Зміна обвинувачення в суді

Порядок винесення ухвал у судовому засіданні

В усіх питаннях, які вирішуються судом під час судового розгляду, суд виносить ухвали. Ухвали про направлення справи для провадження додаткового розслідування, при вирішенні питань:

· про нове обвинувачення

· про притягнення до к/в іншої особи

· про притягнення до відповідальності за завідомо неправдиві показання, неправильний переклад і неправильний висново

· про закриття справи

· про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу

· про застосування заходів безпеки

· про відводи

· про призначення експертизи,

· а також окремі ухвали виносяться судом у нарадчій кімнаті і викладаються у вигляді окремого документа, який підписується всім складом суду.

Всі інші ухвали можуть за розсудом суду виноситися або у зазначеному вище порядку, або після наради суддів на місці з занесенням ухвали до протоколу судового засідання.

Ухвали, винесені судом під час судового розгляду, підлягають оголошенню, крім ухвал, що виносяться в порядку, передбаченому частиною третьою статті 52-1 і частиною першою статті 52-3 цього Кодексу (задля осіб, щодо яких здійснюються заходи безпеки).

При одноособовому розгляді справи в зазначених у цій статті випадках суддя виносить постанови.

Зміна обвинувачення в суді

Кримінально-процесуальний закон (ст. 277 КПК) передбачає можливість зміни обвинувачення під час судового розгляду, причому навіть у разі, якщо це погіршить становище підсудного.

Зміна прокурором обвинувачення в суді допускається за наявності як матеріальних (кримінально-правових), так і процесуальних умов.

Матеріальні умови зміни обвинувачення у суді:

1) зміна обвинувачення (як у бік пом'якшення, так і у бік погіршення становища підсудного) має стосуватися виключно того злочину, у вчиненні якого обвинувачують підсудного (умисел необережність; кваліфікуючі ознаки злочину тощо);

2) прокурор не може доповнити обвинувачення новими епізодами злочинної діяльності або звинуватити підсудного у вчиненні іншого злочину.

Процесуальні умови зміни обвинувачення пов'язані з тим, що в результаті зміни обвинувачення не буде порушено правила про:

1) підсудність (наприклад, місцевий — апеляційний суд);

2) обов'язковість проведення досудового слідства (наприклад у справах, порушених прокурором за матеріалами протокольної форми).

Якщо ці правила може бути порушено, то прокурор заявляє клопотання про повернення справи на додаткове досудове слідство.

Зміна обвинувачення може мати місце тільки до закінчення судового слідства.

Процесуальний порядок зміни прокурором обвинувачення у суді:

1) прокурор складає постанову про зміну обвинувачення;

2) оголошує її і вручає копії підсудному та його законному представникові; захисникові; потерпілому, цивільному позивачеві,цивільному відповідачеві та їх представникам;

3) якщо в постанові ставиться питання про пом'якшення становища підсудного, суд роз'яснює потерпілому та його представникові право підтримувати обвинувачення у раніше пред’явленому обсязі;

4) суд роз'яснює підсудному, що той захищатиметься від нового обвинувачення;

5) суд відкладає розгляд справи не менше ніж на три доби для підготовки підсудного, захисника і законного представника до захисту (цей строк за клопотанням підсудного може бути скорочено;

6) після закінчення строку підготовки до захисту розгляд справи продовжується.

17. Межі судового розгляду — основне положення, сутність якого полягає в тому, що суд розглядає і вирішує кримінальну справу тільки щодо підсудних і лише в межах пред'явленого на досудовому слідстві обвинувачення.

Розгляд справи обмежується:

· обвинувальним висновком — у справах публічного і приватно-публічного обвинувачення;

· скаргою потерпілого — у справах приватного обвинувачення. Межі судового розгляду остаточно визначаються в стадії попереднього розгляду справи суддею.

Правильне визначення меж судового розгляду:

1) забезпечує цілеспрямованість у діяльності суду;

2) гарантує підсудному здійснення ним права на захист;

3) унеможливлює засудження особи за злочин, у вчиненні якого її обвинувачують;

4) унеможливлює засудження осіб, щодо яких справу попередньо не розслідували.

18. Вирішення питання про нове обвинувачення

Коли дані судового слідства вказують, що підсудний вчинив ще й інший злочин, по якому обвинувачення не було йому пред'явлено, суд за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника, не зупиняючи розгляду справи, виносить ухвалу, а суддя - постанову, якими про вчинення цього злочину повідомляє прокурора.

У тих випадках, коли нове обвинувачення тісно зв'язане з початковим і окремий розгляд їх неможливий, вся справа повертається для додаткового розслідування.

Після додаткового розслідування справа направляється до суду в загальному порядку.

На ухвалу, постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду.

19. Вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності іншої особи можливе у випадках:

1) встановлення під час судового слідства, що злочин вчинила особа, яка не притягнута до кримінальної відповідальності;

2) встановлення факту дачі свідком і потерпілим завідомо неправдивих показань, експертом - завідомо неправдивого висновку, перекладачем - завідомо неправильного перекладу.

Встановивши під час судового слідства, що злочин вчинила будь-яка з осіб, не притягнутих до кримінальної відповідальності за клопотанням прокурора, потерпілого або Його представника суд виносить мотивовану ухвалу, а суддя - постанову, якими про вчинення цього злочину повідомляє прокурора або направляє все провадження у справі для проведення додаткового слідства чи дізнання (ст. 278 КПК).

Одночасно з постановленням вироку сул своєю ухвалою, в суддя постановою мають право поставити перед прокурором питання про притягнення до відповідальності свідка, потерпілого, експерта або перекладача за завідомо неправдиві показання] висновок чи неправильний переклад (ст. 279 КПК).

19. Відкладення розгляду справи має місце, коли вона:

· не може бути розглянута в даному судовому розгляді у зв'язку з неявкою кого-небудь із викликаних осіб або

· у зв'язку і необхідністю витребувати нові докази.

У таких випадках суд відкладає розгляд справи і вживає заходів для виклику осіб, які не з'явилися на судове засідання, або для витребування нових доказів (ч. 1 ст. 280 КПК).

Про відкладення розгляду справи суд виносить ухвалу, а суддя - постанову, вказуючи в ній час нового судового засідання. В разі прийняття рішення про відкладення розгляду справи суд може допитати свідків, експерта, потерпілого, заслухати думку спеціаліста та пояснення цивільного позивача і цивільного відповідача або їх представників, які з'явилися. Якщо після відкладення справу розглядає суд у тому ж складі, повторний виклик зазначених осіб на судове засідання проводиться лише в необхідних випадках (ст. 292 КПК).

Відкладаючи розгляд справи, суд зобов'язаний до закриття судового засідання вислухати всі клопотання учасників судового розгляд) і розв'язати їх (ч. 3 ст. 280 КПК).

Відкладення розгляду справи не слід ототожнювати з перервою у судовому засіданні, що оголошується, як правило, на короткий строк, після чого продовжується розгляд справи з тієї судової дії, на якій засідання було перерване.

20. Зупинення розгляду справи здійснюється на тих же підставах, що і на стадії попереднього розгляду справи суддею:

1) коли підсудний ухилився від суду;

2) коли він захворів на психічну або іншу тяжку хворобу, яка виключає розгляд справи (ч. 2 ст. 280 КПК).

У першому випадку провадження у справі зупиняється до розшуку підсудного, у другому - до його видужання, після чого ухвалою суду чи постановою судді судовий розгляд справи відновляється.

Зупиняючи провадження у справі у зв'язку з ухиленням підсудного від суду, суд чи суддя, який розглядає справу одноособово, своїм рішенням одночасно оголошує розшук підсудного і обирає запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

22. Направлення справи на додаткове розслідування на стадії судового розгляду допускається з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства можливе лише тоді, коли цю неповноту або неправильність не можна усунути на судовому засіданні. В разі виявлення під час судового розгляду неповноти або неправильності досудового слідства суд повинен вжити необхідних заходів щодо їх усунення, а саме: детальніше допитати підсудних, потерпілих, свідків, експертів про обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, викликати додаткових свідків, витребувати документи та інші докази, оглянути місце події і провести інші процесуальні дії.

Такою, що не можна усунути на судовому засіданні, може бути визнана неповнота, для усунення якої потрібно проводити слідчі дії або інші процесуальні дії, спрямовані на збирання нових доказів чи проведення дій у такому обсязі, виконання яках неможливе із додержанням особливостей процесуальної форми судового розгляду.

Недопустимим є повернення на додаткове розслідування у випадках, коли відсутні докази, які підтверджували б обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів. За таких обставин суд чи суддя повинен прийняти остаточне рішення і постановити, згідно з ч. 4 ст. 327 КПК, виправдувальний вирок (п. 22 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 25 березня 1988 р. "Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справи на додаткове розслідування").

Питання про повернення справи на додаткове розслідування може виникнути на будь-якому етапі судового розгляду: у підготовчій частині судового засідання, під час судового слідства, під час судових дебатів, з урахуванням нових даних, які може повідомити підсудний в останньому слові, у нарадчій кімнаті при постановленні вироку.

Якщо виникає питання про повернення справи на додаткове розслідування, суд вислуховує думку прокурора та інших учасників судового розгляду і вирішує це питання мотивованою ухвалою (постановою), яка виноситься в нарадчій кімнаті (ч. 2 ст. 281 КПК). В ухвалі (постанові) про повернення справи на додаткове розслідування недопустимо вирішувати наперед питання про формулювання і обсяг обвинувачення, його доведеність, кваліфікацію вчиненого, достовірність того чи іншого доказу, а також вважати встановленими обставини, які підлягають перевірці під час додаткового розслідування.

Після додаткового розслідування справа направляється до суду в загальному порядку.

На ухвалу, постанову протягом семи діб із дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа розглядається за першою інстанцією апеляційним судом - касаційні подання чи скарги до касаційного суду (ст. 281 КПК).

23. Закриття справи під час її розгляду, згідно зі ст. 282 КПК, можливе, коли суд встановить, що:

1) підсудний на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння не досяг одинадцятирічного віку (п. 5 ч. 2 ст. 6 КПК);

2) відбулося примирення потерпілого з підсудним у справах приватного обвинувачення, крім випадків, коли таке примирення не може бути прийняте судом (п. 6 ч. 1 ст. 6 КПК);

3) потерпілий або його представник у справах приватного обвинувачення не з'явився на судове засідання без поважних причин, а підсудний не заявляє клопотання про розгляд справи по суті за відсутності потерпілого (ст. 290 КПК);

4) відсутня скарга потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як за його скаргою, крім випадків, передбачених у ч. 3 ст. 27 КПК (п. 7 ч. 1 ст. 6 КПК);

5) настала смерть підсудного, за винятком випадків, коли провадження у справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами (п. 8 ч.1 ст. 6 КПК);

6) щодо підсудного вже є вирок з того ж обвинувачення, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи на цій же підставі (п.9 ч. 1ст. 6 КПК),

7) щодо підсудного вже є не скасована постанова органу дізнання, слідчого чи прокурора про закриття кримінальної справи з того ж обвинувачення (п. 10 ч. 1 ст. 6 КПК);

8) щодо підсудного вже є не скасована постанова органу дізнання, слідчого прокурора про відмову в порушення справи за тим же фактом (п. 11 ч. 1 ст. 6 КПК).

Суд має право звільнити підсудного від кримінальної відповідальності, коли буде визнано, що на час розгляду справи у суді внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило суспільну небезпеку або ця особа перестала бути суспільно небезпечною (ч. 1 ст. 7 КПК).

Провадження у кримінальній справі суд може закрити у зв'язку:

1) дійовим каяттям;

2) примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим;

3) застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру;

4) передачею особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації;

5) закінченням строків давності (ч. 1 ст. 7-1 КПК).

Теоретичні питання

1. Суть, завдання і значення стадії розгляду кримінальної справи судом першої інстанції.

Судовий розгляд — це стадія кримінального процесу, в якій суд першої інстанції за активної участі сторін обвинувачення і захисту на підставі повного, всебічного й об'єктивного дослідження обставин кримінальної справи остаточно вирішує питання про винуватість підсудного і його покарання.

Стадія судового розгляду має такі ознаки:

1) судовий розгляд справи і вирішення її по суті є єдиним способом правосуддя у кримінальних справах;

2) вона є основною і визначальною стадією кримінального процесу;

3) у цій стадії виявляються всі принципи кримінального процесу.

Завдання стадії судового розгляду поділяють на:

· основне — вирішення питання про винуватість підсудного і його покарання;

· похідні — вирішення питання про:

- цивільний позов;

- долю речових доказів;

- запобіжний захід;

- необхідність застосування до підсудного примусового лікування;

- необхідність застосування до підсудного заходів безпеки;

- інші питання, визначені КПК.

Кримінально-правове значення полягає в тому, що у вироку суду здійснюється остаточна кваліфікація злочину.

Кримінально-процесуальне значення стадії судового розгляду полягає в тому, що:

1) тільки в цій стадії може бути вирішено по суті кримінально-правовий спір між державою (потерпілим) та підсудним;

2) у разі постановлення обвинувального вироку втрачає чинність презумпція невинуватості;

3) тільки в ній дістає остаточне вирішення завдання кримінального процесу, зміст якого полягає в забезпеченні правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний;

4) у цій стадії підсумовують всю досудову кримінально-процесуальну діяльність;

5) стадія судового розгляду виконує контрольні функції щодо стадій досудового провадження.

2. Засади кримінального судочинства.

Уперше в теорії кримінального процесу загальні положення судового розгляду справи сформулював І. Д. Перлов у 1955 р.

Принципи стадії судового процесу:

· безпосередність судового розгляду

· незмінність складу суду

· усність дослідження доказів

· рівність прав сторін у судовому розгляді

· межі судового розгляду

· головуючий у судовому засіданні

· розпорядок судового засідання

· ухвали і постанови суду і порядок їх винесення під час судового засідання.

Незмінність складу суду основне положення судового розгляду, згідно з яким у вирішенні кримінальної справи по суті можуть брати участь тільки ті судді, які брали участь у її розгляді від початку до кінця.

Безпосередність судового розгляду загальне положення, згідно з яким на суддів покладено обов'язок вирішувати кримінальну справу не за паперами, наданими органами досудового слідства, а, головним чином, на підставі того, що кожному судді самому безпосередньо доведеться почути, побачити і з'ясувати в судовому засіданні.

Усність дослідження доказів — це основне положення судового розгляду, сутність якого полягає в тому, що всі докази, які є у кримінальній справі, підлягають усному обговоренню в судовому засіданні.

Межі судового розгляду — основне положення, сутність якого полягає в тому, що суд розглядає і вирішує кримінальну справу тільки щодо підсудних і лише в межах пред'явленого на досудовому слідстві обвинувачення.

Рівність прав сторін судового розгляду полягає в тому, що сторона обвинувачення і сторона захисту користуються рівними правами на заявлення відводів і клопотань, подання доказів, участь у їх дослідженні та доведенні їх переконливості, виступі в судових дебатах, оскарження процесуальних рішень суду.

Розпорядок судового засідання — це правила судового ритуалу (етикету), призначенням яких є виховання у громадян поваги до суду і забезпечення нормального ходу розгляду кримінальної справи.

3. Сторони у судовому розгляді. Процесуальні права й обов’язки учасників судового розгляду.

Усіх учасників судового розгляду залежно від виконуваних у цій стадії функцій поділяють на чотири групи, а саме на тих, що виконують:

1) юрисдикційну функцію (функцію вирішення справи, функцію правосуддя у кримінальній справі);

2) функцію обвинувачення (сторона обвинувачення);

3) функцію захисту (сторона захисту);

4) допоміжну функцію.

До першої групи належить суд. Судді, що входять до складу суду, мають однакові повноваження. Однак залежно від того, є суддя головуючим у судовому засіданні чи суддею, професійним суддею чи народним засідателем, їх наділено окремими специфічними функціями для реалізації своїх повноважень.

До тих, що виконують функцію обвинувачення (сторони обвинувачення) належать такі учасники судового розгляду.

1. Прокурор. Участь прокурора в судовому засіданні є обов'язковою, крім випадків:

1)якщо розглядають справи про злочини, передбачені ч. 1 ст. 27КПК;

2)якщо він відмовився від підтримання державного обвинувачення.

У разі неявки прокурора у кримінальній справі, де його участь є обов'язковою, справу відкладають, однак якщо його можна замінити іншим прокурором, то так і вчиняють і розгляд справи продовжують.

Щодо прокурора, який без поважних причин не з'явився в судове засідання, суд робить повідомлення прокуророві вищого рівня.

2. Потерпілий.

3. Цивільний позивач і його представник.

До тих, що виконують функцію захисту (сторони захисту), належать такі учасники судового розгляду.

1. Підсудний.

2. Захисник сприяє підсудному в здійсненні його прав і в захисті його законних інтересів.

Заміна одного захисника іншим допускається тільки за згодою підсудного. На цей час розгляд справи відкладають, а якщо справа є нескладною — оголошують перерву. Якщо захисника замінено, то суд надає йому змогу ознайомитися з матеріалами справи і підготуватись до участі в її розгляді. Час для ознайомлення захисника із матеріалами справи законом не встановлено, однак у ст. 289 КПК зазначено, що він має бути необхідним.

3. Законний представник підсудного має в судовому засіданні такі самі права, як і захисник.

4. Цивільний відповідач і його представник під час судового розгляду справи мають ті самі права, що передбачені кримінально-процесуальним законом (ст. 268 КПК) для цивільного позивача і його представника.

До учасників, які виконують допоміжну функцію в стадії судового розгляду, належать перекладач; спеціаліст; свідок; експерт.

4. Керівна роль суду під час відправлення правосуддя в кримінальній справі. Головуючий судового засідання.

Суд є центральним суб'єктом судового розгляду справи. НаділенийКонституцією України повноваженнями здійснювати правосуддя, судрозглядає справу і вирішує її по суті, маючи в судовому розгляді широкіповноваження.

Справи розглядаються в судах відповідно до підсудності суддею одноособово або у колегіальномускладі суддів: троє професійних суддів або двоє професійних суддів ітроє народних засідателів.

Колегіальним складом суддів - троє суддів - розглядаються справи прозлочини, за які законом передбачено позбавлення волі на строк більше 10років, якщо підсудний заявив клопотання про розгляд у такому складісуддів.

У складі двох суддів і трьох народних засідателів розглядаються справипро злочини, за які законом передбачено покарання у виді довічногопозбавлення волі.

Реалізація судом процесуальної функції судового розгляду справи маєзабезпечити застосування усіх передбачених законом заходів длявстановлення істини у справі, що є невід'ємною умовою захисту особи віднезаконного і необґрунтованого засудження, призначення особі, винній увчиненні злочину, справедливого покарання відповідно до закону.

Безпосереднє керівництво судовим засіданням від імені колегіальногоскладу суду здійснює один із суддів, який головує в судовому засіданні.У разі розгляду справи суддею одноособово, керівництво у судовомузасіданні здійснює цей суддя.

Головуючий в судовому засіданні:

· керує засіданням, спрямовуючи судове слідство на забезпечення здійснення сторонами свої прав

· усуває з судового слідства все те, що не стосується розглядуваної справи

· забезпечує належний високий рівень судового процесу.

Будь-яке розпорядження головуючого підлягає виконанню. У разі розглядусправи колегіальним складом суду і сумніву інших суддів у правильності дій головуючого не питання має бутиобговорено усім складом суддів.

За непідкорення розпорядженню головуючого або порушення порядку під час судового засідання свідок, потерпілий, ци вільний позивач, цивільний відповідач та інші громадяни несуть відповідальність як за адміністративне правопорушення. Якщо підсудний порушить порядок або не підкориться розпорядженням головуючого, вій може бути видалений із залу засідання тимчасово або на весь час судового розгляду.

5. Порядок винесення ухвал (постанов) у судовому розгляді.

Суд, що розглядає справу по першій інстанції, за наявності підстав, передбачених у КПК, виносить окрему ухвалу, а суддя - окрему постанову.

Окрема ухвала (постанова) має складатися зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин.

Окрема ухвала (постанова) має бути обґрунтованою і вмотивованою. Вона може бути винесена тільки на підставі матеріалів, досліджених у суді, та має містити вказівку на дійсні причини й умови, які сприяли вчиненню злочину або іншого правопорушення. Обставини, які належать до причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, підлягають всебічному, повному та об'єктивному дослідженню в судовому засіданні. За необхідності слід заслухати показання осіб, дії або бездіяльність яких сприяли вчиненню злочину, витребувати додаткові матеріали, призначити експертизу або здійснити інші процесуальні дії.

В усіх питаннях, які вирішуються судом під час судового розгляду, суд виносить ухвали. Ухвали про направлення справи для провадження додаткового розслідування, при вирішенні питань:

· про нове обвинувачення

· про притягнення до к/в іншої особи

· про притягнення до відповідальності за завідомо неправдиві показання, неправильний переклад і неправильний висново

· про закриття справи

· про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу

· про застосування заходів безпеки

· про відводи

· про призначення експертизи,

· а також окремі ухвали виносяться судом у нарадчій кімнаті і викладаються у вигляді окремого документа, який підписується всім складом суду.

Всі інші ухвали можуть за розсудом суду виноситися або у зазначеному вище порядку, або після наради суддів на місці з занесенням ухвали до протоколу судового засідання.

Ухвали, винесені судом під час судового розгляду, підлягають оголошенню, крім ухвал, що передбачені КПК (задля осіб, щодо яких здійснюються заходи безпеки).

При одноособовому розгляді справи в зазначених у цій статті випадках суддя виносить постанови.

6. Межі судового розгляду.

Межі судового розгляду — основне положення, сутність якого полягає в тому, що суд розглядає і вирішує кримінальну справу тільки щодо підсудних і лише в межах пред'явленого на досудовому слідстві обвинувачення.

Розгляд справи обмежується:

• обвинувальним висновком — у справах публічного і приватно-публічного обвинувачення;

• скаргою потерпілого — у справах приватного обвинувачення.

Межі судового розгляду остаточно визначаються в стадії попереднього розгляду справи суддею.

Правильне визначення меж судового розгляду:

1) забезпечує цілеспрямованість у діяльності суду;

5) гарантує підсудному здійснення ним права на захист;

6) унеможливлює засудження особи за злочин, у вчиненні якого її обвинувачують;

7) унеможливлює засудження осіб, щодо яких справу попередньо не розслідували.

Кримінально-процесуальний закон передбачає можливість зміни обвинувачення під час судового розгляду, причому навіть у разі, якщо це погіршить становище підсудного.

Зміна прокурором обвинувачення в суді допускається за наявності як матеріальних (кримінально-правових), так і процесуальних умов.

Матеріальні умови зміни обвинувачення у суді:

1) зміна обвинувачення (як у бік пом'якшення, так і у бік погіршення становища підсудного) має стосуватися виключно того злочину, у вчиненні якого обвинувачують підсудного (умисел необережність; кваліфікуючі ознаки злочину тощо);

2) прокурор не може доповнити обвинувачення новими епізодами злочинної діяльності або звинуватити підсудного у вчиненні іншого злочину.

Процесуальні умови зміни обвинувачення пов'язані з тим, що в результаті зміни обвинувачення не буде порушено правила про:

1)підсудність (наприклад, місцевий — апеляційний суд);

2) обов'язковість проведення досудового слідства (наприклад у справах, порушених прокурором за матеріалами протокольної форми).

Якщо ці правила може бути порушено, то прокурор заявляє клопотання про повернення справи на додаткове досудове слідство.

Зміна обвинувачення може мати місце тільки до закінчення судового слідства.

7. Відкладення і зупинення розгляду справи.

Відкладення розгляду справи має місце, коли вона:

· не може бути розглянута в даному судовому розгляді у зв'язку з неявкою кого-небудь із викликаних осіб або

· у зв'язку і необхідністю витребувати нові докази.

У таких випадках суд відкладає розгляд справи і вживає заходів для виклику осіб, які не з'явилися на судове засідання, або для витребування нових доказів.

Про відкладення розгляду справи суд виносить ухвалу, а суддя - постанову, вказуючи в ній час нового судового засідання. В разі прийняття рішення про відкладення розгляду справи суд може допитати свідків, експерта, потерпілого, заслухати думку спеціаліста та пояснення цивільного позивача і цивільного відповідача або їх представників, які з'явилися. Якщо після відкладення справу розглядає суд у тому ж складі, повторний виклик зазначених осіб на судове засідання проводиться лише в необхідних випадках.

Відкладаючи розгляд справи, суд зобов'язаний до закриття судового засідання вислухати всі клопотання учасників судового розгляд) і розв'язати їх.

Відкладення розгляду справи не слід ототожнювати з перервою у судовому засіданні, що оголошується, як правило, на короткий строк, після чого продовжується розгляд справи з тієї судової дії, на якій засідання було перерване.

Зупинення розгляду справи здійснюється на тих же підставах, що і на стадії попереднього розгляду справи суддею:

1) коли підсудний ухилився від суду;

2) коли він захворів на психічну або іншу тяжку хворобу, яка виключає розгляд справи (ч. 2 ст. 280 КПК).

У першому випадку провадження у справі зупиняється до розшуку підсудного, у другому - до його видужання, після чого ухвалою суду чи постановою судді судовий розгляд справи відновляється.

Зупиняючи провадження у справі у зв'язку з ухиленням підсудного від суду, суд чи суддя, який розглядає справу одноособово, своїм рішенням одночасно оголошує розшук підсудного і обирає запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

8. Направлення справи на додаткове розслідування.

Направлення справи на додаткове розслідування на стадії судового розгляду допускається з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства можливе лише тоді, коли цю неповноту або неправильність не можна усунути на судовому засіданні. В разі виявлення під час судового розгляду неповноти або неправильності досудового слідства суд повинен вжити необхідних заходів щодо їх усунення, а саме: детальніше допитати підсудних, потерпілих, свідків, експертів про обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, викликати додаткових свідків, витребувати документи та інші докази, оглянути місце події і провести інші процесуальні дії.

Такою, що не можна усунути на судовому засіданні, може бути визнана неповнота, для усунення якої потрібно проводити слідчі дії або інші процесуальні дії, спрямовані на збирання нових доказів чи проведення дій у такому обсязі, виконання яках неможливе із додержанням особливостей процесуальної форми судового розгляду.

Недопустимим є повернення на додаткове розслідування у випадках, коли відсутні докази, які підтверджували б обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів. За таких обставин суд чи суддя повинен прийняти остаточне рішення і постановити, згідно з ч. 4 ст. 327 КПК, виправдувальний вирок.

Питання про повернення справи на додаткове розслідування може виникнути на будь-якому етапі судового розгляду: у підготовчій частині судового засідання, під час судового слідства, під час судових дебатів, з урахуванням нових даних, які може повідомити підсудний в останньому слові, у нарадчій кімнаті при постановленні вироку.

Якщо виникає питання про повернення справи на додаткове розслідування, суд вислуховує думку прокурора та інших учасників судового розгляду і вирішує це питання мотивованою ухвалою (постановою), яка виноситься в нарадчій кімнаті (ч. 2 ст. 281 КПК). В ухвалі (постанові) про повернення справи на додаткове розслідування недопустимо вирішувати наперед питання про формулювання і обсяг обвинувачення, його доведеність, кваліфікацію вчиненого, достовірність того чи іншого доказу, а також вважати встановленими обставини, які підлягають перевірці під час додаткового розслідування.

Після додаткового розслідування справа направляється до суду в загальному порядку.

На ухвалу, постанову протягом семи діб із дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа розглядається за першою інстанцією апеляційним судом - касаційні подання чи скарги до касаційного суду (ст. 281 КПК).

9. Закриття кримінальної справи судом.

Закриття справи під час її розгляду, згідно зі ст. 282 КПК, можливе, коли суд встановить, що:

1) підсудний на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння не досяг одинадцятирічного віку (п. 5 ч. 2 ст. 6 КПК);

2) відбулося примирення потерпілого з підсудним у справах приватного обвинувачення, крім випадків, коли таке примирення не може бути прийняте судом (п. 6 ч. 1 ст. 6 КПК);

3) потерпілий або його представник у справах приватного обвинувачення не з'явився на судове засідання без поважних причин, а підсудний не заявляє клопотання про розгляд справи по суті за відсутності потерпілого (ст. 290 КПК);

4) відсутня скарга потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як за його скаргою, крім випадків, передбачених у ч. 3 ст. 27 КПК (п. 7 ч. 1 ст. 6 КПК);

5) настала смерть підсудного, за винятком випадків, коли провадження у справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами (п. 8 ч.1 ст. 6 КПК);

6) щодо підсудного вже є вирок з того ж обвинувачення, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи на цій же підставі (п.9 ч. 1ст. 6 КПК),

7) щодо підсудного вже є не скасована постанова органу дізнання, слідчого чи прокурора про закриття кримінальної справи з того ж обвинувачення (п. 10 ч. 1 ст. 6 КПК);

8) щодо підсудного вже є не скасована постанова органу дізнання, слідчого прокурора про відмову в порушення справи за тим же фактом (п. 11 ч. 1 ст. 6 КПК).

Суд має право звільнити підсудного від кримінальної відповідальності, коли буде визнано, що на час розгляду справи у суді внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило суспільну небезпеку або ця особа перестала бути суспільно небезпечною (ч. 1 ст. 7 КПК).

Провадження у кримінальній справі суд може закрити у зв'язку:

1) дійовим каяттям;

2) примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим;

3) застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру;

4) передачею особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації;

5) закінченням строків давності (ч. 1 ст. 7-1 КПК).

---

Дата добавления: 2015-07-17