Групи крові

Група крові	Аглютиногени в еритроцитах	Аглютиніни у плазмі
І (0)	немає	a
II (А)	А	ß
III (В)	В	а
IV (АВ)	АВ	немає

На початку XX ст. австрійський учений Карл Ландштейнер і чесь­кий медик Ян Янський встановили групи крові (1902р.). К.Ландштей­нер сформулював два основних правила переливання крові: 1 — анти­тіла ніколи не виробляються проти своїх власних антигенів; 2 — в сиро­ватці крові людини або тварин в нормі можуть бути антитіла тільки до антигенів, яких немає в цієї особини. Тому людям, які мають І групу крові, можна переливати лише І групу. Кров І групи можна переливати усім (універсальні донори). Особинам, які мають IV групу крові, можна переливати кров усіх чотирьох груп (універсальні реципієнти). Особи­нам, які мають II і III групи крові можна переливати тільки їх групи, або кров І групи. Перше переливання крові від людини людині було зробле­но и ІX1¹) році лондонським професором Бленделем, а в Росії — петер­бурзьким лікарем Г.С. Вольфом (1832 р.).

Крім груп, під час перелітання крові слід враховувати і так званий резус фактор (термін походить від назви мавп макак-резус, в яких упер­ше було виявлено цей чинник). Резус-фактор, який умовно познача­ють літерами Юі, присутній у 85% людей. Таких людей та їхню кров на­зивають резус-позитивними, інших людей, у крові яких він відсутній, — резус-негативними. Резус-фактор є спадковим і незмінним протягом життя. Якщо кров, яка містить цю речовину, перелити людині, яка її не маг, то у неї утворяться специфічні антитіла. Повторне введення такій людині крові, яка містить резус-фактор, може викликати аглютинацію еритроцитів і тяжкі ускладнення в організмі.

Резус несумісність матері і плода (коли у плода кров резус-позитивна, а у матері резус негативна) може призвести до утворення у ма­тері анти резус аглютинінів, відхилення від нормального протікання ва­гітності і до смерті плода і викидання (якщо концентрація анти резус аглютинінів висока) або до народження плода живим, але з гемолітич­ною жовтяницею.

У практиці охорони здоров'я з метою підбору сумісної крові для переливання визначають групову та резус-належність, а також прово­дять пробу на індивідуальну та біологічну сумісність. Кров перелива­ють прямим (від донора до реципієнта) і непрямими способами. Для непрямого переливання використовують консервовану кров або її замі­нники. У деяких випадках переливають не цільну кров, а окремі скла­дові її частини: плазму або еритроцити (для лікування недокрів'я), тром­боцити (при тяжких кровотечах). Широко використовують замінники крові — фізіологічний розчин, виготовлений на основі 0,9% розчину хло­ристого натрію. До складу замінника часто вводять білки, щоб попов­нювати їх втрату під час кровотечі.

Питання для самоперевірки

1. Що таке внутрішнє середовище організму? За рахунок чого під гри­мується гомеостаз внутрішнього

середовища організму?

2. У чому полягає біологічне значення міжклітинної речовини?

3. Що таке лімфа? Поясніть механізм утворення лімфи. Визначте функції лімфи.

4. Охарактеризуйте функції і склад кроні.

5. У яких органах утворюються формені елементи крові?

6. Взаємозв'язок будови і функцій еритроцита (лейкоцита)

7. Що таке імунітет? Обрушуйте внесок І.І. Мечникова у створення вчення про імунітет.

8. Які види імунітету ви знаєте? Які структури організму беруть участь в імунній відповіді?

9. Обміркуйте, чи можна сказати, що якийсь вид імунітету корисні­ший за інший?

10. У чому полягає механізм зсідання крові?

Дата добавления: 2015-07-18