Щоденник 2 страница

6.1. Відомість визначення позначок вершин квадратів

Таблиця 18

Координати вершини	Відмітки поверхні землі, м	Робоча відмітка, м
Фактична Нф	Проектна Нп	виїмки hв	Насипу hн
А1	125,69	125,06	0,63
А2	125,57	125,22	0,35
А3	125,45	125,19	0,26
А4	125,33	125,14	0,19
А5	125,21	125,13	0,08
Б1	125,53	125,22	0,31
Б2	125,41	125,21	0,20
Б3	125,29	125,19	0,10
Б4	125,17	125,13	0,04
Б5	125,05	125,10		0,05
В1	125,37	125,11	0,26
В2	125,25	125,17	0,08
В3	125,29	125,18		0,05
В4	125,01	125,19		0,18
В5	124,89	125,19		0,21
Г1	125,21	125,10	0,11
Г2	125,09	125,10		0,01
Г3	124,97	125,12		0,15
Г4	124,.85	125,11		0,26
Г5	124,73	124,99		0,26
Д1	125,05	125,04		0,01
Д2	124,93	125,05		0,12
Д3	124,81	125,03		0,22
Д4	124,69	125,06		0,37
Д5	124,57	125,05		0,48

6.2. Місцезнаходження лінії нульових робіт

Таблиця 19

Сторона квадрата	d1 ,м	d2 ,м	Контроль d 1+d2,м
А5-Б5	6,15	3,85	10
Б4-Б5	4,44	5,56	10
Б4-В4	1,82	8,18	10
Б3-В3	3,33	6,67	10
В2-В3	6,15	3,85	10
В2-Г2	8,89	1,11	10
Г1-Г2	9,17	0,83	10
Г1-Д1	9,17	0,83	10

6.3.Обчислення об’ємів земляних робіт

Об’єми земляних робіт обчислюють по кожному квадраті за формулою:

V=S hср,

де S –площа фігури, м²; hср- середня робоча позначка фігури, м.

В квадратах, в яких не перетинаються лінії нульових робіт - V=S hср=d²*∑hi/4, де

d –сторона квадрата, що рівна 10 м,

∑hi- сума абсолютних значень робочих позначок в вершинах квадрата, м.

V=S hср= d1d2*∑hi/6

Номер фігури	Площа фігури	Абсолютні значення робочих відміток,м	Об’єм,м^3
S	h1	h2	h3	h4	hср	V
1	2	3	4	5	6	7	8
Виїмка
1	96,1	0	0,01	0,12	0,01	0,03	2,7
3	100	0,01	0,15	0,22	0,12	0,13	12,5
4	100	0,15	0,26	0,37	0,22	0,25	25
5	100	0,26	0,37	0,48	0,26	0,34	34,3
6	0,5	0	0,01	0	-	0,003	0,002
8	72,7	0,01	0,15	0,05	0	0,042	3,05
10	100	0,15	0,05	0,26	0,18	0,16	16
11	100	0,18	0,26	0,26	0,21	0,228	22,8
13	6,4	0	0,05	0	-	0,017	0,1
15	57,55	0,05	0,18	0	0	0,058	3,53
17	96	0,18	0,21	0,05	-	0,088	8,4
22	10,7	0	0,05	0	-	0,017	0,18
839,95 839,95
Насип
2	3,9	0	0,11	0	-	0,037	0,1
7	99,5	0,08	0,26	0,11	0	0,09	9
9	27,3	0	0	0,08	-	0,027	0,7
12	100	0,26	0,31	0,08	0,2	0,213	21,3
14	93,6	0,08	0,2	0,01	0	0,058	5,4
16	42,45	0,1	0,04	0	0	0,035	1,5
18	4	0	0,04	0	-	0,013	0,05
19	100	0,31	0,63	0,35	0,2	0,37	37,3
20	100	0,2	0,35	0,1	0,26	0,228	22,8
21	100	0,1	0,26	0,04	0,19	0,148	14,8
23	89,3	0,04	0,19	0,08	-	0,062	5,53
760.05 760,05

Таблиця 20

Об’єм насипу повинен відповідати об’єму виїмки.

ΣV_Н=ΣV_В;

Відносна похибка:

ΔV=(ΣV_Н-ΣV_В)V_В *100℅/(ΣV_Н-ΣV_В)

Не повинна перевищувати 5% всього об’єму земляних робіт

7. ПОЛЬОВІ РОБОТИ ПРИ ГЕОДЕЗИЧНОМУ ТРАСУВАННІ

Роботи при трасуванні лінійних споруд включають розроблення проекту, рекогносцировку трас, розбивку пікетажу, нівелювання тра­си та складання її профілю. За планами або картам намічають найімовірніші напрями трас, що відповідають всім технічних умовам. Для уточнення на місцевості вибраного напрям викочують рекогно­сцировку кута повороту траси, який виміряють теодолітом. Трасу прив’язують до пунктів державної висотної опори, місцеположення марок і реперів якої виявляють заздалегідь.

Перед нівелюванням траси закріпляють її початок, кінець та кути повороту і розбивають пікетаж. Розбивка пікетажу полягав в тому, що по осі траси відкладають відрізки, горизонтальні проек­ції яких дорівнюють 100 м. Кінець кожного відрізка називають пі­кетом і позначають дерев’яним кілком, який забивають врівень із землею. Поряд з пікетним кілком забивають сторожок, на якому за­писують номер пікету /наприклад, ПК 4/. Початок траси позначають "пікет-нуль"-ПК 0. Характерні точки злому рельєфу місцевості між пікетами також позначають кілками. Ці точки називають плюсовими /ІІК + 80/. Їх місцеположення визначається відстанню від прой­деного пікету /80 м рід ПК1/. Вершини кутів повороту траси позначають БК 1, ВК 2. Одночасно з розбивкою пікетажу виконують зйомку смуги місцевості, що прилягає до траси. При розбивці пікетажу результати вимірювань заносять з пікетажний журнал, в якому вказують величини кутів повороту траси, номери всіх пікетів і плюсових точок, а також креслять абрис зйомки сму­ги землі вздовж траси. Трасу зображають умовно в випрямленому вигляді, а кути повороту позначають стрілками. В пікетажному журналі відмічають номери всіх реперів і їх місцеположення, а також
дані, що характеризують криві.

Для характеристики рельєфу смуги, де буде виконуватися бу­дівництво, розбивають поперечні профілі перпендикулярно до осі траси по обидві сторони. Поперечні профілі визначають на такій відстані один від одного, щоб місцевість між ними мала однако­вий уклін.

Вхідними даними для обчислення елементів кривих в кут пово­роту j і радіус R.

Елементи горизонтальної кругової кривої визначають за допо­могою спеціальних таблиць або обчислюють за формулами, м:

де Т - довжина тангенсу; К - довжина кривої; Д - домір; Б - бісектриса; R - радіус кривої; j - кут повороту.

Початок і кінець кривої обчислюють за формулами;

ПК= ВК - Т

КК = ВК+ Т - Д

де ВК - відстань «від початку траси до кута повороту, м.

Результати розрахунків основних елементів кривих записують пікетажну книжку.

За дирекційним кутом, кутом першого відрізка та кутом повороту траси обчислюють дирекційні кути та румби наступних ділянок траси:

де a_n - дирекційний кут попередньої лінії;

j_пр - правий кут повороту траси;

За результатами нівелювання траси отримують висоти всіх точок пікетів, точок поперечних профілів та головних точок кривих.

Нівелювання виконують способом із середини з обов’язковим виконанням умови, що відстані від нівеліра до пікетів однакові. Нівелір можна установлювати в створі лінії або вносити в сторо­ну, При нівелюванні визначають перевищення кожної наступної пі­кетної точки над попередніми, тобто між всіма зв’язуючими точками.

На кожній станції спочатку нівелюють зв’язуючі точки, для чого беруть відліки спочатку на задній, а потім на передній рей­ці. Перед тим, як брата відліки, контролюють положення рівней, тобто промінь візування зорової труби нівеліра повинен бути гори­зонтальним. Для контролю і збільшення точності нівелювання пере­вищення між зв’язуючими точками визначають за другим боком рей­ок, якщо вони двосторонні. При роботі з односторонніми рейками міняють висоту приладу не менше, ніж на 10 см. Результати відлі­ків записують в журнал нівелювання траси. При нівелю­ванні проміжних точок відліки роблять тільки на основному боці рейки. При нівелюванні крутих схилів, коли промінь візування в одному напрямку упирається в землю, а у іншому - проходить вище рейки, роблять додаткові зв’язуючі точки /"Іксові", X1, Х2/. Від­стань до "Іксових" точок не виміряють, але їх чітко помічають на місцевості. Як зв’язуючі точки, на крутому схилі можуть бути ви­користані плюсові. Початок і кінець траси прив’язують до найближчих реперів.

7.1. ОБРОБКА ЖУРНАЛУ ТЕХНІЧНОГО НІВЕЛЮВАННЯ

Вхідними даними для обробки журналу є результати польового трасування, що наведені в журналі технічного нівелювання /табл.1/.

Перевищення між зв'язуючими точками обчислюють за формулами, м:

де З_чр, П_чр- задні відліки відповідно - на чорному і червоному боках рейки; З_чв, П_чв - передні відліки відповідно на чорно­му і червоному боках рейки.

Різниця між перевищеннями, що обчислені за чорними і червоними боками рейок, не повинна перевищувати ±5 мм. Обчислені переви­щення в залежності від їх знаку записують в графу 6 або 7 /табл. І/. Визначають середнє перевищення, м

Значення середнього перевищення округлюють до 1 м,. в залежності від знаку записують в графи 8 або 9 /табл. 1/.

Для здійснення посторінкового контролю обчислення перевищень знаходять суми всіх чисел, що записані в графах 3,4,6-9 /табл.1/. Контролем правильності обчислень на кожній сторінці журналу є додержання рівностей, мм:

де сума всіх задніх відліків на чорному і червоному боках рейок /сума графи 3, табл.18/, мм:

åЗ = åЗ_чв + åЗ_чр,

сума всіх передніх відліків на чорному і червоному боках рейок /сума графи 4, табл.18/, мм:

åП = åП_чв + åП_чр,

де åh - алгебраїчна сума, обчислених перевищень /сума граф 6 та 7, табл. 1/; åh_ср - алгебраїчна сума середніх перевищень /су­ма граф 8 та 9, табл.1/.

Нев'язка нівелірного ходу, мм:

f_h=åh_ср - åh_Т,

де åh_ср - алгебраїчна сума середніх перевищень між зв’язуючими точками нівелірного холу, мм; åh_Т - теоретична сума перевищень, мм:

åh_Т = H_Rp1 – H_Rp2,

H_Rp1, H_Rp2 - позначки реперів.

Нев'язка в перевищеннях зв'язуючих точок не повинна перевищувати граничну допустиму нев'язку ход технічного нівелювання, мм:

де L кількість кілометрів в ході.

Якщо кількість станцій нівелювання перевищує 25 на 1 км хо­ду, то допустиму нев'язку обчислюють за формулою, мм:

де n - кількість станцій в ході.

Якщо фактична нев'язка не більша від допустимої

то в середні перевищення /графи 3 і 9 табл. 18/ вносять поправки з оберненим знаком нев'язки, які знаходять з виразу:

Поправки розподіляють порівну на всі перевищення. Сума всіх поправок повинна бути рівна нев'язці з оберненім знаком. Поправки записують зверху над середніми значеннями перевищень /графи 8 та 9 табл. 18/.

Якщо фактична нев'язка більша допустимої, то допущено грубу по­милку в обчисленні перевищень або в польових спостереженнях. Грубу помилку можна виявити, якщо повторити ці роботи.

Позначки зв'язуючих точок обчислюють послідовно, починаючи з першої, за правилом: позначка наступної точки дорівнює позначці даної плюс виправлене перевищення між ними, м:

H₁ = H_Rp1+h₁,

H_n = H_n-1+h_n,

де H1, H_n, Hn-1- позначка першої, наступної і попередньої точок, м; h1, h_n - виправлені перевищення.Обчислені за позначки зв'язуючих точок за­писують в графу II /табл. 18/ у рядках відповідних пікетів. Конт­ролем правильності обчислення позначок є одержання відомої поз­начки кінцевої точки, яка в прикладі рівна позначці другого ре­пера H_Rp2.

Позначки проміжних точок та точок поперечників обчислюють, ви­користовуючи горизонт приладу, мм: ГП = H_A + a

H_C = ГП - c

де H_A, H_C - позначки відповідно зв'язуючої та проміжної точок, м; a, c - відліки на рейках, що встановлені відповідно на зв'язу­ючій і проміжній точках, м: (таблиця 21)

Дата добавления: 2015-07-26