Об’єкти

Об’єкти в базі знань являють собою відображення елементів реального світу, які будуть застосовуватись при вирішенні поставленої перед ЕС РВ задачі. Виділяють постійні і тимчасові об’єкти. Постійні об’єкти заносяться в БЗ розробнтком ЕС РВ в процесі діалога з системою, в той час як тимчасові обєкти створюються після виконання спеціальних команд в правилахі процедурах. Тимчасові обєкти можуть існувати в БЗ лише в процесі роботи ЕС РВ. З кожним об’єктом асоціюється таблиця атрибутів в, яку заносяться суттєві для даної задачі властивості об’єкта. Елемент даної таблиці являє собою пару «атрибут-значення».

Об’єкти можуть мати графічні образи, що відображаються на екрані дисплею, і називаються піктограми. На піктограмах розробником можуть бути виділені окремі ділянки. Колір таких ділянок може змінюватись в результаті виконання спеціальних команд в правилах і процедурах. Таким способом забезпечується висока наочність інформації.

Оскільки реальні програми можуть містити велику кількість об’єктів, доцільно надавати можливість об’єднання множини об’єктів із схожими властивостями в класи. Класи об’єктів складають ієрархію, в якій визначається відношення «батьківський клас підклас». Об’єкти підкласів можуть успадковувати атрибути і піктограми батьківських класів.

Ієрархічна впорядкованість класів значно спрощує задачу визначення нових класів в програмі. Наприклад, атрибути, що характеризують об’єкти різних класів, можуть бути одноразово визначені в одному класі, що є загальним батьківським класом для них. Такі атрибути будуть автоматично успадковуватися об’єктами, що належать до підкласів, і це знімає необхідність їх повторного розпізнання. Іншою важливою перевагою введення класів об’єктів є можливість створення правил, що відносяться до всіх об’єктів, які належать до певного класу. Задача розробника значно спрощується за рахунок того, що може бути складений ряд загальних правил, застосовуваних до різних класів об’єктів програми, а результуюча БЗ буде мати менший об’єм в порівнянні з БЗ, в якій не можуть застосовуватись загальні правила. Особлива роль в G2 відводиться змінним. На відміну від статичних систем, змінні в G2 діляться на два види: власні змінні, параметри і прості атрибути. Параметри отримують значення в результаті роботи машини виводу чи виконання будь-якої процедури. Змінні являють вимірювальні характеристики реального світу і тому мають особливі риси: час життя значення і джерело даних. Час життя значення змінної визначає проміжок часу, на протязі якого це значення актуальне, після закінчення цього проміжку змінна вважається такою, що не має значення. На відміну від змінних, параметри завжди мають значення, бо їх значення або задані в якості початкових значень, або при обчислені механізмом виведення G2.

Оскільки системі може знадобитися поточне значення змінної, для кожної з них повинно бути визначено джерело даних. Джерелом даних для змінної можуть бути: машина виводу, підсистема імітаційного моделювання, в результаті застосування яких система також може отримувати значення змінних. Для параметрів вказаний механізм отримання значень від джерела даних не використовується. Вони отримують нові значення після виконання спеціальних операторів в висновках правил чи процедур.

При посиланні в правилі чи процедурі як для змінних, так і для параметрів допустимо використання наступних висловів, що відображають динаміку їх значення:

· поточне значення;

· значення в заданий момент часу;

· середнє значення за інтервал часу;

· інтеграл по інтервалу часу;

· інтерполяція значення в заданий момент часу;

· максимальне (мінімальне) значення за інтервал часу;

· кількість зібраних значень за інтервал часу;

· швидкість зміни значень на протязі інтервалу часу;

· сандартне відхилення на протязі інтервалу часу.

Очевидно, що далеко не для всіх використовуваних в програмі значень потрібно застосовувати такий потужний інструментарій, тому з метою підвищення ефективності функціонування системи в цих випадках використовують прості атрибути.

Дата добавления: 2015-07-20