Основи правового статусу народних депутатів.

Народним депутатом може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років. Не може бути обраним до ВРУ громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Таким чином, наявність непогашеної судимості за злочин, вчинений з необережності, не є юридичною перешкодою для обрання громадянина народним депутатом.

Особи, обрані до складу парламенту, мають здійснювати депутатські повноваження на постій ній основі. Це означає, що для них робота в парламенті є основною і постійною на весь період повноважень. Народні депутати не можуть мати іншого представницького мандата, бути на державній службі.

Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом.

Повноваження народних депутатів починаються з моменту складення ними перед Верховною Радою України присяги, текс якої наводиться у ст.79 Конституції. Присягу зачитує найстарший за віком народний депутат України перед відкриттям першої сесії новообраної ВРУ, після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом. Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандата.

Конституція України закріпила ряд гарантій, покликаних забезпечити необхідні правові умови для виконання депутатами своїх повноважень.

Однією з таких умов є депутатська недоторканість. ЇЇ зміст полягає в тому, що громадянин, який має статус народного депутата України, поряд з гарантіями особистої недоторканості людини, встановленими Конституцією (ст.29), користується додатковою конституційною гарантією, що зумовлена особливим характером його статусу повноважного представника народу.

Так, народного депутата не можна притягти до кримінальної відповідальності, затримати чи заарештувати, якщо на це немає згоди ВРУ. Народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Повноваження народних депутатів припиняються за загальним правилом одночасно з припиненням повноважень ВРУ. Але Конституція України (ст.81) передбачає можливість дострокового припинення депутатських повноважень у разі:

1) складення повноважень за його особистою заявою;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

3) визнання його судом недієздатним або безвісти відсутнім;

4) припинення його громадянства або його виїзду на постійне проживання за межі України;

5) його смерті.

Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

У разі невиконання вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата України припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду.

Повноваження народного депутата припиняються достроково також у разі дострокового припинення повноважень ВРУ – в день відкриття першого засідання ВРУ нового скликання.

Однією з конституційних форм депутатської діяльності є депутатський запит – це вимога народного депутата до певного органу чи посадової особи дати офіційну відповідь з питань, які належать до їх компетенції. Процедура здійснення депутатського запиту встановлена Законом України „ Про статус народного депутата України”. Орган або посадова особа, до яких звернено депутатський запит, зобов’язані дати офіційну письмову відповідь не пізніше як у 15-денний строк або інший строк, встановлений Верховною Радою України. За результатами розгляду депутатського запиту Верховна Рада приймає відповідне рішення.

Дата добавления: 2015-07-17