил в зачепленні і точкою прикладення реакції опори:
- ведучий вал а1= 71,5 мм;
- ведений вал а2=71 мм.
б) відстань між точками прикладання реакції в підшипниках і консольною силою:
- ведучий вал l1=108,5 мм;
- ведений вал l2=75 мм.
7. ПІДБІР ПІДШИПНИКІВ КОЧЕННЯ.
Дата добавления: 2015-07-26; просмотров: 128 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Ведучий вал. | | | Ведучий вал. |