Управління в органах прокуратури України.

Організація роботи в органах прокуратури, регулювання процесу організаторської діяльності пов’язані з відповідним управлінням, оскільки мова повинна йти про узгоджене здійснення функцій і виконання завдань, покладених на єдину прокурорську систему. Без взаємодії всіх її елементів система існувати не може.

Останнім часом проблеми управління в органах прокуратури України привернули увагу науковців. Це питання досліджене на фундаментальному монографічному рівні. Але в українській навчальній літературі тема управління в органах прокуратури по суті не представляла, хоча потреба в цьому назріла як з пізнавальної, так і з практичної сторін.

До функції управління відносяться: аналітична робота; прогнозування; планування роботи, взаємодію органів і структура прокуратури; керівництво, контроль виконання. Зазначені напрями схожі з типовими елементами змісту системи організації роботи, які ми вже розглядали.

Основними видами методів управління в прокуратурі є методи переконання (заохочення, дозволи, рекомендації, довіра тощо), примусу (обов’язкові вказівки, директиви, заборони, стягнення тощо). Різновидом методу примусу є адміністративно-командний метод в управлінні, котрий був характерним при панівній ролі КПРС у суспільстві. Для даного методу характерними є такі засоби, як обов’язкові накази, заборони, вказівки, директиви, прямий вплив суб’єкта управління на волю виконання шляхом видання конкретних команд, обмеження варіантів вирішення службових питань, творчої ініціативи підлеглих тощо.

Політичним методом управління є заборона працівникам прокуратури належати до будь-яких політичних партій чи рухів. Здійснення функції управління передбачає і певні форми, тобто зовнішнє вираження, оформлення цієї діяльності та її результатів. Правовими формами управлінської діяльності в органах прокуратури можуть бути різні акти — накази, розпорядження, вказівки, завдання, та документи — плани, регламенти, пропозиції, рапорти, службові записки, протоколи засідань колегіальних органів, акти комісій, графіки тощо.

Ці форми матеріалізують управлінську діяльність і набувають значення актів управління, що мають відповідати певним умовам: прийняті компетентною особою, бути своєчасними, об’єктивними, законними, обґрунтованими, належно оформленими тощо. Суто управлінські форми, акти мають значення управлінських рішень на рівні підзаконних нормативних актів (інструкції, галузеві накази тощо) або індивідуальних актів застосування норм права (доручення конкретній особі, наказ про накладення стягнення тощо). Усі рішення прокурора повинні реалізуватися належним чином. Наприкінець доцільно зазначити, що служба і управління в Національна академії прокуратури України дещо специфічні, оскільки Національна академія є державним вищим навчальним і науково-дослідним закладом зі своїм юридичним статусом і управлінською діяльністю під керівництвом ректора Академії. Ректора призначає і звільняє з посади Генеральний прокурор України, який також затверджує статут Академії. Важливе місце в організації діяльності і управління в Академії прокуратури посідає її вчена рада та ректорат.

Дата добавления: 2015-07-26