Читайте также:
|
|
У медицині мікрокапсули як самостійна лікарська форма використовуються рідко, однак їх часто включають до складу інших лікарських форм. На основі мікрокапсул виготовляють
такі лікарські форми, як емульсії, суспензії, мазі, супозиторії, ме-дули, спансули, ретард-таблетки, брикети, препарати для парентерального застосування. Продовжуються дослідження з використання мікрокапсул в ін'єкційних формах, очних краплях, імплантацій-них таблетках і в терапевтичних системах пролонгованої дії.
На сьогодні розроблені і запропоновані для медичної практики мікрокапсуловані вакцини і ферменти, що не вступають у безпосередній контакт іззовнішнім середовищем (шлунковий сік, кров і т. ін.). Оболонка таких мікрокапсул перешкоджає шкідливій дії на білки і формені елементи крові, затримує білкові макромолекули. Іммобілізовані мікрокапсулуванням ферменти, не спричиняючи імунологічних реакцій організму хворого, діють на речовини, що проникають усередину, і можуть використовуватися для очищення крові від сечовини, лікування деяких злоякісних пухлин, лікування ферментної недостатності і т. ін. Останніми роками виготовляють вакцини, антигени, гормони, інкапсуловані в оболонки, що біодеградують. Такі оболонки не накопичуються в організмі, а здатні розпадатися до сполук, які є нормальними метаболітами організму.
Цікавою сферою застосування мікрокапсулування є діагностика захворювань. Зараз випускають плівки, що містять мікро-капсули з рідкими кристалами деяких жирних кислот і холесте-ролу, які змінюють колір у мить їх переходу з кристалічного в рідкокристалічний стан при нагріванні. За допомогою таких плівок можна вивчати температурний розподіл і встановлювати місця запальних процесів, пухлин та інших патологій, що супроводжуються інтенсифікацією кровообігу і підвищенням температури.
15.6. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТЕХНОЛОГІЇ МІКРОКАПСУЛУВАННЯ
Мікрокапсулування відкриває цікаві перспективи використання багатьох лікарських речовин у порівнянні з їх застосуванням у вигляді звичайних лікарських форм. Так, наприклад, нітрогліцерин у формованих таблетках широко застосовується як спазмолітичний засіб при стенокардії, головним чином для купі-рування гострих нападів спазмів коронарних судин. Однак для попередження нападів він малопридатний через короткочасний термін дії. У той самий час мікрокапсулований нітрогліцерин, що має здатність довгостроково вивільнятися в організмі, дуже ефективний при його застосуванні для попередження нападів стенокардії при хронічній коронарній недостатності.
Застосування мікрокапсул не обмежується тільки метою медикаментозної терапії. Перспективним напрямом в галузі техно-
логії є одержання мікрокапсул із розчинами білків, мікрокапсу-лованих ферментів, антидотів. Досліджується застосування мік-рокапсулованих ферментів — уреази, урикази, трипсину. Мікрокапсулування дозволяє також захищати ферменти від інактивації завдяки утворенню антитіл-імуноглобулінів при ін'єкційному введенні.
Перспективною сферою мікрокапсулування є створення так званих «штучних клітин», які при введенні здатні коректувати ферментну недостатність організму, а також виявляти лікувальну дію.
Цікавим є застосування мікрокапсул із поліуретановою оболонкою, які містять водні суспензії антидотів: активованого вугілля, іонообмінних смол та інших сполук, що характеризуються здатністю зв'язувати й інактивувати токсичні речовини, які утворюються і циркулюють у крові в процесі різних патологій. Практично єдиним засобом боротьби до сьогодні з летальними випадками при гострих отруєннях екзогенними отрутами залишався гемодіаліз за допомогою апаратів типу «штучна нирка». У результаті цілеспрямованих досліджень була створена мініатюрна система очищення крові мікрокапсулами завдяки великій питомій поверхні. При цьому кров звільняється також від амоніаку. Подібна система може бути ефективно використана при лікуванні багатьох захворювань нирок.
Одержання мікрокапсулованих препаратів пролонгованої дії особливо важливо при лікуванні психічних хворих, які навіть в умовах стаціонару відмовляються від частого приймання ліків.
Останнім досягненням фармацевтичної індустрії є мікрокапсуловані антагоністи деяких наркотиків із подовженою дією протягом 14—17 діб при ін'єкційному введенні в організм. Не потребує доказів, наскільки болючою сьогодні стала проблема лікування хворих з тривалою пристрастю до наркотичних речовин.
Розробка нових технологій мікрокапсулування лікарських речовин в умовах вітчизняного виробництва є актуальним завданням фармацевтичної науки.
Капсули (від лат. capsula — футляр або оболонка) — тверді лікарські засоби з твердою або м'якою оболонкою різної форми і місткості (визначення ДФУ). Це дозована лікарська форма, яка складається з діючих і допоміжних речовин, поміщених в оболонку, та містить одну дозу діючої речовини.
Перші повідомлення про капсули знайдені в «Папірусі Ебер-са», датованому близько 1500 року до н. e. Наступна згадка про них знайдена 1730 року, коли венеціанський фармацевт де Паулі виготовив облатовану капсулу, щоб сховати «поганий смак» чистого терпентину.
Через сто років (1833) у Парижі був виданий патент фармацевтам Francois Achille Barnabe Mothes (Моте) і Joseph Gerard Auguste Dublanc (Дюблан), що застосували оригінальний спосіб одержання желатинових капсул зануренням шкіряних мішечків із ртуттю в розплав желатину.
У 1874 році Hubel (Хьюбел) із Детройта сконструював промисловий апарат для одержання капсул методом занурення, і вперше було отримано капсули у великій кількості. Він також запропонував систему нумерації розмірів капсул.
Нині капсуловані лікарські засоби набувають усе більшого значення. Так, за кордоном серед дозованих лікарських форм промислового виробництва препарати в капсулах посідають третє місце після таблеток і ампулованих розчинів.
Дата добавления: 2015-07-18; просмотров: 208 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Оболонка непроникна для ядра і навколишнього середовища. | | | СУЧАСНА КЛАСИФІКАЦІЯ I ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА |