Технологія порошків

Процес виробництва цієї лікарської форми склада­ється з таих стадій:

1. Здрібнювання вихідних матеріалів.

2. Розділення частинок порошку за розмірами.

3. Змішування окремих компонентів.

4. Фасування і пакування.

Здрібнювання вихідних матеріалів. На стадії здрібнювання важливо правильно вибрати здрібнювальну машину: враховують­ся фізико-хімічні властивості матеріалу, розмір вихідного матері­алу і кінцевого продукту, загальна кількість матеріалу, який не­обхідно здрібнювати.

Розділення частинок порошку за розмірами. Залежно від ме­дичного призначення і способу застосування до порошків висува­ють різні вимоги стосовно дисперсності. Кристалічні порошки, призначені для розчинення перед їх вживанням хворим (магнію сульфат, кислота борна та ін.), зазвичай відпускають у вигляді середньодрібних, середньокрупних і навіть крупних порошків (0,2—0,3 мм). Порошки-присипки, призначені для лікування різ­них ушкоджень шкіри або слизових оболонок, повинні мати ви­сокий ступінь дисперсності (0,090—0,093 мм) для збільшення су­марної активної поверхні частинок цих речовин і зменшення їхньої травмуючої дії.

Під час виробництва складних порошків у заводських умовах кожну речовину, що входить до складу суміші, здрібнюють окре­мо і просівають крізь відповідне сито. При просіюванні сумішей через отвір сита насамперед проходять частинки більш дрібні і ті, які мають більшу масу. Потім відсіваються легші і більші за роз­міром частинки. Унаслідок цього відсів являє собою масу із шара­ми різної якості. Тому інґредієнти після просіювання необхідно знову ретельно змішати.

Змішування окремих компонентів. Змішування порошків здій­снюють у змішувачах. Найбільш простим і легким способом змі­шування є такий, при якому інґредієнти входять приблизно в однакових кількостях, із частинкамиоднакових розмірів, близь­кими за густиною. Усі компоненти засипають у змішувач і пере­мішують до одержання однорідної суміші. Якщо при зазначених однакових умовах питома маса порошків, що змішуються, різна, то тривалість перемішування збільшується.

Якщо в суміш входить компонент у невеликій кількості, то для підвищення рівномірності розподілу необхідне додаткове здріб­нювання його частинок. При цьому, чим менша його концентра­ція в суміші, тим дрібніші повинні бути частинки цього інгредієнта. При значній різниці в розмірах частинок окремих компонентів доцільно зменшити великі частинки до розмірів найменших для одержання рівномірної суміші.

Якщо до великої кількості речовин треба додати незначну кількість отруйного або сильнодіючого інґредієнта, то спочатку необхідно останню речовину ретельно змішати з одним із інґреді-єнтів або індиферентною порошкоподібною речовиною. У змішу­вач завантажують речовину, що входить у суміш в найбільшій кількості, а потім до неї додають приготовлену суміш з отруйною або сильнодіючою речовиною, після чого порошки ретельно пере­мішують.

У деяких випадках речовини, що входять до складу суміші в невеликих кількостях, краще розчинити. Отриманий розчин змі­шують з іншим матеріалом.

Ефірні масла в невеликих кількостях додають до порошків майже так само, як отруйні і сильнодіючі речовини, тобто їх змі­шують із невеликою кількістю порошку або готують спиртовий розчин.

Фасування та пакування порошків. Фармацевтична промис­ловість випускає прості і складні порошки, як правило, у багато-дозових упаковках (нерозділені). Фасування порошків здійсню­ється за допомогою спеціальних дозаторів: в основному шнекових і вакуумних, які працюють за об'ємним принципом. Об'ємні до­затори прості за будовою, нескладні в експлуатації і при віднос­ній похибці 2—3 % забезпечують продуктивність до 300 доз за хвилину. Із зменшенням дози препарату і збільшенням швидкості дозування похибка зростає.

Принцип роботи шнекового дозатора показаний на рис. 13.1. Порошок завантажують у бункер 1. За допомогою регулятора він подається напрямною мішалкою 2 через дросельний клапан 3 униз у завантажувальну лійку 4, в якій підтримується рівень порош­ку. Процес дозування здійснюється поворотом вертикального до­зувального шнека 5 у підготовлений флакон 6.

Принцип роботи камерного вакуумного дозатора поданий на рис. 13.2. Порошок, що фасується, подається в завантажувальну лійку 1. Мішалки 2 і 3, які обертаються відповідно навколо вер­тикальної і горизонтальної осей, забезпечують рівномірний роз­поділ порошку в наповнювальній камері 4. У роторі 6, що зами­кає низ наповнювальної камери, розташовані вісім дозувальних отворів 5. Із центра колеса в ці отвори встановлені на різьбі дозу­вальні поршні 8, які визначають об'єм наповнення. Ротор періо-

дично, після кожного циклу, повертається на 1/8 його об'єму, дозувальні отвори встановлюються під наповнювальною камерою, при цьому порошок всмоктується в отвори, що знаходяться під вакуумом. Після двох циклів зовнішня поверхня наповнювально-го колеса очищається ракелем 9, а надлишок порошку відсмокту­ється. Подальші два цикли переводять ротор у положення сумі­щення з отвором горловини підготовленого флакона 7. Порошок висипається у флакон під дією короткого імпульсу стиснутого повітря.

Маркування. Зберігання. Порошки для зовнішнього і ораль-ного застосування на етикетці мають назву і кількість діючих речовин, термін придатності, умови зберігання, спосіб застосу­вання. Для оральних порошків додатково зазначають назву і кон­центрацію всіх антимікробних консервантів.

Зберігають порошки в щільно закритих контейнерах; якщо препарат містить леткі речовини,— у повітронепроникних кон­тейнерах.

Дата добавления: 2015-07-18