Особливості кровообігу у плода

Закономірності руху крові по колам кровообігу були відкриті анг­лійським лікарем Гарвеєм у 1628 р.

Велике коло кровообігу починається від лівого шлуночка сер­ця і переходить в аорту (рис. 47). Аорта розгалужується на вінцеві артерії, які, утворюючи коронарне або серцеве коло кровообігу,

постачають кров ю серцевин м яз. Аорта утворює поблизу серця дугу (ліву) і йде вниз по грудній, а потім че­ревній порожнині. Від дуги аорти відхо­дять три артерії — плечоголовий сто­вбур, який поділяється на праву підключичну артерію і праву спільну сонну артерію; ліва спільна сонна артерія і ліва підключична артерія. Ці судини несуть кров до голови, шиї і

верхніх кінцівок.

У грудній і черевній порожнинах від аорти відходять дрібніші артерії до м'язів і шкіри тулуба, до внутрішніх органів. На рівні 4-го поперекового хребця аорта розпадається на 2 великі артерії (права і ліва клубові спільні), що йдуть до нижніх кінцівок. У кожному органі вони поділяються на дедалі менші судини, які переходять у густу капілярну сітку. Проходячи по капіля­рах, кров омиває всі тканини, віддає їм кисень і при цьому перетворюється на венозну, насичується вуглекислим га­зом і продуктами розпаду. З капілярів кров збирається у дрібні вени, потім у більші, і у 2 великі. Вени голови, шиї, верхніх кінцівок утворюють верхню порожнисту вену, а вени усіх інших частин тіла впадають. у нижню порожнисту вену. Обидві вони впадають у праве передсердя. Сюди ж відкриваються своїми отворами і вінцеві вени, що несуть кров від стінки серця.

Рис. 47 Схема кровообігу людини

1. аорта

2. печінкова артерія

3. кишкова артерія

4. капілярна сітка великого кола

5. ворітна вена

6. печінкова вена

7. нижня порожниста вена

8. верхня порожниста вена

9. праве передсердя

10. правий шлуночок

11. легенева артерія

12. капілярна сітка легеневого кола

13. легенева вена

14. ліве передсердя

15. лівий шлуночок

Мале коло кровообігу починається в правому шлуночку, куш венозна кров надходить із правого передсердя (рис. 48) З правого шлуночка венозна кров потрапляє через ве­нозний стовбур, який поділяється на дві легеневі артерії — праву і ліву — в легені. Легеневі артерії розпадаються на дедалі дрібніші артерії і переходять у кап­іляри, які густо оплітають альвеолярні пу­хирці, куди надходить атмосферне повітря. У капілярах легенів венозна кров перетво­рюється на артеріальну. Від капілярів по­чинаються дрібні вени, які зливаються і утворюють 4 легеневі вени, що впадають у ліве передсердя, а звідси — у лівий шлу­ночок.

В утробному періоді організм дістає необхідні речовини і кисень з крові матері через дитяче місце (плаценту).

Вже під кінець 2-го місяця життя за­родка встановлюється плацентарний кровообіг через литиме місце (рис. 48). Із плаценти по пупковій вені в тіло плода надходить артеріальна кров. Частина над­ходить у печінку, частина у нижню порож­нисту вену, де вона змішується з веноз­ною кров'ю, що відтікає з нижньої части­ни тіла. У правому передсерді до цієї крові домішується венозна кров, що надходить верхньою порожнистою веною від верхньої частини тіла.

Із правого передсердя частина змішаної крові понадає в правий шлуночок, а частина через овальний отвір у перегородці між перед­сердями у ліве передсердя, куди вливається і невелика кількість крові з легень. З лівого шлуночка змішана кров виштовхується п аорту, звідки вона по артеріях розходиться по всьому тілу і по двох пупкових артеріях потрапляє к плаценту, там вона окислюється і збагачується поживними речовинами.

Рис. 48. Схема кровообігу плода:

1 — судини голови; 2 - судини

рук; 3 — судини легень; 4 судини нирок; 5 — судини плаценти; 6 судини ніг; 7 кишка.

Частина крові, яка з правого передсердя потрапила в правий шлу­ночок, виштовхується в легеневу артерію, звідки менша її частина над­ходить у капіляри легень, які ще не функціонують, а більша частина через боталлову протоку — безпосередньо в аорту.

Після народження дитини внаслідок перев'язування пуповини рух крові по пупкових артеріях і вені припиняється. Під час першого акту вдиху розширюються легеневі судини і в них надходить вся кров з леге­невої артерії, внаслідок чого боталлова протока спадається і перетво­рюється в артеріальну зв'язку. Овальний отвір між передсердями заро­стає і перетворюється в овальну ямку правого передсердя.

5. Регуляція кровообігу

Діяльність серця регулюється двома парами нервів: блукаючими і симпатичними. Блукаючі нерви беруть початок у довгастому мозку і гальмують серцеву діяльність, симпатичні нерви відходить від шийного симпатичного вузла, посилюють кожне серцеве скорочення.

Пристосування діяльності серцево - судинної системи до умов, у яких перебуває організм, здійснюється нервовим і гуморальним механізмами. Нервові впливи передаються по відцентрових нервах. Тепло, холод, укол та інші подразнення викликають у закінченнях доцентрових нервів збудження, яке передається в центральну нервову систему, і звідти по блукаючому або симпатичному нерву досягає серця. Відцентрові нерви серця одержують імпульси не тільки із довгастого мозку, а й від інших відділів центральної нервової системи, у тому числі від кори великого мозку.

Рецептори судинних рефлексогенних зон збуджуються при підвищеному тиску крові в судинах, тому їх називають барорецепторами, або пресо рецепторами. Збудження, що виникло в рецепторах, по волокнах аортального нерва досягає довгастого мозку. Рефлекторно підвищується тонус ядер блукаючих нервів, що приводить до гальмування серцевої діяльності, внаслідок чого частота і сила скорочень зменшується. Тонус судинозвужувального центра при цьому знижується, що спричиняє розширення судин внутрішніх органів.

На діяльність серця (схема 2) і судин (схема 3) впливають хімічні речовини, що є в крові. Так, гормон наднирників, адреналін, прискорює і посилює діяльність серця, і звужує просвіт кровоносних судин. У нерво­вих закінченнях парасимпатичних нервів утворюється ацетилхолін, який розширює просвіт кровоносних судин та уповільнює і послаблює серце­ву діяльність. Збільшення концентрації іонів калію гальмує роботу сер­ця, а збільшення концентрації іонів кальцію веде до посилення серцевої діяльності.

Схема 2. Нервова і гуморальна регуляція діяльності серця

на темному фоні - підсилюють роботу серця: збільшують частоту і силу скорочень; на білому фоні - уповільнюють роботу серця: зменшують чистоту і силу скорочень.

До судинозвужувальних речовин належить адреналін, вазопресин тощо. Адреналін (гормон наднирників), норадреналін (медіатор, який виділяється закінченнями симпатичного нерва) спричиняють звуження артерій і капілярів, крім вінцевих судин і судин мозку, які під дією їх розширюються. Вазопресин, що виробляється гіпофізом, спричиняє зву­ження лише капілярів, не впливаючи на просвіт інших судин.

До судинорозширювальних речовин належать ацетилхолін, гістамін та інші. Ацетилхолін, що утворюється в нервових закінченнях парасимпатичних нервів, спричиняє розширення дрібних артерій, гістамін — капілярів. Виробляється гістамін в працюючих м'язах, у стінках органів травлення.

Схема 3. Нервова і гуморальна регуляція кровоносних судин.

На білому фоні – викликають звуження судин

На темному фоні – викликають розширення судин

Ренін – протеолітичний фермент, який утворюється в нирках

Серотонін – речовина, яка продукується в слизовій оболонці кишечнику, в деяких ділянках головного мозку, утворюється під час розпаду кров’яних пластинок

Медулін – ліпід, який утворюється в нирках

Простагландини – жирні кислоти, які утворюються у багатьох тканинах тіла.

---

Дата добавления: 2015-07-18