Оформлення посилань, бібліографічних описів і списку використаних джерел

Посилання – це вказівка на те чи інше джерело інформації, на інший документ чи частину документа; запис, що пов’язує між собою частини документа, бібліографічні записи, класифікаційні індекси чи предметні рубрики.

Розрізняють внутрішні посилання (посилання на іншу частину того самого документу) і зовнішні посилання (посилання на інший документ).

Посилання, з одного боку, інтегрують текст магістерського дослідження в єдину документно-інформаційну систему, а з іншого – пов’язують ВКР з різноманітними масивами наукової та спеціальної предметної інформації. Правильно оформлений запис посилання підкреслює цінність інформації, сприяє створенню якісного навчально-дослідного продукту, уможливлює і прискорює перевірку фактів чи тверджень, дозволяє читачеві звертатися до вказаних джерел для подальшого чи глибшого ознайомлення, створює атмосферу довіри до молодого науковця.

Загальні правила посилання на первинні джерела інформації такі:

Ø посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал не ввійшов до останнього видання;

Ø якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, що включено до списку використаних джерел у випускній кваліфікаційній роботі;

Ø посилання в тексті магістерської роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком джерел, виділеним двома квадратними дужками. Наприклад:

Правильно	Неправильно
«У працях [1–7] стверджується...». «Поняття розглядається у дослідженнях українських і зарубіжних науковців [2; 7; 22; 69]». «Автор підкреслює... [19, 35]».	«Поняття документообігу розглядається в [142]». «Про це йдеться також у [18, 20, 48]».

Ø якщо в тексті ВКР необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, цю інформацію подають у квадратних дужках після зазначення номера джерела у списку використаних джерел, наприклад: [1, 344-346].

Ø посилання на ілюстрації випускної кваліфікаційної роботи вказують відповідно до їхнього порядкового номера, наприклад, «рис. 1.2».

Ø посилання на формули, використані в магістерській роботі, оформлюють, вказуючи порядковий номер формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».

Ø на всі таблиці випускної кваліфікаційної роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл. 1.2».

Ø у повторних посиланнях на таблиці чи ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, що містить бібліографічні описи використаних у дослідженні джерел і подається після висновків.

Бібліографічний опис – це сукупність відомостей про документ, що наведені за встановленими правилами та призначені для ідентифікації і загальної характеристики документа.

Процес складання бібліографічного опису здійснюється поетапно:

1. виявляються бібліографічні відомості;

2. визначається необхідний набір елементів опису;

3. вибирається перший елемент бібліографічного запису;

4. фіксуються виявлені відомості за встановленими правилами з використанням універсальних розділових знаків.

Кожен бібліографічний опис складається з бібліографічних елементів – слова, словосполучення чи групи слів, що подають певну бібліографічну інформацію.

Всі бібліографічні елементи мають стандартну послідовність розміщення

1. заголовок (переважно це автор) і відомості про відповідальність;

2. область назви, відомості, які стосуються підзаголовка, а також відомості про відповідаль­ність; колектив авторів, установа, організація, яка видає;

3. область видання (повторність чи інша інфор­мація про видання – стереотипне, факсимільне тощо);

4. область вихідних даних (місце видання, видав­ництво, рік видання, том, номер журналу, число та місяць газети);

5. область кількісної характеристики (кількість сторінок, конкретна сторінка, кількість бібліогра­фічних одиниць, ілюстрацій тощо);

6. область серії;

7. область приміток;

8. область стандартного номера й умов доступ­ності.

У магістерському дослідженні обов’язковими є такі головні елементи областей 1-5:

1. прізвище та ініціал (ініціали) автора (чи авторів, якщо їх кілька); автор може бути відсутній:

Швецова-Водка Г. Документ і книга в системі соціальних комунікацій: Монографія / Г. Швецова-Водка. – Рівне: Рівнен. держ. гуманітар. ун-т, 2001. – 437 с.

Грімстед К. П., Боряк Г. Доля українських культурних цінностей під час другої світової війни: винищення архівів, бібліотек, музеїв. – К.: Львів: Червона калина, 1992. – 120 с.

Ділові папери та документи підприємницької діяльності / Упоряд. В. Л. Кулініченко. – К.: Укр. центр духов. культури, 1996. – 144 с.

Соціокультурні комунікаціїв інформаційному суспільстві: матеріали міжнар. наук. конф., 21-22 листопада 2003 р. / Харк. держ. акад. культури. – Х.: ХДАК, 2003. – 239 с.

2. назва видання (основна назва, паралельна назва – за наявності, підназва):

Швецова-Водка Г. Документ і книга в системі соціальних комунікацій: монографія / Г. Швецова-Водка. – Рівне: Рівнен. держ. гуманітар. ун-т, 2001. – 437 с.

Грімстед К. П., Боряк Г. Доля українських культурних цінностей під час другої світової війни: винищення архівів, бібліотек, музеїв. – К.: Львів: Червона калина, 1992. – 120 с.

Соціокультурні комунікації в інформаційному суспільстві: матеріали міжнар. наук. конф., 21-22 листопада 2003 р. / Харк. держ. акад. культури. – Х.: ХДАК, 2003. – 239 с.

3. вказівка на якісний стан:

Макаренко С. А. Інформаційне суспільство, політика, право в програмній діяльності ЮНЕСКО [ Текст ]. – К.: Науково-видавничий центр «Наша культура і наука», 2002. – 360 с.

Про інформацію: Закон України № 2657-ХІІ від 02.10.1992 // Відом. Верхов. Ради України [ Електронний ресурс ]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2657-12.

4. жанрове позначення матеріалу:

Гомотюк О. Є. Злет і трагедія українознавства на зламі епох (90-ті рр. ХІХ – перша третина ХХ ст.): монографія / О. Є. Гомотюк. – Тернопіль: Економічна думка, 2007. – 551 с.

Дацків І. Б. Дипломатія українських державних утворень у захисті національних інтересів 1917 – 1923 рр.: монографія / І. Б. Дацків. – Тернопіль: Астон, 2009. – 520 с.

Швецова-Водка Г. Документ і книга в системі соціальних комунікацій: монографія / Г. Швецова-Водка. – Рівне: Рівнен. держ. гуманітар. ун-т, 2001. – 437 с.

Шкіцька І. Ю. Лінгвістичні основи документознавства: навч.-метод. посібник для студ. вищих навч. закладів спеціальності "Документознавство та інформаційна діяльність" / І. Ю. Шкіцька. – Тернопіль: Воля, 2008. – 256 с.

Струганець Л. Культура мови: Словник термінів / Л. В. Струганець.– Тернопіль: Навчальна книга–Богдан, 2000. – 88 с.

Сельченкова С. В. Переліки документів у діловодстві: історія, класифікація, концептуальні та методичні засади підготовки: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. істор. наук. 07.00.10 / С.В. Сельченкова. – К.: Укр. наук.-дослід. ін-т архівної справи та документознавства, 2005. – 20 с.

Типові норми часу і виробітку на основні види робіт, що виконуються у державних архівних установах: [ нормат. зб. ] / Держкомархів України, УНДІАСД; уклад.: Л. В. Кузнєцова, П. М. Марченко, О. М. Коваль. – К., 2008. – 148 с.

Соціокультурні комунікації в інформаційному суспільстві: матеріали міжнар. наук. конф., 21-22 листопада 2003 р. / Харк. держ. акад. культури. – Х.: ХДАК, 2003. – 239 с.

4. відомості про відповідальність – вказівка на особу (осіб), що несе (несуть) інтелектуальну чи іншу відповідальність за документ (автор, колектив авторів, керівник авторського колективу, редактор, упорядник, перекладач):

Ярема С.На теми української наукової мови / С. Ярема. – Львів: Наук. тов. ім. Шевченка, 2002. – 44 с.

Чорна тінь Голодомору 1932–1933 років над Тернопіллям: Книга пам’яті / Вступ. ст.; упоряд.: Б. Д. Лановик, М. В. Лазарович, Р. М. Матейко. – Тернопіль: Джура, 2003. – 292 с.

Українська мова:практичний посібник на щодень / Уклад.: М. Д. Гінзбург, І. О. Требульова,, С. Д. Левіна, І. М. Корніловська; за заг. ред. д-ра техн. наук, проф., акад. УНГА М. Д. Гінзбурга. – Х.: Торсінг, 2003. – 592 с.

Організація комп’ютерного діловодства в установах. Програмно-апаратне забезпечення: Методичні рекомендації / ГАУ при Кабінеті Міністрів України; УДНДІАСД, відділ документознавства; Упоряд. А.Л. Маньковський. – К., 1998. – 25 с.

Застосування ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання" в роботі науково-довідкових бібліотек архівних установ: метод. рекомендації / Держкомархів України, УНДІАСД; уклад.: Л. П. Одинока (відп. виконавець), С. С. Артамонова, А. А. Майстренко, Р. В. Романовський. – К., 2008. – 51 с.

5. додаткові відомості про видання (виправлене, доповнене, стереотипне, перероблене, факсимільне тощо).

Богиня Д. Б., Грішнова О. А. Основи економіки праці: Навч. посібник / Д. Б. Богиня, О. А. Грішнова. – 2-ге вид., доповн. – К.: Знання-Прес, 2001. – 313 с.

Пономарів О. Стилістика сучасної української мови: підручник / О. Пономарів. – 3-тє вид, переробл. і доповн. – Т.: Навчальна книга–Богдан, 2000. – 248 с.

Стадник В. В. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник / В. В. Стадник, М. А. Йохна. – 2-ге вид. стер. – К.: Академвидав, 2006. – 464 с.

6. Вихідні відомості (місце видання, видавництво, рік видання (навіть коли відомості про нього в документі відсутні, вказують приблизну дату видання в квадратних дужках за знаком питання; позначення «б. р.» (без року) в описі не використовують), дату видання, том, номер журналу, число та місяць газети.

Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців. – К.: Головдержслужба, 2001. – 110 с.

Етичний і моральний кодекс державних службовців Львівського міськвиконкому // Командор. – 1997. – № 3-4. – С. 29-30.

Про інформацію: Закон України, 2 жовтня 1992 р. // Го­лос України. – 1992. – 13 листопада.

Слободяник М. Структура сучасного документознавства // Вісник Книжкової палати. – 2003. – № 4. – С. 18-21.

7. Кількісна характеристика документу (кількість сторінок, конкретна сторінка / сторінки).

Швецова-Водка Г. Документ і книга в системі соціальних комунікацій: Монографія / Г. Швецова-Водка. – Рівне: Рівнен. держ. гуманітар. ун-т, 2001. – 437 с.

Грімстед К. П., Боряк Г. Доля українських культурних цінностей під час другої світової війни: винищення архівів, бібліотек, музеїв. – К.: Львів: Червона калина, 1992. – 120 с.

Гадяцький В. Конференції-читання як форма псевдонаукової комунікації в неототалітарних корпораціях /В. Гадяцький // Людина і політика. – 2003. – № 4 (28).– С. 142-144.

Galtung J., Ruge M. The Structure of Foreign News / J. Galtung, M. Ruge // Journal of Peace Research. – 1995. – № 1. – P. 64-90.

У магістерському дослідженні залежно від об’єкта опису використовується кілька видів бібліографічного опису, фіксація елементів якого передбачає різні схеми:

Вид бібліографічного опису	Схема фіксації елементів опису	Приклад
однорівневий – складають на окремо виданий документ (книгу, окре­мий том або випуск багатотомного, серіального видання, окремо виданий стандарт, географічну карту тощо)	Автор. Основна назва = Паралельна назва: Підназва / Відомості про відповідальність. – Відомості про видання. – Місце видання: Видавництво, Дата видання. – Кількість сторінок.	Роджерс Е. Дифузія інновацій [Текст] / Е. Роджерс, пер. з англ. Василя Старка. – К.: Вид. дім «Києво–Могилянська акдемія», 2009. – 591 с.
багаторівневий – складають на багатотомне та серіальне видання, тобто на декілька томів, випусків, що становлять єдине видання	Автор. Основна назва = Паралельна назва: Підназва / Відомості про відповідальність. – Відомості про видання. – Місце видання: Видавництво, Дата видання. Номер тому: Основна назва = Паралельна назва: Підназва / Відомості про відповідальність. – Відомості про видання. – Місце видання: Видавництво, Дата видання. – Кількість сторінок.	Українська загальнонародна організація (Україн­ський національний фронт-2) [Текст]: дослідж., док., матеріали: [У 2 т. / Упоряд. і відп. ред. Ю. Зайцев]; HAH України; Ін-т українознав. ім. І. Крип’якевича. – Львів: Афіша, 2005. Т. 1. – 2005. –703 с.
аналітичний – складають на частину документа (окрема робота зі збірки, окрема стаття з журналу або газети, окрема глава чи розділ твору тощо)	Відомості про складову документа // Відомо­сті про документ, у якому вміщено складову.	Роджерс Е. Інновативність та категорії впроваджувачів // Роджерс Е. Дифузія інновацій [Текст] / Е. Роджерс, пер. з англ. Василя Старка. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2009. – С. 300-332.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим (архівним, електронним тощо) твором або виписують із каталогів і бібліографічних покажчиків без пропусків будь-яких елементів, перекручень чи недоцільних скорочень.

Джерела розміщують одним із таких способів:

1) у порядку появи посилань у тексті (вважається найбільш зручним для користування та використовується при написанні наукових праць);

2) в алфавітному порядку прізвищ першого автора або заголовків документів. При цьому спочатку подаються документи українською мовою і мовами з кириличною графікою (відповідно до розташування за українським алфавітом), а потім – мовами з латинською графікою.

Для підготовки магістерського дослідження зі спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність» рекомендується використовувати алфавітну побудову списку опрацьованої літератури.

При оформленні списку використаних джерел варто дотримуватися таких універсальних вимог:

1. Кожна позиція в списку використаних джерел починається з абзацного відступу та порядкового номеру джерела в загальному списку.

2. Бібліографічні описи нумеруються відповідно до обраного принципу їх розташування. Ці номери використовуються при посиланні на них у тексті: в квадратній дужці вказується порядковий номер джерела [2], порядкові номери кількох джерел [3; 11; 67], може вказуватися номер тому, сторінка / сторінки: [25, т. 2], [25, 17], [2, 7 – 19].

3. Мова опису повинна відповідати мові документа. Описи документів, що опубліковані мовами з особливою графікою (грузинською, арабською, китайською, японською тощо), наводять у перекладі або транслітерації. Наприклад:

Дубова С.В. Управлінська діяльність фахівців з документознавства у сфері документних комунікацій в органах державної влади / С. Дубова // Державне регулювання ринку праці: сучасні технології та напрями їх розвитку: Зб. наук. праць Міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 22 грудня 2005 р. – У 2-х ч. Ч.1. – К., 2006. – С. 224-229.

Зусьман О.М. Документоведение: Учеб. пособие / О.М. Зусьман, В.А. Минкина; С.-Петерб. гос. ун-т культуры и искусств. – СПб.: С.-Петерб. гос. ун-т культуры и искусств, 2003. – 107 с.

Ое К. Управління персоналом. – Токіо, 2001. – 154 с. – Япон.

Academic Discourse Across Disciplines / Ed. by Ken Hyland & Marina Bondi. – Bern... Wien: Peter Lang, 2006 – 320 p.

4. При зазначенні авторів спочатку завжди подається прізвище (повністю, в називному відмінку), а потім ініціали (якщо вказані обидва ініціали – їх так і зазначають). Повністю імена не переносяться у бібліографічний опис, крім псевдонімів, де імена не скорочують (Українка Леся (а не Українка Л.), Мирний Панас (а не Мирний П.) і под.).

Правильно	Неправильно
Роджерс Е. Дифузія інновацій [Текст] / Е. Роджерс, пер. з англ. Василя Старка. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська акдемія», 2009. – 591 с.	Роджерс, Еверетт. Дифузія інновацій [Текст] / Е. Роджерс, пер. з англ. Василя Старка. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська акдемія», 2009. – 591 с.
Малахов В. Етика: Курс лекцій / В. Малахов. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – К.: Либідь, 2000. – 384 с.	Малахов Віктор Етика: Курс лекцій / В. Малахов. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – К.: Либідь, 2000. – 384 с.

5. Якщо назва збірника чи книги починається з цифри (наприклад, «ХХІ століття: виклики часу», «VІ Міжнародний конгрес із захисту інформації» і под.), то в списку використаних джерел їх варто подати на ту букву, з якої починається заголовок, відповідно «двадцять перший...» і «шостий...», але записати цифрою, як в оригіналі.

Правильно	Неправильно
ХХІ століття і проблеми інформаційного розвитку регіонів / відп. ред. З. О. Шило. – К.: Астра, 2009. – 232 с.	Хміль Ф. І. Ділове спілкування: навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів / Ф. І. Хміль. – К.: Академвидав, 2004. – 280 с.
Хміль Ф. І. Ділове спілкування: навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів / Ф. І. Хміль. – К.: Академвидав, 2004. – 280 с.	ХХІ століття і проблеми інформаційного розвитку регіонів / відп. ред. З. О. Шило. – К.: Астра, 2009. – 232 с.

6. Заголовки видань, статей та інших друкованих матеріалів, власні назви видавництв і періодичних видань подаються без лапок. Лапки використовуються тільки в авторському тексті. Якщо заголовок поданий у лапках (як цитата), то у такому вигляді він переноситься і в бібліографічний опис.

Правильно	Неправильно
Тимошик М. Її величність книга: Історія видавничої справи Київського університету 1834–1999/ М. Тимошик. – К.: Наша культура і наука, 1999. – 308 с.	Тимошик М. «Її величність книга: Історія видавничої справи Київського університету 1834–1999» / М. Тимошик. – К.: «Наша культура і наука», 1999. – 308 с.
Тимошик М. «Лишусь навіки з чужиною...»: Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) і українське відродження / М. Тимошик. – К.: Наша культура і наука; Вінніпег: Вид-во правосл. Собор св. Покрови, 2001. – 548 с.	Тимошик М. Лишусь навіки з чужиною...: Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) і українське відродження / М. Тимошик. – К.: «Наша культура і наука»; Вінніпег: «Вид-во правосл. Собор св. Покрови», 2001. – 548 с.

7. Назва видавництв, як правило, подається без лапок, за винятком тих випадків, коли в офіційну назву видавництва входять словосполучення «Видавничий дім», «Видавничий центр» та ін.

Напис на обкладинці книги	Запис у бібліографічному списку
Київ Видавничий дім «Києво-Могилянська академія»	К.: Вид. дім «Києво-Могилянська акдемія», 2009.
Санкт-Петербург Издательский Дом «Нева»	СПб.: Изд. Дом «Нева», 2008.
Москва Издательство «ОЛМА-ПРЕСС»	М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003.

8. У бібліографічному описі застосовують спеціальні скорочення слів і словосполучень (див. далі). Не скорочуються лише прізвища і заголовки.

Дослівний опис	Бібліографічний опис (із використанням відповідних скорочень)
Книга Джека Траута «Траут про стратегію: прорватись у свідомість та підкорити ринки», переклад із англійської здійснений Л. Савицькою, видана у Києві видавничою агенцією «Стандарт» у 2004 р., має 164 сторінки.	Траут Дж. Траут про стратегію: прорватись у свідомість та підкорити ринки / Пер.зангл. Л.Савицької. – К.: Стандарт, 2004. – 164 с.

9. Слід дотримуватися пробілів (інтервалів) між прізвищем та ініціалами, знаком номера та наступною цифрою, відповідними елементами бібліографічного опису, а також розділовими знаками (такими як коса риска, дві косі риски тощо):

Правильно	Неправильно
Дубова С. В.	Дубова С.В.
№ 1	№ 1
Воробьёв Г. Г. Документ: информационный анализ / Г. Г. Воробьёв. – М.: Наука, 1973. – 255 с.	Воробьёв Г.Г. Документ: информационный анализ/ Г.Г.Воробьёв.–М.: Наука, 1973.–255 с.
Прокошена Т. Державна програма збереження бібліотечних і архівних фондів / Т. Прокошена, К. Селіверстова, А. Шурубура // Студії з арх. справи та документознавства. – К., 2000. – Т. 6. – С. 7-9.	Прокошена Т. Державна програма збереження бібліотечних і архівних фондів/Т.Прокошена, К.Селіверстова, А.Шурубура//Студії з арх. справи та документознавства.–К., 2000.–Т. 6.–С. 7-9.

10. Потрібно грамотно ставити дефіси (у складних словах) і тире між різними компонентами бібліографічного опису, при позначенні дат, сторінок тощо:

Правильно	Неправильно
2009–2010	2009-2010
– Х.: ХДАК, 1999. – С. 137-143.	- Х.: ХДАК, 1999. - С. 137-143.
Нижник Н. Державне управління в Україні: мета реформування // Укр. правов. часоп. – 1999. – Вип. 5. – С. 20-27.	Нижник Н. Державне управління в Україні: мета реформування // Укр. правов. часоп. - 1999. - Вип. 5. - С. 20-27.

12. Елементи бібліографічного опису іноземною мовою здійснюються відповідно до прийнятих позначень у відповідній мові:

ü сторінки в англійській мові позначають P., p.;

ü польською, німецькою і французькою – S., s.;

ü том – V. (англ. volume), Т. (пол. тom), Bd (нім. Band).

ü під редакцією або перевидання як ed. (editor, edition) тощо.

При цьому сам бібліографічний опис (послідовність, розділові знаки і под.) здійснюється відповідно до прийнятого в Україні стандарту. Наприклад:

The Media in Western Europe: The Euromedia Handbook / Ed. By Bernt Stubbe Ostergaard. – London; New Delhi: Sage Publications, 1994. – 265 p.

13. Якщо існує друкована версія певного електронного джерела – перевага надається опублікованим матеріалам. Лише в тому разі, коли йдеться про особливості електронної версії, електронне джерело має пріоритет у дослідженні й посиланнях. Для джерел, узятих із мережі Інтернет, необхідно завжди зазначати уніфікований вказівник ресурсу (URL), дату появи конкретного матеріалу або останнього оновлення, зміни, перегляду, дату доступу магістранта до електронного джерела, як-от:

Відкритий електронний архів громадянського суспільства [Електронний ресурс]. – К.: Міжнародний фонд «Відродження»: ІАЦ «Громадянський простір», 2006. – Режим доступу: http://www.e-archive.org.ua/about.jsp (15 травня 2010 року).

Дата додається для того, щоб у разі зміни Інтернет-ресурсу можна було відстежити, де зберігається це посилання або побачити, що воно більше не доступне.

Електронна адреса має бути повною і правильною (з ідентифікатором шляху доступу – протоколів передавання даних, скажімо, HTTP, FTP, POP3, SMTP, telnet). Коли адреса надто довга і не вміщується в одному рядку, її можна перенести на інший, але після позначення косої риски «/ «. При цьому знак переносу не ставиться:

Здоровега В. Інформація. Комунікація. Пропаганда [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mediakrytyka.info/drukovani/01/

informatsiya-komunikatsiya-propahanda.html

За необхідності вказують також джерело основного заголовку, приміром: Назва з екрану, Назва з домашньої Інтернет-сторінки і под. Наприклад:

Європейська Хартія регіональних мов або мов меншин [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://conventions.coe.int/treaty/en/Treaties/ Word/148.doc – Назва з екрану: European Charter For Regional Or Minority Languages.

14. НЕ можна включати до бібліографічного списку:

· авторські свідоцтва часів СРСР, які не були опубліковані в патентному бюлетені;

· службові матеріали (наприклад, з поміткою «ДСК», тобто призначених для службового користування) – без письмового дозволу на це керівників відповідних установ, закладів, організацій;

· дисертацій українських авторів – без письмової їх згоди на використання (виклад, цитування тощо) матеріалів дисертаційного дослідження.

· включати одну і ту ж публікацію (чи одне і те ж видання) у кілька позицій списку;

· зводити дві чи більше різних публікацій в один бібліографічний опис (вказувати в одній позиції списку), за винятком опису багатотомного, серіального, періодичного видання та видання, що продовжується, загалом або групи томів і випусків, що його складають (зведений опис), наприклад:

Історія Києва: [Текст]: У 3 т., 4 кн. – К.: Наук, думка, 1982-1986. – Т. 1: Давній та середньовічний. – Київ. – 1982. – 408 с.; Т. 2: Київ періоду пізнього феодалізму та капіталізму. – 1983. – 464 с.; Т. З, кн. 1: Київ соціалістичний. – 1985. – 496 с.; Т. З, кн. 2: Те саме. – 1986. – 440 с.

Peres J. М. Oceanographia biologique et biologie marine [Text] / J. M. Peres, L. Deveze. – Paris: Presses univ. de France, 1991-1993. – Vol. 1: La vie bentique. – 1951. – 544 p.; Vol. 2.: La vie pelagique. – 1993. – 518 p.

15. Для міжнародної уніфікації та електронно-обчислювальної обробки бібліографічної інформації в Україні при складанні бібліографічних описів запроваджено систему умовних розділових знаків – знаків пунктуації та математичних символів:

Умовні розділові знаки	Їх по зна чен ня	Область використання	Приклад
«крапка й тире» (з пробілом до і після тире)	. –	між заголовком / підзаголовком і містом видання	Непийвода Н. Ф. Автор наукового твору: спроба психо­логічного портрета // Мовознавство. – 2001. – № 3. – С. 11-23.
між заголовком / підзаголовком і містом видання	Фуко М. Археологія знання. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2003. – 326 с.
між заголовком / підзаголовком і вказівкою на повторюваність видання, його переробку, поліпшення тощо	Кушнаренко Н. Н. Документоведение: Учебник/ Н. Н. Кушнаренко. –2-е изд., перераб. и доп. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 460 с.
після року видання і кількістю сторінок чи конкретною сторінкою	Lewiston; Queenston; Lampeter: The Edwin Mellen Press, 1996. – 140 p. Lewiston; Queenston; Lampeter: The Edwin Mellen Press, 1996. – Р. 100-105.
після назви періодичного видання (газети, журналу, збірника), перед роком, а також номером / томом / випуском (або датою) і сторінками	Вісник Книжкової палати. – 2007. – № 2. – С. 11–19. Відомості Верховної Ради України. – 2006. – 20 верес. К.: Наук. думка, 2005. – Т. 4. – С. 5–18.
«двокрапка» (з пробілом після неї)	:	після заголовка перед підзаголовком	Пітерс Дж. Д. Слова на вітрі: історія ідеї комунікації / Дж. Д. Пітерс; пер. з англ. А. Іщенка. – К.: Академія, 2004. – 302 с.
після міста перед назвою видавництва	К.: Україна, 2007. – 354 с.
у багатотомних виданнях між заголовком / підзаголовком і вказівкою на кількість томів	Економічна енциклопедія: у 3 т. / редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.). – К.: Академія, 2000-2002. – Т. 1. – 2000. – 864 с; Т. 2. – 2001. – 848 с; Т. 3. – 2002. – 952 с.
перед основним заголовком тому чи випуску, якщо йому передує його номер	Історія Києва: [Текст]: У 3 т., 4 кн. – К.: Наук, думка, 1982-1986. – Т. 1:Давній та середньовічний. – Київ. – 1982. – 408 с.
«крапка з комою» (з пробілом після знака)	;	якщо у вихідних даних вказано кілька міст видання	London; New York: Routledge, 2000. – 316 p.
якщо вказано кілька міст видання і видавництв, то між першим видавництвом і наступним містом ставиться крапка з комою і т.д.	Cambridge, MA; London, England: Harvard University Press, 1996. – 248 p.
«навскісна риска» (з пробілом до і після знака)	/	перед відомостями про відповідальність	Левченко О. Нобелівська інтелектуальна еліта й Україна / О. Левченко. –Тернопіль: Лілея, 2000. – 280 с. Рюс Ж. Поступ сучасних ідей / Ж. Рюс; пер. з фр. В. Шовкуна. – К.: Основи, 1998. – 669 с. Public Relations для громадських (недержавних) організацій: Практичні поради на щодень / Упор. А. Куліш. – К.: УОПРР та "Вінрок Інтернешнл", 2001. – 130 с.
«дві косі риски» (з пробілом до них і після них)	//	перед відомостями про документ в аналітичному описі його складової частини (це заміна сполучення «в книзі», «в журналі», «в газеті»), коли подається стаття у колективній монографії (чи розділ), збірнику, журналі, газеті тощо	Драйден Ґ., Вос Дж. Майбутнє бізнесу / Ґ. Драйден, Дж. Вос // Драйден Ґ., Вос Дж. Революція в навчанні / Перекл. з англ. М. Олійник. – Львів: Літопис, 2005. – С. 465-488. Семиколенов В. Н. Влияние информационных технологий на мораль / В. Н. Семиколенов // Культура народов Причерноморья. – 2004. – № 56. – Т. 2. – С. 141–145. Ярошенко Т. О. Наукові комунікації XXI століття: електронні ресурси для науки та освіти України. / Т. О. Ярошенко // Бібліотечний вісник. – 2006. – № 5. – С. 17–22.
«круглі дужки»	()	використовуються для запису деяких факультативних елдементів (наприклад, назви серії)	Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2006. – 291 с. – (Вища освіта XXI століття). Психологічна енциклопедія / Автор-упорядник О. М. Степанов. – К.: Академвидав, 2006. – 424 с. (Енциклопедія ерудита).
«квадратні дужки»	[ ]	Для запису відомостей, одержаних не безпосередньо з документа, а запозичених з іншого джерела чи самостійно сформульованих	Бутенко Н. Ю. Комунікативні процеси у навчанні: підручник [Текст] / Н. Ю. Бутенко. – 2-ге вид., без змін. – К.: КНЕУ, 2006. – 384 с. Сибіга І. І. Лобізм як механізм впливу неурядових організацій на державні структури України / І. І. Сибіга [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vidkryti-ochi.org.ua/2009/08/blog-post_7314.html

16. У магістерському дослідженні використовуються такі види джерел наукової інформації:

1. Друковані видання (книги)

1.1. Однотомні видання

· Книга одного автора

· Книга двох чи трьох авторів

· Книга чотирьох і більше авторів

· Офіційні документи

· Перекладні видання

· Іншомовні видання

· Праці одного автора (кілька публікацій)

· Збірники (праці конгресів, симпозіумів, конференцій, семінарів і т.п.)

· Словники, довідники, енциклопедії

· Антології, хрестоматії

· Брошури

· Навчальні програми

· Перевидання (доповнення, перероблення)

· Репринтні, препринтні, факсимільні видання

· Розділ у книзі, стаття у збірнику (частина документа)

1.2. Багатотомні видання

2. Неопубліковані джерела

· Архівні матеріали

· Дисертації

· Автореферати

· Депоновані рукописи

· Інтерв’ю, проведене особисто

· Анкета

· Лист неопублікований

· Буклет, листівка

· Матеріали лекції чи презентації

· Особисті матеріали (листування, рукописи, чернетки, замальовки тощо)

3. Періодика

· Стаття в журналі, періодичному збірнику

· Стаття в газеті

4. Електронні джерела

· Стаття у періодичному виданні он-лайн

· Веб-сайт

· Електронна адреса

· CD-ROM

· База даних в режимі он-лайн

· Комп’ютерне програмне забезпечення

· Поштовий реєстр (в електронній пошті)

· Мережа користувачів

· Спілкування в реальному часі

Приклади бібліографічного опису джерел, використаних у магістерському дослідженні:

1. Друковані видання (книги)

---

Дата добавления: 2015-07-17