Правовий статус і компетенція Верховної Ради України.

Законодавча влада – це делегована народом своїм представникам у парламенті (конгресі, сеймі тощо) влада (виключне право) видавати закони, тобто нормативні акти, які мають вищу юридичну силу.

Назва гілки влади „законодавча” не означає, що, крім основної законодавчої функції, представницькі органи не виконують іншої діяльності. Не менш важливими є фінансові, кадрові, контрольні повноваження парламенту.

Ступінь розмежування повноважень між гілками державної влади в різних країнах не є однаковим. Традиційне тлумачення поділу влади передбачає майже ізольованість кожної з них, відсутність між ними широких і тісних функціональних відносин. Таке жорстке розмежування повноважень притаманне країнам із президентськими формами державного правління, таким як США, Португалія, Фінляндія. Більш тісне переплетіння законодавчої та виконавчої влад характерне для змішаних парламентсько-президентських форм (Франція, Австрія). Україна з 1 січня 2006 року здійснила перехід до парламентсько-президентської республіки, що стало наслідком внесення відповідних змін до Конституції, а за рішенням КСУ від 1 жовтня 2010 року знову повернулась до Конституції в редакції від 28 червня 1996 року, тобто нині є президентсько-парламентською.

Конституція України дотримується ідеї жорсткого поділу влади, про що говорять такі положення, як заборона народним депутатам перебувати на державній службі, неприпустимість делегування законодавчих функцій тощо. У Конституції закріплено важливе положення про те, що органи, які уособлюють ту чи іншу гілку влади, здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ч.2 ст.6).

Особливістю практичної реалізації ідеї жорсткого поділу влади є струнка система відповідних засобів стримувань і противаг, які мають урівноважити всі три гілки державної влади. До них належить встановлення різних дат виборів парламенту та президента, право парламенту притягувати президента до відповідальності у порядку імпічменту, право президента на розпуст парламенту, спільне призначення деяких вищих посадових осіб., вплив президента на процес законотворчості, здійснюваної парламентом (право вето) та ін.

З принципу гілок влади випливає, що Верховну Раду України не можна розглядати як вищий орган не тільки щодо виконавчої і судової влади, а й щодо місцевих Рад. Конституція не встановлює принципу єдності представницьких органів, усі інші ради не є місцевими органами державної влади, а є органами місцевого самоврядування і підпорядковуються місцевим громадам.

Правовий статус і компетенція Верховної Ради України.

Стаття 75 Конституції України визначає, що Верховна Рада України (парламент) є єдиним органом законодавчої влади в Україні, тобто лише парламент України має повноваження приймати закони, які є актами вищої юридичної сили і яким повинні відповідати нормативно-правові акти всіх інших державних органів, що є підзаконними.

ВРУ є загальнонаціональним, виборним, колегіальним органом державної влади, який діє на постійній основі і головним повноваженнями має діяльність у сфері законотворчості. ВРУ є однопалатною, що на думку фахівців, є оптимальним для унітарної держави

Конституційний склад Верховної Ради України – 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років.. Відповідно до ч.1 ст.77 Конституції України чергові вибори до Верховної Ради України повинні відбуватися в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Верховної Ради України.

Позачергові вибори до ВРУ призначаються Президентом України і проводяться в період шістдесяти днів з дня опублікування рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.

Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України (ст.90), якщо:

• протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не

можуть розпочатися (причини, через які не можуть розпочатися засідання мають зумовлюватися її діяльністю, наприклад, відсутність кворуму через відмову частини депутатів зареєструватись як учасників пленарного засідання,

безрезультатність спроб обрати Голову Верховної Ради, який повинен вести її засідання. Тобто ці причини повинні свідчити про нездатність даного складу ВРУ вирішувати питання організаційного плану.

Рішення про дострокове припинення повноважень ВРУ приймається Президентом України після консультацій з Головою Верховної Ради України, його заступниками та головами депутатських фракцій у ВРУ.

Повноваження ВРУ, що обрана на позачергових виборах, проведених після дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради України попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання.

Повноваження ВРУ не можуть бути достроково припинені Президентом України в останні шість місяців строку повноважень Президента України.

---

Дата добавления: 2015-07-17