|
Читайте также: |
Німецька кредитна система. Реферат
Рада Deutsche Bundesbank
Рада є вищим органом Бундесбанку і складається з президента, віце-президент та інші члени Ради разом.
Рада Deutsche Bundesbank
Карл-Людвіг Тіле Завдання Бундесбанку
Загальний огляд. Німецький Федеральний банк (Дойче Бундесбанк). Другий рівень кредитної системи
Загальний огляд
Кредитна система Німеччини відображує модель порівняно жорсткої грошово-кредитної політики, не дивлячись на широкі політичні права регіонів, які входять у федерацію. Особливості пов'язані також з тим, що всі основні функції фінансового посередництва сконцентровані в універсальних банках (комерційних банках та ощадних касах), які не спеціалізуються на окремих операціях, як це роблять кредитні установи США та Японії (Додаток 6).
Зараз у Німеччині створена високорозвинута банківська система. Вона представлена близько 300 банків, 700 ощадних кас та жироцентралів, 2,5 тис. кооперативних банків ("Фольксбанк", " Райфейзенбанк") та інші. Контроль за їх діяльністю здійснюється Федеральним управлінням контролю (підпорядковане Міністерству фінансів).
Банківська система Німеччини одна з найбільш розвинутих на європейському континенті. За насиченістю банковськими установами (чисельність мешканців на 1 банківську установу) країна поступається лише Швейцарії (1633 проти 1631) та значно перевищує інші країни Європи. Такі результати вража ють, особливо коли взяти до уваги, що після другої світової війни Німеччині довелося по суті створювати нову кредитну систему. Військові адміністрації США, Великобританії та Франції перешкоджали створенню єдиної банківської системи. Так, філям провідних банків дозволялося проводити операції лише в межах своїх окупаційних зон. Тільки після втручання федерального уряду в 1950 році були створені юридичні та організаційні передумови для функціонування трьох провідних банків країни – Дойче банк, Дрезднер банк и Коммерцбанк.
Репутація Німеччини як провідного банківського центру світу перш за все пов’язана із досконалістю банківського законодавства. Закони, які регулюють банківську діяльність поділяються на дві групи: загальні, тобто обов’язкові для кредитних установ на території всієї країни, та особливі, тобто обмежені територією окремих федеральних земель.
До першої групи належать:" Закон про кредитну справу" (остання редакція 1993 р.), " Закон про Німецький Федеральний банк" (в редакції 1992 р.) та деякі інші. До другої групи входять закони, що видаються урядами федеральних земель (ландтагами) та регулюють діяльність кредитних установ регіонального рівня, наприклад Закони про ощадні каси, які знаходяться у компетенції ландтагів.
Німецький Федеральний банк (Дойче Бундесбанк)
Головною ланкою банківської системи Німеччини є Німецький федеральний банк, який було створено згідно "Закону про Німецький Федеральний банк" (1957р.) шляхом об'єднання Центральних банків земель з Банком німецьких земель (1948р.) та Центральним західноберлинським банком. Основний капітал банку 230 млн. нім. марок належить Федерації. Але остання прав, які б зачіпали незалежність банку не має. Відповідно до закону 1957р. Центральний банк зобов'язаний підтримувати загальну економічну політику Федерального уряду, але при виконанні повноважень, наданих йому цим Законом, він є незалежним від вказівок уряду.
Структура банку складається з трьох рівнів. Перший рівень утворює директорат (головна контора), яка знаходиться у Франкфурті-на-Майні. Другий рівень складають Центральні банки земель, які після утворення Німецького федерального банку перетворилися в його головні управління, але свою назву Центральний банк земель вони зберегли. Третій рівень утворюють філії (головні відділення та відділення) Федерального банку у великих населених пунктах.
Керівними органами Німецького федерального банку є Рада Центральних банків, Рада директорів та правління Центральних банків земель.
Дойче Бундес банк є емісійним центром країни, кредитором останньої інстанції для комерційних банків та держави. В його управлінні знаходяться золото-валютні резерви країни. Головною задачею банку, визначеною Законом, є забезпечення стабільності національної грошової одиниці – німецької марки.
З 1.01. 1999 р. Дойче Бундесбанк, виконуючи положення Маастрихтської угоди про створення європейського валютного та економічного союзу та уніфікації інструментарію грошово-кредитного регулювання, передав значну частину своїх повноважень, особливо що стосується грошово-кредитної політики, спеціально створеному Європейському центральному банку, увійшовши до системи європейських центральних банків. Також банк повністю відмовився від касового кредитування державних органів федерального рівня, надавши їм можливість вести свої бюджетні рахунки за вибором: або в системі центрального банку, або в приватних комерційних банках (до цього часу рахунки державних установ знаходилися лише в Дойче Бундесбанку)
Банк активно кредитує комерційні банки. Найбільш поширена форма кредитування - це операції РЕПО (40% активів банку), на другому місці - редисконтування векселів і надання ломбардних кредитів.
Дойче Бундесбанк згідно з Законом виконує й інші задачи; організує та здійснює розрахунки всередині країни та з іншими країнами; разом із Федеральним відомством з контролю за кредитною справою через мережу своїх відділень контролює діяльність банків, регулює курс національної грошової одиниці до іноземниї валют.
Дата добавления: 2015-07-26; просмотров: 69 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Приятного аппетита!!! | | | Другий рівень кредитної системи |